Рішення № 14425825, 24.03.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2011 р. Справа № 5010/382/2011-3/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М. , при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21,Івано-Франківськ,76000

до відповідача: ПП ОСОБА_3 вул.Української дивізії,3/12,Івано-Франківськ,76000

про майнові спори (стягнення коштів)

за участю представників сторін:

Від позивача: Тарновська І.Я., (довіреність №2085/01-17/64-в від )

Від відповідача: ОСОБА_3 - приватний підприємець, (посвідчення НОМЕР_1 від 17.05.07р. -

Від прокуратури: Фединишин Х.М.- помічник прокурора, (довіреність №2085/01-17/64-в )

ВСТАНОВИВ:

заступником прокурора м.Івано-Франківська заявлено до суду позов з вимогою стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 8515,19 грн., із яких 4674,84 грн. складає сума основного боргу, 2238,25 грн. пені, 350,7 грн. 3% річних та 1251,39 грн. індексу інфляції на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Провадження по справі порушено ухвалою суду від 28 лютого 2011р. та спір розглянуто з застосуванням перерви в судовому засіданні відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник прокурора та представник виконавчого комітету Івано-Франківської ради в судовому засіданні вимоги підтримують.

Відповідач вимоги позивача визнав частково, а саме: в частині вимог щодо стягнення основного боргу, індексу інфляції відповідач погоджується з вимогами позивача. Проте вимоги позову про стягнення пені визнаються відповідачем на суму 567,15 грн., а в частині стягнення 3% річних - на суму 320,07 грн.

При цьому відповідач посилається на ч.6 ст.232 Господарського кодексу щодо припинення нарахування штрафних санкцій за просрочення виконання зобов"язання через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Також відповідач вказує на ч.2 ст.258 Цивільного кодексу, згідно з якою позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки, якою і є пеня.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та керуючись чинним законодавством - дійшов в спірному випадку таких висновків.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу, суб"екти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

23 травня 2008р. сторони підписали договір № 39 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста.

Пунктом 2.1 названого договру передбачено, що замовник, яким є відповідач, зобов"язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором. Попередній розмір пайового внеску визначено в сумі 23374.22 грн. Замовник взяв зобов"язання сплатити не менше 20 відсотків попереднього розміру пайового внеску протягом сорока банківських днів від дати, зазначеної на витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протокольною частиною /п.3.2 договору/. Такий витяг із рішення виконкому подано суду із датою від 21.05.2008р. /а.с.5/. З цього часу, посилається позивач, у відповідача виникло зобов"язання на протязі 40 днів щодо сплати передбаченої договором суми коштів.

Проте, зобов"язання в частині заявленої до стягнення суми основного боргу відповідачем не виконано, а відтак в наявності факт просрочки платежу.

Сторонами в договорі передбачено, що при просроченні платежів, визначених пунктами 3.2 та 3.4 договру, замовник сплачує виконкому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день просрочення платежу /розділ 5 договору "Відповідальність сторін"/.

Таким чином заявлена до стягнення пеня грунтується на договірних умовах, а тому у суду відсутні підстави для відмови в її стягненні. Щодо суми /розміру/ пені суд погоджується із доводами позивача про те, що , що ч.6 ст.232 Господарського кодексу застосовується в тому випадку, якщо інше не передбачено договором. Із змісту цієї норми випливає, що сторони мають право передбачити в договорі інший порядок стягнення пені і, якщо такий порядок передбачено договором, то застосовується правило договору. По спору сторони в договорі передбачили стягнення пені за кожний день просрочення платежу. За таких обставин посилання відповідача на строки, встановлені Господарським кодексом є необгрунтоване , а відтак судом до уваги не приймається.

Щодо посилань відповідача на строки позовної давності - то необхідно врахувати правило п.3 ст.267 Цивільного кодексу, яка передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Проте, таких заяв суду не заявлялось.

В силу ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб"ектів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться передбачені ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов"язанню, правова природа яких є самостійним від договірної неустойки/пені/ способом захисту прав і забезпечення виконання зобов"язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України - боржник, який просрочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора, зобов"язаний сплатитим суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просрочення, а також 3 проценти річних від просроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що порушення строків виконання грошового зобов"язання мало місце, що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем - суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції та суми 3% річних.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу передбачено,що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"ективному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.22,33,34,49, ст. 82 , 83,84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 /АДРЕСА_1, ін.код НОМЕР_2/ на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради / р/р 31512931700002, код платежу 50110000, код 20568100, МФО 836014 в УДК Івано- Франківської області/ 4674,84 грн. основного боргу, 2238,25 грн.пені, 350,7 грн. річних та 1251,39 грн. індексу інфляції.

Стягнути з підприємця ОСОБА_3 /АДРЕСА_1, ін.код НОМЕР_2/ в дохід державного бюджету / Отримувач: УДК в м. Івано-Франківськ.Банк отримувача: ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31113095700002, код ЄДРПОУ 20568100, код платежу 22090200/102 грн. держмита.

Стягнути з підприємця ОСОБА_3 / АДРЕСА_1, ін.код НОМЕР_2/ 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу/Отримувач - УДК у м. Івано-Франківську, код ЄДРПОУ - 20568100, р/р 31212264700002, банк - ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, код платежу 22050003 /

Накази видати після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М.Фрич

Повне рішення складено 30.03.11