Ухвала суду № 14422924, 17.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-15179/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазин О.А.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіУсенка В.Г,

суддів:Бистрик Г.М., Собківа Я.М.,

при секретаріЛітоміній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Льо Маж»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №42/23-35912791/0351 від 22.09.2010р.,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Льо Маж»(далі Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі Відповідача) у якому просив визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у проведенні перевірки і скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій № 42/23-35912791/0351 від 22.09.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року вимоги адміністративного позову задоволено частково. Суд першої інстанції скасував з моменту прийняття Рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про застосування фінансових санкцій № 42/23-35912791/0351 від 22.09.2010р. .

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати в частині задоволення вимог адміністративного позову, на його думку не законне рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечень позивача на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін виходячи із наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.09.2010р. на підставі направлення № 1705 від 08.09.2010р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено перевірку Приватного підприємства «Льо Маж»з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої було складено Акт № 0351/26/53/23-35912791 від 08.09.2010р., яким встановлено порушення позивачем ст. 152 Закону № 481/95-BP, а саме - позивач не забезпечив у приміщенні магазину розміщення наочної інформації, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту змісту: «Куріння заборонено!», на підставі якого відповідачем ухвалено оскаржуване рішення від 22.09.2010р. № 42/23-35912791/0351 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 3400 грн. на підставі абз. 10 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-BP за порушення ст. 152 Закону № 481/95-BP.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відсутні технічні можливості виділення місць для куріння в магазині, заборона на куріння поширюється на все приміщення магазину у звязку з чим інформація про заборону куріння розміщенане всерединіприміщення магазину,а перед входом до приміщеннямагазину, що не порушує вимог Закону № 481/95-BP та відповідає призначенню цього закону щодомаксимального обмеження вживання тютюну.

Апеляційна інстанція погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(далі - Закон № 481/95-BP) визначено заборону,крімспеціально відведених для цьогомісць, куріння тютюнових виробів у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності, а у місцях,де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

Статтею 16 Закону № 481/95-BP встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії,а також інші органи в межах компетенції,визначеної законами України.

Статтею 17 Закону № 481/95-BP передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону, - 3400 гривень.

Статтею 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення»(далі Закон № 2899-IV) також передбачено, що у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!». У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».

Зазначеним законом не передбачено відповідальності на невідведення місць для куріння наіншихпідприємствах, організаціях та установах, а також за нерозміщення наочної інформації про заборону куріння.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у разі коли заборона на куріння поширюється на все приміщення магазину, то інформація про заборону куріння розміщенане всерединіприміщення магазину,а перед входом до приміщеннямагазину, не порушує вимог Закону № 481/95-BP.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги адміністративного позову підлягають задоволенню, а обґрунтування апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції та до уваги не приймаються.

За таких обставин судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддяВ.Г. Усенко

судді:Г.М. Бистрик

Я.М. Собків

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 21.03.2011р.