Рішення № 14425793, 22.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.11 Справа № 3/51/10

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Приватного підприємства “Дніпропромсервіс”, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ

до відповідача: Комунального підприємства Оріхівської міської ради Запорізької області “Оріхівський комунальник”, Запорізька область, м. Оріхів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчий комітет Оріхівської міської ради Запорізької області, Запорізька область, м. Оріхів

про стягнення боргу в сумі 128 770, 80 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Федосюк О.В., директор, рішення № 20/10-20б від 20.10.2008р.

від відповідача: Кравченко С.І., довіреність № 11/05 від 11.05.2010р.

від третьої особи: Кравченко С.І., довіреність № 272 від 21.03.2011р.

ПП “Дніпропромсервіс” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до КП Оріхівської міської ради Запорізької області “Оріхівський комунальник” про стягнення заборгованості в розмірі 128 770,80 грн. за договором на виконання робіт № 1 від 02.03.2010р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 530 ЦК України, ст. 1 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 25.10.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/51/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 09.11.2010р. о 15 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 09.11.2010р. розгляд справи був відкладений на 24.11.2010р. о 15 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 24.11.2010р. розгляд справи був відкладений на 08.12.2010р. о 14 годині 30 хвилин.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Виконавчий комітет Оріхівської міської ради Запорізької області.

Ухвалою від 08.12.2010р. строк вирішення спору по справі продовжений на 7 днів –до 29.12.2010р. Цією ж ухвалою розгляд справи відкладений на 29.12.2010р. о 15 годині 30 хвилин.

Ухвалою господарського суду від 29.12.2010р. провадження у справі № 3/51/10 зупинено до розгляду господарським судом Запорізької області справи № 17/319д/10 та набранням судового рішення у справі законної сили.

Ухвалою суду від 28.02.2011р. провадження у справі № 3/51/10 поновлено з 15.03.2011р. Судове засідання призначено на 15.03.2011р. о 14 годині 30 хвилин.

Ухвалою від 15.03.2011р. відповідачу відмовлено в задоволені клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Цією ж ухвалою строк вирішення спору по справі продовжений на 8 днів –до 23.03.2011р. Розгляд справи відкладений на 22.03.2011р. о 16 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 22.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 28.03.2011р.

Під час розгляду справи, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач в судових засіданнях підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві № 18/10-1 від 18.10.2010р. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1 на виконання робіт від 02.03.2010р. в розмірі 128 770,80 грн. Також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Зокрема, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 02.03.2010р. між Виконавчим комітетом Оріхівської міської ради Запорізької області, КП Оріхівської міської ради Запорізької області “Оріхівський комунальник” (Замовник) та ПП “Дніпропромсервіс” (Підрядчик) укладено договір на виконання робіт № 1 (далі –Договір).

Відповідно до умов договору ПП “Дніпропромсервіс” взяло на себе зобов’язання виконувати певні ремонтно-відновлювальні роботи на аварійній ділянці центрального каналізаційного колектора за адресою: Запорізька область, м.Оріхів, вул. Тімірязєва.

Позивач виконав належним чином зобов’язання, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2010р. № 2/д, № 3, № 4-д, № 6-д, № 7, № 8-д.

Всього відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт позивачем було виконано, а відповідачем прийнято будівельні роботи на загальну суму 128 770,80 грн.

Відповідно до п. 4 договору, Замовник здійснює оплату за виконані роботи на підставі актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2В) та довідок про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3).

Однак Договором № 1 від 02.03.2010р. не встановлено строк (термін) виконання відповідачем зобов’язання щодо сплати вартості виконаних позивачем будівельних робіт.

У зв’язку з цим, на підставі ст. 526, ч. 2 ст. 530 ЦК України, 04.10.2010р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 90/09-1 від 30.09.2010р. з проханням погасити заборгованість в сумі 128 770,80 грн. шляхом перерахування відповідної грошової суми на розрахунковий рахунок ПП “Дніпропромсервіс” протягом 7 календарних днів з моменту його отримання.

Вказаний лист було отримано відповідачем 06.10.2010р., але залишено без відповіді і заборгованість не погашено.

У зв’язку з викладеним представник позивача в судовому засіданні просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 24.11.2010р. Зокрема, з посиланням на ч. 5 ст. 321 ГК України, ч. 4 ст. 879 ЦК України зазначив, що строк оплати виконаних робіт не настав.

Наполягає на тому, що обов’язковою умовою виникнення у підрядника права вимоги оплати виконаних будівельних робіт за договором підряду є виконання ним робіт належним чином і в погоджений строк, у відповідності до проектно-кошторисної документації, з остаточною здачею об’єкта Замовнику та Розпоряднику коштів.

У зв’язку з невиконанням всього обсягу робіт, а також неналежним виконанням виконаної частини робіт, Замовник не виконав свої зобов’язання по здачі об’єкта, відповідно не має права вимоги оплати.

Крім того, заявлені обсяги робіт не відповідають роботам замовленим договором.

Пунктом 1 договору передбачено, що ПП “Дніпропромсервіс” прийняв на себе зобов’язання по виконанню робіт з ремонту каналізаційного колектора в обсягах кошторису на виконання робіт, затвердженого Головним розпорядником коштів.

Договірна ціна визначена п. 2.1 Договору в розмірі 299 052,00 грн., згідно розрахунку, який є додатком договору. Зміна договірної ціни здійснюється шляхом укладення додаткових угод, які є невід’ємними частинами договору.

Відповідно до умов договору позивач зобов’язаний повідомити відповідача про готовність конкретного етапу виконаних робіт для передачі замовникові за актом, при цьому дотримуватись встановленої договором вартості робіт, а в разі збільшення кошторису - вчасно повідомляти відповідача та узгоджувати з ним подальше ведення будівельних робіт.

Враховуючи, що позивач не узгоджував збільшення виконаних робіт по договору, то заявлені додаткові роботи не входять до обсягу робіт за Договором, а відтак відносини, що виникли між сторонами у справі з цих підстав, є позадоговірними.

Тому, відповідно до ч. 4 ст. 877 ЦК України, позивач не має права вимагати від відповідача плати за виконані додаткові роботи.

Також обсяги робіт заявлені до оплати, по актам виконаних робіт згідно Договору є меншими ніж фактичні обсяги виконаних робіт та передбачені кошторисною документацію.

Так, після перевірки частини виконаних робіт були виявлені відступи від умов договору підряду, а саме виконання договірних робіт в менших обсягах ніж передбачено договором.

Про виявлені недоліки було повідомлено ПП “Дніпропромсервіс” і за участі уповноважених представників Підрядника було складено акт проведення контрольного обміру обсягів робіт по об’єкту від 15.04.2010р.

Враховуючи, що ПП “Дніпропромсервіс” своєчасно не виконало усунення недоліків, розмір оплати підлягає зменшенню на розмір невиконаних робіт передбачених договором.

Відповідач звертає увагу суду на те, що заявлена сума заборгованості не відповідає дійсності.

Так, відповідно до умов п.2.1 Договору, договірна ціна визначена в розмірі 299 052,00 грн., згідно розрахунку, який є додатком договору. Зміна договірної ціни сторонами не здійснювалась.

Станом на 18.10.2010р, за виконані роботи ПП “Дніпропромсервіс” було перераховано кошти в сумі 243 313,20 грн.

Таким чином, залишкова сума, яка підлягає виплаті по Договору № 1 від 02.03.2010р., за умови виконання всього обсягу робіт, може становити лише 55 738,80 грн.

На підставі наведеного, представник відповідача в судовому засіданні просить суд в позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.2010р. Виконавчим комітетом Оріхівської міської ради Запорізької області (Головний розпорядник грошових коштів), КП Оріхівської міської ради Запорізької області “Оріхівський комунальник” (Замовник) та ПП “Дніпропромсервіс” (Підрядник) було укладено договір № 1 на виконання робіт, за умовами якого (в редакції додаткової угоди № 1 від 08.04.2010р.) Підрядник приймає на себе зобов’язання виконати наступні роботи в установлений Замовником строк: “Проведення першочергових аварійно-відновлювальних робіт на аварійній ділянці центрального каналізаційного колектора по вул. Тімірязєва в м. Оріхів”, в об’ємах кошторису на виконання робіт, затвердженого Головним розпорядником грошових коштів, який є невід’ємною частиною даного договору, Замовник прийняти виконану роботу, а Головний розпорядник грошових коштів сплатити вартість в обумовлені строки (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 08.04.2010р., договірна ціна робіт, за даним договором визначена на підставі розрахунку:

основна вартість робіт –249 191 (двісті сорок дев’ять тисяч сто дев’яносто одна) грн. 67 коп.;

податок на додану вартість (ПДВ 20%) –49 838 (сорок дев’ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 33 коп.;

всього вартість робіт з ПДВ –299 030 (двісті дев’яносто дев’ять тисяч тридцять) грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, початок виконання робіт: березень 2010 року.

Згідно п. 3.2 Додаткової угоди № 2 від 29.04.2010р. до Договору № 1 на виконання робіт від 02.03.2010р., закінчення виконання робіт: травень 2010 року.

Замовник здійснює оплату за виконані роботи на підставі актів приймання передачі виконаних робіт (форми № КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) (п. 4 Договору).

Відповідно до п. 8 Договору, при здачі-прийманню робіт по закінченню виконання робіт Підрядник готує і передає Замовнику та Головному розпоряднику грошових коштів акт здачі об’єкту до експлуатації, підписаний та оформлений у відповідності з діючими нормами ДБН Д.1.1.-1-2000р.

ПП “Дніпропромсервіс” взяті на себе зобов’язання за Договором виконало в повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт на загальну суму 128770,80 грн., підписаних Замовником і Підрядником, а саме:

-          акт приймання виконаних будівельних робіт № 2/д за квітень місяць 2010р. на загальну суму 41 146,80 грн.;

-          акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 за квітень місяць 2010р. на загальну суму 58 893,60 грн.;

-          акт приймання виконаних будівельних робіт № 4-д за квітень місяць 2010р. на загальну суму 642,00 грн.;

-          акт приймання виконаних будівельних робіт № 6-дзаквітень місяць 2010р. на загальну суму 8 955,60 грн.;

-          акт приймання виконаних будівельних робіт № 7 за квітень місяць 2010р. на загальну суму 9 060,00 грн.;

-          акт приймання виконаних будівельних робіт № 8-д за квітень місяць 2010р. на загальну суму 10 072,80 грн.

Відповідач доказів сплати наведених сум за вказаними актами прийому виконаних підрядних робіт відповідачем не надано.

04.10.2010р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 90/09-1 від 30.09.2010р. з проханням погасити заборгованість за договором на виконання робіт № 1 від 02.03.2010р. в сумі 128 770,80 грн. шляхом перерахування відповідної грошової суми на розрахунковий рахунок ПП “Дніпропромсервіс” протягом семи календарних днів з моменту його отримання.

Вказаний лист отримано відповідачем 06.10.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення № 00035101, але заборгованість не сплачено.

Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором на виконання робіт № 1 від 02.03.2010р. складає 128 770,80 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір № 1 про виконання робіт від 02.03.2010р. (в редакції додаткових угод № 1 від 08.04.2010р., №2 від 29.04.2010р.).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах тощо, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами укладено договір № 1 про виконання робіт від 02.03.2010р. (в редакції додаткових угод № 1 від 08.04.2010р., №2 від 29.04.2010р.).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до п.4 договору на виконання робіт № 1 від 02.03.2010р. Замовник здійснює оплату за виконані роботи на підставі актів приймання передачі виконаних робіт (форми № КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3).

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1, 2 ст. 904 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором № 1 на виконання робіт від 02.03.2010р. не встановлено строк (термін) виконання відповідачем зобов’язання щодо сплати вартості виконаних позивачем будівельних робіт.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога про сплату стягуваної суми направлена відповідачу 04.10.2010р. листом № 90/09-1 від 30.09.2010р., який отримано адресатом 06.10.2010р.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання КП Оріхівської міської ради Запорізької області “Оріхівський комунальник” грошових зобов’язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 128 70,80 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача спростовуються викладеним.

Зокрема, не приймаються до уваги посилання на те, що заявлені обсяги робіт не відповідають роботам замовленим договором № 1 на виконання робіт від 02.03.2010р.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

В актах здачі-приймання виконаних підрядних робіт № 2/д за квітень 2010р., № 3 за квітень 2010р., № 4-д за квітень 2010р., №6-д за квітень 2010р., № 7 за квітень 2010р., № 8-д за квітень 2010р., підписаних відповідачем, відсутні зауваження та заперечення КП Оріхівської міської ради Запорізької області “Оріхівський комунальник” щодо кількості та якості виконаних робіт.

Отже, відповідач позбавляється права посилатися на недоліки виконаної роботи за цими актами під час розгляду справи № 3/51/10.

Посилання відповідача на те, що позивач не повідомив його про збільшення кошторису та не узгодив з ним подальше ведення будівельних робіт, не приймаються до уваги.

Відповідно до ч. 3 ст. 877 ЦК України, Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника.

У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.

Також згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Господарський суд вважає, що безперечним доказом узгодженням ведення будівельних робіт та проведення цих робіт в межах кошторису, саме і є факт підписання відповідачем всіх без виключення актів здачі-приймання виконаних підрядних робіт, в тому числі актів на виконання додаткових робіт.

Посилання відповідача на те, що позивачем не виконаний весь обсяг робіт, Замовник не виконав свої зобов’язання по здачі об’єкта, відповідно не має права вимоги оплати, суперечать договору між сторонами.

Так, дійсно, відповідно до п. 8 договору на виконання робіт № 1 від 02.03.2010р. при здачі-прийманню робіт по закінченню виконання робіт Підрядник готує і передає Замовнику та Головному розпоряднику грошових коштів акт здачі об’єкту до експлуатації, підписаний та оформлений у відповідності з діючими нормами ДБН Д.1.1.-1-2000р.

Але, відповідачем не враховано приписи п.4 Договору, відповідно якому замовник здійснює оплату за виконані роботи на підставі актів приймання передачі виконаних робіт (форми № КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3).

Тобто, оплата фактично виконаних робіт не пов’язується зі здачею об’єкта до експлуатації.

Посилання відповідача на те, що після перевірки частини виконаних робіт ним були виявлені відступи від умов договору підряду, а саме виконання договірних робіт в менших обсягах ніж передбачено договором, не спростовують висновки суду.

Дійсно, згідно акту на проведення контрольного обміру об’ємів робіт по об’єкту від 15.04.2010р., деякі види робіт виконано в меншому обсязі, ніж передбачено договором на виконання робіт № 1 від 02.03.2010р.

В той же час, згідно цьому ж акту, більшість робіт фактично виконана в більшому обсязі, ніж подано по актам.

Але, вказані обставини не звільняють відповідача від оплати сум, які зазначені в підписаних ним без зауважень актах здачі-приймання виконаних підрядних робіт № 2/д за квітень 2010р., № 3 за квітень 2010р., № 4-д за квітень 2010р., №6-д за квітень 2010р., № 7 за квітень 2010р., № 8-д за квітень 2010р.

Виявлення в акті на проведення контрольного обміру об’ємів робіт по об’єкту від 15.04.2010р. виконання договірних робіт в менших обсягах ніж передбачено договором, є підставою для усунення виявлених позивачем недоліків. Підтвердженням цього є і факт укладення 29.04.2010р. сторонами додаткової угоди № 2 до договору на виконання робіт № 1 від 02.03.2010р., якою передбачено змінити дату закінчення виконання робіт з квітня 2010р. на травень 2010р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, на підставі ч.1 ст.43 ГПК України, яка вимагає від господарського суду оцінювати надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд надає перевагу доводам і доказам ПП “Дніпропромсервіс” над доказами, наданими відповідачем.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Також господарський суд враховує наступне.

При зверненні до суду позивач сплатив 1 288,00 грн. державного мита.

В той же час, заявлено позов на суму 128 770,80 грн.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 розмір державного мита з позовів немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85, 00 грн.), розмір державного мита із позовних заяв майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102, 00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500, 00 грн.).

Отже, державне мито потрібно було сплатити у розмірі 1 287,70 грн.

Таким чином, надміру сплачене державне мито в сумі 0, 30 грн. згідно платіжному дорученню № 1317 від 06.09.2010р. підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про державне мито”.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд                                                                                                     

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Оріхівської міської ради Запорізької області “Оріхівський комунальник” (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Запорізька, 9, код ЄДРПОУ 33377683) на користь Приватного підприємства “Дніпропромсервіс” (51911, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Воробйова, 14, код ЄДРПОУ 33340551) 128 770 (сто двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят) грн. 80 коп. основного боргу, 1 287 (одну тисячу двісті вісімдесят сім) грн. 70 коп. витрат на держмито та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Надміру сплачену суму витрат на держмито в розмірі 0 (нуль) грн. 30 коп. згідно платіжному дорученню № 191 від 15.10.2010р. повернути позивачу. Видати довідку.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 28.03.2011р.