Постанова № 14422193, 14.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2011                                                                                           № 49/112-46/37-58/65

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Мартюк А.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Антонов К.А., дов. № 1 від 26.01.2011р.

від відповідача: Вакуленко О.М., дов. № 886 від 03.11.2010р.

Дронь П.В., дов. № 24 від 17.01.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2010

у справі № 49/112-46/37-58/65 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ"

до                                                   Державне підприємство "Ресурсопостач"

про                                                   стягнення 969721,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ” (надалі –також “Позивач”, “ТОВ “М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ”) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства “Ресурспостач” (надалі –також “Відповідач”, “ДП “Ресурспостач”) про стягнення з ДП “Ресурспостач” на користь ТОВ “М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ” боргу 969721, 68 грн., держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 49/73 від 12 червня 2009 року, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду № 49/112 від 22 жовтня 2009 року, позов задоволено повністю – стягнено з Державного підприємства “Ресурспостач”(01135, м. Київ, вул. Пестеля, 4, код ЄДРПОУ 34002592, п/р 26007180120722 в ВАТ КБ “Хрещатик”МФО 300830), а у разі відсутності грошових коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ”(03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23 Б, п/р 2600201004300 в Укрексімбанк, м. Києва, МФО 322313, ЄДРПОУ 14359271) боргу в розмірі 969721, 68 грн. за договором транспортного експедирування № 129/08 від 22 серпня 2008 року, 9697, 22 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України № 49/112 від 13 січня 2010 року касаційну скаргу Державного підприємства “Ресурспостач” задоволено –скасовано Рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2009 року у справі № 49/112, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 49/112-46/37 від 22 березня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю – стягнуто з Державного підприємства “Ресурспостач” (01135, м. Київ, вул. Пестеля, 4, код ЄДРПОУ 34002592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ” (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23 Б, ідентифікаційний код 14359271) 969721, 68 грн. боргу, 9697, 22 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України № 49/112-46/37 від 30 серпня 2010 року касаційну скаргу Державного підприємства “Ресурспостач”задоволено –скасовано Рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2010 року у справі № 49/112-46/37, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 49/112-46/37-58/65 від 17.12.2010р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 49/112-46/37-58/65 від 17.12.2010р. повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

02.03.2011р. через відділ документального забезпечення від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва у справі № 49/112-46/37-58/65 від 17.12.2010р. без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі –також “ЦК України”) підставами виникнення цивільний прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 07.04.2008р. Державний комітет України з державного матеріального резерву та ДП “Ресурспостач” уклали договір № 44юр-2008, відповідно до умов якого ДП “Ресурспостач” за кошти Державного комітету України з державного матеріального резерву здійснює закупівлю через товарні біржі та закладення до державного резерву м’яса іноземного походження у кількості не більше 25 тис. тонн щомісячно.

11.07.2008р. “Агентство развития и продвижения сельского хазяйства “EU-ROL”, та ДП “Ресурспостач” уклали договір № 40, згідно якого ДП “Ресурспостач” купує м’ясо свинини у “Агентства развития и продвижения сельского хазяйства “EU-ROL”.

Відповідно п.4 Договору № 40 постачання товару здійснюється на умовах CIF Одеса у розумінні “ИНКОТЕРМС-2000”.

У зв’язку з виникненням потреби у транспортуванні вантажу, 22 серпня 2008 року між ТОВ “М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ” (Експедитор) та ДП “Ресурспостач” (Клієнт) укладено Договір № 129/08 транспортного експедирування (надалі –також “Договір № 129/08”), відповідно до умов якого Експедитор зобов’язується за плату і за рахунок Клієнта надати чи організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов’язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Частиною 1 статті 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Пунктом 2.1.1 Договору № 129/08 визначено, що Експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, суднохідними компаніями/її агентами, експедиторами та іншими організаціями, які є резидентами та нерезидентами України, для виконання своїх обов’язків за даним Договором, керуючись інтересами Клієнта і з метою оптимізації та мінімізації рівна витрат.

Експедитор зобов’язаний забезпечити якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезень вантажу клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами (пункт 2.2.1 Договору № 129/08).

Згідно з пунктом 4.1.1 Договору № 129/08 сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за даним Договором.

У випадку завдання шкоди одній стороні з вини іншої сторони, винна сторона зобов’язана відшкодувати шкоду іншій стороні в повному обсязі, у відповідності до чинного законодавства України (пункт 4.1.2 Договору № 129/08).

1 жовтня 2007 року між ТОВ “М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ” та ТОВ “МШК Україна” (агент) укладено Договір № 00029 на організацію діяльності в області транспортно-експедиторського обслуговування вантажів (надалі –також “Договір № 0029”), предметом якого є організація співробітництва сторін в області транспортно-експедиторського обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів в стандартних 20-ти та 40-ка футових контейнерах по території України, країнах СНД та в міжнародному сполученні, та надання відповідних послуг на умовах цієї Угоди (пункт 1.1 Договору № 0029).

Згідно пункту 4.6 Договору № 0029 за несвоєчасне повернення порожніх контейнерів агента експедитор сплачує демередж у відповідності до статей коносаменту.

Частиною 1 статті 149 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що угодою сторін можуть бути встановлені додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач).

Додатковою угодою № 1 до Договору № 0029 визначено загальні умови при затримці контейнерного обладнання та суму штрафних санкцій за таке затримання.

Пункт 2.4.13 Договору № 129/08, укладеного між Позивачем та Відповідачем, визначено, містить загальну норму, якою визначено, що клієнт повинен сплатити експедитору вартість зберігання вантажу в портах розвантаження, а також демередж.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначено Законом України “Про транспортно-експедиторську діяльність”.

Статтею 10 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” визначено права експедитора і клієнта.

Так, експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

10 жовтня 2008 року ДП “Ресурспостач” довіреністю № 5 уповноважило ТОВ “М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ” здійснювати внутрішньо портове експедування, отримання і доставку вантажу, що надійшов на адресу ДП “Ресурспостач”та надало Позивачу всі передбачені Договором № 129/08 документи, необхідні для виконання Позивачем умов даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 листопада 2008 року ДП “Ресурспостач” згідно з рахунками № 81146-J-080795 в якості попередньої оплати за послуги транспортного експедирування, перерахувало Позивачу кошти в сумі 377001,54 грн.

Листом № 4647 від 6 листопада 2008 року ДП “Ресурспостач” звернулося до ТОВ “М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ”, в якому вимагало терміново доставити вантаж за коносаментами № MSCUVD073648, № MSCUVD057690, № MSCUVD 061635 та по контейнеру № DAYU 6705450 до м. Києва на вул. Малинську, 20 для його розмитнення.

Крім того, у вищезазначеному листі ДП “Ресурспостач” просило Позивача терміново повідомити всю інформацію про вантаж за коносаментами № MSCUVD073648, № MSCUVD057690, № MSCUVD 061635 та по контейнеру № DAYU 6705450.

11 листопада 2008 року ДП “Ресурспостач”звернулося до ТОВ “М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ” із Заявкою № 4704, в якій повторно просило про експедирування вантажу: найменування товару –м'ясо свинини морожене, загальна вага нетто- 546234, 00 кг, загальна вага брутто –551995, 00 кг, загальна кількість місць –8603, код товару –0203211000.

На виконання умов Договору № 129/08 Позивачем відповідно до заявки Відповідача № 4704 здійснено транспортно-експедиційне обслуговування вантажу за маршрутом порт Одеса –Київ, згідно з коносаментами № MSCUVD073648, № MSCUVD057690, № MSCUVD 061635 та по контейнеру № DAYU 6705450 за коносаментом № 857006092.

ТОВ “МШК Україна”, з яким Позивач перебував у договірних відносинах (Договір № 0029) було виставлено Позивачу рахунки, які включали послуги з організації перевалки вантажів, оформлення, імпортне зберігання вантажів, підключення, моніторинг та демередж, а саме:

-/13707/2008-MSU 01-DEC-08 на суму 4840,08 грн.;

-/13537/2008-MSU 27-NOV-08 на суму 515022, 01 грн.;

-/13709/2008-MSU 01-DEC-08 на суму 26620,44 грн.;

-/13538/2008-MSU 27- NOV -08 на суму 279381,63 грн.;

-/24277/2008-MSU на суму 58815,45 грн.;

-/23808/2008-MSU на суму 67556,64 грн.;

-/23815/2008-MSU на суму 45037,77 грн.;

-/1 IMINP/13709/2008-MSU01-DEC-08 на суму 26620,44 грн.;

-/13708/2008-MSU 01-DEC-08 на суму 10890,18 грн.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме платіжними дорученнями №№ 128, 127, 125, 132, 272, 388, 405, 414, 432, 443, 448, 454, – Позивачем на користь ТОВ “МШК Україна” було здійснено оплату за всіма вищевказаними рахунками.

Вважаючи, що оплата демереджу стала наслідком винної поведінки Відповідача, Позивачем на адресу Відповідача було пред’явлено рахунки на оплату (в тому числі, і демереджу), а саме:

-/13707/2008-MSU 01-DEC-08 на суму 4840,08 грн.;

-/13537/2008-MSU 27-NOV-08 на суму 515022, 01 грн.;

-/13709/2008-MSU 01-DEC-08 на суму 26620,44 грн.;

-/13538/2008-MSU 27- NOV -08 на суму 279381,63 грн.;

-/24277/2008-MSU на суму 58815,45 грн.;

-/23808/2008-MSU на суму 67556,64 грн.;

-/23815/2008-MSU на суму 45037,77 грн.;

-/1 IMINP/13709/2008-MSU01-DEC-08 на суму 26620,44 грн.;

-/13708/2008-MSU 01-DEC-08 на суму 10890,18 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, Відповідач частково здійснив оплату за виставленими рахунками на суму 377001,54 грн., в той же час суму демереджу в розмірі 969721,68 грн. не оплатив, посилаючись на відсутність правових підстав для його оплати.

Поняття демереджу сторонами Договору № 129/08 визначено в пункті 2.4.13.

Пунктом 2.4.13 Договору № 129/08 передбачено обов’язок клієнта здійснити оплату експедиторові вартості зберігання вантажу в портах відвантаження, перевалки, прибуття, а також демередж/детеншн (штраф за використання контейнерного обладнання, що перевищує нормативне) у відповідності до рахунків портів, морських перевізників/їх агентів.

Відтак, під демереджем у спірних правовідносинах суд розуміє штраф за понаднормове використання контейнерів.

В той же час, Договором № 129/08 передбачено конкретні випадки, за яких обов’язок щодо оплати демереджу покладається на клієнта (Відповідача у спірних правовідносинах), а саме:

- у випадку доогляду вантажу в контейнері та/або в транспортному засобі чи затримки вантажу в контейнері та/або транспортному засобі за вимогою митних, інших офіційних контролюючих, наглядових та правоохоронних органів (пункт 2.4.7 Договору № 129/08);

- у випадку затримки експедитором вантажу у випадку несвоєчасної оплати клієнтом послуг експедитора (пункт 2.1.8 Договору № 129/08)

          - у випадку, за якого експедитором понесені витрати (в тому числі, штрафи) в інтересах клієнта при наявності підтверджуючих документів (2.4.15 Договору № 129/08);

          - у випадку анулювання заявки, непред’явлення вантажу до перевезення або відмови клієнта від доставленого експедитором вантажу (пункти 4.3.2 та 4.3.3).

          Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України та положень Договору № 129/08, що у спірних правовідносинах на клієнта покладено обов’язок оплатити демередж, як штраф за понаднормове використання контейнерів, лише за наявності суб’єктивного фактору – вини клієнта у понаднормовому використанні контейнерів.

          Вищевикладене підтверджується також положеннями статті 614 ЦК України, відповідно до якої особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Крім того, суду не було надано жодних доказів на підтвердження наявності вини ДП “Ресурспостач” у оплаті Позивачем суми демереджу на рахунок ТОВ “МШК Україна”.

Отже, Позивачем не доведено, що у спірних правовідносинах мав місце доогляд вантажу в контейнері та/або в транспортному засобі чи затримки вантажу в контейнері та/або транспортному засобі за вимогою митних, інших офіційних контролюючих, наглядових та правоохоронних органів (пункт 2.4.7 Договору № 129/08) чи несвоєчасна оплата клієнтом послуг експедитора (пункт 2.1.8 Договору № 129/08), або ж, що понаднормове використання контейнерів здійснювалося експедитором в інтересах клієнта (наприклад, з метою збереження вантажу від знищення, пошкодження тощо) (2.4.15 Договору № 129/08), чи що клієнтом (Відповідачем) було анульовано, непред’явлено вантаж до перевезення або клієнт відмовився від доставленого експедитором вантажу (пункти 4.3.2 та 4.3.3).

Згідно п.2.4.2. договору № 129/08 від 22.08.08р. клієнт зобов’язаний надати Експедитору заявку на здійснення транспортно-експедиторських послуг не менш ніж за 5 робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до відвантаження/приймання. Заявка має містити: маршрут перевезення, опис грузу (найменування, код, вага) вид та спосіб упаковки, тощо.

Відповідач у відзиві зазначає, що 10 жовтня 2008 року ДП “Ресурспостач” довіреністю № 5 уповноважило ТОВ “М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ” здійснювати внутрішньо портове експедування, отримання і доставку вантажу, що надійшов на адресу ДП “Ресурспостач” та надало Позивачу всі передбачені Договором № 129/08 документи (коносаменти, інвойси, ветеринарні сертифікати, сертифікати походження та сертифікати якості), необхідні для виконання Позивачем умов даного Договору

Також представник Позивача в судовому засіданні зазначив, що контейнери з вантажем Відповідача прибули та були розвантажені з судна 15 жовтня 2008 року (за коносаментами № MSCUVD 061635 та № MSCUVD057690) та 20 жовтня 2008 року (за коносаментами № MSCUVD0736 і знаходилися в порту більше місяця внаслідок неоперативних дій Відповідача щодо власного вантажу.

Відповідно п. 2.2.4 договору № 129/08 від 22.08.08р. Експедитор зобов’язаний вести облік прибуття та відправки вантажу, інформувати клієнта відносно орієнтовної дати прибуття вантажу у порт не пізніше ніж, через 2 дні після отримання по електронній пошті коносаменту, після прибуття товару у порт –повідомити електронною поштою або іншим доступним засобом зв’язку про прибуття на протязі доби, а після розвантаження кожний день інформувати Клієнта про хід розвантаження, зберігання, завантаження на автотранспорт, строк прибуття, в адресу кінцевого отримувача.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору позивач не повідомив відповідача про прибуття вантажу в порт.

          Відповідно до пункту 4.2.6 Договору № 129/08 у випадку виникнення демереджу, портових та інших витрат, які виникли з вини експедитора чи залучених ним осіб, експедитор компенсує такі витрати за власний рахунок.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що правовідносини, які виникли між Позивачем та Відповідачем регулюються, зокрема, Договором № 129/08, яким визначено конкретні обставини, наявність яких покладає обов’язок щодо сплати демереджу саме на клієнта (Відповідача).

          Правовідносини щодо відшкодування клієнтом демереджу експедитору повинні містити обов’язковий елемент –вину клієнта.

          Крім того, Позивач перебував також у договірних відносинах з ТОВ “МШК Україна”(Договір № 0029), і саме неналежне виконання Позивачем умов Договору № 0029 стало підставою для покладення на нього штрафу за понаднормове використання контейнерів (сплати демереджу) на підставі пункту 4.6 Договору № 0029.

          Однак, неналежне виконання Позивачем своїх зобов’язань за Договором № 0029 (стороною якої Відповідач не являється) не може бути підставою для перекладення відповідальності на Відповідача, вина якого у понаднормовому використанні контейнерів є недоведеною.

          Крім того, у предметом договірних відносин Позивача та ТОВ “МШК Україна” було співробітництво сторін в галузі транспортно-експедиторського обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів. Зокрема, за вказаним Договором № 0029 ТОВ “МШК Україна” надавало Позивачу контейнери за перевезення вантажів, за що справлялася відповідна плата.

Оплату Позивачем штрафу за понаднормове використання контейнерів ТОВ “МШК Україна” спричинило порушення саме Позивачем договірних зобов’язань за Договором № 0029.

В той же час, у правовідносинах Позивача з Відповідачем застосуванню підлягають відповідні положення Договору № 129/08, які умовою покладення на клієнта обов’язку оплатити демередж передбачають наявність вини такого клієнта.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з місцевим судом, що у спірних правовідносинах мають бути документи, які б підтверджували факт повідомлення Відповідача про доставку його вантажу

Представником Позивача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що ним було повідомлено Відповідача про прибуття вантажу 15 жовтня 2008 року та 20 жовтня 2008 року, тоді, як пунктом 2.2.4 Договору № 129/08 на експедитора (Позивача) покладено обов’язок інформування клієнта про прибуття вантажу протягом однієї доби.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 49/112-46/37-58/65 від 17.12.2010р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “М ЕНД М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 49/112-46/37-58/65 від 17.12.2010р. – без змін.

2. Матеріали справи № 49/112-46/37-58/65 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді