Рішення № 14425683, 17.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.11 Справа № 28/208/09-4/385/09-7/24/10

Суддя

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Український графіт”, м. Запоріжжя

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит”, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Представники:

Від позивача: Колесник О.Г., довіреність № 025/35 від 01.01.2011р.

Від відповідача: Шостак О.М., довіреність 01/625 від 22.12.2010р.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І., № 17 від 15.01.2010 р., справу № 28/208/09-4/385/09 було передано на розгляд судді Кутіщевій Н.С.

          Ухвалою суду від 18.01.2010р. справу № 28/208/09-4/385/09 прийнято до розгляду, справі призначено № 28/208/09-4/385/09-7/24/10, судове засідання призначено на 10.03.2010р.

          Ухвалою суду від 10.03.2010р. провадження по справі № 28/208/09-4/385/09-7/24/10 зупинено до розгляду справи № 13/437д/09.

          01.02.2011р. провадження по справі № 28/208/09-4/385/09-7/24/10 поновлено, судове засідання призначено на 21.02.2011р., судове засідання відкладалось до 17.03.2011р.

Ухвали суду направлялись на адреси сторін в установленому законом порядку та в строк і на адресу господарського суду поштовим відділенням не поверталися.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

02.03.2010р. на адресу господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд розглядати позовні вимоги в сумі 556332 грн. 19 коп.

Заява відповідає ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Спір розглядається в сумі 556332,19 грн.

В судове засідання 21.02.2011р. представник відповідача не з’явився. На адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив, згідно з яким ВАТ “Вуглецевий композит” визнає заявлені збільшені позовні вимоги та у зв’язку з неможливістю направити свого представника у судове засідання, просить суд розглянути справу без участі відповідача.

Відзив відповідача судом до уваги не було прийнято, поскільки згідно ч. 4 ст. 59 ГПК України до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача. Відповідачем не надано доказів в підтвердження повноважень особи, що підписала наданий суду відзив.

Згідно ч. 2 ст. 59 ГПК України, відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником.

В судовому засіданні, продовженому 17.03.2011р., представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в тексті заяви про збільшення позовних вимог (вих. № 16-543 від 01.03.2010р.) і просить суд стягнути з відповідача 454512,29 грн. суми основного боргу, 36360,98 грн. суми інфляційних витрат, 12144,24 грн. суми 3 % річних, 53314,68 грн. пені., а 556332,19 грн.

Представником відповідача надано докази в підтвердження повноважень особи, яка підписала відзив на позовну заяву та акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 01.02.2011р. (№ 447 від 22.06.2010р. копію якого долучено до матеріалів справи).

За ініціативою суду судове засідання велося із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 17.03.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2004 року ДП “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів “Вуглекомпозит” та ВАТ “Український графіт” укладено договір купівлі-продажу споруджень, обладнання та передавальних пристроїв, за умовами якого ДП “Завод “Вуглекомпозит” зобов’язалось передати у власність ВАТ “Український графіт”, а ВАТ “Український графіт” прийняти та оплатити майно.

Згідно протоколу біржових торгів Запорізької Товарної Біржі “Гілея” від 19.10.2004 №38-1, оспорюване майно було продано за 1603,019 тис. грн., не включаючи податок на додану вартість.

За актом приймання-передачі від 04.01.2005р. зазначене майно передано покупцю.

Рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 13/437д/09 відмовлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу споруджень, обладнання та передавальних пристроїв і стягнення в доход Держави всього одержаного по договору купівлі-продажу від 19.10.2004.

          03.08.2007р. між ВАТ “Укрграфіт” (орендодавець) та ДП “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів”, правонаступником якого є ВАТ “Вуглецевий композит” (орендар), було укладено договір оренди № 804/79166/20 (далі договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду площу 576кв.м. в споруді цеху № 3 корпусу № 5 інв. № 1011503а, яка розташована по вул. Північне шосе, 31а.

Розмір орендної плати за місць складає 17521грн.86коп. (без урахування ПДВ) станом на 03.08.2005р., тобто за перший місяць оренди.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Протягом 2007р. сторонами були підписані додаткові угоди до договору, якими строк дії договору було продовжено до 31.12.2008р.

17.08.2008р. сторони підписали додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої, орендна плата нараховується один раз за весь період оренди, оплата орендної плати проводиться протягом кварталу після закінчення оренди.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №1 до договору, нарахування орендної плати, за період оренди, відбувається із розрахунку річної орендної плати 207014грн.25коп. і фактичного періоду оренди, з урахуванням фактичного індекса інфляції за весь період оренди.

Також, сторонами був підписаний протокол розбіжностей до договору, оренди № 804/79166/20 від 03.08.2007р., яким сторони узгодили, що строк дії договору в частині оренди майна, продовжити до 10.01.2009р., в частині платежів продовжити до 31.03.2009р.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

На виконання умов договору ВАТ “Український графіт” передав в оренду ВАТ “Вуглецевий композит” площу 576 кв.м. в споруді цеху № 3 корпусу № 5 інв. № 1011503а, яка розташована по вул. Північне шосе, 31а., про що було складено акт прийому-передачі від 03.08.2007р.

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату за поточний місяць, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

На виконання п.3.1 договору, позивач надіслав на адресу відповідача рахунок № 902-52612 від 04.02.2009р. на оплату оренди за фактичний період оренди по договору, отриманий відповідачем 16.03.2009р.

Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, орендну оплату у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, сума заборгованості складає 454512грн.29коп.

          Позивач просить суд стягнути з відповідача 454512,29 грн. заборгованості по орендній платі.

На виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 06.10.2009р. № 28/208/09 судом витребувано від позивача детальний розрахунок орендної плати згідно якого, сума заборгованості відповідача по орендній платі за період з серпня 2007р. по грудень 2008р. складає 454512,29 грн.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, той факт, що, на момент розгляду спору по суті, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості, та позовні вимоги визнанні відповідачем в повному об’ємі, вимога позивача про стягнення з відповідача 454512,29 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 53314,68 грн. пені.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з підпунктом а) п. 4 договору, при несплаті в строк орендарем платежів, нараховується пеня в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем надано розрахунок пені з врахуванням вищевикладених положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 53314,68 грн. пені є неґрунтовною і підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 36360,98 грн. втрат від інфляції та 12144,24 грн. суми 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3 % річних складає 12144,24 грн., сума індексу інфляції складає 36360,98 грн., пред’явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 31-А, МСП-982, р/р 226002976713329 в ЗФ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 24516317) на користь Відкритого акціонерного товариства “Український графіт”(69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 20; 69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 30, р/р 26008900301 в АБ “Металург”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 00196204) 454512(чотириста п’ятдесят чотири тисячі п’ятсот дванадцять)грн. 29 коп. основного боргу, 53314 (п’ятдесят три тисячі триста чотирнадцять)грн. 68 коп. пені, 12144 (дванадцять тисяч сто сорок чотири) грн.24 коп. 3% річних, 36360 (тридцять шість тисяч триста шістдесят ) грн.98 коп. втрат від інфляції, 5563 (п’ять тисяч п’ятсот шістдесят три) грн. 33 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Рішення підписано 22.03.2011р.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет