Постанова № 14423567, 14.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

14 березня 2011 р. (10:58) Справа №2а-5953/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягін В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Горний»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача не зявився

від відповідача Крекотинь Г.М. пред-к, дов. № 5 від 17.06.2010 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Горний» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Феодосії (далі ДПІ) № 0000472301/0 від 13.04.2009 р. Вимоги мотивовані тим, що працівники ДПІ під час проведення планової виїзної перевірки склали акт, в якому зробили помилкові висновки про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач вважає, що висновки податкового органу, викладені у зазначеному акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, йому неправомірно нараховані податкові зобовязання та до нього протиправно застосовані штрафні санкції.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником ДПІ надані заперечення на позов, в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Провадження по справі зупинялось для проведення судово - бухгалтерської та додаткової судово - бухгалтерської експертиз.

Ухвалою суду від 25.10.2010 р. провадження у справі поновлено.

Представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та запереченнях на позовну заяву.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.12.2010р., керуючись ст.55 КАС України, суд провів заміну первинного відповідача у справі на його правонаступника Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію (далі відповідач).

У судовому засіданні 28.02.2011 р. представник позивача наполягав на задоволені позову, заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів.

Позивач явку свого представника в судове засідання 14.03.2011 р. не забезпечив, про день та час його проведення був сповіщений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволенні позову, вважав необхідним продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Суд, вислухавши думку представника відповідача, приймаючи до уваги відсутність клопотання позивача про відкладення розгляду справи, керуючись ст.128КАС України. Ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ДПІ в м.Феодосії, правонаступником якої є відповідач, було проведено планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період часу з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої 06.04.2009 р. складено акт № 977/23-1/23436929. У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п. 4.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в наслідок чого ним занижено валовий дохід на суму 14426,41 грн. за 3 кв. 2006 р., що призвело до заниження оподаткованого прибутку на суму 14426,41 грн. за 3 кв. 2006 р., п.п. 5.3.2 п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, що призвело до завищення валових витрат, в порушення п.16.1, п. 16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податків не мав право зменшувати податкове зобовязання звітного періоду в розмірі 34844 на суму нарахованого податку податкових періодів поточного року на суму 13416грн. у звязку з неподанням Декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2008 р.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки ДПІ в м.Феодосії, правонаступником якої є відповідач, 13.04.2009 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472301/0, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 45811,30 грн., в тому числі 32601 грн. основного платежем та 13210,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій .

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час проведення перевірки позивача, господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлювала, що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Питання амортизації були визначені у ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідно до п.п.8.1.1. п.8.1 ст. 8 Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слідувало розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягали витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; на капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі (п.п. 8.1.2. п.8.1 ст. 8 Закону).

У ст. 11. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” були визначені правила ведення податкового обліку, згідно з п.п. 11.2.1 якої датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважалась я дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” був встановлений порядок нарахування та строки сплати податку на прибуток. Платники податку мали самостійно визначати його суму,що підлягала сплаті (п.16.1 ст. 16 Закону).

Відповідно до п.16.4 платники податку у строки, визначені законом, подавали до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подавали спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

На час проведення перевірки та прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) був Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначала, що податковим боргом (недоїмкою) було податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначала порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Матеріали справи свідчать про те, що податковий орган в акті перевірки № 977/23-1/23436929 зазначив, що позивачем 24.04.2008 р. була надана звітність по податку на прибуток за 1 кв. 2008 р. у форматі, розкриття якого було неможливе. Позивач не зробив повторного надіслання звітності по податку на прибуток за 1 кв. 2008 р., але в наступні звітні періоди 2008 р. заповнення Декларації на прибуток здійснював з урахуванням показників не отриманої податковим органом звітності за 1 кв. 2008р., сплачував податкові зобовязання по податку на прибуток також з урахуванням відомостей, викладених у Декларації по податку на прибуток за 1 кв. 2008 р. У акті перевірки ДПІ в м. Феодосії, правонаступником якої є відповідач, зроблений висновок про відсутність у позивача права зменшувати податкові зобовязання звітного періоду на суму нарахованого податку минулих податкових періодів поточного року на 13416 грн. у звязку з фактичним неподанням Декларації по податку на прибуток за 1 кв. 2008 р.

Представники відповідача пояснили, що позивачу було нараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у розмірі 13416 грн. саме з причин ненадання Декларації по податку на прибуток за 1 кв. 2008 р.

В той же час судом встановлено, що на особовому рахунку позивача по податку на прибуток рахується переплата податку на прибуток у розмірі 13416 грн., сплаченого ним податкового зобовязання по податку на прибуток за 1 кв. 2008 р.

За таких обставин, приймаючи до уваги, визнання сторонами того, що платник податків визначив розмір податкового зобовязання по податку на прибуток за 1 кв. 2008 р. у розмірі 13406 грн., сплатив його в умовах фактичного неотримання податковим органом надісланої ним в електронному вигляді звітності, суд вважає, що ним виконані вимоги ст. 67 Конституції України щодо сплати податків, в наслідок чого в умовах наявності передплати на вказану суму у ДПІ в м.Феодосії, правонаступником якої є відповідач, були відсутні підстави повторно її нараховувати позивачу. За таких обставин існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472301/0 від 13.04.2009 р. в частині нарахування податкового зобовязання у сумі 13416 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 5501 грн.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що платник податків в 3 кварталі 2006 р. не включив до складу валових доходів суми виручки від реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 14429,41 грн.

Матеріалами справи не підтверджено вірне визначення позивачем розміру виручки від реалізації товарів (послуг) у податковій звітності за 3 квартал 2006 р.

За таких умов, вивчивши матеріали справи, надані сторонами документи, суд вважає правомірним нарахування позивачу податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 3607 грн. в наслідок встановлення податковим органом не включення ним виручки від реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів на 14429,41 грн.

Судом встановлено, що в період часу, який перевірявся позивач придбав автомобіль вартістю 61524 грн., відніс у 3 кварталі 2008 р. у повному обсязі його вартість до складу валових витрат, що є порушенням зазначених вище положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час проведення перевірки. За таких обставин суд вважає правомірним визначення позивачу податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 15381 грн.

Під час розгляду справи представники відповідача наполягали на тому, що позивачем не були надані документи, яки підтверджують проведення операцій по придбанню товарів (отримання послуг) у ЗАТ «Теодосія» у 1-3 кварталах 2008 р. Не знайшов підтвердження факт наявності таких правовідносин у 2008 р. під час проведення експертизи, що визначено в експертних висновках, яки залучені до матеріалів справи. За таких обставин суд вважає, що матеріалами справи не підтверджено неправомірність нарахування позивачу податковим органом податкового зобовязання по податку на прибуток у розмір 190 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.03.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 21.03.2011 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосії № 0000472301/0 від 13.04.2009 р. в частині нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 13416 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 5501 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Горний» (м.Феодосія, Сімферопольське шосе 37,) 1,70грн. судового збору, 5516,40 грн. витрат на проведення експертизи.

4. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.