Рішення № 14426195, 10.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/3810.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» До Відкритого акціонерного товариства «Київське шляхово-будівельне

управління № 27»

Про стягнення 195331,10 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Тураш С.М. –по дов. № б/н від 07.02.2011

Від відповідачів не з‘явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Київське шляхово-будівельне управління № 27»164924,00 грн. основного боргу, 30407,10 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору субпідряду № 71/10-08 від 01.10.2008.

Позивачем в судовому засіданні 24.02.2011 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 164924,00 грн. основного боргу, 14079,54 грн. пені, 16822,25 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 5625,49 грн. -3 % річних.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 09.02.2011 та ухвалі від 24.02.2011 не виконав.

Однак, від відповідача на адресу суду 07.03.2011 надійшло клопотання, в якому відповідач просить розгляд справи відкласти, в зв‘язку з неможливістю направити в судове засідання повноважного представника, який має приймати участь у судовому засіданні у Окружному адміністративному суді Житомирської області.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає, що зайнятість представника відповідача в іншому судовому процесі не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

Крім того, ніщо не перешкоджало відповідачу виконати вимоги ухвал суду та направити докази, що спростовують позовні вимоги поштою.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.03.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Київське шляхово-будівельне управління № 27»(генпідрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп»(субпідрядник, позивач) було укладено договір субпідряду № 71/10-08 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору генпідрядник доручає, а субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт з внесення дорожньої розмітки на об‘єкті «Реконструкція автомобільної дороги М-03 Київ-Хакрів-Довжанський на ділянці км 170+500 км 175+000»та інші супутні роботи на умовах, передбачених у договорі.

Відповідно до п. 3.1. укладеного договору договірна ціна робіт, що доручені субпідряднику є динамічною і складає 164928 грн. з ПДВ.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість виконаних робіт, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 164924,00 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань нараховані пеня в розмірі 14079,54 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 16822,25 та 3% річних в сумі 5625,49 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов‘язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Стаття 854 Цивільного кодексу України визначає, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов‘язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Умовами п. 11.1. договору передбачено, що приймання-передача закінчених робіт буде здійснюватися відповідно до нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об‘єктів в експлуатацію.

Пунктом 10.1. договору визначено, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватись на підставі актів приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) після надходження фінансування від замовника протягом 3-х банківських днів.

Обсяг робіт, передбачений укладеним договором позивачем було виконано фактично на суму 164924,00 грн., що підтверджується наступними документами, які підписані та скріплені печаткою обох сторін 17.12.2009:

- актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року на загальну суму 60988,00 грн.,

- актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року на загальну суму 103936,00 грн.,

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року на загальну суму 164924,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи замовником об‘єкту «Реконструкція автомобільної дороги М-03 Київ-Хакрів-Довжанський на ділянці км 170+500 км 175+000»виступала Служба автомобільних доріг у Полтавській області.

30.11.2010 начальник Служби автомобільних доріг у Полтавській області повідомив позивача про те, що об‘єкт «Реконструкція автомобільної дороги М-03 Київ-Хакрів-Довжанський на ділянці км 170+500 км 175+000»введено в експлуатацію у 2009 році з проведенням повних розрахунків за виконані роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків щодо внесення плати за виконані підрядні роботи, в результаті чого виникла заборгованість, розмір якої становить 164924,00 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів виконання підрядних робіт, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості позивачу.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 164924,00 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договорів, у визначені строки оплату за надані роботи не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 12.2. договору визначено, що генпідрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини грошових зобов‘язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів, інших платежів) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору субпідряду сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо внесення плати за виконані роботи.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п.. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача нарахованої за період з 06.01.2010 по 06.06.2010, становить 14079,54 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 14079,54 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 16822,25 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 5625,49 грн. (за період з 06.01.2010 по 24.02.2011).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 16822,25 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 5625,49 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київське шляхово-будівельне управління № 27»(м. Київ, вул. Колекторна, 17, код ЄДРПОУ 03450301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп»(м. Чернігів, вул. Червоногвардійська, 41/175, код ЄДРПОУ 35884094) 164 294 (сто шістдесят чотири тисячі двісті дев‘яносто чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 14 079 (чотирнадцять тисяч сімдесят дев‘ять) грн. 54 коп. пені, 16 822 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 25 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в розмірі 5 625 (п‘ять тисяч шістсот двадцять п‘ять) грн. 49 коп., 2 014 (дві тисячі чотирнадцять) грн. 51 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 14.03.2011.