Постанова № 14422235, 15.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2011                                                                                           № 9/272

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Галака О.В. (представник за довіреністю);

Марцин І.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Величко О.В. (представник за довіреністю);

Тетерський В.Ю. (представник за довіреністю);

від третьої ососби - не з‘явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Вікотек"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2010

у справі № 9/272 ( .....)

за позовом                               Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. (юридична особа за законодавством Нідерландів)

до                                                   ТОВ "Вікотек"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Whalton Industries S.A. (юридична особа за законодавством республіки Панама)

про                                                   стягнення 13736004,64 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек»

до Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. (юридична особа за законодавством Нідерландів)

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2010 року позовні вимоги Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. (юридична особа за законодавством Нідерландів) задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» на користь Samsung Electronics Overseas B.V. (Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В.) 1 734 475,42 доларів США суми боргу, 3 219,94 доларів США витрат по сплаті державного мита; 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Дане рішення мотивоване неналежним виконанням WALTON INDUSTRIES S.A. умов Контракту № 1/6-06 на поставку товару, в частині оплати за товар на суму 1734475, 42 доларів США. На підставі Договору поруки № 2/6-06 від 30.09.2009 року зазначену заборгованість стягнуто з Відповідача.

Щодо вимог по зустрічному позову, то суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний Договір поруки відповідає нормам законодавства України, Позивач не навів та не довів суду, яким саме нормам законодавства Королівства Нідерландів може протирічити оскаржуваний договір.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікотек» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2010 року та прийняти нове, яким зустрічний позов задовольнити, а в задоволені первісного відмовити.

Так, апелянт стверджує, що Контракт на поставку не набрав чинності, а тому і Договір поруки є безпредметним, що означає відсутність будь-якої відповідальності у ТОВ «Вікотек» за дії третьої особи.

Апелянт зазначає, що відсутнє трьохстороннє погодження специфікацій, що є порушенням умов п.п. 1, 2, 7 Контракту.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікотек» вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірний договір за своєю юридичною природою є договором поруки, а не гарантії у зв‘язку із чим порушено ст. 560 Цивільного кодексу України.

Апелянт наполягає на тому, що спірний Договір поруки не відповідає вимогам Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 2010 від 06.09.2001 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 вересня 2001 року за № 833/6024.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 9/272.

Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 09 грудня 2010 року без змін, посилаючись на те, що Контрактом на поставку чітко визначено реквізити Договору поруки, укладення якого було необхідною передумовою для здійснення поставок Позивачем на користь Третьої особи, і саме передбачений вказаним Контрактом Договір поруки № 2/6-06 було підписано 30 вересня2009 року.

Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. стверджує, що Відповідач не є стороною Контракту, тому Контракт не має трьохсторонній характер. Зобов‘язання по оплаті не супроводжується підписанням Специфікацій, оплата проводиться на підставі відповідних рахунків – ст. 6 Контракту.

Щодо Договору поруки, то Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. вказує, що зазначений Договір укладений сторонами відповідає всім ознакам поруки та містить всі умови, передбачені параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікотек» подало додаткове обґрунтування, зі змісту якого вбачається, що інвойси не містять вказівок на номер і дату контракту, що в свою чергу свідчить про недоведеність з боку Позивача тієї обставини, що поставки третій особі здійснювались ним на підставі та в порядку виконання контракту на поставку.

Додатково Апелянт посилається на ухвалу господарського суду міста Києва від 21 червня 2010 року за № 05-5-54/6961; порушення вимог ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Апелянт наполягає на тому, що договір поруки не містить погодження істотної умови договору - як предмет, тобто змісту і обсягу забезпеченого ним реального існуючого первинного зобов‘язання, через що він не може вважатися укладеним в силу частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 181 Господарського кодексу України.

Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. заперечує проти Додаткового обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на необґрунтованість тверджень Відповідача про не набуття чинності Контрактом на поставку товарів № 1/6-06; необґрунтованість тверджень Відповідача про «тристоронній характер» поставок та відсутність зобов‘язань Відповідача за Договором поруки, так як згідно статті 6 Контракту у випадку відстрочення платежу Покупець зобов‘язаний оплатити товар впродовж строку, вказаного в специфікації та/або рахунку на оплату.

          Також Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. посилається на відсутність підстав для посилання в якості доказу на ухвалу господарського суду міста Києва від 21 червня 2010 року та необґрунтованість тверджень про наявність підстав для визнання Договору поруки неукладеним.

WALTON INDUSTRIES S.A. двічі свого представника в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлено.

Позивачем заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи копії листа від 24 лютого 2011 року № 100/11 та копії Авіанакладної від 24 лютого 2011 року № 10 4512 6434 як доказ надсилання ухвали суду третій особі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В. – Продавець (юридичною особою створеною за законодавством Нідерланди) та WALTON INDUSTRIES S.A. – Покупець (юридичною особою створеною за законодавством республіки Панама) укладено Контракт № 1/6-06 на поставку товарів. Позивач зазначає в своїй позовній заяві, що вказаний контракт укладений 01.01.2008 року, проте, із тексту контракту на поставку товарів не можливо визначити дату його укладання, в зв’язку з тим, що вона відсутня. Також із тексту контракту на поставку не можливо визначити місце/країну його укладання /т. 1, а.с. 19-27/.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку, що Контракт на поставку почав діяти з 30.09.09 року та є відносини по контракту на поставку.

За умовами Контракту на поставку товарів Позивач зобов’язався поставляти протягом строку дії контракту на замовлення Третьої особи, а Покупець приймати та оплачувати на умовах FCA Гамбург або FCA Ільїчівськ, відповідно ІНКОМТЕРМС 2000, товари найменування, кількість та характеристики яких вказані в специфікаціях, які є невід’ємною частиною контракту - п. 1 Контракту.

Ціна товарів встановлюється сторонами, якщо не встановлено інше, як FCA Гамбург або FCA Ільїчівськ та вказуються в специфікаціях – п. 2 Контракту.

Ціни на товар, вказані в специфікаціях, встановлюються в доларах США.

Згідно п. 3 Контракту товари мають бути поставлені в строки, вказані в Специфікації.

          Згідно п.п. 4, 5 Контракту на поставку товарів якість проданого товару та упаковка, в якій відвантажується товар має відповідати встановленим в Україні державним стандартам або технічним умовам.

                     Згідно ст. 7 Контракту на поставку товарів виконання всіх обов’язків Покупця, що випливають із контракту, забезпечуються Поручителем. Відношення між Продавцем та Поручителем регулюються окремим договором поруки. В зв’язку з виконанням договору поруки, укладеного з Продавцем, Поручитель також підписує специфікації, що узгоджуються сторонами. Обов’язок продавця по поставці товарів виникає при умові підписання відповідної Специфікації поручителем.

Відповідно до ст. 12 Контракту на поставку товарів до правовідносин сторін, пов’язаних з виконанням контракту, застосовується право Нідерландів. Застосування Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року виключається.

Відповідно до ст. 13 Контракту на поставку товарів контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами, за умови, що на момент підписання контракту укладений договір поруки № 2/6-06 в забезпечення виконання зобов’язань за контрактом. Як вже зазначалося дати укладання контракт на поставку товарів не містить, як і дати підписання його сторонами.

30 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікотех» - Поручитель та Позивачем – Кредитор укладено Договір поруки за № 2/6-06 /т. 1, а.с. 28-40/.

Відповідно до умов укладеного договору поруки оскільки (А) Позивач, як кредитор погодився продати Третій особі, яка погодилась придбавати певні товари у відповідності до умов договору купівлі-продажу товарів, ціна купівлі таких товарів дорівнює вартості інвойсу, (Б) Відповідач, як поручитель погодився поручитися за зобов’язання Покупця сплатити ціну купівлі Бенефіціару відповідно до умов цієї гарантії.

Згідно п. 1.1. Договору поруки «забезпечення зобов’язання» означає всі зобов’язання та обов’язки Покупця перед Бенефіціаром щодо сплати ціни купівлі та будь-яких процентів чи неустойки за нею у відповідності з тим, як такі зобов’язання та обов’язки визначені в договорі купівлі-продажу товарів.

Згідно п. 2.13. Договору поруки Гарант підтверджує те, що він отримав остаточну версію договору купівлі-продажу товарів і відповідно розуміє зобов’язання Покупця за договором купівлі-продажу товарів.

Згідно п. 3.1.2. Договору Гарант зобов’язується перед Бенефіціаром, що якщо Покупець в будь-який час не сплатить будь-яку суму, що підлягає сплаті Бенефіціару, Грант сплатить таку суму негайно після отримання вимоги таким чином, що Бенефіціар отримає такі самі вигоди, які він отримав би у разі повного виконання такого зобов’язання Покупцем.

Відповідно до ст. 8 Договору поруки будь-який спір, що виникає у зв’язку з цією гарантією, включно з будь-яким питанням щодо її існування, чинності чи припинення, повинен бути переданий на розгляд і остаточно вирішений арбітражем. Спори, що були передані арбітражу, повинні вирішуватися у відповідності до Регламенту Амстердамського Міжнародного арбітражного суду, який вважається включеним до цієї статті шляхом посилання. Оскільки Амстердамського Міжнародного Арбітражного суду не існує, то суд дійшов висновку, що арбітражна угода не може бути виконана.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Оскільки сторони в арбітражній угоді зазначили арбітражну установу, якої не існує, спір, що виник між сторонами відповідно до ст. 1, 12, 15, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий та підсудний господарському суду за місцезнаходженням відповідача у справі - резидента за законодавством України.

23.04.2010 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист з вимогою невідкладного виконання взятих на себе за договором поруки зобов’язань, а саме –виконання простроченого обов’язку Третьої особи перед Позивачем за первісним позовом. Доказів отримання Відповідачем зазначеної вимоги матеріали справи не містять /т. 1, а.с. 49-51/.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 377 Господарського кодексу України зовнішньоекономічною діяльністю суб‘єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб‘єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб‘єктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 378 Господарського кодексу України суб‘єктами зовнішньоекономічної діяльності є суб‘єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Держава гарантує однаковий захист усіх суб‘єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 382 Господарського кодексу України суб‘єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Відповідно до п. 3 зазначеної статті, в редакції 2009 року, форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів України.

А, згідно п. 5 права та обов‘язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

Відповідно до ст. 211 Цивільного кодексу України якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то місце вчинення дво- або багатостороннього правочину встановлюється відповідно до статті 647 цього Кодексу.

Як визначено ст. 647 Цивільного кодексу України договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Сторони у справі, як і у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції підтвердили, що місце укладення договору поруки є місто Київ, Україна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб‘єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов‘язків у зовнішньоекономічній діяльності. Згідно ст. 3 зазначеного Закону суб‘єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України. Згідно ст. 5 зазначеного Закону юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб‘єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб‘єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами (норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом) та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено право сторін договору з іноземним елементом на автономію волі при обранні норм права, якими регулюються відносини між сторонами. Вибір права не здійснюється, якщо відсутній іноземний елемент у правовідносинах.

Як встановлено ст. 5 вказаного вище закону, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.

Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.

Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо. Вибір права або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення правочину, мають зворотну дію і є дійсними з моменту вчинення правочину, але не можуть:

1) бути підставою для визнання правочину недійсним у зв‘язку з недодержанням його форми;

2) обмежити чи порушити права, які набули треті особи до моменту вибору права або зміни раніше обраного права.

Згідно ст. 7 зазначеного закону при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Як визначено ст. 10 Закону України «Про міжнародне приватне право» правочин та інші дії учасників приватноправових відносин, спрямовані на підпорядкування цих відносин праву іншому, ніж те, що визначається згідно із цим Законом, в обхід його положень (положень закону), є нікчемними. У цьому разі застосовується право, яке підлягає застосуванню відповідно до норм цього Закону.

Відповідно до ст. 31 зазначеного Закону якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 зазначеного закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов‘язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов‘язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов‘язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов‘язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно документів наданих в матеріали справи на відповідний судовий запит Південною митницею Держмитслужби підтверджується заборгованість Відповідача перед Позивачем на загальну суму 1734475,42 доларів США.

З такими висновками колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України тягар доказування покладено на Позивача.

Як вже зазначалось вище, за умовами Контракту поставка, прийняття та оплата товару проводиться на підставі специфікацій, які являються невід‘ємною частиною Контракту.

Заслуговують на увагу доводи апелянта про тристоронній характер поставок за контрактом на поставку товарів, адже відповідно до ст. 7 Контракту на поставку обов’язок для постачання товарів у продавця виникав лише після того як поручитель (гарант) підписав погоджені продавцем і покупцем специфікації на поставку товарів, тобто, дав би згоду на це. Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікотек» мало можливість здійснювати контроль за поставками у відповідності до контракту на поставку товарів, і, в такий спосіб, мало можливість самостійно визначатися з можливим обсягами своєї відповідальності як поручителя (гаранта) перед Позивачем, оскільки відповідно до ст. 2 контракту на поставку ціна товарів визначається саме у специфікаціях, а не у рахунках на оплату (інвойсах).

Факт відсутності погоджених сторонами Контракту на поставу специфікацій на поставку товарів, а так само і відсутність погодження з боку ТОВ «Вікотек» таких специфікацій, свідчить про те, що фактичні поставки здійснювалися з істотним порушенням ст. 7 Контракту на поставку, адже вони були непогодженими з ТОВ «Вікотек. З огляду на те, що поставки товарів від Позивача до Третьої особи, щодо яких зі сторони ТОВ «Вікотек» не було погоджено специфікацій на поставку, суд вважає встановленим той факт, що такі поставки не покривалися порукою (гарантією) за договором поруки (гарантії), у зв’язку з чим з цієї причини апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог первісного позивача.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України Договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відмовляючи у задоволені зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Договір відповідає нормам законодавства України з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 2010 від 06.09.2001 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 вересня 2001 року за N 833/6024, у редакції чинній на дату підписання договору поруки (гарантії), встановлено, що до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об‘єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться: 1.1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення. 1.2. Преамбула. У преамбулі зазначається повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (контракту) (установчі документи тощо). 1.6. Ціна та загальна вартість договору (контракту). У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту. 1.7. Умови платежів. Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. 1.10. Форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов‘язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни. 1.11. Санкції та рекламації. Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред‘явлення рекламацій у зв‘язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов‘язань. При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів - від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов‘язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій. 1.13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін. При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (N рахунку, назва та місцезнаходження банку) контрагентів договору (контракту).

Відсутність зазначених положень у спірному Договір поруки свідчить про невідповідність його форми та змісту чинному на момент його підписання законодавству, у зв’язку з чим зазначений Договір є неукладеним.

Відповідно до пункту 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, є неукладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладання (відсутня згода за всіма істотними умовами договору, не отримано акцепт стороною, що направила оферту, не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Оскільки договір поруки є неукладеним, то зазначена обставина виключає задоволення позовних вимог про його недійсність, так як недійсним може бути визнаний тільки укладений правочин (договір).

Таким чином, колегія суддів змінює мотивувальну частину рішення господарського суду міста Києва по зустрічному позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд задовольняючи позов первісний позов, всупереч ст.ст. 47, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України не надав належної оцінки неукладеності Договору поруки, відсутності специфікацій, що в свою чергу є недоведеністю Позивачем виконання умов Контракту і являються підставами для відмови в задоволені первісних так зустрічних позовних вимог.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2010 року у справі № 9/272 підлягає частковому скасуванню, в частині задоволення первісного позову відмовити, по решті без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2010 року по справі № 9/272 скасувати частково та прийняти нове, яким відмовити в задоволені первісних позовних вимог, по решті залишити без змін.

2.          Стягнути з Samsung Electronics Overseas B.V. (Самсунг Електронікс Оверсіз Б.В.) (поштова адреса: Olof Palmestraat 10, NL-2616, LR Delft, the Netherlands, реєстраційний номер 33287426, банківські реквізити: Citibank, N.A. London Branch, Citigroup Centre, Canada Square, London E14 5 LB, United Kingdom, Account No. 10486167 USD, IBAN: GB56CITI18500810486167, SWIFT: CITIGB2L) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (юридична адреса: 04212, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 9, код ЄДРПОУ 3119958, п/р № 26005000000522 у ПАТ “Дельта Банк”, МФО 380236, з будь-якого рахунку виявленого під час виконання рішення) 1610 доларів США сплаченого державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3.          Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4.          Матеріали справи № 9/272 повернути господарському суду міста Києва.

5.          Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

18.03.11 (відправлено)