Постанова № 14424498, 21.03.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1219/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.,

при секретарі Протас О.М.,

за участю: представника позивача - Близнюка І.В.

представника відповідача - Мовчан Т.О.

представника прокуратури - Лисенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Томс"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, за участю Прокуратури Полтавської областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2011 року позивач Приватне підприємство "Томс"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання недійними та скасування податкових повідомлень -рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцію (далі Кременчуцька ОДПІ) проведена перевірка Приватного підприємства "Томс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 142/23-209/13939747 від 13.01.2011 року. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято рішення від 27.01.2011 року № 0000262301/1 яким визначено зобов'язання з податку на прибуток, № 0031581702/4 яким визначено зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, № 0000242301/105 яким визначено зобов'язання з податку на прибуток, №0000272301/1063 яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість. Як зазначає позивач спірні рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.01.2011 року № 0000262301/1 (податок на прибуток), № 0000242301/105 (податок на прибуток), №0000272301/1063 (податок на додану вартість).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень, просив позов задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

09.03.2011 року до суду надійшла заява Прокуратури Полтавської області про вступ у справу прокурора для захисту інтересів держави в особі Кременчуцької ОДПІ.

Представник прокуратури в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника прокуратури, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до копії свідоцтва Серії А 00 № 682009 Приватне підприємство "Томс" (далі ПП "Томс") зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 25.06.1992 року та знаходиться на обліку Кременчуцької ОДПІ з 04.07.1992 року.

Відповідно до направлень № 2822/002822 від 13.10.2010 року № 3133/003133 від 09.11.2010 року та наказів №3074 від 09.11.2010 року, № 3553 від 29.12.2010 року державними податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Томс" (ідентифікаційний номер13939747) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.1.32 ст.1, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11, пп. 5.5.1. п.5.5 ст.5, пп. 7.9.1 - 7.9.2 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР в редакції від 22.05.1997р., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 332556 грн., в тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 164887 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 124712 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 13762 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 29195 грн.

- п.1.32 ст.1, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11, пп. 5.5.1. п.5.5 ст.5, пп. 7.9.1 - 7.9.2 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР в редакції від 22.05.1997р., в результаті чого завищено від'ємне значення оподаткування податком на прибуток всього у сумі 10153919 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 8922780 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 609969 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 621170 грн.

- пп.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97 - ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1418283 грн., в тому числі за квітень 2009р. в сумі 218514 грн., за травень 2009р. в сумі 251620 грн., за червень 2009р. в сумі 305441 грн., за липень 2009р. в сумі 13905 грн., за серпень 2009р. в сумі 183591 грн., за вересень 2009р. в сумі 131999 грн., за жовтень 2009р. в сумі 18927 грн., за листопад 2009р. в сумі 17957 грн.. за грудень 2009р. в сумі 18089 грн., за березень 2010р. в сумі 23837 грн., за квітень 2010р. в сумі 175012 грн., за травень 2010р. в сумі 54483 грн., за червень 2010р. в сумі 4908 грн.

За результатами перевірки складено акт № 142/23-209/13939747 від 13.01.2011 року.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.01.2011 року № 0000262301/1 (основний платіж - 10153919,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2538479,75 грн.), № 0000242301/105 (основний платіж - 332556,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 83139,00 грн.), № 0000272301/06 (основний платіж - 1418283 грн., штрафні (фінансові) санкції - 354570,8 грн.)

Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача позивач звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ 27.01.2011 року № 0000262301/1, № 0000242301/105, № 0000272301/06.

Досліджуючи питання правомірності визначення Кременчуцькою ОДПІ податкових зобов'язань суд встановив наступне.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування , посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 №509-ХІІ (із змінами і доповненнями) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги направлення на перевірку та керуючись ст. 1, 8, 9, 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні ”, суд приходить до висновку про правомірність проведення перевірки позивача.

Досліджуючи правомірність прийняття рішення Кременчуцької ОДПІ про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток від 27 січня 2011 року № 0000262301/1 (основний платіж - 10153919,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -2538479,75 грн.) суд приходить до наступних висновків.

Актом перевірки встановлено порушення п.1.32 ст.1, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11, пп. 5.5.1. п.5.5 ст.5, пп. 7.9.1-7.9.2 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР в редакції від 22.05.1997р., а саме: віднесення до складу валових витрат відсотків та курсових різниць по валютному кредиту, що використовується не у господарській діяльності підприємства в результаті чого завищено від'ємне значення оподаткування податком на прибуток всього у сумі 10153919 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 8922780 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 609969 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 621170 грн.

Основним видом діяльності за КВЕД ПП "Томс" є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, ремонт інших побутових електричних товарів, ремонт інших побутових виробів та предметів особистого вжитку, роздрібна торгівля іншими товарами для дому, що підтверджується довідкою №09/2-2794 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданою 23.01.2009 року Головним управлінням статистики у Полтавській області Державного комітету статистики України.

28 березня 2006 року позивач (позичальник) уклав кредитний договір № 10-0604/99 К з Закритим акціонерним товариством "Внєшторгбанк (Україна)" про надання кредиту у вигляді мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом в національній валюті у сумі не більше ніж 2626000,00 грн. та доларах США у сумі не більшій ніж 780000,00 доларів США до якого вносилися зміни додатковими угодами № 1 від 21.12.2008 року, № 2 від 19.06.2008 року, №3 від 25.09.2008 року, № 4 від 05.02.2009 року, №5 від 27.02.2009 року, №6 від 13.04.2009 року, №7 від 29.05.2009 року.

Відповідно до пунктів 1.1.1, 1.1, 1.2 вказаного кредитного договору кредит надавався на поповнення обігу коштів, за користування кредитом передбачалася сплата відсотків.

Отримані у кредит кошти були використані позивачем для оплати постачальникам за отриманий товар, про що, зокрема, надано суду відповідні договори поставки укладені з ТОВ "Глобус Діскавері" № 1/0103/08 від 01.03.2008 року (додатки до договору №1,2,3,4) та накладні до них за 2006 рік (т.5,а.с.151-226), за 2007 рік (т.5, а. с. 80 - 150 ), № 1906-16 від 19.06.2009 року, №06045 від 06.04.2010 року, №06046 від 06.04.2010 року, №06047 від 06.04.2010 року, № 12044 від12.04.2010 року, № 12045 від12.04.2010 року, № 260414 від 26.04.2010 року, № 190427 від 19.04.2010 року, податкові накладні від 19.04.2010 року, 19.06.2009 року, 12.04.2010 року, 06.04.2010 року, ТОВ "Степ УА" №0109-02 (додатки до договору №1,2) та накладні до них № 0303-02 від 03.03.2010 року, № 1703-01 від 17.03.2010 року, податкові накладні від 03.03.2010 року, 17.03.2010 року, товарно-транспортні накладні від 03.03.2010 року, 17.03.2010 року, ТОВ "Рейл" № 0110-01 від 01.10.2009 року (додатки до договору №1,2, 3) та накладні до них № 220401 від 22.04.2010 року, № 060402 від 06.04.2010 року,№ 060401 від 06.04.2010 року, податкові накладні від 06.04.2010 року та 22.04.2010 року, товарно-транспортна накладна від 22.04.2010 року.

Крім того, використання кредитних коштів для оплати постачальникам (ТОВ "Глобус Діскавері") поставленого товару підтверджується копіями реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (т.1,а.с.91 - 120).

За користування кредитними коштами позивачем за період з 25.01.2009 року по 25.06.2010 року були нараховані та сплачені банку відсотки в розмірі 76329грн. 83коп., 469835,97доларів США. Перерахунок коштів на погашення процентів за користування кредитом проведений ПП "Томс" Закритому акціонерному товариству "Внєшторгбанк (Україна)" підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою по особовим рахункам (т.4,а.с.36 - 79).

За період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року відсотки по кредиту за 2009 рік відсотки в гривнях склали 110364,97 грн., в доларах США відсотки склали 2796925,19 грн., за 1 півріччя 2010 року відсотки в гривнях 56702,16 грн. в доларах США відсотки склали 1 319880,23 грн., курсова різниця по кредиту за період за 2009 рік 648901,43 грн., за 1 півріччя 2010 року 0,00 грн., інші витрати 29320,41 грн. з яких: 3585512, 00 грн. віднесені до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік код рядка 04.13 в сумі 1531464,00 грн. та уточненому розрахунку за 2009 рік на суму 2054048 грн. (т.4,а.с.35-36); 1376583,00 грн. віднесені до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік код рядка 04.13 в сумі 496635,00 грн. та уточненому розрахунку за 2010 рік на суму 879948,00 грн. (т.4,а.с.33-34);

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь - яка діяльність особи, направлена отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярно, постійною та суттєвою.

При цьому Законом не передбачено обовязковості отримання доходу від кожної окремої операції, позаяк саме діяльність як сукупність операцій має бути направлена на отримання доходу. Конкретна ж операція може не мати всіх ознак господарської діяльності та її не можна розглядати окремо від інших операцій. Наведене підтверджується і визначенням поняття валового доходу, що міститься у пункті 4.1 статті 4 названого Закону, відповідно до якого валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Тобто Законом передбачено розрахунок прибутку від господарської діяльності платника (тобто сукупності операцій, деякі з яких, можливо, і не були прибутковими з певних причин) за певний період, а не з окремої операції.

Таким чином, право на включення витрат до валових витрат підприємства безпосередньо визначається зв'язком цих витрат з господарською діяльністю, спрямованістю цих витрат на отримання доходу, але не обовязково прибутковістю кожної окремої операції.

За змістом абзацу четвертого підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Слід зазначити, що у висновках податкового органу підставою для встановленого порушення щодо завищення валового доходу та валових витрат крім віднесення до складу валового доходу сум позитивних курсових різниць по валютному кредиту, та віднесення до валових витрат відсотків курсових різниць по валютному кредиту, що використовувався не у господарській діяльності, інших доводів та жодних доказів на підставі яких було встановлене дане порушення надано не було.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно та обґрунтовано віднесено до валових витрат відсотки, курсові різниці по валютному кредиту та до валового доходу суми позитивних курсових різниць по валютному кредиту, відповідач не довів правомірність податкового повідомлення - рішення від 27.01.2011 року № 0000262301/1 (основний платіж - 10153919,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -2538479,75 грн.)

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню № 0000272301/06 від 27 січня 2011 року яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж - 1418283 грн., штрафні (фінансові) санкції - 354570,8 грн.) суд приходить до наступних висновків.

Перевіркою встановлено порушення п.п.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97 - ВР із змінами і доповненнями, а саме: за рахунок включення до складу податкового кредиту податкових накладних минулих періодів в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1418283 грн., в тому числі за квітень 2009р. в сумі 218514 грн., за травень 2009р. в сумі 251620 грн., за червень 2009р. в сумі 305441 грн., за липень 2009р. в сумі 13905 грн., за серпень 2009р. в сумі 183591 грн., за вересень 2009р. в сумі 131999 грн., за жовтень 2009р. в сумі 18927 грн., за листопад 2009р. в сумі 17957 грн.. за грудень 2009р. в сумі 18089 грн., за березень 2010р. в сумі 23837 грн., за квітень 2010р. в сумі 175012 грн., за травень 2010р. в сумі 54483 грн., за червень 2010р. в сумі 4908 грн.

У відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

При цьому, з реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т.1 а.с. 91 - 120) вбачається кожна дата отримання податкових накладних позивачем, що й зумовило включення останнім сум податку на додану вартість за цими накладними до податкового кредиту в іншому звітному періоді, ніж вони були виписані.

Підставою для нарахування податкового кредиту у відповідності до п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), тобто за наявності такої податкової накладної платник податку не позбавлений права формувати власний податковий кредит незалежно від того, що такі податкові накладні отримані ним в періоді іншому ніж той, в якому ці накладні були виписані. При цьому, невключення платником податків до складу податкового кредиту податкових накладних в межах звітного періоду не свідчить про неможливість використання такого права в майбутніх податкових періодах і не є тотожним відмові платника податків від формування власного податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що у відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, що позбавило позивача права на включення в квітні-травні 2009 року до складу податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5. ст.. 7 Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає у періоді отримання податкової накладної. При цьому згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

ПП “Томс” включено суму ПДВ по податковим накладним до податкового кредиту того періоду, в якому були отримані такі податкові накладні.

Дата отримання податкової накладної зазначається у графі 2 розділу 1 “Отримані податкові накладні” реєстру отриманих та виданих податкових накладних у редакції 2005 року., форма якого затверджено наказом ДПАУ від 30.06.2005р. № 244. у пункті 9.2 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Зведені дані реєстру відображаються у податкових деклараціях з ПДВ відповідно до п.п 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону. В реєстрі отриманих та виданих податкових накладних зазначені дати отримання цих податкових накладних.

На момент проведення документальної перевірки суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту підтверджуються податковими накладними, які наявні в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до листа ДПА України від 11.08.2004 року № 15316/7/15-2417 у випадках коли право платника на податковій кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарі (робіт, послуг), суму податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Враховуючи, що ПП "Томс" у відповідності до положень пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість в розмірі 5178520, 00 грн. на підставі податкових накладних, отриманих позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року та його скасування.

Щодо порушення позивачем пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР в редакції від 22.05.1997р., в результаті чого завищено від'ємне значення оподаткування податком на прибуток всього у сумі 10153919 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 8922780 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 609969 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 621170 грн. суд зазначає в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи підприємством у ІІ кварталі та ІV кварталі 2009 року до валових витрат віднесено витрати: з оренди приміщення за січень 2009 року на суму 43676,01 грн., акт прийому - передачі від 31.01.2009 року, за лютий 2009 року на суму 43676,01 грн., акт прийому - передачі від 28.02.2009 року, за комунальні послуги за лютий 2009 року на суму 11623,98 грн. акт прийому - передачі від 28.02.2009 року, за комунальні послуги за грудень 2008 року на суму 12559,23 грн. акт прийому - передачі від 31.12.2008 року, оренда за грудень 2008 року у сумі 60950,83, акт прийому - передачі від 28.11.2008 року, оренда приміщення за жовтень 2007 року на суму 8453,40 грн. акт прийому - передачі від 31.10.2007 року, оренда приміщення за листопад 2007 року на суму 43676,01 грн., акт прийому - передачі від 30.11.2007року, оренда приміщення за червень 2008 року на суму 43676,01 грн., акт прийому - передачі від 30.06.2008 року, оренда приміщення за листопад 2008 року на суму 43676,01 грн., акт прийому - передачі від 30.11.2008 року, оренда приміщення за вересень 2008 року на суму 43676,01 грн., акт прийому - передачі від 30.09.2008 року, оренда приміщення за грудень 2007 року на суму 43676,01 грн., акт прийому - передачі від 31.12.2007 року, оренда приміщення за жовтень 2007 року на суму 34307,43 грн., акт прийому - передачі від 31.10.2007 року, комунальні послуги за вересень 2007 року на суму 6868,24 грн., акт прийому - передачі від 30.09.2007 року., у 2 кварталі 2010 року: оренда приміщення за червень 2007 року на суму 26953,82 грн., акт прийому - передачі від 30.06.2007 року, оренда приміщення за квітень 2007 року на суму 26953,82 грн., акт прийому - передачі від 30.04.2007 року, оренда приміщення за травень 2007 року на суму 26953,82 грн., акт прийому - передачі від 31.05.2007 року, за комунальні послуги за березень 2007 року на суму 10003,60 грн., акт прийому - передачі від 30.04.2007 року.

В бухгалтерському обліку дані операції проведено по рахунках Дт "Послуги по оренді, комунальні послуги", Кт 68.5 "Розрахунки з іншими постачальниками", проте в податковому обліку включені до складу валових витрат в р.04.1.

Частиною 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996) встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це можливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 2 Закону № 996 передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Обов'язковість підтвердження господарських операцій первинними документами встановлена також п.1.2 та 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансівУкраїни № 88 від 24.05.1995 року зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704.

Матеріалами справи підтверджується, що оскільки витрати по отриманню послуг мали включатися до валових витрат в минулих податкових періодах, віднесення їх до складу валових витрат у перевіряємому періоді суперечить вимогам податкового законодавства.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). У разі коли платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем дані витрати невірно були включені до складу валових витрат в р.04.1 Декларації "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)", що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 531360,00 грн., оскільки були понесені в минулих періодах та підлягали включенню до валових витрат з дати фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, податкове повідомлення - рішення № 0000242301/105 від 27 січня 2011 року прийняте у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1., ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Томс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, за участю Прокуратури Полтавської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000262301/1 та № 0000272301/106 від 27 січня 2011 року.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Томс" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 березня 2011 року.

СуддяГ.В. Костенко