Ухвала суду № 14422968, 09.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5708/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.С.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" березня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логос»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логос»до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логос»(далі ТОВ «ТД «Логос») звернулося з позовом до суду в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0014511503/3 від 19.10.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 4781 грн. 95 коп., в тому числі за основним платежем 4554 грн. 24 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 227 грн. 71 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року в задоволення позовних вимог ТОВ «ТД «Логос»відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник ТОВ «ТД «Логос»подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та осіб, що зявились в судове засідання колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логос»24 січня 2000 року зареєстровано виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 30705409 та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Черкаси як платник податків і зборів.

З матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2004 року між Черкаською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логос»укладено договір оренди земельної ділянки площею 25076, 77 м , яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Різдвяна, 175.

31 березня 2010 року посадовою особою відповідача проведена камеральна перевірка податкової декларації щодо орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, за результатами якої складено акт № 2330/15-31/30705409.

В ході перевірки встановлено порушення, що позивачем визначено розмір річної орендної плати за орендовану земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Різдвяна, 175, без врахування вимог статті 21 Закону України «Про оренду землі», в зв'язку з чим позивачем занижено орендну плату за 2010 рік.

За наслідками перевірки та апеляційного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014511503/3 від 19.10.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 4781 грн. 95 коп., в тому числі за основним платежем 4554 грн. 24 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями 227 грн. 71 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0014511503/3 від 19.10.2010 року законне та обгрнутоване та винесено в межах повноважень.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що спеціальним законом, який регулює питання повязані із здійсненням плати за використання земельних ресурсів та сплату земельного податку є Закон України «Про плату за землю»від 03 липня 1992 року №2535-XII.

Відповідно до ст. 2 даного Закону - використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно до ст. 7 Закону - ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. При цьому ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.

Разом з тим, встановлені ст. 7 Закону ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі»від 06 жовтня 1998 року №161-XIV - орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»;

- для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними, зміни внесені до Закону України «Про оренду землі»підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України №107-VI від 28 грудня 2007 року, які встановлювали розмір річної орендної плати за земельні ділянки.

Проте, 04 червня 2008 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03 червня 2008 року №309-VI, яким частина четверта статті 21 викладена у такій редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при обчисленні платником суми щорічної орендної плати за земельні ділянки населених пунктів, які перебувають у державній або комунальній власності, слід виходити з трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»в редакції, яка була чинною на момент обчислення орендної плати.

Відповідно до п. п. «в»п. п. 4.2.2 п. 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21 грудня 2000 року - контролюючий орган зобов»язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно до п. п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 даного Закону - у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірнсть нарахування позивачу орендної плати.

Суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Таким чином позовні вимоги не доведенні та не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Логос» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: А.Б. Парінов

І.Й. Петрик