Постанова № 14423829, 22.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2011 р. справа № 2а/0570/3017/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шальєвої В.А.

при секретарі

Хоперія А.В.

за участю представника позивача Мезенцева В.М.

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості на загальну суму 458,36 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що даний борг виник у звязку з несплатою самостійно визначених відповідачем податків у податкових деклараціях та розрахунках, наданих до податкового органу. Позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 458,36 грн.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що ним було частково сплачене податкове зобовязання в сумі 223,75 грн. не заперечує проти стягнення решти на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 156 КАС України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 КАС України.

Згідно вимог ст. 112 КАС України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд приймає часткове визнання відповідачем адміністративного позову, оскільки визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про систему оподаткування», тощо.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, позивач Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідач ОСОБА_3 є фізичною особою, значиться за адресою АДРЕСА_1

16.02.2010 року відповідачем було подано до податкового органу подано податкову декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року № 74 на загальну суму 9167,25 грн. (а.с. 33-37).

В порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач, у строки, визначені законодавством, не сплатив у повному обсязі узгоджену суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, у звязку з чим станом на 14.12.2010 року у нього виникла заборгованість перед бюджетом на загальну суму 458,36 грн.

Відповідно до ст. 14.1.175 Податкового кодексу України, податковий борг-сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Статтею 14.1.156 Кодексу передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до ст. 15.1. Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Таким чином, податковий борг може існувати у разі, коли існує податкове зобовязання, узгоджене саме платником податків, статус якого визначається відповідним законом щодо відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

Стосовно податку з доходів фізичних осіб, то таким законом є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Так, згідно з п. 4.1 ст. 4, п.п. 4.2.14 п. 4.2 ст. 4 цього Закону загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, у тому числі, дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами статті 13 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2 ст. 7, п.п.п. «д» п.п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до відповідача застосовано податкове зобовязання за ставкою 5% від вартості об'єкту оподаткування, тобто у розмірі 458,36 грн.

Зазначені заборгованості були узгоджені у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У звязку із несвоєчасною сплатою податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000211740/0 від 22.03.2010 р.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем особисто, про що є відповідний підпис на корінці рішення.

З метою стягнення до бюджету суми податкового боргу, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька на адресу відповідача було направлено першу податкову вимогу № 1/512206/10/20 від 23 квітня 2010 року та другу податкову вимогу № 2/2/25/15157/10/24-013 від 8 червня 2010 року. Вказані податкові вимоги були відправлені відповідачу поштою, але лист було повернуто відправнику.

Відповідно до п. 4.9 ст. 9 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

У звязку з неможливістю вручення платнику податків, податкове повідомлення-рішення було розмішено на дошці оголошень податкового органу, про що складено акт від 7 травня 2010 року (а.с. 46).

Враховуючи вищевикладене, податкове зобовязання в сумі 458,36 грн. вважаються узгодженими у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст. 87.11. Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про державну виконавчу службу.

Разом з тим, відповідно до квитанції від 29.03.2010 року, відповідачем було частково сплачено податкове зобовязання в сумі 223,75 грн., у звязку з чим з відповідача підлягає стягненню заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 234,61 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету (р/р 33211800600006в УДК у Донецькій області, код платежу 11010100, МФО 834016, ЄДРПОУ 24165255, одержувач місцевий бюджет Київської районної у м. Донецьку ради) суму податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 61 коп.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шальєва В.А.