Рішення № 14426006, 04.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/7804.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс”

До Державного комітету України з державного матеріального резерву

Про стягнення 14145154,85 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача: Омеляненко Б.В.

Від відповідача:Глузманова М.П. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Емансіс” звернулось до Господарського суду м. Києва за позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 14145154,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Емансіс” на виконання умов договору № ЮР-2/1362 пром 2010 р. від 27.12.2010 року забезпечив поставку продукції із наданням документів визначених у п, 3.3. Договору у строки встановлені п.5,1. Договору, а саме: до 29 грудня 2010 року, якість якої відповідає умовам. Установленим розділом III Договору. Але, Відповідач всупереч умовам Договору своє зобов’язання щодо оплати отриманої продукції не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед Позивачем.

Відповідач заперечує заявлені позовні вимоги, з підстав не дотримання позивачем умов договору ЮР-2/1362 пром 2010 р від 27.12.2010 року, а саме згідно п. 5.1, відповідно якого поставка продукції здійснюється окремими партіями, замовник в залежності від обсягів реального фінансування надсилає постачальнику повідомлення, в якому конкретизує обсяг та строк поставки окремої партії продукції. Постачальник здійснює поставку після отримання від Замовника письмового повідомлення, у строки та обсягах зазначених у повідомленні, оскільки відповідач повідомлення Постачальнику не надсилав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2011 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 09.02.2011 р.

09.02.2011 р. представники позивача та відповідача у судове засідання з'явились.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача подано витребувані судом документи.

Представник відповідача надав суду витребувані документи та відзив на позовну заяву.

Судом повідомлено позивача про перехід справи до розгляду по суті.

В усних поясненнях представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в усних поясненнях заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав, зазначених у відзиві.

З метою вивчення поданих документів, судом оголошено перерву.

В судове засідання 18.02.2011 р. представники позивача та відповідача з'явились.

Представником позивача подано суду заяву про відмову від позовних вимог у частині стягнення пені та 3% річних.

Представником позивача подано суду письмові пояснення по справі та Акт приймання продукції.

Представником позивача подано суду оригінали витребуваних документів для огляду.

Представником відповідача подано суду додаткові документи по справі.

З метою надання можливості представнику відповідача підготувати витребувані судом документи, судом оголошено перерву до 25.02.2011 р.

В судове засідання 25.02.2011р. представник відповідача з’явився. На часткове виконання вимог ухвали суду надав документи по справі.

Представником відповідача надано суду для долучення до матеріалів справи службову записку №411/5а від 22.02.11р.

На виконання вимог ухвали суду від 18.02.2011 р. представник відповідача пояснення до акту звіряння суду не надав.

Враховуючи неподання витребуваних судом документів, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 04.03.2011р.

У судове засідання 04.03.2011 р. з’явились представники сторін.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Емансіс”(далі –Позивач, Постачальник) та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі –Відповідач, Замовник) укладено Договір № ЮР-2/1362 пром 2010 р.(далі –Договір), відповідно до умов якого Замовник зобов’язується оплатити, а Постачальник бере на себе зобов’язання поставити у 2010 році Замовникові для закладення до державного резерву матеріальні цінності медичного призначення.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно п. 2.1. договору, загальна ціна Договору складає 20790000,00 грн.

Пунктом 5.1 договору, згідно якого поставка продукції здійснюється окремими партіями, замовник в залежності від обсягів реального фінансування надсилає постачальнику повідомлення, в якому конкретизує обсяг та строк поставки окремої партії продукції. Постачальник здійснює поставку після отримання від Замовника письмового повідомлення, у строки та обсягах зазначених у повідомленні. Також передбачено строк дії договору, а саме до 29 грудня 2010 року.

Позивач, поставив продукцію відповідачу, згідно видаткових накладними 27.12.2010 р. № 1533, 1534 на суму 13990000,00 грн., які підписані та скріплені печатками, позивачем та ДО “Комбінат “Салют”.

ДО “Комбінат “Салют”, відповідно п.5.2 договору є державною організацією на яку здійснюється поставка продукції, та належить до сфери управління Держкомрезерву.

Відповідно п.6.1.1, 6.2.3, 6.2.5 договору Замовник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію, замовник має право в односторонньому порядку зменшувати обсяги закупівлі, або ж розірвати договір залежно від реального фінансування видатків, про що повідомляється Постачальнику протягом трьох робочих днів, у разі виникнення непередбачуваних обставин, зупинити поставку продукції, повідомивши про це Постачальника за три робочі дні.

Згідно п.4.3 договору, строк оплати кожної партії продукції: протягом 10 банківських днів з моменту надання Замовнику документів, передбачених п. 4.2 даного договору. Остаточні розрахункі за весь обсяг поставленої продукції мають бути здійснені до 31 грудня 2010 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач стверджує, що у зв’язку з недостатністю фінансування видатків з державного бюджету не мав можливості виконати договірні зобов’язання щодо оплати поставленого товару. У відзиві на позовну заяву, Державний матеріальний зазначає, що листами від 31.12.2010 № 9112/0/4-10 та від 06.01.11 № 70/0/4-11 Держкомрезерв звертався до Першого віце-прем’єр-міністра –Міністра економічного розвитку і торгівлі України Клюєва А.П. та до Голови Державного казначейства України Харченка С.І. з проханням щодо сприяння в забезпеченні проведення оплати за фактично поставлені матеріальні цінності. Також відповідач в підтвердження недостатністю фінансування видатків з державного бюджету надав Звіт надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (форма№4-3д) за 2010 рік.

Крім того, відповідач вимоги позивача вважає необґрунтованими, оскільки повідомлення про обсяг і строк поставки окремої партії продукції позивачу не надсилав.

Однак дане твердження судом не приймається з огляду на наступне.

Відповідно п. 6.2.3 замовник має право в односторонньому порядку зменшувати обсяги закупівлі, або ж розірвати договір залежно від реального фінансування видатків, про що повідомляється Постачальнику протягом трьох робочих днів.

Проте відповідач в супереч п.6.2.3. жодних повідомлень позивачу не надіслав.

Згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про державний бюджет України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення - це повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

При цьому, умови Договору пов’язують оплату Товару саме з наявністю бюджетного призначення, тобто з передбаченням у кошторисі Відповідача наявності бюджетного повноваження на оплату закупівлі, а не фактичним надходженням грошових коштів на реєстраційний рахунок.

Згідно з ч. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтею 51 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що стадіями виконання бюджету за видатками визнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт та послуг; 5) здійснення платежів;6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Таким чином, законодавство України не прив’язує виконання бюджету (здійснення платежів) до фактичного надходження коштів розпоряднику. Така стадія виконання бюджету відсутня.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання Відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє його від виконання зобов’язань щодо сплати заборгованості за Договором, тому судом не приймаються.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 13990000,00грн. підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ,Шевченківський р-н, вул. Пушкінська, буд. 28, код 00034016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс” (01015, м. Київ, вул. Панфіловців, б. 17, код 34809414) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем 13990000 (тринадцять мільйонів дев’ятсот дев’яносто тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн.00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість)грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 09.03.2011 р.