Постанова № 14422399, 16.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2011 № 30/253

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кропивної Л.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Острова В.В. представник за дов. №64-2988 від 18.08.2010 року

від відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродтехснаб"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.10.2010

у справі № 30/253 ( .....)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродтехснаб"

про стягнення 109261,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року позивач, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі Підприємство), звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродтехснаб» (далі Товариство), про стягнення 83053,41 грн. заборгованості за надані за період з 01.01.2007 року по 30.06.2010 року комунальні послуги, 14764,55 грн. інфляційних втрат та 3% річних за період заборгованості , а також 11443,37 грн. пені , нарахованої за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, 1092,61 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством грошових зобовязань за договором №311к про надання послуг від 30.03.2004 року у частині оплати на рахунок Підприємства комунальних послуг, які були транспортовані по внутрішньо-будинкових мережах нежилого приміщення площею 221,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, та спожиті відповідачем у період після припинення відносин з оренди у звязку із закінченням строку його дії .

У процесі розгляду справи Підприємство уточнило розмір вимог і просило стягнути з Товариства 73554,12 грн. основного боргу, 2245,84 грн. 3% річних, 6569,21 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2007 року по 31.08.2010 року, 3904,24 грн. пені за період з 01.03.2010 року по 31.08.2010 року.

Заперечуючи позов, Товариство посилалося на неякісне надання послуг , відсутність цілодобового безперебійного транспортування по внутрішньо-будинковим мережам комунальних послуг, у звязку з чим Товариство неодноразово просило про відключення його від центрального опалення, зменшення або припинення нарахування йому плати за спожиті комунальні послуги. Крім того, Товариство зазначало , що у звязку із пожежею , яка сталася у будинку 10.11.2008 року , та закриттям орендованого ним приміщення на ремонт, воно не споживало комунальні послуги . До того ж, деякий час, з 21 по 28 травня 2008 року, приміщення використовувалося як виборча дільниця. Іншими доводами , які Товариство заперечувало розмір заявлених вимог , стосувалися закінчення строку дії договору про надання послуг , відсутність платіжних доручень про сплату комунальних послуг , та розірвання за рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2009 року у справі №40/271 договору оренди нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2010 року позовні вимоги задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача 40401,17 грн. основного боргу, 6569,21 грн. інфляційних втрат, 2100,34 грн. 3% річних, 490,70 грн. державного мита та 134,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У частині стягнення 33152,95 грн. основного боргу, 3904,24 грн. пені, 145,50 грн. 3% річних відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством не були вжиті необхідні заходи для організації відключення центрального опалення орендованого приміщення, які передбачені договором про надання послуг, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року №4, тоді як за умовами договору Підприємство було позбавлено права на вчинення дій по відключенню окремого приміщення у будинку від мереж , через які здійснюється постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Надаючи оцінку договору про надання послуг, суд першої інстанції встановив , що змістом зобовязань підприємства є лише транспортування комунальних послуг без можливості відповідати за їх якість і кількість, у звязку зі чим прийшов до висновку , що Підприємство не є виробником житлово-комунальної послуги у розумінні Закону України “Про житлово-комунальні послуги” , хоча є стороною у договорах з Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» на поставку теплової енергії у гарячій воді та постачання питної води і водовідведення.

Відхиляючи доводи Товариства про відсутність у нього обовязку оплачувати комунальні послуги за той час , коли у будинку , частину з якого орендувало Товариство , сталася пожежа і здійснювалися ремонтні роботи , а також під час використання орендованого приміщення в якості виборчої дільниці , місцевий господарський суд послався на встановлену ним обставину , що пожежа сталася не в орендованому відповідачем приміщенні, а в додатково прибудованому підсобному приміщенні , та на відсутність відповідного розпорядження Дніпровської районної у місті Києві ради про проведення перерахунку спожитих комунальних послуг.

Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов до висновку, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за комунальні послуги за період з 01.08.2007 року по 27.01.2010 року у розмірі 40401,17 грн., оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2009 року у справі №40/271, яке набрало законної сили 27.01.2010 року, Товариство було виселено з нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1

З наявністю судового рішення, яке набрало законної сили, суд першої інстанції повязав свій висновок про неправомірність вимог позову у частині стягнення з Товариства нарахованої Підприємством пені за період з 01.03.2010 року по 31.08.2010 року .

Розрахунок вимог щодо стягнення трьох процентів річних суд першої інстанції визнав завищеним і за власним перерахунком стягнув з Товариства лише 2100,34 грн., тоді як вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6569,21 грн. визнав обґрунтованими і задовольнив .

Не погоджуючись з мотивами і висновками судового акту першої інстанції, ТОВ «Укрпродтехснаб» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, окрім повторення заперечень , викладених ним у відзиві на позов, додав, що місцевий господарський суд невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які не підлягали застосуванню і застосував норми законодавчих актів , які спірні відносини не регулювали , зокрема, Закону України “Про теплопостачання”. Скаржник також зауважив, що ним не було отримано копії позовної заяви і на цю обставину суд першої інстанції уваги не звернув, чим порушив пункт 2 ст.57 Господарського процесуального кодексу України; як і не задовольнив клопотання відповідача про перенесення розгляду справи у звязку з не проведенням сторонами взаєморозрахунків.

Підприємство у запереченнях на апеляційну скаргу послався на хибність тверджень апелянта про те, що Закон України «Про теплопостачання» не повинен поширюватися на спірні правовідносини, так як відповідно до ст.2 Закону ним регулюються , зокрема, відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, позивач вказав, що відповідач відмовлявся проводити взаєморозрахунки та продовжував споживати комунальні послуги в орендованих приміщеннях за адресою АДРЕСА_1, з яких товариство виселено рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 р., яке вступило у законну силу 27.01.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуюча суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді Поляк О.І., Шапран В.В. Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпродтехснаб» поновлено строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 21.02.2011 року.

Відповідно до Розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/6 від 21.02.2011 року розгляд апеляційної скарги у справі № 30/253 здійснено у наступному складі колегії суддів: Кропивна Л.В. головуюча суддя (доповідач), Поляк О.І., Рудченко С.Г.

У судовому засіданні 21.02.2011 року для більш повного та обєктивного зясування всіх обставин справи представниками сторін подано клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги у справі №30/253 на 15 днів, яке було задоволено судом апеляційної інстанції та оголошено перерву до 16.03.2011 року.

У судове засідання 16.03.2011 року зявився представник позивача. Представник відповідача своїм процесуальним правом не скористався, однак через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою представника.

Зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить розписка представників сторін про оголошення перерви, участь сторін у судовому засіданні не визнавалася обовязковою, вони були попереджені про те, що їх неявка не перешкоджатиме розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнав можливим здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність апелянта.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено Господарським судом міста Києва та підтверджується матеріалами справи, 26.04.2005 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродтехснаб» (орендарем) було укладено договір № 426 оренди нежилого приміщення (далі договір оренди) за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1, а.с.75-80).

01.10.2007 року Додатковою угодою до договору оренди сторони внесли зміни до нього шляхом викладення договору оренди у новій редакції (т.1, а.с.22-26).

За змістом пункту 3.5 договору оренди у редакції договору від 01.10.2007 року (надалі - договір від 01.10.2007 р.) , орендар зобовязувався або самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг (водопостачання, каналізація, електрична та теплова енергія та ін.) постачальникам таких послуг, що надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з такими підприємствами, або ж - укласти з балансоутримувачем окремий договір про відшкодування вартості спожитих орендарем послуг з водопостачання, каналізації, електричної та теплової енергії та ін по встановлених тарифах , а також частки витрат по технічному обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж, утримання житлового фонду та прибудинкової території пропорційно орендованій площі.

З наявних матеріалів випливає , що Товариство обрало другий варіант поведінки та уклало з Підприємством договір про надання послуг №311к від 30.03.2004 року (Т.1, а.с.6-9).

Зі змісту пунктів 1.1., 1.2. укладеного між сторонами договору випливає, що послуги , які надаються Підприємством , полягають у тому, що на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «Водоканал», АТ «Київенерго», СП «Укр-Кан-Пауер») Підприємство зобовязувалося транспортувати по внутрішньо-будинкових мережах нежилого приміщення площею 221,2 кв. м за адресою вул. АДРЕСА_1 , комунальні послуги, виставляти споживачеві до оплати платіжні документи за договором та приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг.

Місцевий господарський суд ухилився від оцінки правової природи договору , хоча від цього залежало правильне застосування до правовідносин сторін норм матеріального права.

Судова колегія вважає, що за своїм характером взаємовідносини сторін у звязку з укладеним між ними договором про надання послуг підпадають під ознаки договору комісії, адже Підприємство в інтересах Товариства , але від власного імені та за рахунок Товариства уклало договори на постачання останньому через приєднану мережу енерго- та теплоресурсів з постачальниками цих послуг, що відповідало змісту зобовязань , визначених ст. 1011 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента), за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до Додатку № 1 до договору про надання послуг центральне опалення розраховується згідно табуляграм АК «Київенерго» або СП «Укр-Кан-Пауер» та становить 21,0 Гкал/міс.; гаряче водопостачання відсутнє; холодне водопостачання та каналізація розраховується згідно розрахунків ВАТ АК «Водоканал» в розмірі 10 м3/міс.; холодна вода, яка іде на підігрів відсутня; електроенергія 100% кВт./міс. від лічильника № 105.

Відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньо- будинкових мереж визначено у розмірі 11,28 грн./міс. (Додаток № 2 до договору про надання послуг).

У відповідності до зобовязань, які покладені частиною 3 ст. 1016 ЦК України на комітента , останній повинен забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обовязку перед третьою особою.

Так, за змістом пунктом 2.2. договору про надання послуг Товариство зобовязувалося до 10-го числа поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення, електроенергія) поточного місяця в сумі, що визначається нарівні сум минулого місяця (останнього опалювального місяця), суму відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж. Суми по кожному виду комунальних послуг, добір (зарахування), відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж, ПДВ, податок на воду предявляються до сплати платіжною вимогою-дорученням за три дні до моменту їх оплати. Споживач отримує платіжні вимоги-доручення під розпис відповідальної особи.

Пунктом 2.3. договору про надання послуг передбачено, що Товариство має сплатити авансовий платіж протягом 10-ти календарних днів з дати підписання даного договору. Підприємство зараховує авансовий платіж як плату за комунальні послуги за два останні місяці, що передують кінцевому терміну договору, встановленому даним договором.

Строк дії договору про надання послуг по 22.12.2004 року (пункт 5.5.).

Мотивуючи скаргу, апелянт посилався на те, що він неодноразово звертався із заявами до начальника РТМ-6 та до позивача (т.1, а.с.55, 62-65) про відключення орендованого приміщення від центрального опалення в звязку з важким матеріальним становищем.

Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, Підприємство не може нести відповідальності і вчиняти дії, які виходять за межі його зобовязань та прав , визначених договором з Товариством.

Так, в силу пункту 3.1.6 договору про надання послуг , Товариство зобовязане за два місяці письмово попередити Підприємство про дострокове припинення користування окремою комунальною послугою, надавши Підприємству письмовий висновок постачальної організації про технічну можливість відключення даної комунальної послуги та забезпечивши складення трьохстороннього акту за участю представників Підприємства і постачальника комунальної послуги про відключення комунальної послуги. Нарахування відповідних платежів припиняється з дня оформлення даного акту.

Відсутність передбаченого вказаним договором попередження та письмового висновку про технічну можливість відключення даної комунальної послуги не може бути поставлено у вину Підприємству , адже Товариство не забезпечило Підприємство усім необхідним для виконання обовязків перед третіми особами, якими у даному випадку є постачальники тепло- та енергоресурсів через приєднану мережу .

До того ж , як вірно зауважив суд першої інстанції, пунктами 25, 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі Правила), самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води заборонено і здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Доводи відповідача з приводу неякісного надання послуг з посиланням на акт заміру температури орендованого відповідачем приміщення за адресою АДРЕСА_1, відповідно до якого температура становила 8 градусів Цельсія (т.1., а.с.66), судова колегія вважає неспроможними і відхиляє, виходячи з того, що в силу ч. 3 ст. 1016 ЦК України комісіонер (Підприємство) не відповідає перед комітентом ( Товариством ) за невиконання або неналежне виконання постачальниками (третіми особами ) договору , укладеного з ними за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи, або поручився за виконання договору.

За умовами укладеного договору Підприємство не поручалося за виконання договору постачальниками тепло- та енергоресурсів через приєднану мережу перед Товариством, і був обмежений у виборі постачальників , оскільки постачання здійснювалося субєктами природних монополій - АЕК «Київенерго» та ВАТ АК «Водоканал».

До того ж, у відповідності до пункту 2.1 договору про надання послуг, Підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість перед Товариством.

З огляду на зміст зобовязань комісіонера (Підприємства ) не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що Підприємство неправомірно відмовило Товариству у припиненні постачання тепло- та енергоресурсів в орендоване приміщення внаслідок пожежі, що сталася 10.11.2008 року, з цих же підстав судова колегія відхиляє за неспроможністю доводи апелянта про наявність підстав для зменшення йому розміру оплати за поставлені тепло та енергоресурси у період , впродовж якого орендоване ним приміщення використовувалося в якості виборчої дільниці ( з 21 травня 2008 року по 28 травня 2008 р. )

Як підтверджується матеріалами справи (т.1, а.с.101-238) Товариству через приєднану мережу було поставлено у період з 01.08.2007 року по 31.08.2010 року тепло - та енергоресурси на загальну суму 80253,22 грн., за які Товариство зобовязане провести розрахунки у відповідності до порядку та на умовах укладеного з Підприємством договору.

Утім, за вказаний період Товариство лише частково оплатило їх вартість на суму 6699,00 грн. (т.2, а.с.1), що не заперечувалося позивачем, і у результаті чого станом на 31.80.2010 року утворилася заборгованість у розмірі 73554,12 грн.

Однак, частково задовольняючи вимоги про стягнення з Товариства заборгованості за період з 01.08.2007 року по 27.01.2010 року, суд першої інстанції в основу свого висновку поклав факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2009 року у справі №40/271, яке вступило у законну силу 27.01.2010 року, щодо наявності підстав для дострокового розірвання договору оренди нежилого приміщення №426 від 26.04.2005 року та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродтехснаб» з орендованого приміщення.

Проте судова колегія такий висновок суду першої інстанції вважає хибним, виходячи з того, що крім загальних підстав припинення договору про надання послуг, визначених главою 69 ЦК України , останній за згодою сторін підлягав припиненню у разі передання Товариством орендованих приміщень Підприємству за актом приймання-передачі орендованого майна ( п. 3.1.7.).

Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув і прийшов до передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За змістом частини 2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи за порушення правил здійснення господарської діяльності при доведені ним тієї обставини, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідач не довів, що невиконання ним грошового зобовязання у частині оплати вартості поставлених енергетичних ресурсів через приєднану мережу сталося при обставинах, за які він не відповідає, як і не спростував доводів позивача стосовно розміру заборгованості у спірний період.

Враховуючи вище зазначене, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача у повному обсязі основної суми боргу у розмірі 73554,12 грн. за період з 01.08.2007 року по 31.08.2010 року.

З огляду на наведене та положення частини 1 ст.612 Цивільного кодексу України відповідач вважається боржником, що прострочив виконання зобовязання.

Відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних, інфляційних нарахувань у межах періодів, визначених позивачем, вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача у розмірі 2245,84 грн. 3% річних за період з 01.08.2007 р. по 31.08.2010 р. та інфляційних 6569,21 грн. за період з 01.08.2007 р. по 31.08.2010 р.

Відповідно до пункту 2.4. договору про надання послуг за несвоєчасну сплату платежів, передбачених пунктом 2.1. договору, споживач сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 1% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені за правилами частини 6 ст.232 ГК України та умов пункту 2.4. договору про надання послуг у межах періодів, визначених позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем допущено арифметичну помилку у кількості днів прострочення за серпень 2010 року, що вплинуло на розмір пені за вказаний місяць.

За таких обставин, апеляційний суд вважає частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в обсязі 3841,76 грн. пені за період з 01.03.2010 року по 31.08.2010 року, тоді як судом першої інстанції стягнуто з відповідача 2100,34 грн. 3% річних за період з 11.08.2007 року по 31.08.2010 року, а у задоволенні розміру пені за період з 01.03.2010 року по 31.08.2010 року відмовлено. Колегія суддів зазначає, що вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6569,21 грн. за період з 01.08.2007 р. по 31.08.2010 р. визнані обґрунтованими і позов підставно задоволено, відтак, рішення у цій частині слід залишити без змін.

Доводи скаржника про неотримання ним позовної заяви спростовуються фіскальним чеком про надання послуг поштового звязку про направлення позивачем копії позову на адресу відповідача (т.1, а.с.48).

Судовою колегією відхиляються доводи апелянта в якості підстави для скасування оскаржуваного ним судового акту стосовно відмови місцевого господарського суду у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з неподанням суду першої інстанції акту звірки взаєморозрахунків .

При цьому судова колегія виходить з того, що прийняття судом першої інстанції рішення по справі за результатами розгляду та оцінки наявних у справі документів , з дотриманням процесуальних строків, не є порушенням принципів судочинства і , відповідно , підставою для скасування судового акту.

Наявною у справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 року (т.2, а.с.16-17) підтверджено , що господарський суд у межах процесуальних строків відклав розгляд справи і зобовязав сторони провести взаємозвірку розрахунків за спірний період. Утім, вимоги ухвали сторони не виконали.

Судова колегія враховує, що кожен раз питання про відкладення розгляду справи у межах строків, встановлених ст.69 Господарського процесуального кодексу України, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами (ст.75 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

Зважаючи на те, що господарський суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, і його висновки не відповідали фактичним обставинам справи в частині стягнення основного боргу, нарахування сум пені, 3 % річних , рішення суду першої інстанції підлягає зміні із здійсненням нового розподілу судових витрат , а апеляційна скарга ТОВ «Укрпродтехснаб» частковому задоволенню із покладенням на сторони судових витрат за розгляд апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 69, 75, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродтехснаб» задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2010 року у справі №30/253 змінити , виклавши пункти 2 та 3 резолютивної частини наступним чином.

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродтехснаб» (02206, м. Київ, вул. Малишка, б. 9, к. 2, код ЄДРПОУ 24927575) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, б. 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612) 73554,12 грн. основного боргу за період з 01.08.2007 року по 31.08.2010 року, 2245,84 грн. 3% річних за період з 01.08.2007 року по 31.08.2010 року, 3841,76 грн. за період з 01.03.2010 року по 31.08.2010 року, 6569,21 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2007 р. по 31.08.2010 р., 862,10 грн. державного мита та 186,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У частині стягнення пені у розмірі 62, 48 грн. пені відмовити.»

3. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, б. 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродтехснаб» (02206, м. Київ, вул. Малишка, б. 9, к. 2, код ЄДРПОУ 24927575) 90,94 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №30/253 скерувати до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді

24.03.11 (відправлено)