Постанова № 14422481, 14.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2011 № 51/196

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агрикової О.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: Ступака Н.В., представник, дов. №1-2132 від 28.05.2009року,

від відповідача: Кокольський С.І., представник, дов. №504/11.5.2 від 30.07.2010року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.12.2010

у справі № 51/196 ( .....)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ,

про стягнення 780 960,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

12.07.2010року ФОП ОСОБА_1. (позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ«ВТБ Банк» (відповідач) про стягнення 780960,99грн. по сплаті орендної плати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2010року у справі №51/196 в задоволенні позову відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції, встановивши факт неможливості використання відповідачем приміщення №241 загальною площею 201,1кв.м. по АДРЕСА_2 через невиконання позивачем свого зобовязання стосовно проведення лінії енергозабезпечення, дійшов до висновку про те, що відповідач у даному випадку звільнений від обовязку сплачувати орендну плату за період дії договору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2010року у справі №51/196 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що весь період дії договору з моменту його укладення та до моменту його розірвання в судовому порядку, - приміщення №241 загальною площею 201,1кв.м. по АДРЕСА_2 знаходилось в користуванні у відповідача. Таким чином, на переконання позивача, відповідач повинен сплатити йому заборгованість по орендній платі за період з листопада 2008року по грудень 2009року у розмірі 768305,75грн. (згідно розрахунку заборгованості від 18.09.2010року). Також, як стверджує позивач, він виконав свої зобовязання стосовно проведення лінії енергозабезпечення в приміщенні, орендованому відповідачем.

У своїх поясненнях відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та стверджує, що він обєктом оренди не користувався, оскільки був позбавлений можливості ним користуватись у звязку з невиконанням позивачем своїх зобовязань щодо проведення лінії енергозабезпечення орендованому приміщенні. Крім цього, відповідач, з посиланням на судові рішення у справі №11/011-09/8, стверджує, що акт приймання-передачі обєкту оренди не відповідає вимогам п.2.1. укладеного між сторонами спору договору, а тому не може свідчити про отримання відповідачем обєкта оренди в користування. Одночасно, як зазначає відповідач, вказаний акт від відповідача підписано ОСОБА_2. без наданих на те банком повноважень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011року у справі №51/196 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2010року у справі №51/196 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 21.02.2011року.

В судовому засіданні 21.02.2011року було оголошено перерву до 14.03.2011року.

В судовому засіданні 14.03.2011року представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила суд її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив суд залишити її без задоволення, а спірне судове рішення без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а спірне рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.06.2008року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення (договір), згідно умов якого позивач зобовязувався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення №241 загальною площею 201,1 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1, по АДРЕСА_2 (обєкт оренди).

Згідно з п. 1.3 договору обєкт оренди передається в оренду для розміщення відділення Білоцерківської філії ВАТ ВТБ Банк.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що факт передачі обєкту оренди орендареві підтверджується актом прийому-передачі в оренду обєкта оренди, який підписується сторонами.

Пунктом 2.2 договору сторонами визначено, що обєкт оренди має бути переданий орендареві у стані, що дозволяє його нормально експлуатувати як нежиле приміщення і який відповідає характеристикам, зазначеним у технічному паспорті на будівлю, в якій знаходиться обєкт оренди.

Шляхом підписання даного договору позивач надає право відповідачеві на перепланування, реконструкцію обєкта оренди, необхідних для роботи відділення Білоцерківської філії ВАТ ВТБ Банк. Перепланування обєкта оренди, необхідне для розміщення в ньому відділення відповідача, здійснюється відповідачем за власний рахунок (п.3.1 договору).

15.07.2008року між сторонами спору підписано акт прийому-передачі обєкта оренди. Вказаний акт підписано сторонами без зауважень або застережень. Від імені відповідача обєкт оренди було прийнято ОСОБА_2. в якості директора Білоцерківської філії ВАТ ВТБ Банк.

Як стверджує відповідач, з посиланням на судові рішення у справі №11/011-09/8 та положення ст.35 ГПК України, акт приймання-передачі обєкту оренди не відповідає вимогам п.2.1. укладеного між сторонами спору договору, а тому не може свідчити про отримання відповідачем обєкта оренди в користування.

Судом апеляційної інстанції такі твердження відповідача відхиляються з наступних підстав.

Частиною 2) п.2.1 договору оренди сторонами передбачено, що в акті прийому-передачі вказуються: склад, перелік, обладнання, що передаються в оренду (включаючи встановлені на обєкті системи вентиляції, кондиціонування, пожежогасіння, опалення, електрична мережа), його стан, цільове призначення, кількість телефонних ліній та їх номери, а також показники всіх лічильників комунальних послуг, що надаються, встановлених на обєкті оренди.

Акт прийому-передачі обєкта оренди від 15.07.2008року вказаних відомостей не містить. При цьому, в судових рішення у справі №11/011-09/8 зазначається, що акт прийому-передачі обєкта оренди від 15.07.2008року не відповідає вимогам п.2.1 договору оренди.

Однак, дослідивши судові рішення у справі №11/011-09/8 та обставини, викладені в них, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що судами при прийнятті рішень у справі №11/011-09/8 не надавалась юридична оцінка акту приймання-передачі обєкта оренди від 15.07.2008року, а саме: чи виникають у позивача та відповідача з вказаного акта відповідні права та обовязки.

Натомість, судами у справі №11/011-09/8 лише зазначено ті обставини, що у акті від 15.07.2008року не відображено елементів, визначених в п. 2.1 договору, а саме: не зазначено склад, перелік, обладнання, що передаються в оренду (включаючи встановлені на обєкті системи вентиляції, кондиціонування, пожежогасіння, опалення, електрична мережа), його стан, цільове призначення, кількість телефонних ліній та їх номери, а також показники всіх лічильників комунальних послуг, що надаються, встановлених на обєкті оренди.

Відповідно до ст. 767 ЦК України наймодавець зобовязаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню, а також - попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоровя, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. При цьому, наймач зобовязаний у присутності наймодавця перевірити справність речі, і, якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Дослідивши згаданий акт та матеріали справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що обєкт оренди в момент його передачі від позивача відповідачеві міг не містити жодного з вказаних в п. 2.1 договору елементів, а саме: у приміщенні не знаходилось будь-якого обладнання, систем вентиляції, кондиціювання пожежогасіння, опалення, телефонних ліній та лічильників комунальних послуг, а відтак, у сторін і не було необхідності зазначати в акті про наявність вказаних елементів в орендованому приміщенні. Судова колегія вважає, що зазначення в акті приймання-передачі устаткування та обладнання, передбаченого п.2.1 договору оренди, є обовязковим лише при його наявності у складі обєкта оренди, що передається, а при відсутності такого устаткування та обладнання відсутні підстави та обставини для його зазначення.

При цьому, наведеним також підтверджуються ті обставини, що відповідач був обізнаний про відсутність вказаних в п. 2.1 договору оренди елементів обєкта оренди як на момент укладення договору оренди, так і на момент підписання акту приймання-передачі.

Відтак, відсутність в акті приймання-передачі від 15.07.2008року вказаних в п.2.1 договору оренди елементів обєкта оренди жодним чином не впливає на зміст прав та обовязків сторін, які виникають з вказаного акта.

При цьому, відповідач стверджує, що вказаний акт від відповідача підписано ОСОБА_2. без наданих на те банком повноважень, що не може свідчити про отримання відповідачем обєкта оренди в користування.

Такі доводи відповідача колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє.

Дослідивши надані позивачем довіреності на імя директора Білоцерківської філії ВАТ «ВТБ Банк» ОСОБА_2 від 07.05.2008року та від 08.02.2008року, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що на дату підписання договору оренди та акту приймання-передачі обєкта оренди ОСОБА_2 був уповноважений позивачем на підписання з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договору оренди нежитлового приміщення №241 площею 201,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Біла Церква АДРЕСА_2.

Крім цього, статтею 766 ЦК України орендарю надається право, у випадку не передання йому майна, вимагати від орендодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою, або відмовитися від договору найму. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, останнім ніяких дій щодо вимагання передачі майна згідно з договором не вчинялось, що, в свою чергу, також свідчить про прийняття відповідачем орендованого майна.

Пунктом 2.2 договору сторонами визначено, що обєкт оренди має бути переданий орендареві у стані, що дозволяє його нормально експлуатувати як нежиле приміщення і який відповідає характеристикам, зазначеним у технічному паспорті на будівлю, в якій знаходиться обєкт оренди.

Частиною 3 ст.767 ЦК України передбачено порядок приймання-передачі орендованого майна, а саме: наймач зобовязаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Акт від 15.07.2008року приймання-передачі обєкта оренди не містить ніяких зауважень щодо технічного стану орендованого приміщення. Тобто, у відповідності до ч.3 ст.767 ЦК України, приміщення №241 площею 201,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2? вважається таким, що передано відповідачу у належному стані, придатному для користування.

Враховуючи наведене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі від 15.07.2008року, підтверджено, що позивач передав, а відповідач прийняв на умовах договору оренди нежитлового приміщення від 27.06.2008року обєкт оренди - приміщення №241 площею 201,1 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Твердження відповідача про те, що він обєктом оренди не користувався та звільнений від орендної плати, оскільки був позбавлений можливості ним користуватись у звязку з невиконанням позивачем своїх зобовязань щодо проведення лінії енергозабезпечення в орендованому приміщенні, судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Як вже встановлено вище, обєкт оренди було передано відповідачеві в користування на умовах укладеного між сторонами спору договору, що підтверджено актом приймання-передачі обєкта оренди від 15.07.2008року.

Пунктом 4.2.7 договору на позивача було покладено обовязок протягом усього строку дії даного договору забезпечити для відповідача безперебійне електропостачання та потужність в межах 14-20 кВт 380 В. Крім цього, в акті приймання-передачі обєкта оренди від 15.07.2008року зазначено, що позивач зобовязується провести лінію енергопостачання до початку проведення відповідачем ремонтних робіт у приміщенні.

23.11.2008року позивач направив відповідачеві листа, згідно якого позивач не відмовлявся від своїх зобовязань за п.4.2.7 договору, однак повідомив відповідача про затримку в підключенні до електропостачання у звязку з тривалими процедурами отримання відповідних дозволів та погоджень у державних органах, які були необхідні для початку проведення робіт. При цьому, позивач повідомив відповідача про проведення необхідних робіт на виконання п. 4.2.7 договору. Отже, починаючи з серпня 2008року по листопад 2008року відповідач здійснював безпосередні дії спрямовані на виконання умов договору оренди.

На підтвердження зазначеного позивачем надано суду наступні докази: дозвіл від26 серпня 2008року Білоцерківської міської ради на реконструкцію власного нежитлового приміщення №241 саме під відділення банку з організацією відокремленого входу по АДРЕСА_2, угоду від 04.09.2008року №345 з КП«Архітектурно-планувальне бюро» на розробку проектно-кошторисної документації по реконструкції приміщення №241 по АДРЕСА_2 саме під відділення банку, договір від 13.10.2008року з ЗАТ «А.Е.С. «Київобленерго» №К1-26-08-0152 про надання послуг з приєднання до електричних мереж та отримано проект технічних умов №К1-26-08-0152 саме для підключення відділення банку за адресою: АДРЕСА_2 (приміщення 241), договір №144Д від 17.10.2008року з ТОВ«Компанія Укренергопром» на отримання топогеодезичної зйомки місця розташування обєкту в масштабі М:500 та отримання попередніх даних для розрахунку мереж, до яких планується підключення і проведення вищевказаного розрахунку саме для підключення відділення банку за адресою: АДРЕСА_2 (приміщення 241), договір №159Д від 05.11.2008року з ТОВ «Компанія Укренергопром» на здійснення будівельних і електромонтажних робіт для електропостачання банківського відділення за адресою АДРЕСА_2 (приміщення 241).

При цьому, відповідно до листа ТОВ «Компанія Укренергопром» №190 від 13.11.2008року станом на 13.11.2008року затримка виконання робіт по монтажу зовнішнього електропостачання обєкту сталася у звязку з отриманням дозволів відповідних служб на вказані роботи.

Відтак, станом на листопад 2008року відповідач був обізнаний з тим, що роботи по підключенню знаходяться на завершальній стадії. При цьому, сторони в договорі оренди не передбачили терміну або строку, протягом якого позивач зобовязаний був здійснити підключення обєкту до енергопостачання.

Частиною 6 ст. 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. З даної правової норми вбачається, що орендар повинен довести те, що він всіма передбаченими законом та договором способами намагався забезпечити здійснення свого права на користування приміщенням, однак, не дивлячись ні на що, був позбавлений можливості реалізувати вказане право.

Відповідач стверджує, що судовими рішеннями у справі №11/011-09/8 було встановлено факт позбавлення відповідача можливості користуватися обєктом оренди протягом всього часу з моменту укладення договору до моменту його розірвання, що на думку відповідача, на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняє його від сплати орендної плати за весь час прострочення.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши зміст судових рішень у справі №11/011-09/8, не вбачає підтвердження таким доводам відповідача. З вказаних судових рішень вбачається, що судом було встановлено лише факт невиконання позивачем умов договору оренди в частині підключення обєкту оренди до електропостачання, у звязку з чим позивач не міг використовувати обєктом оренди за цільовим призначенням.

За умовами договору оренди, він укладався з чітким визначенням майбутнього цільового використання обєкту оренди саме під розміщення філії банку відповідача (п.1.3 договору).

Водночас, судом було також встановлено, що умовами договору орендар не був позбавлений права використовувати вказане приміщення і в інший спосіб, ніж той, що передбачений п.1.3 договору. Так, пунктом 4.3.2. договору орендарю надавалось право за згодою відповідача передавати обєкт оренди (чи його частину) у суборенду (піднайм) третім особам.

Отже, відповідач, знаючи про тимчасову неможливість використання обєкту оренди за цільовим призначенням у звязку з відсутністю на обєкті оренди енергопостачання потужністю в межах 14-20 кВт 380 В, не скористався своїм правом, передбаченим пунктом 4.3.2. договору, на передачу обєкту оренди в суборенду та не звертався за отриманням відповідного дозволу до позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, відповідачем протягом дії договору оренди не здійснювалось ніяких юридично значимих дій, спрямованих на реальне використання орендованого майна. Так, відповідно до п.5.9 договору відповідач має право укласти безпосередньо договори щодо надання комунальних послуг, послуг електропостачання обєкта оренди з відповідними підприємствами, організаціями, які надають комунальні послуги, послуги електропостачання тощо. Відповідач після закінчення двомісячного строку, встановленого позивачеві актом приймання-передачі для підключення лінії енергозабезпечення, не звертався безпосередньо до відповідних організацій та підприємств з метою укладення договорів щодо надання послуг електропостачання з урахуванням вимог щодо технічного стану організації охорони приміщень банків.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено факт обізнаності відповідача про ту обставину, що орендоване приміщення не забезпечено безперебійним електропостачанням потужністю в межах 14-20 кВт 380 В ще до укладення договору оренди, що підтверджується умовами укладеного між сторонами спору договору та актом приймання-передачі обєкта оренди. Проте, брав на себе обовязок вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.4.4..2 договору).

Як вже зазначалось вище, визначальною умовою застосування положень ч. 6 ст.762 ЦК України щодо звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, та наявність доказів того, що майно взагалі не могло бути використане наймачем.

Отже, враховуючи викладене та те, що приймаючи обєкт оренди позивач знав про відсутність електропостачання на обєкті оренди, однак не дивлячись на це, на власний ризик прийняв обєкт оренди в користування, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що позивач сам несе відповідальність за неможливість використання орендованого приміщення за цільовим призначенням, оскільки міг відмовитись від укладення договору та від прийняття приміщення в користування або передати обєкт оренди у суборенду (піднайм), однак цього не зробив.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що за користування обєктом оренди протягом двох календарних місяців з моменту підписання акта прийому-передачі в оренду обєкта оренди, відповідач орендну плату не сплачує.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги той факт, що відповідач, будучи обізнаним про те, що обєкт оренди протягом двомісячного терміну не підключений до мережі електропостачання потужністю в межах 14-20 кВт 380 В, не звертався до позивача з проханням продовження безоплатного користування майном на більш тривалий термін.

Порядок внесення орендної плати сторони визначили в п. 5.5 договору.

Так, згідно п. 5.5 договору, орендна плата вноситься орендарем наступним чином:

- перший платіж у розмірі 102410,19грн. за третій, четвертий та останній місяць оренди - протягом 15 банківських днів з моменту підписання договору оренди, шляхом переказу вказаної суми коштів у безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця;

- наступні платежі щомісячно в строк не пізніше двадцятого числа календарного місяця, наступного за тим календарним місяцем, за який вноситься орендна плата, шляхом переказу відповідної суми коштів у безготівковій формі на банківський рахунок орендодавця.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Відповідач 15.07.2008року перерахував позивачеві грошові кошти у розмірі 102410,19грн. за третій, четвертий та останній місяць оренди, що підтверджується платіжним дорученням №1116 від 15.07.2008року. Призначенням платежу згідно вказаного платіжного доручення є орендна плата за договором оренди від 27.06.2008року за третій, четвертий та останні місяці оренди. Отже, вимоги ч.1 п.5.5 договору відповідачем виконано належним чином.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.02.2010року у справі №11/011-09/8, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.05.2010року у справі №11/011-09/8, розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 27.06.2008року та відмовлено в частині стягнення з позивача на користь відповідача 102410,19грн. збитків.

Вказане рішення суду набрало законної сили щодо розірвання договору з 12.05.2010року (дата прийняття постанови суду апеляційної інстанції). Відтак, договір оренди слід вважати розірваним з 12.05.2010року.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за весь час користування обєктом оренди з моменту укладення договору (з урахуванням безоплатного користування обєктом оренди протягом двох місяців згідно п.5.4. договору та попередньої оплати) до моменту його розірвання 12.05.2010року.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по орендній платі за користування приміщенням №241 загальною площею 201,1кв.м. по АДРЕСА_2 у розмірі 768305,75грн.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок позовних вимог та встановлено його арифметичну правильність та відповідність положенням п.п.5.1-5.5 договору оренди.

Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись п.п. 1-4) ч. 1 ст. 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2010року у справі №51/196 та, керуючись п. 2) ст.103 ГПК України, приймає нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольняє повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України колегія суддів апеляційного господарського суду розподіляє судові витрати.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2010року у справі №51/196 до задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2010року у справі №51/196 скасувати.

3.Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4.Стягнути з публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м.Київ, бул.Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, ідентифікаційний код 14359319) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 768305,75грн. заборгованості, 11524,50грн. державного мита за подання позову та апеляційної скарги, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6.Справу №51/196 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді