Рішення № 14425826, 29.03.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 р.

Справа № 5010/456/2011-19/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Матейко І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", вул. Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв,54002

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" вул. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості на суму 21 482,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузьміна Б.М. -юрисконсульт , (довіреність №09/61 від 07.10.10 )

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" про стягнення заборгованості в сумі 21482,36 грн. Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати поставленої теплової енергії.

Представник позивача в судовому засіданні висунуті позовні вимоги підтвердив в повному обсязі та просив суд їх задоволити.

Відповідач в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, причин нез"явлення суду не повідомив, вимоги ухвали від 11.03.11 (вих. №4044) не виконав, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалою суду від 11.03.11, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 18923669, яке вручено відповідачу 15.03.11.

На день розгляду справи в судове засідання 29.03.11 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.10.07 між сторонами даного спору укладено договір №2980 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого позивач зобов"язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач в свою чергу - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених ВАТ "Миколаївська ТЕЦ", в грошовій формі або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами.

Згідно п.6.3. даного договору, споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду (розрахунковим періодом є календарний місяць) сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач за період з жовтня 2010р. по січень 2011р. поставив відповідачу теплову енергію загальною вартістю 9828,69 грн., про що свідчать рахунки за теплову енергію, спожиту за період з 01.10.10 по 31.01.11 (а.с.24-27), отримані відповідачем згідно реєстрів вручення кінцевих рахунків і актів прийому-передачі теплової енергії.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення п.6.3 договору №2980 від 01.10.07, заборгованість відповідача перед позивачем становить 9828,69 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялася відповідачу претензія №53-Ю від 21.01.11 з вимогою добровільно погасити заборгованість, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 19), що підтверджується реєстром відправки претензій від 21.01.11. Проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов’язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, зважаючи на невиконання відповідачем договірних зобов"язань суд, прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення 9828,69 грн. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до рішень господарського суду Івано-Франківської області у справі № 8/5 від 26.03.09, №8/63 від 07.07.09 та №12/14 від 25.05.10 позов ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" до ТзОВ "Торгова мережа "Фаворит" про стягнення заборгованості

задоволено та зобов"язано відповідача сплатити на користь позивача в загальній сумі 54441,26 грн. Із пояснень представника позивача рішення у даних справах не виконані.

Суд вважає підставним застосування положень ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позивача, який здійснено із суми невиконаних рішень за період з 01.06.10 по 30.09.10 -54441,26 грн. та боргу за період з 01.10.10 по 31.01.11 із суми 9828,69 грн. - інфляційні втрати становлять 4335,34 грн., три проценти річних –1086,35грн. та підлягають задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 7.4.2. договору №2980 від 01.10.07 сторони узгодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення на підставі положення Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Обґрунтований розмір пені, згідно розрахунку позивача, станом на день звернення до суду становить 6231,98 грн. та підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530,546, 610, 612, 614,625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", керуючись ст.ст.22, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" про стягнення заборгованості в сумі 21482,36 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" вул. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ,76000 (код 31524633) на користь Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" вул. Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54002 (код 30083966, р/р 26034001411 в МОУ ВАТ "Державний Ощадний Банк України", МФО 326461) - 9828,69 (дев"ять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень шістдесят дев"ять копійок ) - основної заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" вул. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ, 76000 (код 31524633) на користь Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" вул. Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54002 (код 30083966, р/р 260083011411 в МОУ ВАТ "Державний Ощадний Банк України", МФО 326461)- 4335,34 (чотири тисячі триста тридцять п"ять гривень тридцять чотири копійки) - інфляційних нарахувань, 1086,35 (одну тисячу вісімдесят шість гривень тридцять п"ять копійок) - 3% річних та 6231,98 (шість тисяч двісті тридцять одну гривню дев"яносто вісім копійок) - пені, а також 214,82 (двісті чотирнадцять гривень вісімдесят дві копійки) - судових витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Максимів Т. В.

Повне рішення складено 31.03.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Матейко І. В. 31.03.11