Постанова № 14422221, 16.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2011                                                                                           № 1/427

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Синиці О.Ф.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача –Фуйор В.Д., Куцицький О.А.,

від відповідача –Полевічок Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Безпека Бізнесу. Бар"єр"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.01.2011

у справі № 1/427 ( )

за позовом                               Приватного підприємства "Безпека Бізнесу. Бар"єр"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 25648,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2011 (суддя Мельник В.І.) відмовлено в задоволенні позову ПП “Безпека бізнесу. Бар’єр” про стягнення 21960грн.00коп. заборгованості за надані послуги з охорони об’єкту відповідача, розташованого за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 47 (гуртожиток), згідно договору про надання послуг з охорони об’єкту №28 від 25.04.2009, 916 грн. 29коп. – 3 % річних та 2772грн. 54 коп. інфляційних втрат. Суд дійшов висновку, що в актах здачі-прийняття робіт, якими підтверджено надання послуг, вказано рахунки-фактури, згідно яких відповідач мав провести попередню оплату за отримані послуги, проте такі умови не передбачені укладеним сторонами договором, оскільки п. 2.4 договору встановлено, що оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно до 10 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому виконавцем надавались замовнику послуги за договором. Крім того, судом зазначено, що не позивачем доведено факту отримання відповідачем зазначених в актах рахунків-фактур на оплату послуг.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт зазначив, що первинними документами, для вирішення даного спору, є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані сторонами, що вказують на надання позивачем послуг та необхідність їх оплати відповідачем. Позивач вказує, що рахунки для оплати не є первинними документами, тому є невірними посилання суду на те, що підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів є рахунок, що надається виконавцем.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити вказане рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та зазначив, що позивачем порушено вимоги ч. 1 ст. 903 ЦК України та п. 2.3 укладеного сторонами договору щодо порядку надання відповідачеві рахунків на сплату отриманих послуг. Крім того, відповідач вказує на надіслання йому позивачем після розгляду справи в суді першої інстанції підроблених рахунків в яких змінено напис строку їх дії.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

25.04.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з охорони об’єкту №28, згідно якого позивач здійснював контрольно –перепустковий режим на об’єкті відповідача, що розташований за адресою м. Київ, вул. Фрунзе 47, (гуртожиток) (п.1.1).

Відповідно до п.2.4 договору оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно до 10 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому виконавцем надавались замовнику послуги за договором. Оплата здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на банківський рахунок виконавця.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з охорони його об’єкту на суму 23424грн., що підтверджено актами здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаними сторонами та скріплених їх печатками, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.16-19).

Відповідач за отримані послуги розрахувався частково у сумі 1464 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з охорони в сумі 21 960грн., 916грн.29 коп. –3% річних та 2772грн.54 коп. –інфляційних збитків.

Заперечення відповідача щодо несплати отриманих послуг зводяться до того, що позивачем не надано рахунків для їх сплати оформлених відповідно до умов укладеного сторонами договору. Дану позицію відповідача підтримав і суд першої інстанції зазначивши, що в актах здачі-прийняття робіт, якими підтверджено надання послуг, вказано рахунки-фактури, згідно яких відповідач мав провести попередню оплату за отримані послуги, що не передбачено укладеним сторонами договором. На підставі викладеного господарським судом відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Проте, апеляційний господарський не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно з приписами статті 903 названого кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які знаходяться в матеріалах справи, підписані обома сторонами і скріплені їх печатками є достатнім доказом факту надання позивачем послуг з охорони об’єкту відповідача. В процесі розгляду справи відповідачем не надано жодних заперечень щодо факту отримання вказаних послуг.

За таких обставин відповідач повинен розрахуватися за отримані послуги на підставі п.2.4 договору та викладених норм законодавства. Відсутність належно оформлених рахунків не є підставою для несплати наданих позивачем послуг, отримання яких не заперечує і сам відповідач.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наявні в справі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), є достатнім доказом факту надання послуг та отримання їх відповідачем, а отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно умов ст.625 ЦК України вимоги позивача про стягнення 916 грн. 29коп. – 3% річних та 2772грн.54коп. інфляційних втрат, також, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладені вище обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з задоволенням позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2011 у справі №1/427 скасувати.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Електрична рушійна сила” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47-В, ідентифікаційний код 32671094) на користь приватного підприємства “Безпека бізнесу. Бар’єр” (02099, м.Київ, вул. Ялтинська, 5 б, ідентифікаційний код 35199239) – 21960 (двадцять одну тисячу дев’ятсот шістдесят) грн.– заборгованості за отримані послуги з охорони, 916 (дев’ятсот шістнадцять) грн. 29коп. – 3% річних, 2772 (дві тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 54коп. інфляційних втрат, 256 (двісті п’ятдесят шість) грн. 50 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 128 (сто двадцять вісім) грн. 50коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Справу № 1/427 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

21.03.11 (відправлено)