Постанова № 14424021, 08.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2011 року Справа № 2а-9385/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі судового засідання: Черніковій Я.В.

за участю:

представника позивача: Грабовецького А.О.,

представника відповідача: Шуст Ю.В. Опарко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Лугбуд» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 22.06.2010,-

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Лугбуд» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 22.06.2010 № 0001132310/0, № 0001122310/0, № 0001142310/0 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0001142310/0 від 22.06.2010 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем 10.06.2010 поштою одержаний лист за вих. №7508/23 від 04.06.2010 з актом відповідача №902/23/31196578 від 04.06.2010 про результати планової виїзної перевірки по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства, з результатами якого позивач був не згоден та направив на адресу відповідача заперечення за вих. №165 від 14.06.2010. Розглянувши дане заперечення відповідач своїм листом за вих. №8286/23 від 17.06.2010 р. відмовив в його задоволенні.

24.06.2010 позивачем отриманий лист відповідача за вих. № 9096/23 від 22.06.2010 до якого додані податкові повідомлення-рішення:

№0001132310/0 від 22.06.2010 р. на загальну суму 312541,5 грн.

№0001122310/0 від 22.06.2010 р. на загальну суму 393984 грн.

№0001142310/0 від 22.06.2010 р. на загальну суму 15383,08 грн.

рішення про застосування штрафних санкцій №0001152310 від 22.06.2010 на загальну суму 4269 гривень.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення недійсними, оскільки рішення суду щодо визнання правочинів недійсними не приймалось, наполягав на необґрунтованому визнані відповідачем правочинів нікчемними.

Наполягав на необґрунтованому неприйняті до уваги відповідачем збігу терміну зберігання бухгалтерських документів. Стверджував, що документи на підтвердження операцій повинні зберігатись в межах строку проведення перевірок за відповідний звітний період.

Також, з посиланням на звернення до правоохоронних органів наполягав на викрадені частини документів, відновлення яких неможливе у звязку з ліквідацію ЧП «Техстроймонтаж-локас».

Стверджував, що факт податкового зобов'язання і податкового кредиту позивача за кожний звітний період з 11.02.2008 по 31.07.2008 підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, з посиланням на п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначив, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів, послуг, які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Стверджував, що посадові особи відповідача були позбавлені можливості зробити висновок, що податкові накладні ПП «Техстроймонтаж-локас», на підставі яких позивач сформував податковий кредит на суму 208361 гривень заповнені не уповноваженою особою.

Не погодився з застосуванням відповідачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки реєстри отриманих та виданих податкових накладних та декларації про податок на додану вартість є фактичним підтвердженням розміру валових витрат позивача.

Стверджував, що висновок в акті про заниження позивачем податку на прибуток підприємств у розмірі 262656 гривень є невірним.

Стверджував, що згідно п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону № 2181, у разі якщо податковий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом.

Посилаючись на вищезазначені положення п.п. 4.3.1 п.4.3 ст.4 ЗУ №2181 вважає недійсним і податкове повідомлення рішення № 0001142310/0 від 22.06.2010 на загальну суму 15383,08 грн.

У звязку з чим просить визнати недійними податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, а саме :

№0001132310/0 від 22.06.2010 р. на загальну суму 312541,5 грн.;

№0001122310/0 від 22.06.2010 р. на загальну суму 393984 грн.;

№0001142310/0 від 22.06.2010 р. на загальну суму 15383,08 грн.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому зазначив, що в період з 14.04.10 по 28.05.10 відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 по 31.12.09, за результатами якої складено акт № 902/23/31196578 від 04.06.10. При проведені перевірки виявлені порушення з боку позивача вимог діючого законодавства, в звязку з чим були прийняті оскаржені повідомлення - рішення, стверджував про їх правомірність та обґрунтованість.

В судовому засіданні сторони дали пояснення тотожні даним, викладеним в позові та запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи субєкта господарської діяльності.

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181).

Підстави і порядок проведення податковими органами планових виїзних перевірок, умови допуску посадових осіб до проведення планових виїзних перевірок регламентовані ст. 111, ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509).

Відповідно до п.9 ч.1 ст. З КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок № 327).

Відповідно до пункту 1.2. Порядку № 327 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

У період з 14.04.10 по 28.05.10 відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 по 31.12.09, за результатами якої складено акт № 902/23/31196578 від 04.06.10. ( далі -акт № 902 а.с.29-82).

В акті № 902 зазначені порушення з боку позивача вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334) та Закону «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168).

З посиланням на порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України № 334 відповідач зазначив про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 262656 грн. , в т.ч. за 1 квартал 2008 року в сумі 31904 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 209494 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 15474 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 1332 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 1220 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 1173 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 1075 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 984 грн.

З посиланням на порушенні п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п. 7.2 , п.п.7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168 відповідач наполягав на занижені позивачем ПДВ на суму 208361 грн., в т.ч. : за лютий 2008 р. на суму 14611 грн., за березень 2008 р. на суму 15849 грн., за квітень 2008 р. на суму 58486 грн., за травень 2008 на суму 49691 грн., за червень 2008 року в сумі 58452 грн. , за липень 2008 р. на суму 11272 грн.

З посиланням на порушення п.п.2.11 р.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, відповідач зазначив про порушення позивачем при проведенні готівкових розрахунків в частині використання виданої під звіт готівки підзвітною особою з перевищенням встановлених строків використання виданої під звіт готівки, на загальну суму в розмірі 17076 грн.

З посиланням на порушення позивачем пп. «г» пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4, пп. 9.10.1, пп.9.10.2, пп.9.10.3 п.9.10 ст.9, пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8, пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб (далі - Закон № 889) в результаті чого відповідачем було донараховано податок з прибутку фізичних осіб на суму 4273,87грн.

Згідно з п.п. «б» п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.6.1 ст. 6 Закону України № 2181 у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

На підставі висновків акту № 902, листом № 9096 відповідач направив позивачу податкові повідомлення-рішення:

- №0001132310/0 від 22.06.2010 р. яким визначено зобовязано з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 312541,5грн. (а.с.19),

- №0001122310/0 від 22.06.2010 р. яким визначено зобовязання з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 393984 грн. (а.с.20),

- №0001142310/0 від 22.06.2010 р. яким визначено зобовязання зі сплати податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 15383,08 грн. (а.с.21),

та рішення про застосування штрафних санкцій №0001152310 від 22.06.2010 р. за порушення норм з регулювання обігу готівки на загальну суму 4269 гривень (а.с.22).

Зазначені повідомлення рішення отримані позивачем 24.06.2010 року та були оскаржені до Луганського окружного адміністративного суду 05.07.2010 року. (а.с.17,18).

Приймаючи до уваги залишення ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року адміністративного позову від 05.07.2010 року без розгляду, у звязку з повторною неявкою сторін та повторене звернення позивача в межах строку визначеного ст.99 КАС України, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Виходячи з вимог статей 11, 69-72, 86 КАС України, закону України № 168 перевірка правомірності прийняття відповідачем оскарженого повідомлення рішення не обмежується висновками акту № 902, у звязку з чим сторонам було запропоновано надати наявні докази щодо підтвердження позовних вимог та їх спростування.

Судом приймались заходи щодо повного обєктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування доказів та надання сторонам часу для надання додаткових доказів.

Сторони просили розглянути справу на підставі наявних доказів.

Оскаржені повідомлення рішення прийняті за наслідками одного акту перевірки та сформовані позивачем в одному позові.

При вирішені питання щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 22.06.10 №0001132310/0 яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 312541,5грн. ( за основним платежем 208361,00 грн., за штрафними санкціями -104180,50 грн.) суд виходить з наступного.

Перевірка проводилась на підставі первинних документів фінансово - господарської діяльності позивача, наданих для перевірки, а саме: виписки банка, прибуткові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт отримані та видані, договори, отримані та видані податкові накладні. Регістри бухгалтерського обліку до перевірки не надані.

Під час проведення перевірки відповідачем були використані документи отримані ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від СДГП ВПП у м. Луганську, які також досліджувались в судовому засіданні.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 визнано недійсним запис щодо реєстрації юридичної особи ПП «Техностроймонтаж-Локас», скасовано свідоцтво про державну реєстрацію останнього та припинено юридичну особу (а.с.96-97).

Вироком Свердловського міського суду по справі № 1-46 від 21.01.2009 року було встановлено придбання громадянином ОСОБА_4 фіктивного підприємства ПП «Техностроймонтаж-Локас» з метою ухиляння від сплати податків (а.с.100-102).

Згідно з актом № 16 від 26.06.2009 була анульована реєстрації платника податку на додану вартість від 25.06.2009 ПП «Техностроймонтаж-Локас» ( а.с.98).

На підставі зазначених документів уповноважені особи відповідача під час проведення перевірки документів щодо взаємовідносин Позивача з ПП «Техстроймонтаж - Локас» прийшли до висновку, що ПП «Техстроймонтаж - Локас»(і.к.33922457) було створено з порушеннями закону. Перереєстрація підприємства на ОСОБА_4 відбулась за винагороду.

Після проведення процедури перереєстрації підприємства печатка, статутні документи, договір купівлі - продажу підприємства залишились у особи з ім'ям «ОСОБА_11 ОСОБА_5 отримав грошову винагороду.

Після цього ОСОБА_4 до фінансово - господарської діяльності підприємства не приступав , підприємницькою діяльністю не займався, внесення до уставного фонду не робив, власником матеріальних цінностей ПП «Техстроймонтаж - Локас» не був, дивідендів та прибутків від підприємства не отримував, податковий облік не складав, податки не сплачував, договорів не підписував та нікому не доручав підписувати. Фактично угода укладена нібито з ПП «Техстроймонтаж - Локас» (33922457) насправді укладена з невстановленою особою, яка мала на меті протизаконний інтерес - одержання від покупця суми ПДВ без перерахування останніх до бюджету. Відповідно вказана угода є нікчемною і не створює правових наслідків , окрема не надає права на збільшення податкового кредиту.

Зазначені факти встановлені постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 року, якою визнано недійсним запис про державну реєстрацію ПП «Техстроймонтаж - Локас» (33922457) через порушення закону, реєстрації підприємства на підставну особу, яка не мала наміру та можливостей займатися підприємницькою діяльністю.

Зазначене явилося підставою для припинення юридичної особи та визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації.

Рішенням суду скасовано свідоцтво про реєстрацію Приватного підприємства «Техстроймонтаж-Локас» як платника податку на додану вартість.

Актом № 16 від 26.06.2009 ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області анулювало реєстрацію платника податку на додану вартість ПП Техстроймонтаж - Локас» (і.к.33922457) з 02.12.2005 року. Також, в цьому акті надається інформація про те, до ПП «Техстроймонтаж - Локас» не надавались декларації з податку на додану вартість з 19.12.2007 по 02.03.2009 року.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не показуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України «...керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування , інших організаціях , у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами».«...Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Приймаючи до уваги узгодженість між собою вищезазначених документів у періоді дії в часі та відносинах, суд погоджується з висновком відповідача в частині не здійснення керівником підприємства ОСОБА_4 фінансово - господарської діяльності на ПП «Техстроймонтаж -локас», не підписування ним документів.

Згідно з вироком суду після перереєстрації ПП «Техстроймонтаж - Локас» за юридичною адресою не знаходилось, печать і штамп підприємства залишились у володінні невстановленої особи з ім'ям «Ігор».

На пропозицію суду, позивачем не надано жодного документа на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «Техностроймонтаж-Локас».

Позивачем фактично не оспорюються розрахунки відповідача зазначені в акті, оскільки між сторонами існує спір щодо наявності у відповідача повноважень вважати певні правочини нікчемними та щодо правових наслідків зазначеного визнання.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачем для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення . Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи .Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу (форми) дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу , яка брала участь у здійсненні господарської операції».

За п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704(в редакції, діючий на момент складання бухгалтерських документів), первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи , від імені яких складений документ, назва документу (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями).

Приймаючи до уваги наявність вироку суду та постанову Луганського окружного адміністративного суду, відсутність документів, які-б підтверджували фактичне здійснення угод укладених між уповноваженими особами, суд погоджується з висновками відповідача щодо нікчемності правочинів укладених позивачем з ПП «Техностроймонтаж-Локас».

З урахуванням викладеного суд погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності угод укладених між позивачем та ПП «Техстроймонтаж - Локас» та їх наслідками в частині не створення правових наслідків, зокрема в частині надання права ПП «Лугбуд» на збільшення податкового кредиту отриманого від ПП «Техстроймонтаж - Локас» на суму ПДВ 208361 грн.

Суд приймає до уваги особливості формування податку на додану вартість.

Згідно пункту 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі закон № 168 ):

«Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт , послуг).

У разі коли частка товару (робіт , послуг) не містить відокремленої вартості , перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Засновник і керівник ІШ «Техстроймонтаж -Локас» ОСОБА_5 до фінансово - господарської діяльності не приступав, відвантаження товарів не здійснював, тому і виписувати податкову накладну на не відвантажені товари в нього не було підстав.

Згідно пункту 7.2.1 Закону України № 168 «Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно пункту 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...».

Відповідно до пунктів 2, 5 наказу ДПА України від 30 травня 1997 року №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно рішення суду уповноважена особа ПП «Техстроймонтаж - Локас» - керівник підприємства ОСОБА_4 до фінансово - господарської діяльності на підприємства відношення не мав, угод та інших документів фінансово - господарської діяльності не підписував.

Фактично документи підписувались невстановленою особою , яка не має відношення до підприємства , тому податкові накладні, отримані ПП Лугбуд» від ПП «Техстроймонтаж - Локас», оформлені з порушенням вимог зазначеного наказу та є «дійсними.

У зв'язку з тим що рішенням суду скасовано свідоцтво про реєстрацію ПП «Техстроймонтаж - Локас» платником податку на додану вартість № 17328298 від 02.12.2005 року, актом № 16 від 26.06.09 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість з 02.12.2005 року, тобто з моменту реєстрації, в результаті чого податкові накладні ПП «Техстроймонтаж - Локас» є недійсними.

Підприємницька діяльність, що здійснюється з порушенням вимог діючого законодавства, не може вважатися господарською діяльністю в розумінні наведених вище норм ЦК України, ГК України та пункту 1.32 статті 1 Закону №334, тому затрати на здійснення такої діяльності не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.1, п.п7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України 168.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами."

ПП «Лугбуд» отримані від ПП «Техстроймонтаж - Локас» податкові накладні, які до перевірки не надані, включило до реєстрів отриманих податкових накладних та податкового кредиту відповідних періодів.

А ні під час проведення перевірки та складання акту № 902, а ні на пропозицію суду податкові накладні отримані ПП «Лугбуд» від ПП «Техстроймонтаж - Локас» та включені ним до реєстру отриманих податкових накладних та податкового кредиту для перевірки не надані.

Суд критично оцінює твердження позивача щодо відсутності обовязку зберігати податкові накладні за період з 01.02.08 по 31.07.08, оскільки згідно з п.6.1, п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»:(із змінами та доповненнями):

«Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу. Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків.»

Згідно абз.5 п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку , передбаченого для зобов'язань із сплати податків.»

Згідно з п. 15.1.1. Закон України від 21 грудня 2000 року N 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями) визначено :

«За винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається їільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.»

Таким чином строк давності по податковим зобов'язанням ПП «Лугбуд» за період з 01.02.2008 по 31.07.2008 станом на дату проведення перевірки не закінчився і інспектор податкової служби мав право самостійно визначити податкові зобов'язання підприємства на підставі наданих для проведення перевірених документів .

Також відповідач зазначає, що посадові особи податкової інспекції неправильно застосували п.п.5.3.9 п 5.3 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 262656 грн., оскільки реєстри отриманих та виданих податкових накладних , а також декларації з податку на додану вартість є фактичним підтвердженням обсягу валових витрат ПП «Лугбуд» і висновок в акті перевірки про заниження податку на прибуток підприємства на суму 262656 грн. є невірним.

Актом перевірки від 04.06.2010 № 902/23/31196578 встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 262656 грн. на порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями).

Під час проведення перевірки та розгляду справи позивач регістри бухгалтерського обліку, реєстри валових доходів та валових витрат не надавало. Перевірка проводилась на підставі первинних документів. Первинні документи для перевірки надані не в повному обсязі.

Згідно п.1.43 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № Б4/94-ВР (зі змінами та доповненнями) визначено:

«Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, зазначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Згідно п.п.5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) - «не включаються до складу валових витрат витрати на:

«Виплати винагород або інших видів заохочень повязаних з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо не немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більше ніж суми, розраховані за звичайними цінами».

«Не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку» .

«У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до / або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України , збільшеної в 1,2 рази».

«Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення».

Таким чином первинні документи для обліку податку на додану вартість і первинні документи з податку за прибуток є різними. Реєстри отриманих та виданих податкових накладних не є первинними документами бухгалтерського обліку і не можуть бути підтвердженням понесених підприємством валових витрат, а існують лише для обліку податкового кредиту та податкових зобов'язань підприємства з податку на додану вартість .

Згідно п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» «Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

Позивач не надав під час проведення перевірки та розгляду справи первинні документи, які б підтверджували понесення підприємством витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах на зазначену в акті суму, а саме : рахунки , прибуткові накладні, акти виконаних робіт . В зв'язку з відсутністю цих документів неможливо встановити чи отримувало в дійсності підприємство ці матеріали, послуги, роботи і які саме, неможливо встановити на які цілі використовувало отримане.

Згідно з пунктом 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону України № 334 не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

Вирішуючи питання стосовно податкового повідомлення - рішення від 22.06.10 №0001142310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 15383 грн. 08 коп. (у тому числі за основним платежем - 4273 грн. 87 коп., за штрафними санкціями - 11109 грн.21коп.) суд виходить з наступного.

Згідно п.1.15. ст.1 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.»

На підставі пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 № 889 (зі змінами та доповненнями ) «податковий агент, який нараховує (виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону».

Відповідно до пп. «а» п.19.2. ст.19 Закону України від 22.05.03р. №889 «Про податок з доходів з фізичних осіб» ПП «Лугбуд», яке має статус податкового агента, зобов'язано своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати(перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до пп.20.3.2 п.20.3. ст. 20 Закону №889 «у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу».

Згідно з актом № 902, позивач у 8-ми випадках у 2008 році та у 3-х випадках у 2009 році не утримувало, не перераховувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб із сум грошових коштів, виданих під звіт та неповернутих у встановлений термін.

Згідно з п.1.11 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59 «Відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання жилого приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат».

Перевіркою встановлено, що на підприємстві здійснювались видачі готівкових коштів з каси підприємства на відрядження, згідно видаткових касових ордерів, повертались невикористані кошти в касу підприємства згідно прибутковим касовим ордерам та надавались звіти про використання коштів наданих підзвіт. Всі ці документи були надані ПП «Лугбуд»для проведення перевірки і факти порушення зафіксовані в акті перевірки.

Грошові кошти видавалися заступнику директора ОСОБА_6, заступнику директора із виробництва ОСОБА_7 та начальнику відділу постачання ОСОБА_8 для потреб на відрядження. Факт використання виданих сум за призначенням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 авансовими звітами та наказами не підтверджено.

Згідно пп.9.10.1. п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 №889 (зі змінами та доповненнями ) «податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми.......».

«Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.»

Відповідно пп.9.10.2. п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 №889 (зі змінами та доповненнями ) «Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.»

Відповідно пп.9.10.3. п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 №889-IV (зі змінами та доповненнями ) «Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків :уми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.»

Відповідно п.3.4. ст. З Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 №889- IV (зі змінами та доповненнями ) «При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування... У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не

встановлений строк.»

В порушення пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8, пп. 9.10.1, пп.9.10.2, пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 та з урахуванням п.3.4.ст.3та пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 № 889 (із змінами та доповненнями), до залишку невитрачених коштів у сумі 17076,47 грн.(графа 6) та не повернутих до каси підприємства протягом 3-х днів застосовується штраф у розмірі 15 % (графа 7 табл. №1), в т. р. сума 8000,00 грн. (графа 8 табл. №1), яка не повернута підзвітною особою протягом звітного місяця, оподатковується податком з доходів фізичних осіб у розмірі 15% із застосуванням коефіцієнту відповідно п.3.4. ст. З Закону України від 22.05.2003р. №889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями ) (стр.19-22 табл. №2) В результаті перевірки встановлено не утримання податку на додану вартість у сумі 1411,76 грн. ( 8000,00 х 1,176471x15%).

Під час перевірки встановлено порушення обчислення податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пп. «г» пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 № 889 (із змінами та доповненнями) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається « дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді… суми грошового...відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку...".

Згідно з актом № 902 Позивач у 14-ти випадках у 2008 році та у 4-х випадках у 2009 році не утримувало, не перераховувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб із суми, отриманою головним інженером підприємства ОСОБА_9 як додаткове соціальне благо:

- в порушення пп. «г» пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4. пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 з урахуванням пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 № 889-ГУ (із змінами та доповненнями) до складу загального місячного оподатковуваного доходу не включено дохід, отриманий головним інженером підприємства ОСОБА_9 за рахунок коштів підприємства у вигляді сплати міжнародного роумінгу без наявності зовнішньоекономічної діяльності та не пов'язаними з фінансово - господарською діяльністю підприємства у сумі 4811,58 грн., у т.ч. у 2008р.- 4624,41 грн., у 2009р.- 187,17 грн. Не утримано податку з доходів фізичних осіб у сумі 721,74 грн., у т.ч. у 2008р.- 693,66грн., у 2009р.- 28,08 грн.

- в порушення пп. «г» пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 з урахуванням пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 № 889 (із змінами та доповненнями) до складу загального місячного оподатковуваного доходу не включено дохід, отриманий заступником директора ПП «Лугбуд» ОСОБА_6 за рахунок коштів підприємства у вигляді безготівкової сплати ТОВ «ЛАКК» (і.к.23489498) за технічне обслуговування особистого автомобіля MITSUBISHI Pajero Wagon, який ПП «Лугбуд» орендує у ОСОБА_6 на підставі Договору оренди транспортного засобу від 01.01.07 б/н терміном дії на 3 роки. Цільове призначення предмета оренди - використання у господарської діяльності. Орендна плата складається у розмірі технічного обслуговування автомобіля. Автомобіль знаходиться на повному відповідальному зберіганні підприємства зі стоянкою за юридичною адресою підприємства: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 95.

Наданий фізичною особою в оренду автомобіль оформляють письмовим договором найму (оренди), який підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 799 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ст. 284 Господарського кодексу України, договір оренди повинен обов'язково містити істотні умови:

- назву об'єкта оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

- строк, на який укладається договір оренди;

- розмір орендної плати з урахуванням її індексації;

- порядок використання амортизаційних відрахувань (метод нарахування);

- порядок відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Якщо працівник, який передає автомобіль в оренду, бажає бути на підприємстві єдиним водієм цього автомобіля, в договорі слід про це вказати. Якщо ж цього не буде зроблено, підприємство-орендар матиме право передати орендований автомобіль будь-якому водієві на власний розсуд.

У зв'язку з вищевикладеним, договір не має юридичної сили, так як не має нотаріального посвідчення; не має розрахункової суми орендної плати. Документи, які підтверджують П.І.Б. водія, час від'їзду та заїзду на стоянку за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, 95 та використання орендованого автомобіля у господарській діяльності, відсутні.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, виплачувані (надані) платникові податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Тобто, щоб обчислити податок з доходів фізичних осіб, компенсацію за використання автомобіля розглядають як частину заробітної плати. Це передусім означає, що компенсацію враховуватимуть разом з іншою частиною заробітної плати під час розрахунку граничної суми доходу, щоб визначити, чи можна працівникові надати податкову соціальну пільгу (пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону № 589) та оподатковуватимуть у загальновстановленому порядку за ставкою 15 %.В результаті перевірки виявлено оплату ТОВ «ЛАКК» за технічне обслуговування особистого автомобілі у| сумі 11820,70 грн. у 2008році та у сумі 2448,40 грн. у 2009 році. Оплата відбувалася у безготівковій формі згідно платіжних доручень:

- 04.02.08 № 127 у сумі 2383,64 грн.;

- 12.03.08 № 248 у сумі 980,05 грн.;

- 21.05.08 № 522 у сумі 2892,76 грн.;

- 30.07.08 № 859 у сумі 3842,74 грн.;

- 16.09.08 № 1066 у сумі 1721,51 грн.;

- 30.01.09 № 20 у сумі 1448,40грн.;

- 08.10.09 № 341 у сумі 1000,00грн.

Донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 2140,37 грн., у т.ч. у 2008р.- 1773,11грн., у 2009р.-367,26 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

В резолютивній частині позовної заяви, в пунктах 4, 5, позивач двічі просив скасувати повідомлення рішення №0001142310/0 від 22.06.2010 р. не зазначивши рішення про застосування штрафних санкцій №0001152310 від 22.06.2010 р.

Виходячи зі змісту статей 11, 105, 162 КАС України суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо скасування рішення про застосування штрафних санкцій №0001152310 від 22.06.2010 р. за порушення норм з регулювання обігу готівки на загальну суму 4269 гривень.

Представник відповідача звертає увагу, що

- постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 29.07.10 головний бухгалтер Приватного підприємства «Лугбуд» ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнана винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-4 ч.1 КУпАП (порушення пп.8.1.1. п.8.1. ст.8, пп.«г» пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.9.10.1 пп.9.10.2, пп.9.10.3 п.9.10 ст. 9, пп.«а» п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ) та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 грн. Дана постанова ніким не оскаржена та на скасована, набрала законної сили ( а.с.103).

- постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 1З.07.10 ОСОБА_6, директор Приватного підприємства «Лугбуд» визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-3 КУпАП (порушення п.8 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 № 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями )- умисне створення неналежних умов для проведення перевірки та ненадання документації для проведення перевірки) та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. Дана постанова ніким не оскаржена та не скасована, набрала законної сили. ( а.с.105).

- постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 13.07.10 ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнана винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-3КУпАП (порушення п.8 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.9 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями )- умисне створення неналежних умов для проведення перевірки та ненадання документації для проведення перевірки) та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. Дана постанова ніким не оскаржена та не скасована, набрала законної сили. (а.с.104).

- постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 11.08.10 ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнана винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-3 КУпАП (порушення порядку ведення податкового обліку, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 208361 грн. 00 коп., на прибуток підприємства на суму 262656 грн.00коп.) та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 102 грн. Дана постанова ніким не оскаржена та не скасована, набрала законної сили ( а.с.106).

Таким чином, справи про адміністративні правопорушення розглянуті судом загальної юрисдикції до вирішення справи, що розглядалася в порядку адміністративного судочинства в адміністративному суді.

Частиною 4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок чи постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вказані постанови Жовтневого районного суду м. Луганська є беззаперечними доказами правомірності прийнятих ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську податкових повідомлень - рішень, винесених на підставі акту перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 902/23/31196578 від 04.06.10.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що перевірка, здійснена фахівцями ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську є такою, що проведена у межах компетенції та повноважень органу ДПС, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 22.06.10 №0001132310/0, №0001122310/0, №0001142310/0, винесені податковим органом, є законними та обґрунтованими, та таким, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства.

З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог Приватного підприємства «Лугбуд» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0001132310/0, № 0001122310/0, № 0001142310/0 від 22.06.2010 р. та рішення про застосування штрафних санкцій № 0001142310/0 від 22.06.2010 року відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 11 лютого 2010 року.

Суддя С.М. Чиркін