Постанова № 14424496, 21.03.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1317/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Авдєєнку Є.В.,

за участю:

представника позивача - Чорнобиль Н.П.,

представників відповідача - Божинського А.В., Кінаш Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" (далі - ТОВ "НВФ "Техвагонмаш", позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, відповідач)про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 лютого 2011 року № 0000052302/7 та № 0000062302/8.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає висновки Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області у акті перевірки щодо порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставними. Зазначав, що на час укладання договорів, їх виконання та видачі податкових накладних контрагенти мали свідоцтва платника податку на додану вартість, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Також, вважає твердження відповідача про відсутність основних фондів та малу чисельність трудових ресурсів у ТОВ "Імпекс Продгарант", необхідних для здійснення господарської діяльності, необґрунтованими. Крім того, вказував, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти на ознаки фіктивності свого контрагента. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив визнати нечинними та скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

22.02.2011 року позивачем подано заяву про доповнення позовних вимог, у якій він просив визнати протиправними дії відповідача відносно виконання наказу № 3563 від 30.12.2010 року "Про продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" з 04.01.2011 року по 18.01.2011 року. В обґрунтування заяви зазначив, що додаткова позапланова виїзна перевірка за місцем розташування позивача фактично не проводилася, тому акт перевірки не може бути належним та допустимим доказом для підтвердження податкового зобовязання, визначеного позивачу податковим повідомленням рішенням від 07.02.2011 року № 0000062302/8.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях посилалися на те, що в ході проведення перевірки позивача встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення договорів між позивачем та його контрагентом ТОВ "Імпекс Продгарант" без мети настання реальних наслідків, у зв'язку із чим зазначені договори є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із їх недійсністю, крім того посилався на відсутність основних фондів та малу чисельність трудових ресурсів контрагента позивача, необхідних для здійснення господарської діяльності. Також вказував на невиконання контрагентом позивача ТОВ "Монолитбудкомплект" своїх податкових зобовязань, а саме: несплату сум ПДВ до Державного бюджету України, у звязку із чим позивачем безпідставно включено відповідні суми до податкового кредиту з ПДВ від вказаного контрагента.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" (ідентифікаційний код 32686844) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 25.09.2003 року та взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ у Полтавській області.

У період з 20.12.2010 року по 31.12.2010 року, термін перевірки продовжувався з 04.01.2011 року по 18.01.2011 року, старшим державним податковим ревізором - інспектором Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області Дьоміновим О.О. проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.01.2011 року № 237/23-309/32686844, у якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року на 13 177 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2010 року на 290 954 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 07.02.2011 року: № 0000052302/7, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13 177 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3 294 грн.; № 0000062302/8, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 290 954 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 72 738 грн. 50 коп.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податкову повідомленню-рішенню від 07 лютого 2011 року № 0000052302/7,суд виходить із наступного.

Із акту перевірки від 21.01.2011 року слідує, що при перевірці достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за поточний звітний (податковий) період жовтень 2010 року, встановлено завищення вказаної суми на 13177 грн.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платникаподатку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг),датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У акті перевірки від 07.12.2010 року зафіксовано, що в ході проведення перевірки правильності визначення податкового кредиту за вересень 2010 року встановлено формування податкового кредиту в сумі 13177 грн. від ТОВ "Монолитбудкомплект".

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект" укладено договір доручення від 21.05.2010 року № 21/05-03.

Предметом вказаного договору є наступне: Довіритель (ТОВ "НВФ "Техвагонмаш") доручає, Повірений (ТОВ "Монолітбудкомплект") зобов'язується за винагороду, від імені за рахунок Довірителя виконати наступні юридичні дії, права і обов'язки за якими набуває безпосередньо Довіритель, а саме: отримання дозвільної документації в органах державного контролю, завіряти копії документів, потрібних для оформлення дозвільної документації в органах державного контролю, завіряти своєю печаткою.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, у разі, якщо у Довірителя виникне необхідність надати Повіренному інші доручення, згідно з умовами зазначеного Договору, сторони Договору можуть укласти Додаткову угоду з повним переліком доручень, покладених на Повіреного.

Згідно пункту 2.3 Договору Довіритель сплачує виконання Доручення в сумі, узгодженій Сторонами в Додаткових угодах до Договору та актах виконаних робіт, та погоджується по кожному замовленню окремо.

Вказаний договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

До зазначеного Договору укладено Додаткові угоди від 02.08.2010 року № 5, від 06.09.2010 року № 6, від 23.09.2010 року № 7, які передбачають здійснення наступних послуг: оформлення та отримання в органах сертифікації продукції рішення про відсутність необхідності сертифікації на деякі види продукції та рішень про відстрочку сертифікації на отримання сертифікату відповідності на деякі види продукції; оформлення та отримання висновку в органах санітарно-епідеміологічного контролю на деякі види продукції; інформаційно - консультаційне обслуговування Довірителя з питань отримання дозвільної документації в органах державного контролю на деякі види продукції для здійснення імпорту в Україну.

На виконання умов вказаних угод Повіреним (ТОВ "Монолітбудкомплект") виписано ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" податкові накладні: від 02.09.2010 року № 090213 на загальну суму 43 060 грн., в т.ч. ПДВ - 7 176 грн. 67 коп.; від 16.09.2010 року № 091612 на загальну суму 18 000 грн., в т.ч. ПДВ - 3 000 грн.; від 30.09.2010 року № 093006 на загальну суму 18 000 грн., в т.ч. ПДВ - 3 000 грн.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту за відповідний період та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Оплата за отриманий товар проводилася позивачем у безготівковій формі на рахунок ТОВ "Монолітбудкомплект".

Фактичне виконання умов Додаткових угод до Договору доручення від 21.05.2010 року № 21/05-03 підтверджується актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг), рішеннями органу із сертифікації продукції щодо проведення сертифікації, довідками щодо укладення договорів на проведення робіт із сертифікації товару, сертифікатами відповідності, листами органу санітарно-епідеміологічного нагляду, копії яких наявні у матеріалах справи.

Посилання відповідача на те, що акти здачі-приймання робіт (послуг) оформлено із порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а саме: не вказано номер, дату, перелік робіт, які виконувалися, місце складання актів, одиницю виміру господарської операції, у зв'язку із чим вони не можуть бути підставою для виписки податкових накладних, судом відхиляються, оскільки вказана інформація міститься у Додаткових угодах до Договору доручення від 21.05.2010 року № 21/05-03, на які є посилання в актах здачі - прийняття робіт. Крім того, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлені податкові накладні, із акту перевірки від 07.12.2010 року вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Суд також зазначає, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договорів, їх виконання та видачі податкових накладних, ТОВ "Монолитбудкомплект" та ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не було анульовано.

Таким чином, оскільки, ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Посилання відповідача на невиконання ТОВ "Монолитбудкомплект" свої податкових зобов'язань як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" по контрагенту ТОВ "Монолитбудкомплект", суд оцінює критично, оскільки, Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, оскільки, платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність заявленої позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2010 року у розмірі 13 177 грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областівід 07 лютого 2011 року № 0000052302/7 є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку оскаржуваному податкову повідомленню-рішенню від 07 лютого 2011 року № 0000062302/8,суд виходить із наступного.

Із акта перевірки від 21.01.2011 року слідує, що при дослідженні Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області правильності формування позивачем податкового кредиту від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Продгарант" за жовтень 2010 року встановлено неможливість підтвердження факту сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу постачання.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платникаподатку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг),датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що 06.10.2010 року між позивачем та ТОВ "Імпекс Продгарант" укладено договір купівлі-продажу № 0610-10.

Предметом вказаного договору є наступне: Продавець (ТОВ "Імпекс Продгарант") зобов'язується продати, а Покупець (ТОВ "НВФ "Техвагонмаш") придбати партії металопродукції.

Згідно розділу 3 Договору оплата здійснюється у формі 100 % передоплати, шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок Продавця у відповідності зі Специфікаціями або із рахунками-фактури до Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору поставка товару здійснюється зі складу Покупця.

Вказаний договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Також, між позивачем та ТОВ "Імпекс Продгарант" укладено договір купівлі-продажу підвісних кантувачів у кількості 3 комплекти № 1210-10 від 12.10.2010 року та купівлі-продажу мотор-редукторів № 2710-10 від 27.10.2010 року.

Умови даних договорів аналогічні умовам договору від 06.10.2010 року № 0610-10.

На виконання умов зазначених вище договорів ТОВ "Імпекс Продгарант" складено податкові накладні від 07.10.2010 року № 12 на загальну суму 215 725 грн. 05 коп., в т.ч. ПДВ - 35 954 грн. 17 коп., від 13.10.2010 року № 16 на загальну суму 990 000 грн., в т.ч. ПДВ - 165 000 грн., від 28.10.2010 року № 44 на загальну суму 540 000 грн., в т.ч. ПДВ - 90 000 грн., видаткові накладні від 07.10.2010 року №5/0710, від 13.10.2010 року № 3/1310, копії яких долучено до матеріалів справи.

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту за відповідний період та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Оплата за отриманий товар проводилася позивачем у безготівковій формі на рахунок ТОВ "Імпекс Продгарант".

Фактичне перевезення придбаного товару у ТОВ "Імпекс Продгарант" до ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" підтверджується товарно-транспортними накладними від 07.10.2010 року серії 02 АБИ № 516376 та від 13.10.2010 року серії 02 АБИ № 516377, з яких вбачається, що транспортування товару здійснювалося зі складу постачальника, транспортними засобами ТОВ "Імпекс Продгарант".

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використовував вищевказаний товар у своїй господарській діяльності, а саме: кантувачі підвісні у кількості 3 комплекти - для подальшого продажу ТОО "Казахстанская вагоностроительная компания", що підтверджується вантажною митною декларацією від 10.12.2010 року № 806010001/2010/014286, металопродукція списана зі складу на виробництво згідно реєстрів на списання матеріалів за жовтень 2010 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

Посилання відповідача на відсутність актів приймання продукції, які складаються у відповідності до приписів Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965 року № П-6 і від 25.04.1966 року № П-7 відповідно як на підставу визнання правочинів нікчемними, суд до уваги не приймає з наступних підстав.

Згідно пояснень представника позивача акти приймання продукції за кількістю та якістю не складались, оскільки під час прийняття товару позивачем не було виявлено його некомплектності, або порушення якості товару.

Суд зазначає, що поставка товару підтверджується іншими первинними документами, які за умовами договору повинні супроводжувати товар під час його передачі.

Судом встановлено, що ТОВ "Імпекс Продгарант" на момент укладення договорів та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.03.2011 року.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Імпекс Продгарант" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності ТОВ "НВФ "Техвагонмаш".

Посилання відповідача на те, що у ТОВ "Імпекс Продгарант" відсутні основні фонди та трудові ресурси на здійснення господарської діяльності судом оцінюється критично, оскільки контрагентом позивача могли використовуватися залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби.

Суд також зазначає, що із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договорів, їх виконання та видачі податкових накладних, ТОВ "Імпекс Продгарант" та ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не було анульовано.

Таким чином, оскільки, ТОВ "Імпекс Продгарант" та ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Посилання відповідача на те, що вказані угоди суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові норми, які прямо передбачають нікчемність правочину містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи згадані договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.

Суд оцінює критично твердження позивача про те, що ним самостійно виявлено помилки у раніше поданій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, і після проведеної перевірки до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області 04.01.2011 року надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, яким зменшено суму, що підлягала зарахуванню до податкового кредиту наступного періоду на суму 290 954 грн.

Відповідно до пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

Матеріалами справи підтверджується, що терміни проведення перевірки позивача продовжувалися із 04.01.2011 року по 18.01.2011 року та станом на 04.01.2011 року її проведення не було завершено. Позивачу було відомо про продовження термінів проведення зазначеної перевірки, а тому ним неправомірно подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації за жовтень 2010 року, тобто податкової декларації поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевірявся контролюючим органом.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому податкові повідомлення-рішення від 07.02.2011 року № 0000052302/7 та № 0000062302/8 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача відносно виконання наказу № 3563 від 30.12.2010 року "Про продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "НВФ "Техвагонмаш", суд приходить до висновку про їх безпідставність, оскільки вказаний наказ на момент перевірки не був скасований, а тому у інспектора Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області були відсутні підстави для його невиконання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача відносно виконання наказу № 3563 від 30.12.2010 року "Про продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" з 04.01.2011 року по 18.01.2011 року задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 07 лютого 2011 року № 0000052302/7 та № 0000062302/8.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 березня 2011 року.

СуддяА.Б. Головко