Постанова № 14422381, 17.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2011 № 40/343

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Андрієнка В.В.

суддів:

За участю представників сторін:

від позивача: Третяк А.М., довіреність № 01/11 від 26.01.2011р.,

від відповідача 1: Олекса Л.А., довіреність б/н від 17.02.2011р.,

від відповідача 2: Яновський С.М., довіреність № 010-01/3320 від 19.05.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Сперко Україна Сервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.09.2010

у справі № 40/343 ( )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна Сервіс"

до 1.Виробничо-комерційної фірми "Антік" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

2.Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2010 у справі №40/343 в задоволенні позовних вимог ТОВ “Сперко Україна Сервіс” про визнання недійсним договору іпотеки було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційної господарського суду від 30.11.2010 р. рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2010 у справі №40/343 скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним з моменту вчинення Договір №151307Z161 іпотеки від 26.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за №7451, що підписаний між Виробничо-комерційною фірмою “АНТІК” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Публічним акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України”.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2011 р. постанову Київського апеляційної господарського суду від 30.11.2010 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційної господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 02.04.2003 року, посвідченого ОСОБА_2 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, позивач набув право власності на частину приміщень (приміщення 2-22 площею 263.1 кв.м., приміщення 30 площею 17.8 кв.м., загальна площа приміщень - 280,9 кв.м.) в адміністративно-побутовому корпусі літ. У на четвертому поверсі, що складає 2/250 частини будинковолодіння, розташованого в м. Вінниці по вулиці 600-річчя під номером 25.

Відповідно до свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 18.05.2001 року реєстр. № 1498, виданого ОСОБА_3., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, та зареєстрованого у КП „Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації" 29.05.2001 за реєстровим номером 285, відповідач-1 (ВКФ “АНТІК”) набув права власності на реальну частку, яка складається з адміністративної будівлі під літерою “Г”, приміщення в п/Г від 1 до 5; І поверх від 1 до 17; II поверх від 1 до 25; III поверх від 1 до 7. Адміністративна будівля - цегляна, загальною площею 890,6 кв.м., що знаходиться в м. Вінниця по вул. 600-річчя, № 25.

26.12.2007 року між відповідачем-1 як іпотекодавцем та відповідачем-2 як іпотекодержателем було укладено іпотечний договір № 1513072161, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Відповідно до п.1.1 іпотечного договору іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 03.12.2007 № 151307К78 зі всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені, укладеного між іпотекодержателем та ТОВ „Універсальна консалтингова компанія".

Згідно з п.1.3 договору іпотеки № 1513072161 предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов'язань боржника, є нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 25 та складається з приміщень в літері Г: в підвалі з 1-1 по 1-5 загальною площею 67,2 кв.м.; на І поверсі з № 2-3 по 2-9, 2-11, загальною площею 92,7 кв.м.; на II поверсі № 3-1, з № 3-4 по № 3-11, з № 3-13 по № 3-16, № 3-23, 3-24, загальною площею 230,2 кв.м.; на III поверсі з № 4-1 по № 4-7, загальною площею 69,5 кв.м., а разом загальна площа становить 459,6 кв.м.

Як вбачається з Свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів №1498 від 18.05.2001р., загальна площа приміщень адміністративної будівлі (м. Вінниця по вул. 600-річчя, № 25), у якій розташована реальна частка майна відповідача-1, яка є предметом договору іпотеки, становить 890,6 кв. м.

Загальна площа частини приміщень відповідача-1 в адміністративній будівлі (м. Вінниця по вул. 600-річчя, № 25), відповідно до Довідки-характеристики №16737, від 27.11.2007р., виданої КП Вінницьке обласне обєднане бюро технічної інвентаризації, складає 459,6 кв.м.

Загальна площа частини приміщень позивача в адміністративній будівлі (м. Вінниця по вул. 600-річчя, № 25), які придбав позивач на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.2003р., складає 280,9 кв.м.,

Отже відповідач-1 не є єдиним власником вказаної вище адміністративної будівлі, що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до частини 1 статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У відповідності до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У відповідності до частини 1 статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України “Про іпотеку” майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України “Про іпотеку” частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

На момент укладення спірного договору іпотеки згоди всіх співвласників або відповідного рішення суду про укладення такого договору іпотеки не було.

Відповідно до ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Таким чином, спірний договір іпотеки є угодою, направленою на розпорядження таким майном, укладеною одним із співвласників майна без згоди на те іншого співвласника. Такий договір іпотеки порушує права власності іншого співвласника, що, в свою чергу порушує вимоги ст.321, 355, 356, 358, 369 Цивільного кодексу України.

Колегія також відзначає, що нежитлові приміщення, передані відповідачу-2 по спірному договору іпотеки, не були зареєстровані за ним як окремий обєкт нерухомості. Відповідного рішення суду про виділення відповідачу-1 нежитлових приміщень в натурі та припинення у звязку з цим спільної часткової власності не було.

З оспорюваного позивачем договору вбачається, що з боку іпотекодержателя договір іпотеки від 26.12.2007р. був підписаний начальником Управління супроводження заставних зобов'язань Буцком Михайлом Миколайовичем, з боку іпотекодавця - генеральним директором Абрамовим Володимиром Миколайовичем.

Згідно до п. 9.14 Статуту Виробничо-комерційної фірми “АНТІК” у формі товариства з обмеженою відповідальністю в редакції, діючій на момент укладення спірного договору, Генеральний директор здійснює керівництво діяльністю Товариства з питань в межах своєї компетенції, за винятком тих, що віднесені цим Статутом до компетенції зборів учасників. Генеральний директор без доручення діє від імені товариства, представляє його інтереси у відносинах зі всіма вітчизняними і іноземними юридичними особами та громадянами за погодженням з учасниками, розпоряджається майном товариства, укладає договори.

Відповідно до п.9.14 Статуту для забезпечення оперативності управління господарською діяльністю товариства загальні збори учасників можуть делегувати частину своїх повноважень колегіальному органу керівництва - дирекції, до складу якої входять Генеральний директор та Виконавчий директор.

Протоколом №6 від 31.07.2006 року директором виробничо-комерційної фірми “АНТІК” був призначений Абрамов Володимир Миколайовичем, який саме й підписував даний договір в нотаріальній конторі на підставі даного рішення загальних зборів.

Таким чином, укладаючи угоду від імені Виробничо-комерційної фірми “АНТІК”у формі товариства з обмеженою відповідальністю Абрамов Володимир Миколайович діяв поза межами його повноважень.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 цього Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.4 ст. 369 Цивільного кодексу України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Враховуючи те, що спірний договір іпотеки був укладений з порушенням вимог чинного законодавства щодо необхідності отримання нотаріально посвідченої згоди всіх співвласників майна, що є предметом іпотечного договору, а також враховуючи те, що на момент укладання спірного договору представник відповідача-1 не мав необхідний для його укладання обсяг повноважень, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо визнання договору недійсним є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Колегією суддів не приймається до уваги твердження Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» з приводу того, що позивач є власником нерухомого майна, яке жодним чином не стосується нерухомого майна, переданого в іпотеку, а тому його права не можуть бути порушені оспорюваним договором.

При цьому суд виходить з того, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.03.2010 р. у справі № 2-2182 встановлено, що відповідачі у даній справі є співвласниками нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Вінниця по вул. 600-річчя, № 25). Також даним рішення припинено право спільної часткової власності на приміщення, які становлять 29/500 часток будівель і споруд, розташованих за вказаною адресою, і належать позивачу на підставі договору від 23.12.2002 р. Отже, даним рішенням встановлено факт існування права спільної часткової власності на спірне нерухоме майно.

Відповідно до п. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2010 у справі №40/343 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту вчинення Договір №151307Z161 іпотеки від 26.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за №7451, що підписаний між Виробничо-комерційною фірмою “АНТІК” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Публічним акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України”.

Стягнути з Виробничо-комерційної фірми “АНТІК” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (2100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 25, код ЄДРПОУ 23102855 збудь-якого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна Сервіс” (21027, м. Вінниця, Ленінський район, вул. 600-річчя, 25, код ЄДРПОУ 32054654) 42,5 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, код ЄДРПОУ 00032112 з будь-якого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна Сервіс”(21027, м. Вінниця, Ленінський район, вул. 600-річчя, 25, код ЄДРПОУ 32054654) 42,5 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Виробничо-комерційної фірми “АНТІК” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (2100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 25, код ЄДРПОУ 23102855 з будь-якого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна Сервіс”(21027, м. Вінниця, Ленінський район, вул. 600-річчя, 25, код ЄДРПОУ 32054654) 21,25 грн. державного мита, сплаченого “Сперко Україна Сервіс” за перегляд рішення апеляційною інстанцією.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України”(03150, м. Київ, вул. Горького, 127, код ЄДРПОУ 00032112 з будь-якого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна Сервіс”(21027, м. Вінниця, Ленінський район, вул. 600-річчя, 25, код ЄДРПОУ 32054654) 21,25 грн. державного мита, сплаченого “Сперко Україна Сервіс” за перегляд рішення апеляційною інстанцією.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

23.03.11 (відправлено)