Постанова № 14424024, 09.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2011 року Справа № 2а-7871/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Чиркіна С.М.

при секретарі судового засідання Лисенко Є.М.,

за участю

представника позивача Карвацької Є.О. ( довіреність від 15.12.2010 № 741)

представника відповідача Іваненко С.О. ( довіреність від 23.11.2010 № 24123/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-експрес» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення від № 0000392320\0 від 13 жовтня 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прес-експрес» (далі - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від № 0000392320\0 від 13 жовтня 2010 року.

В обгрунтування позову зазначив, у вересні 2010 року відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Укр-Енерго Менеджмент». За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 29.09.2010р. № 1416/23-219/23477319.

На підставі акту від 29.09.2010р. № 1416/23-219/23477319 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000392320/0 від 13 жовтня 2010 року, яким позивачу донараховано ПДВ у сумі 90721,50 грн., з яких 60481,00 за основним платежем і 30240,50 штрафних санкцій.

З податковим повідомленням-рішенням № 0000392320/0 від 13.10.2010 не згоден з наступних підстав.

Підставою для донарахування позивачу ПДВ слугувало встановлення відповідачем порушення з боку позивача правил заявлення податкового кредиту, оскільки при здійснені господарських операцій з боку позивача підписували документи особи, які не мали на це повноважень, та відсутні докази фактичного отримання товару та його реального транспортування.

Стверджував про виконання позивачем вимог діючого законодавства та наполягав на реальності господарських операцій за наслідками яких було заявлено податковий кредит.

Також послався на реєстрацію ТОВ «Укр-Енерго Менеджмент» на момент вчинення правочину, в якості юридичної особи, платника податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 30.07.2009.

Наполягав на реальності здійснення господарських операцій між позивачем та постачальником ТОВ «Укр-Енерго Менеджмент» та відсутності посилань в акті перевірки на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, які-б підтверджували зазначені в акті перевірки факти.

Просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську № 0000392320/0 від 13 жовтня 2010 року.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому зазначив, що під час перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства були встановлені порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 , п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) в частині віднесення до податкового кредиту податкових накладних, виданих підприємством, керівник якого притягнутий до кримінальної відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 КК України.

З посиланням на вирок Артемівського районного суду м. Луганська у справі №1-510/689/2009 від 14.12.2009, стверджував про встановлення факту створення ОСОБА_3 ТОВ "Укр-Енерго Менеджмент", яке є контрагентом позивача по господарській діяльності, без мети займатись підприємницькою діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб. Стверджував, що зазначені обставини свідчать про участь у господарських операціях на боці продавця осіб, які не могли мати законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності.

Послався також на Постанову Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а-23563/09/1270 від 24.09.2009 про припинення юридичної особи ТОВ "Укр-Енерго Менеджмент" (код за ЄДРПОУ 35629857).

З посиланням на вимоги ч. 1 ст. 92 ЦК України та ч. 2 ст. 65 ГК України наполягав на незаконному отримані ТОВ "Укр-Енерго Менеджмент" цивільних прав та обов'язків юридичної особи, внаслідок чого не повинно було здійснювати діяльність після державної реєстрації, оскільки через порушення порядку його створення було фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності.

Стверджував, що під час укладання правочинів з позивачем, внаслідок яких були виписані податкові накладні, ТОВ «Укр-Енерго Менеджмент» було фіктивним суб'єктом господарювання, діяльність якого направлена на ухилення від оподаткування, і тому не може відповідати інтересам держави та суспільства. Наявність наміру у сторін (сторони) означає, що вони, виходячи із обставин справи, усвідомлювали протиправність господарського зобов'язання, суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

З посиланням на вимоги статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, наказу ДПА України від 30 травня 1997 року №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», наполягав на нікчемності правочинів, виписаних на їх виконання податкових накладних, та відсутності правових наслідків за цими правочинами.

Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову .

В судовому засіданні сторони надали пояснення, тотожні даним, викладеним в позовній заяві та запереченнях.

Позивач на виконання вимог ст. 71 КАС України додатково надав платіжні документи за спірними угодами та документи бухгалтерського обліку.

Відповідач на виконання вимог ст.71 КАС України, надав документи щодо протиправної діяльності ОСОБА_3 керівника ТОВ "Укр-Енерго Менеджмент", вирок відносно якого покладений в обґрунтування висновків акту перевірки та прийнятого за його наслідками оскарженого рішення.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи субєкта господарської діяльності та зареєстрований в якості платника податку на додану вартість (а.с. 60-77).

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181).

Підстави і порядок проведення податковими органами планових виїзних перевірок, умови допуску посадових осіб до проведення планових виїзних перевірок регламентовані ст. 111, ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"визначено, що на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509).

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 3 КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі - Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1.7. ст.1 ЗУ № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Позивачем, на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181), Наказу Державної податкової адміністрації України № 166, були подані відповідачу податкові декларація по податку на додану вартість за липень жовтень 2008 року, в яких до складу податкового кредиту липня, серпня, жовтня 2008 р. були віднесені податкові накладні № 0710 від 10.07.2008р. на суму ПДВ 3845,33 грн., № 0722 від 22.07.2008р. на суму ПДВ 7833,33 грн., № 0723 від 23,07.2008р. на суму ПДВ 10033,33 грн., № 0807 від 07.08.2008р. на суму ПДВ 4944,00 грн., № 2908 від 28.08.2008р. на суму ПДВ 6592,00 грн., № 10131 від 13.10.2008р. на суму ПДВ 5493,33 грн., № 10145 від 14.10.2008р. на суму ПДВ 10470,07 грн., № 10163 ВІД 16.10.2008р. на суму ПДВ 11220,00 грн., а всього на загальну суму ПДВ 60481,39 грн. (а.с.52-59, 179-184).

Факт подання декларацій підтверджується відповідною реєстрацією у відповідача та визнається сторонами.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок № 327).

Відповідно до пункту 1.2. Порядку № 327 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

29.09.2010 працівниками Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську було складено акт №1416/12-219/23477319 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Прес-Експрес» (код за ЄДРПОУ 24377319), з питань дотримання податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Укр-Енерго Менеджмент» (код за ЕДРПОУ 35629857) за період: липень, серпень, жовтень 2008 р. (а.с. 9-11, далі акт № 1416).

У висновках акту перевірки № 1416 зазначені порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2 , п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168, а саме:

- до складу податкового кредиту липня, серпня, жовтня 2008 р. Позивачем віднесені податкові накладні №0710 від 10.07.2008 р. На суму ПДВ 3845,33 грн.; №0722 від 22.07.2008 р. На суму ПДВ 7883,33 грн.; №0723 від 23.07.2008 р. На суму ПДВ 10033,33 грн.; №0807 від 07.08.2008 р. На суму ПДВ 4944,00 грн.; №2908 від 28.08.2008 р. на суму ПДВ 6592,00 грн.; №10131 від 13.10.2008 р. На суму ПДВ 5493,33 грн., №10145 від 14.10.2008 р. На суму ПДВ10470,07 грн.; №10163 від 16.10.2008 р. На суму ПДВ 11220,00 грн., а всього на загальну суму ПДВ 60481,39 грн., отримані від постачальника ТОВ «Укр-Енерго Менеджмент» (в липні 2008 р. - 21762 грн., в серпні 2008 р. - 11536 грн., в жовтні 2008 р. - 27183 грн.)

До зазначених висновків відповідач прийшов на підставі вироку Артемівського районного суду м. Луганська від 04.12.2009 року, за яким керівника ТОВ «Укр-Енерго Менеджмент» визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України та ч.2 ст.15,ч.5 ст. 191 КК України (а.с. 140-145).

З посиланням на вирок суду відповідач прийшов до висновку в акті № 1416, що діяльність ТОВ «Укр-Енерго Менеджмент» була спрямована на ухилення від оподаткування та протиправне отримання права на бюджетне відшкодування податку із Державного бюджету України.

Зазначену правову позицію відповідач виклав в акті № 1416 та додатково зазначив, що ОСОБА_4 здійснюючи реєстрацію підприємства ТОВ «Укр-Енерго Менеджмент», порушив публічний порядок утворення, державної реєстрації суб'єкта господарювання та зайняття підприємницької діяльністю, внаслідок чого ТОВ «Укр-Енерго Менеджмент» в порушення ч. 1 ст. 92 ЦК України та ч. 2 ст. 65 ГК України незаконно отримало цивільні права та обов'язки юридичної особи, та не повинно було здійснювати діяльність після державної реєстрації, оскільки через порушення порядку його створення було фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності.

Згідно із п.п. «б» пункту 4.2.2 Закону України № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

13.10.2010 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000392320/0, яким Позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 90721,5 грн., в тому числі основний платіж 60481 грн., штрафні санкції 30240,50 грн. (а.с.8).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Сторонам були розясненні вимоги статей 69-72 та наслідки їх невиконання.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом приймались заходи щодо повного обєктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування доказів та надання сторонам часу для надання додаткових доказів.

Сторони просили розглянути справу на підставі наявних доказів.

Досліджуючи правові висновки, викладені відповідачем в акті № 1416, суд прийшов до наступного.

Виходячи з вимог статей 11, 69-72, 86 КАС України, закону України № 168 перевірка правомірності прийняття відповідачем оскарженого повідомленнярішення не обмежується висновками акту № 1416, у звязку з чим сторонам було запропоновано надати наявні докази щодо підтвердження позовних вимог та їх спростування.

Вирішуючи питання реальності здійснення господарських операцій та правомірності заявленого податкового кредиту суд виходить з наступного.

На підтвердження отримання від ТОВ «Укр-Енерго Менеджмент» товарів позивачем надані видаткові накладні № 710 від 10.07.2008р., №722 від 22.07.2008р., №723 від 23.07.2008р., №807 від 07.08.2008р., №2908 від 28.08.2008р., №10131 від 13.10.2008р., №10145 від 14.10.2008р., №10163 від 16.10.2008р. (а.с. 21-28), довіреності на отримання ТМЦ згідно з журналом реєстрації виданих довіреностей (а.с.29-32), акти прийому передачі поліграфічних матеріалів (а.с.40-42), оригінали яких досліджені в судовому засіданні.

Пояснення позивача стосовно оплати отриманого товару від ТОВ «Укр-Енерго Менеджмент» підтверджуються платіжними дорученнями № 1044 від 10.07.2008р., № 1096 від 22.07.2008р., № 1097 від 23.07.2008 р., № 1155 від 06.08.2008р., № 1261 від 29.08.2008р., № 1448 від 13.10.2008р., № 1452 від 14.10.2008р., № 1461 від 16.10.2008р. на загальну суму 362888,45 грн. (а.с.43-50, 105-112).

Сторонами не заперечувалось, що кількість товару, зазначеного в вищенаведених документах, кореспондується з лімітними картками отримання товару на облік (а.с.33-36) та картками складського обліку (а.с. 113-114).

Відповідно до п. 7.2. Закону нарахування податкового кредиту здійснюється «за наявності вірно оформленої податкової накладної, за винятком тих випадків, коли підставою для нарахування податкового кредиту є інші первинні документи (ВМД, касові чеки, транспортний квиток, готельний рахунок тощо)».

Згідно п.п. 7.2.8. Закону № 168 «Платники податків зобов'язані вести окремий облік операцій поставки та придбання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню дим податком, а також те, що не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податків веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно з п. 7.4.1. Закону № 168 «Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі товари (послуги) та основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

З пояснень сторін убачається, що відповідачем досліджувались податкові накладні № 710 від 10.07.2008р., №722 від 22.07.2008р., №723 від 23.07.2008р., №807 від 07.08.2008р., №2908 від 28.08.2008р., №10131 від 13.10.2008р., №10145 від 14.10.2008р., №10163 від 16.10.2008р., на підставі яких позивач формував податковий кредит, але останні не були прийняті до уваги з посиланням на вирок Артемівського районного суду.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів містяться і в Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

Цим же Положенням заборонено приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативним та законодавчим актам.

У відповідності з Порядком складання податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Зокрема, згідно п.18 Порядку заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Посилання відповідача на вирок суду не заслуговує на увагу, оскільки податкові накладні та документи на підтвердження господарських операцій не підписувались осудженим ОСОБА_4 Вирок суду та надані відповідачем документи не містять даних про відсутність іншої особи уповноваженої діяти від імені ТОВ «Укр-Енерго Менеджмент».

Згідно з п. 7.4.5. Закону № 168 «Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені додатковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)» (вказані первинні документи були надані в ході перевірки, що підтверджується актом перевірки);

Згідно з п. 7.5.1 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Надані позивачем податкові накладні зафіксовані в реєстрах податкових накладних (а.с.185-200).

З пояснень представника позивача та платіжних документів убачається фактичне здійснення господарських операцій.

Зазначені документи спростовують висновки викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

На виконання вимог ч.2 ст. 71 КАС України, відповідач не надав даних на спростування фактичного виконання позивачем укладених господарських операцій та достовірність даних, викладених у податкових накладних.

В розумінні ч.4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд критично оцінює посилання відповідача на вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 04.12.2009 року, оскільки зазначеним вироком керівника ТОВ «Укр-Енерго Менеджмент» визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України та ч.2 ст.15,ч.5 ст. 191 КК України, обєктивна сторона зазначених кримінальних злочинів не співпадає зі складом злочину - ухилення від сплати податків, зборів, передбаченого ст. 212 КК України, та дії керівника підприємства, зазначені у вироку, не співпадають у часі з господарськими операціями за якими позивач заявив податковий кредит. Вироком суду ОСОБА_4, не визнавався винним по господарським операціям, які досліджувались відповідачем під час перевірки та на підставі яких заявлений податковий кредит.

Таким чином в межах розслідування кримінальної справи не встановлювалась правомірність вищезазначених угод та легітимність документів.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, до яких відноситься відповідач, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Враховуючи наявність у відповідача під час проведення перевірки передбачених діючим законодавством первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та відповідної сплати податків до бюджету та приймаючи до уваги відсутність у відповідача на момент проведення перевірки та прийняття оскарженого рішення обєктивних даних вчинення позивачем порушень вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для винесення податкового повідомлення - рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

На виконання вимог ст. 94 КАС України судові витрати необхідно стягнути на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про податок на додану вартість», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-експрес» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000392320/0 від 13 жовтня 2010 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську № 0000392320/0 від 13.10.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-експрес» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 (три гривні 40 коп.) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2011 року.

СуддяС.М. Чиркін