Постанова № 14422198, 16.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2011                                                                                           № 16/22-10-27/412

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кропивної Л.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився

від відповідача - Кадєєв К.М. – представник за дов.№717/11.5.2 від 16.08.2010р.

від третьої особи - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.12.2010

у справі № 16/22-10-27/412 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ"

до                                                   Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Харківської філії

третя особа відповідача           Приватне підприємство "СВ"

про                                                   визнання недійсним договору №178-П/4 від 22.05.2008року.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Харківської філії ВАТ «ВТБ Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача – Приватне підприємство «СВ» про визнання недійсним укладеного із відповідачем Договору поруки від 22.05.2008р. №178-П/4.

За оцінкою позивача, підставою для визнання недійсності Договору поруки від 22.05.2008р. №178-П/4 є недодержання форми укладення договору, а саме, названий договір був скріплений печаткою Харківської філії ВАТ «ВТБ Банк», а не печаткою самої юридичної особи – ВАТ «ВТБ Банк».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2010р. №16/22-10 позовну заяву ТОВ «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ» прийнято до розгляду, порушено провадження по справі №16/22-10.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у своєму письмовому відзиві просив відмовити у позові як такому, що заявлений необґрунтовано, та зазначив, що оспорений позивачем договір з боку ВАТ «ВТБ Банк» у відповідності до вимог діючого законодавства був підписаний уповноваженою на те особою та скріплений печаткою Харківської філії, яка діє від імені та в інтересах ВАТ «ВТБ Банк».

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2010р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2010р., по справі №16/22-10 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2010р. №16/22-10 рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2010р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2010р. по справі №16/22-10 скасовано, справу №16/22-10 передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2010р. справу №16/22-10 прийнято до провадження та присвоєно їй номер №16/22-10-27/412.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.12.2010р. №16/22-10-27/412 у позові відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що відсутність печатки ВАТ «ВТБ Банк» та скріплення Договору поруки підписом керівника Харківської філії ВАТ «ВТБ Банк», завіреного печаткою філії банку, при відсутності даних заперечення банком дій свого представника, не дає підстав вважати Договір поруки таким, що суперечить підставам чинності правочину.

Крім того, при прийнятті рішення від 13.12.2010р. по даній справі суд першої інстанції на підставі заяви відповідача відповідно до ст.25 ГПК України замінив Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» його правонаступником – Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк».

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2010р. по справі №16/22-10-27/412 та прийняти нове судове рішення, однак не зазначив, яке саме нове судове рішення він просить прийняти.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011р. №16/22-10-27/412 (колегія суддів у складі: головуючий суддя – Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Кошіль В.В., Поляк О.І.) апеляційну скаргу ТОВ «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ» прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 21.02.2011р.

          Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2011р. №01-23/1/1 здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя – Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.

У порядку ст.77 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2011р. №16/22-10-27/412 розгляд апеляційної скарги відкладався на 16.03.2011р.

У судове засідання від 16.03.2011р. з’явився представник відповідача; представник позивача та представник третьої особи у призначене судове засідання не з’явилися, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що всі учасники апеляційного провадження про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення за №0100175016125, №0100175016117, №0100175016109, №0100175016095, колегія суддів визнала за можливе продовжувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача та представника третьої особи.

У доводах апеляційного оскарження позивач зазначив, що рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2010р. №16/22-10-27/412 було прийнято із порушення норм процесуального права, тому наявні підстави для його скасування. За твердженнями позивача, господарський суд не надав його представнику можливості використати свої процесуальні права та неправомірно відмовив у задоволенні позову ТОВ «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ».

          Відповідач та третя особа своїм правом, наданим їм ст.96 ГПК України, не скористалися, письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не направили.

          Відповідно до ч.2 ст.96 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          22.05.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (банк, відповідач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ» (поручитель, позивач) та Приватним підприємством «СВ» (позичальник, третя особа) був укладений Договір поруки №178-П/4 (т.1 а.с.14-15).

          Відповідно до п.1 названого Договору поручитель поручається перед банком за виконання позичальником у повному обсязі своїх зобов’язань за Генеральною угодою №178 від 22.05.2008р. та договорами, що укладені та/або будуть укладені на її підставі, а саме: кредитні договори, договори про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договори про відкриття кредитної лінії (відновлювальні, не відновлювальні), договори про надання гарантії, договори про анулювання векселів та договори про відкриття акредитиву.

          13.12.2010р. до справи через канцелярію місцевого господарського суду надійшло клопотання відповідача, в якому він просив змінити найменування Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» на Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», оскільки 29.07.2010р. у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» ВАТ «ВТБ Банк» внесені відповідні зміни до установчих та реєстраційних документів банку. На підтвердження обставин, викладених у своєму клопотанні відповідач надав суду копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «ВТБ Банк» (т.2 а.с.41-42) та копію Статуту Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (т.2 а.с.11-40), з якого вбачається, що рішенням позачергових загальних зборів учасників (акціонерів) банку від 16.07.2010р. Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк».

          Згідно ст.25 ГПК України в разі вибуття однієї із сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для особи, яку він замінив.

          На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно здійснив заміну відповідача - Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк».

          Підставою недійсності Договору поруки №178-П/4 від 22.05.2008р. позивач вказав недодержання сторонами форми укладення правочину, а також те, що договір не скріплений печаткою відповідача, тобто, за оцінкою позивача, є неукладеним. У позовній заяві ТОВ «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ» наголосило на тому, що Харківська філія ВАТ «ВТБ Банк» (ідентифікаційний код 26283082) не є юридичною особою, тому Договір поруки №178-П/4 від 22.05.2008р. повинен бути скріплений печаткою саме юридичної особи - ВАТ «ВТБ Банк» із зазначенням ідентифікаційного коду банку - 14359319.

          З наведеними доводами позивача обґрунтовано не погодився суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний господарський суд.

          Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними та настання відповідних правових наслідків недійсності, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, з’ясувати, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

          Відповідно до презумції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Статтею 216 визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

          У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

          Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину визначені у ст.203 ЦК України, зокрема це наступні умови:

1)          зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

2)          особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3)          волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4)          правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5)          правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6)          правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

          Поряд з цим, статтею 215 ЦК України до підстав недійсності правочину не віднесено відсутність печатки юридичної особи на договорі, який укладено від її імені особою, яка діяла на підставі довіреності, іншого акту органу юридичної особи, закону чи договору.

          Згідно ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами слід вчиняти у письмовій формі.

          Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

          Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

          Таким чином, законодавець не визначає наявність печатки на договорі в якості обов’язкового елементу письмової форми правочину, а тому, наявність чи відсутність печатки на Договорі поруки №178-П/4 від 22.05.2008р. не може бути підставою його недійсності. При з’ясуванні питання щодо дотримання сторонами правочину належної форми його вчинення істотне значення має саме факт підписання правочину уповноваженими на це особами, що вказує на досягнення ними згоди з усіх істотних умов договору.

          В силу ч.3 ст.639 ЦК України, навіть якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

          Під час судового дослідження матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що Договір поруки №178-П/4 від 22.05.2008р. (т.1 а.с.14-15) був підписаний наступними представниками:

-          зі сторони відповідача – заступником директора з операційної роботи Харківської філії ВАТ «ВТБ Банк» Щербак Оксаною Валеріївною, яка діяла на підставі довіреності, посвідченої 07.03.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим №1205 (т.1 а.с.52);

-          зі сторони позивача – директором ТОВ «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ» Лисим Григорієм Володимировичем, який діяв на підставі Статуту товариства;

-          зі сторони третьої особи – директором Приватного підприємства «СВ» Буклей Леонідом Леонідовичем, яки діяв на підставі Статуту підприємства.

          Згідно ст.95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

          Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (ч.2 ст.95 ЦК України).

          Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2007р. спостережною радою ВАТ «ВТБ Банк» було затверджено Положення про Харківську філію ВАТ «ВТБ Банк» (т.1 а.с.31-42), згідно якого філія створена відповідно до рішення спостережної ради Акціонерного комерційного банку «Мрія» (протокол №3 від 02.09.2002р.) і зареєстрована Національним банком України 20.02.2003р. На підставі рішення учасників Акціонерного комерційного банку «Мрія» (протокол №4 від 25.02.2007р.) Акціонерний комерційний банк «Мрія» перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк». Відповідно до рішення спостережної ради банку (протокол №5 від 02.07.2007р.) Харківська філія Акціонерного комерційного банку «Мрія» перейменована у Харківську філію Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк».

Частиною четвертою ст.95 ЦК України встановлено, що керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

07.03.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим №1205 було посвідчено довіреність, якою Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі Голови правління Пушкарьова Вадима Володимировича, діючого на підставі Статуту банку, уповноважує Заступника директора з операційної роботи Харківської філії ВАТ «ВТБ Банк» Щербак Оксану Валеріївну вчиняти від імені банку дії з питань діяльності Харківської філії ВАТ «ВТБ Банк», зокрема, відповідно до п.2 цієї довіреності, Щербак О.В. надається право укладати договори застави (іпотеки) будь-якого рухомого та нерухомого майна, в яких банк є заставодержателем (іпотекодержателем) та інші договори забезпечення (в тому числі поруки), а також договори банківського вкладу (депозитів) та договори (поліси) страхування (по яким банк є вигодонабувачем), а також додаткові договори (угоди) до них.

Доказів скасування вищеназваної довіреності сторони господарському суду не надали, в зв’язку з чим колегія суддів дійшла висновку про її чинність.

Крім того, наявність печатки на договорі не є істотною умовою договору та не впливає на зміст правочину, оскільки відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст.180 ГК України).

Таким чином, наявність чи відсутність печатки на договорі не впливає на зміст договору та, відповідно, не може бути підставою для визнання змісту правочину таким, що суперечить закону.

          Отже, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що в момент укладення Договору поруки №178-П/4 від 22.05.2008р. сторонами правочину було додержано вимоги діючого законодавства щодо форми його укладання, зміст правочину не суперечить закону, а тому доводи апеляційного оскарження у цій частині колегія суддів визнає безпідставними та необґрунтованими.

Серед інших доводів апеляційного оскарження позивач стверджував, що суд першої інстанції не надав представнику ТОВ «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ» можливості використати його процесуальні права та порушив такі принципи господарського судочинства як принцип рівності перед законом і судом та принцип змагальності, зазначивши, що господарський суд не дозволив представнику позивача відстоювати свою правову позицію.

За наслідками апеляційного перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про безпідставність наведених доводів апеляційного оскарження про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права. Як вбачається із матеріалів справи №16/22-10-27/412 судовий розгляд даної справи проводився у відповідності до вимог господарського процесуального законодавства України. Зокрема, згідно поштового повідомлення про вручення за №0103011794126 (т.2 а.с.4) позивач 02.12.2010р. отримав копію ухвали господарського суду м. Києва від 22.11.2010р. про прийняття справи №16/22-10-27/412 до провадження та призначення судового розгляду на 13.12.2010р., однак ТОВ «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ» додаткових доказів та будь-яких клопотань до призначеного судового засідання господарському суду не направило, представник позивача у судове засідання від 13.12.2010р. не з’явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апеляційного оскарження необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в зв’язку з чим рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2010р. по справі №16/22-10-27/412 слід залишити без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України державне мито за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство «СВ» на рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2010р. по справі №16/22-10-27/412 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2010р. по справі №16/22-10-27/412 залишити без змін.

          3. Матеріали справи №16/22-10-27/412 направити до місцевого господарського суду.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

21.03.11 (відправлено)