Постанова № 14422480, 10.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011 № 27/345

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсака В.А.

суддів: Коршун Н.М.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (за дов.),

від відповідача: не зявився,

від третьої особи: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.12.2010

у справі № 27/345 ( .....)

за позовом ПАТ "Українська транспортна страхова компанія"

до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група"

третя особа ВАТ "Миронівський хлібопродукт"

про стягнення в порядку регресу шкоди у розмірі 24990,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2010 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 24990, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.12.2007 о 16 год. 05 хв. в с. Лука, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Мерседес-Бенс, д.н. НОМЕР_1 з причіпом д.н. НОМЕР_2, та автомобіля марки Сканія, д.н. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_2 та який був застрахований у позивача на підставі генерального договору добровільного страхування № 285/ю від 01.10.2007 (поліс № 40096). Винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди було визнано ОСОБА_2 Позивачем було виплачено власнику автомобіля марки Сканія, д.н. НОМЕР_3, страхове відшкодування у розмірі 114 153, 41 грн. За твердженням позивача, відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група». У звязку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача з урахуванням ліміту відповідальності та франшизи в порядку регресу шкоди у розмірі 24 990, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 у даній справі позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове. Яким у позові відмовити в повному обсязі, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що і транспортний засіб Мерседес-Бенс, д.н. НОМЕР_1, і транспортний Сканія, д.н. НОМЕР_3 за участю яких сталася дорожньо-транспортна пригода належить ВАТ «Миронівський хлібопродукт», у звязку з чим, в даному випадку, тому ВАТ «Миронівський хлібопродукт» одночасно виступає особою, яка має відшкодувати шкоду, та особою, якій завдано шкоду.

Відповідач та третя особа не скористалися наданим їм правом на учать своїх представників в судовому засіданні 10.03.2011. При цьому, 14.02.2011 від Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» та 10.03.2011 від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» через канцелярію суду надійшли заяви, у яких відповідач та третя особа просять суд розглядати справу за відсутності їх представників.

Оскільки заяви про розгляд справи за відсутності представників Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» не суперечить чинному законодавству України, не порушують чиїх-небудь прав та інтересів, судова колегія ухвалила їх задовольнити та розглядати справу у відсутності представників Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група».

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегією суддів встановлено наступне.

З довідки УДАІ ГУ МВС України в Київській області та постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 25.01.2008 у справі № 3-354/2008, вбачається, що 13.12.2007 о 16 год. 05 хв. в с. Лука, ОСОБА_2 керуючи автомобілем Мерседес-Бенс, д.н. НОМЕР_1 з причіпом д.н. НОМЕР_2, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого вчинив зіткнення з автомобілем якого понесло юзом, та вчинив наїзд на автомобіль Сканія, д.н. НОМЕР_3, який стояв з боку проїжджої частини, чим завдав йому шкоди.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 25.01.2008 у справі № 3-354/2008 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Сканія, державний номер НОМЕР_3. Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі генерального договору добровільного страхування наземного транспорту № 285/ю від 01.10.2007 (поліс № 40096), укладеного між Закритим акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» та Відкритим акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів».

Згідно з проведеним товарознавчим дослідженням, відповідно до звіту про оцінку майна № 2557 від 01.04.2008, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Сканія, державний номер НОМЕР_3, внаслідок пошкодження при ДТП склала 118 609, 89 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 114 153, 41 грн., що підтверджується платіжними доручення № 563 від 15.07.2009, № 574 від 16.07.2009 та № 585 від 17.07.2009 (копії знаходяться у матеріалах справи).

18.02.2010 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про відшкодування 24 990, 00 грн. в порядку регресу з документами, що стосуються дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідь на претензію відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, оскільки ВАТ «Миронівський хлібопродукт» одночасно виступає особою, яка має відшкодувати шкоду, та особою, якій завдано шкоду.

У звязку з відмовою відповідача у виплаті в порядку регресу суми страхового відшкодування, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як встановлено судом, транспортний засіб автомобіль Мерседес-Бенс, д.н. НОМЕР_1, яким спричинено шкоду автомобілю Сканія, д.н. НОМЕР_3, належить на праві власності Відкритому акціонерному товариству «Миронівський хлібопродукт».

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Миронівський хлібопродукт» та ВАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було укладено поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2613560 (тип 1), відповідно до умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність ВАТ «Миронівський хлібопродукт», при цьому забезпеченим транспортним засобом було визначено автомобіль Мерседес-Бенс, д.н. НОМЕР_1, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в сумі 25500,00 грн., франшизу встановлено в сумі 510, 00 грн.

Відповідно до статуту ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» змінило організаційно-правову форму та найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група».

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, на думку відповідача, і транспортний засіб Мерседес-Бенс, д.н. НОМЕР_1, і транспортний Сканія, д.н. НОМЕР_3 за участю яких сталася дорожньо-транспортна пригода належить ВАТ «Миронівський хлібопродукт», у звязку з чим, в даному випадку ВАТ «Миронівський хлібопродукт» одночасно виступає особою, яка має відшкодувати шкоду, та особою, якій завдано шкоду.

Так, згідно пункту 2 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.

Однак, судова колегія не погоджується з такими запереченнями відповідача та вважає його безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як встановлено судом, 01.01.2004 між АТЗТ «Миронівський хлібопродукт» та ВАТ «Миронівський завод круп і комбікормів» був укладений Договір оренди транспортних засобів № 444/143, відповідно до якого на підставі акту прийому-передачі АТЗТ «Миронівський хлібопродукт» було передано ВАТ «Миронівський завод круп і комбікормів» автомобіль Сканія д.н. НОМЕР_3.

Із зазначеного договору видно, що ідентифікаційним кодом АТЗТ «Миронівський хлібопродукт» є 25412361. Водночас, із полісу № ВВ/2613560, стороною якого є ВАТ «Миронівський хлібопродукт» вбачається, що ідентифікаційний код останнього 25412361.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що АТЗТ «Миронівський хлібопродукт» було змінено організаційно-правову форму на ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Згідно із п. 7.1 договору ВАТ «Миронівський завод круп і комбікормів» зобовязується своєчасно здійснювати орендні та страхові платежі (в т.ч. платежі за ремонт, внаслідок страхових випадків), а також фінансувати поточний ремонт та профілактичне обслуговування транспортних засобів, що орендуються, та вживати заходів до належного їхнього утримання та експлуатації.

Таким чином, при даному ДТП шкода була нанесена саме третій особі - ВАТ «Миронівський завод круп і комбікормів», яке під час ДТП на законних підставах користувалось та володіло пошкодженим транспортним засобом на підставі Договору оренди.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, відшкодувавши збитки завдані автомобілем Мерседес-Бенс, д.н. НОМЕР_1 позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого ВАТ «Миронівський завод круп і комбікормів».

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтю 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 Цивільного кодексу України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Частинами 1, 2 статті 636 Цивільного кодексу України визначено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання» книги пятої Цивільного кодексу України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, згідно з пунктом 37.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» виникло право вимоги до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування», 993, 1194 Цивільного кодексу України та 15.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків з вирахуванням встановленого полісом ліміту відшкодування та франшизи.

За таких обставин, предявлення даного позову до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», як до страховика особи відповідальної за завдані збитки, є правомірним, у звязку з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування у розмірі 24990, 00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Апеляційна скарга є необґрунтованою та спростовується вищевикладеним.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 по справі № 27/345 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 у справі № 27/345 залишити без змін.

Матеріали справи № 27/345 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

СуддіКоршун Н.М.