Постанова № 14422183, 23.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2011                                                                                           № 22/389

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Свистуленко М.П. представник за довіреністю № 19-09/46 від 10.06.2010

від відповідача - Диба І.В. – представник за довіреністю вих. № 1 від 22.02.2011

від третьої особи          не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариство “Центролит”

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.11.2010

у справі № 22/389 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Ферліт”

третя особа відповідача           Відкрите акціонерне товариство “Центролит”

про                                                   стягнення заборгованності за рахунок предмета застави

ВСТАНОВИВ:

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 19/2-01/6985 від 04.11.2010, позивач звернувся до суду з вимогами:

- звернути стягнення на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” на предмет застави за договором застави № 174/31/6-6 від 22.02.2008, зі змінами та доповненнями, а саме:

вакуумно-формовочну машину VDK 10;

пискострельний стержневий автомат L 100;

пискострельний стержневий автомат L 65;

пискострельний стержневий автомат L 20-40;

пискострельний стержневий автомат L L5;

скрубер GKoV180;

оптичний емісійний спектрометр;

          промислову електричну індукційну пічну установку EGP8000S;

          виробничу автоматичну вакуумно-формовочну лінію,

що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Ферліт”,

- кошти, які будуть отримані внаслідок звернення стягнення на предмет застави та подальшої його реалізації, направити на користь ВАТ “Державний ощадний банк України”, в рахунок погашення заборгованості за договором невідновлюваної мультивалютної кредитної лінії № 174/31/6-2 від 22 лютого 2008 року у сумі: заборгованості за кредитом - 191 973 655,00 грн.; заборгованості за процентами за період з 01.03.10 по 25.05.10 (включно) - 5 694 936,07 грн.; комісійної винагороди за супроводження кредиту за період з 01.12.09 по 25.05.10 (включно) - 185 136,22 грн.; комісійної винагороди за перевірку застави за період з 01.12.09 по 25.05.10 (включно) - 46 284,07 грн.; пені за період з 01.04.10 по 14.07.10 (включно) за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.03.10 по 25.05.10 (включно) - 260 912,54 грн.; 3% річних за період з 01.04.10 по 14.07.10 (включно) за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.03.10 по 25.05.10 (включно) - 39 951,59 грн.; пені за період з 26.05.10 по 14.07.10 (включно) за несвоєчасне повернення кредиту - 5 025 502,12 грн.; 3% річних за період з 26.05.10 по 14.07.10 (включно) за несвоєчасне повернення кредиту -788 932,83 грн.; 3% річних за період з 26.05.10 по 14.07.10 (включно) за несвоєчасну сплату комісійних винагород за супроводження кредиту та перевірку застави - 951,04 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2010, повний текст якого підписаний 12.11.2010, у справі № 22/389 позов задоволено частково – вирішено звернути стягнення на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” на предмет застави згідно договору застави № 174/31/6-6 від 22.02.2008р. зі змінами та доповненнями, а саме:

- вакуумно-формовочну машину VDK 10;

- пискострельний стержневий автомат L 100;

- пискострельний стержневий автомат L 65;

- пискострельний стержневий автомат L 20-40;          

- пискострельний стержневий автомат L L5;

- скрубер GKoV180;

- оптичний емісійний спектрометр;

- промислову електричну індукційну пічну установку EGP8000S;

- виробничу автоматичну вакуумно-формовочну лінію,

що належить на праві власності ТОВ „Ферліт”;

в рахунок погашення заборгованості ВАТ “ Центролит” за договором невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 174/31/6-2 від 22.02.2008 в сумі: заборгованості за кредитом - 191 973 655, 00 грн.; заборгованості за процентами - 5 694 936,07 грн.; комісійної винагороди за супроводження кредиту - 185 136,22 грн.; комісійної винагороди за перевірку застави - 46 284,07 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.03.2010 по 25.05.2010 (включно) - 39 951,59 грн.; 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту - 788 932, 83 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату комісійних винагород за супроводження кредиту та перевірку застави - 951,04 грн.;

шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

В частині стягнення пені в позові відмовлено.

З ТОВ “Ферліт” на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” стягнуто 24963,92 грн. судових витрат.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено виникнення в нього права звернення стягнення на предмет застави, що належить на праві власності ТОВ „Ферліт” – майновому поручителю ВАТ „Центролит”, переданий позивачу в забезпечення належного виконання останнім його зобов’язань, що випливають з генерального кредитного договору та укладених відповідно до нього кредитних договорів.

Відмова у задоволенні вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 260 912,54 грн. та пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 5 025 502,12 грн. пов’язана з процедурою банкрутства ВАТ „Центролит”, в рахунок погашення заборгованості якого звертається стягнення на заставлене майно, та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, під час дії якого згідно норм чинного законодавства не нараховується неустойка (штраф, пеня).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ВАТ „Центролит” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2010 у справі № 22/389 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення винесене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі ВАТ „Центролит” посилається на те, що судом першої інстанції при розгляді справи по суті не прийнято до уваги той факт, що позивач здійснив розрахунок санкцій (зокрема, 3% річних за період за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 788 932,83 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату комісійних винагород за супроводження кредиту та перевірку застави в розмірі 951,04 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 39 951,59 грн.) починаючи з 26.05.2010, в той час як мав це зробити з 07.07.2010.

Крім того, апелянт стверджує, що судом зроблено невірний висновок про відсутність відповідача за адресою реєстрації та не враховано, що порушено справу про банкрутство ВАТ „Центролит” (№ 6/227-09); що внаслідок процедури банкрутства затверджується реєстр кредиторів, яким і визначається реальний обсяг вимог ВАТ „Центролит”; що згідно ухвали господарського суду Сумської області від 08.11.2010 у справі № 6/227-09 позивач визнав загальний розмір вимог до ВАТ „Центролит” в розмірі 191999952,76 грн., на що суд першої інстанції уваги не звернув, не зобов’язав сторони скласти акт звірки, який міг би встановити дійсні обставини справи, і допустив ситуацію, коли за одним тим самим договором, де кредитором виступає позивач, різниця у сумах боргу складає майже 7000000 грн.

Матеріали справи містять два примірника апеляційної скарги від 18.11.2010 № 5/404, до одного з яких (одержана господарським судом міста Києва 23.11.2010) апелянтом додано копію ухвали господарського суду Сумської області від 21.12.2009 про порушення провадження у справі про банкрутство № 6/227-09, до другої (одержана господарським судом міста Києва 26.11.2010) - копію ухвали господарського суду Сумської області від 08.11.2010 у справі № 6/227-09.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях у справі проти задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на недоведеність ВАТ „Центролит” обставин, на які воно послалося в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зазначивши, зокрема, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на день відкликання кредиту (26.05.2010) зобов’язання за кредитним договором а ні ВАТ „Центролит” а ні ТОВ „Ферліт” не виконали, і що факт існування порушення ВАТ „Центролит” умов кредитного договору щодо прострочення виконання грошового зобов’язання в період до 07.07.2010 було підтверджено судом; що відповідно до ст. 625 ЦК України позивач був вправі нарахувати 3% річних за весь час прострочки ВАТ „Центролит” виконання зобов’язань за кредитним договором, а не за період, протягом якого боржник повинен був усунути відповідні порушення зобов’язань і кінцевою датою якого є 07.07.2010.

Різницю в сумах своїх майнових вимог у цій справі і у справі, що її розглядає господарський суд Сумської області, про банкрутство ВТ „Центролит” № 6/227-09, позивач пояснює тим, що розрахунки майнових вимог у зазначених справах здійснені позивачем за різні періоди часу, тому не можуть співпадати. На підтвердження зазначених обставин позивач долучив до матеріалів справи належну копію заяви з майновими вимогами до боржника ВАТ „Центролит”, з якою він звернувся до господарського суду Сумської області в рамках справи № 6/227-09, та уточнення до реєстру вимог кредиторів у справі № 6/227-09 про банкрутство ВАТ „Центролит”, а також повідомив суду, що реєстр кредиторів ВАТ „Центролит” станом на 23.02.2011 господарським судом Сумської області не затверджений.

Ухвалою від 07.12.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф. апеляційну скаргу ВАТ „Центролит” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначений на 12.01.2011.

12.01.2011 до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання ВАТ „Центролит” про відкладення розгляду справи в зв’язку із хворобою представника і неможливістю через це бути присутнім на розгляді справи.

В судове засідання 12.01.2011 ТОВ „Ферліт” та ВАТ Центролит” представників не направили.

Ухвалою від 12.01.2011 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф. для надання можливості відповідачу та третій особі взяти участь в судовому засіданні розгляд справи відкладений до 09.02.2011.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/6 від 08.02.2011 справу № 22/389 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.

08.02.2011 до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання ТОВ „Ферліт” про витребування у позивача затвердженого реєстру кредиторів або письмові докази, що підтверджують розмір заборгованості ВАТ „Центролит” на сьогоднішній день (останню ухвалу в справі про банкрутство тощо).

В судове засідання 09.02.2011 ТОВ „Ферліт” та ВАТ Центролит” представників не направили, про причини неявки представників в судове засідання суду не повідомили.

У задоволенні клопотання ТОВ „Ферліт” про витребування у позивача затвердженого реєстру кредиторів або письмові докази, що підтверджують розмір заборгованості ВАТ „Центролит” на сьогоднішній день (останню ухвалу в справі про банкрутство тощо) колегією суддів відмовляється, оскільки заявником не зазначено, на підтвердження яких саме обставин вимагається такий доказ і яким чином він вплине на вирішення спору по суті.

Крім того, колегією суддів враховано пояснення представника позивача в судовому засіданні про відсутність затвердженого судом реєстру вимог кредиторів ВАТ „Центролит” у справі про його банкрутство та наявні в матеріалах справи письмові пояснення щодо різниці в сумах майнових вимог у цій справі і у справі № 6/227-09, що її розглядає господарський суд Сумської області, про банкрутство ВАТ „Центролит”.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, в яких проти задоволення апеляційної скарги заперечив і просив оспорене рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, і звернувся до колегії суддів з клопотанням про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк.

Ухвалою від 09.02.2011 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф. продовжено строк вирішення спору на п’ятнадцять днів, для надання можливості відповідачу та третій особі взяти участь в судовому засіданні розгляд справи відкладений до 23.02.2011.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/12 від 22.02.2011 справу № 22/389 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О.М., Синиці О.Ф.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив заперечення проти апеляційної скарги, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, проте звернувся до колегії суддів з клопотанням про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2010 у справі № 22/389.

Враховуючи, що за правилами ст. 121 ГПК України заява про відстрочку виконання рішення суду подається до господарського суду, який видав виконавчий документ, заяву ТОВ „Ферліт” колегією суддів до розгляду не прийнято і повернуто представнику заявника.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

22.02.2008 ВАТ «Державний ощадний банк України» (далі Банк) як Банк, ВАТ «Центролит» як Позичальник 1 та ТОВ «Ферліт» як Позичальник 2 уклали Генеральний кредитний договір № 174/31/6-1 (далі Генеральний договір), за умовами якого Банк зобов’язується надати на умовах цього Договору та Кредитного договору, а Позичальники зобов’язуються отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором та Кредитним договором строки Кредит у формі мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Кредитним договором.

22.02.2008, керуючись п. 1.3.1 Генерального договору, ВАТ «Державний ощадний банк України» як Банк та ВАТ „Центролит” як Позичальник уклали Договір невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 174/31/6-2 (далі Кредитний договір) (а.с.44 т.1), за умовами якого Банк зобов’язується надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов’язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки Кредит у формі мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії з Лімітом кредитування в розмірі 148470 000 грн., сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 1.2 Кредитного договору Кредит надається окремими частинами (траншами) з остаточним поверненням не пізніше 21.02.2013.

За період з березня 2008 по травень 2010 сторони вносили зміни до умов Кредитного договору шляхом укладення додаткових договорів до нього.

Пунктом 1.1 Додаткового договору № 10 від 06.05.2013 (а.с.67-68 т.1) до Кредитного договору сторони домовились збільшити Ліміт кредитування за Кредитним договором до 191973655 грн.

Факт отримання ВАТ „Центролит” Кредиту за Кредитним договором в зазначеному розмірі учасниками судового процесу не заперечується і підтверджується відповідними розпорядженнями Банку та платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.113-386 т.1).

Згідно п. 4.3 Кредитного договору ВАТ „Центролит” зобов’язаний, в тому числі, належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе обов’язки; сплатити Банку комісійні винагороди за надання банківських послуг, передбачені цим договором; точно в строки, обумовлені цим договором, сплачувати плату (проценти) за користування Кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договором, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки.

Підпунктом 2.4.1 пункту 2.4 Кредитного договору сторони узгодили, що Банк має право на відкликання Кредиту у строки та порядку, визначені у п. 2.4.3 цього договору, у тому числі, але не виключно, якщо ВАТ „Центролит” не сплатить у визначені цим договором строки суму Кредиту, її частину або проценти за користування Кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті по цьому договору, або якщо порушена процедура визнання ВАТ „Центролит” банкрутом.

За твердженнями позивача, не спростованим ВАТ „Центролит”, станом на 13.05.2010 у ВАТ „Центролит” виникла заборгованість перед позивачем зі сплати процентів за березень поточного року у розмірі 1823686,40 грн. та за квітень у розмірі 2761264,90 грн.

Крім того, ухвалою господарського суду Сумської області від 21.12.2009 (а.с.106 т.1) було порушено провадження у справі № 6/227-09 про банкрутство ВАТ „Ценролит”.

17.05.2010 Банк звернувся до ВАТ „Центролит” з вимогою № 26-10/333-2625 (а.с.111 т.1), якою просив не пізніше 30 банківських днів з моменту отримання вимоги здійснити повне погашення заборгованості по Кредиту згідно умов Кредитного та Генерального договорів, яка станом на 13.05.2010 становила 198563691,80 грн.

Зазначену вимогу ВАТ „Центролит” отримав 26.05.2010, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами (а.с.112 т.1).

Згідно пп. 2.4.3 п. 2.4 Кредитного договору після отримання від Банку повідомлення про відкликання Кредиту, ВАТ „Центролит” зобов’язаний не пізніше 30 (тридцяти) банківських днів з моменту одержання такого повідомлення, здійснити повне погашення Кредиту (включаючи основну суму Кредиту, нараховані та несплачені проценти за користування Кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті ВАТ „Центролит” на користь Банку по цьому Договору).

Враховуючи, що повідомлення про відкликання Кредиту ВАТ „Центролит” отримало 26.05.2010, в термін до 07.07.2010 воно мало виконати умови пп. 2.4.3 п.2.4 Кредитного договору в частині повернення передбачених Кредитним договором сум.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

ВАТ „Центролит» у встановлений Кредитним договором строк зобов’язання з повернення 198563691,80 грн. не виконав, гроші не повернув, внаслідок чого Банк звернувся з цим позовом до суду.

Як вбачається з доданих позивачем до позову розрахунків (а.с.107-110 т.1), Банк станом на 15.07.2010 рахує за ВАТ „Центролит” заборгованість за Кредитним договором на загальну суму 204016261,48 грн., з яких:

191973655,00 грн. основний борг;

5694936,07 грн. – проценти за користування кредитом за період з 01.03.2010 по 25.05.2010 (включно);

185136,22 грн. – комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01.12.2009 по 25.05.2010 включно; (п. ___ Кредитного договору)

46284,07 грн. – комісійна винагорода за перевірку застави за період з 01.12.2009 по 25.05.2010 включно; (п. ___ Кредитного договору)

260912,45 грн. – пеня за період з 01.04.2010 по 14.07.2010 включно за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.03.2010 по 25.05.2010 включно;

5025502,12 грн. – пеня за період з 26.05.2010 по 14.07.2010 включно за несвоєчасне повернення кредиту;

39 951,59 грн. - штрафні санкцій (3% річних) за період з 01.04.10 по 14.07.10 (включно) за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.03.10 по 25.05.10 (включно) -

788932,83 грн. - штрафні санкцій (3% річних) за період з 26.05.2010 по 14.07.2010 включно за несвоєчасне повернення кредиту;

951,04 грн. - штрафні санкцій (3% річних) за період з 26.05.2010 по 14.07.2010 включно за несвоєчасну сплату комісійних винагород за супроводження кредиту та перевірку застави.

З огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним право банка на повне погашення ВАТ „Центролит” Кредиту в сумі 191973655,00 грн., сплату ним процентів за користування кредитом в сумі 5694936,07 грн., комісійної винагороди за супроводження кредиту та перевірку застави в сумі, відповідно, 185136,22 грн. та 46284,07 грн. та штрафних санкцій (3% річних) за період з 01.04.2010 по 14.07.2010 включно за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.03.2010 по 25.05.2010 включно в сумі 39951,59 грн.

Щодо 788932,83 грн. штрафних санкцій (3% річних) за несвоєчасне повернення кредиту та 951,04 грн. штрафних санкцій (3% річних) за несвоєчасну сплату комісійних винагород за супроводження кредиту та перевірку застави слід зазначити наступне.

Позивач вимагає стягнути зазначені штрафні санкції за період з 26.05.2010 по 14.07.2010 включно, посилаючись на своє право нарахувати 3% річних за весь час прострочки ВАТ „Центролит” виконання зобов’язань за кредитним договором, а не за період, протягом якого боржник повинен був усунути відповідні порушення зобов’язань і кінцевою датою якого є 07.07.2010.

Колегія суддів вважає помилковою зазначену правову позицію позивача, оскільки в даному випадку йдеться про договірне зобов’язання (повне погашення Кредиту, включаючи основну суму Кредиту, нараховані та несплачені проценти за користування Кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті ВАТ „Центролит” на користь Банку по цьому Договору), яке згідно пп. 2.4.3 п. 2.4 Кредитного договору має бути виконане ВАТ „Центролит” не пізніше 30 (тридцяти) банківських днів з моменту одержання від Банку повідомлення про відкликання Кредиту.

А відтак, порушення цього зобов’язання виникає у ВАТ „Центролит” на 31 день після одержання такого повідомлення. Суд першої інстанції залишив поза увагою вказані обставини і дійшов помилкового висновку про право Банку на сплату йому ВАТ „Центролит”, починаючи з 26.05.2010, 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату комісійних винагород за супроводження кредиту та перевірку застави в заявленому позивачем обсязі.

Враховуючи, що повідомлення про відкликання Кредиту ВАТ „Центролит” отримало 26.05.2010, термін повернення передбачених пп. 2.4.3 п.2.4 Кредитного договору сум сплив 07.07.2010.

Відповідно, право на стягнення зазначених штрафних санкцій Банк отримав починаючи з 08.07.2010.

З урахуванням заявленого позивачем періоду стягнення, Банк має право на штрафні санкції (3% річних) за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату комісійних винагород за супроводження кредиту та перевірку застави в розмірі 126229,25 грн. (191973655,00/365*8*3%) та 152,17 грн. (231420,29/365*8*3%) відповідно.

Щодо виникнення у Банку права на сплату ВАТ „Центролит” 260912,45 грн. пені за період з 01.04.2010 по 14.07.2010 включно за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.03.2010 по 25.05.2010 включно та 5025502,12 грн. пені за період з 26.05.2010 по 14.07.2010 включно за несвоєчасне повернення кредиту - колегія суддів погоджується з висновком, що його дійшов суд першої інстанції, щодо відсутності правових підстав для такого права позивача з огляду на порушену відносно ВАТ „Центролит” процедуру банкрутства.

Отже, Банк справедливо і законно рахує за ВАТ „Центролит” станом на 15.07.2010 заборгованість за Кредитним договором на загальну суму 198066 344,37 грн. (191973655,00 грн. + 5694936,07 грн. + 185136,22 грн. + 46284,07 грн. + 39 951,59 грн. + 126 229,25 грн. + 152,17 грн.

Права на стягнення 3% річних в на загальну суму 663502,45 грн. (788932,83 + 951,04 – 126229,25 – 152,17), як встановлено судом, позивач не має.

Статтею 3 Кредитного договору в редакції додаткового договору № 8 від 27.03.2009 сторони узгодили, що виконання Позичальником зобов’язання за цим договором забезпечується, в тому числі, договором застави обладнання, заставодавець – ТОВ „Ферліт”.

22.02.2008 між ВАТ «Державний ощадний банк України» як Заставодержателем та ТОВ „Ферліт” як Заставодавцем укладено договір застави № 174/31/6-6 (далі Договір застави обладнання) (а.с.72 т.1), за умовами якого ТОВ „Ферліт” як майновий поручитель ВАТ „Центролит”, з метою забезпечення належного виконання Зобов’язання, що випливає з Генерального договору та Кредитних договорів, укладених відповідно до Генерального договору, передає, а Заставодержатеь приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених в цьому Договорі, Предмет застави (обладнання) договірною вартістю 75711100 грн., що знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Брянська, буд. 1 і належить ТОВ „Ферліт” на праві власності: вакуумно-формовочна машина VDK 10, пискострельний стержневий автомат L100, пискострельний стержневий автомат L65, пискострельний стержневий автомат L20-40, пискострельний стержневий автомат LL5, скрубер GKoV180, оптичний емісійний спектрометр, промисл.електр.ідукційн.пічна установка EGP8000S, вироб.автомат.вакуумно-формовочна лінія.

Згідно пп. 3.1.4 Договору застави обладнання Банк вправі звернути стягнення за Предмет застави та реалізувати його в порядку, передбаченому цим Договором та чинним Законодавством, у випадку невиконання або неналежного виконання ВАТ „Центролит” Зобов’язання за Кредитним договором, у тому числі, але не виключно, при несплаті або часткової сплаті: у встановлені відповідно до Кредитного договору строки суми Кредиту та/або суми процентів та/або суми комісійних винагород та/або штрафних санкцій.

Згідно п. 4.1 Договору застави обладнання право Застави виникає у Банка з моменту підписання цього Договору.

Згідно п. 6.1 Договору застави обладнання Банк як Заставодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет застави у випадку, якщо у момент настання Строку виконання Зобов’язання (або відповідна його частина) на буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання Строку виконання Зобов’язання у випадку невиконання ТОВ „Ферліт” як Заставодавцем та/або ВАТ „Центролит” та ТОВ „Ферліт” як Боржниками будь-якого з своїх обов’язків, передбачених цим Договором та/або Кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих ТОВ „Ферліт” у відповідності з цим Договором, виявиться (стане) недійсною, а також у разі виникнення будь-якої з умов, передбачених Кредитним Договором як підстава для дострокового виконання Зобов’язання.

Згідно пп. 3.1.7 Договору застави Банк як Заставодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет застави та реалізувати його в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством, - у випадках, визначених в п. 6.2 цього договору.

Згідно п. 6.2 Договору застави обладнання право звернення стягнення на Предмет застави незалежно від настання строку виконання Зобов’язання Банк набуває, зокрема, у випадку порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності ТОВ „Ферліт” та/або ВАТ „Центролит” та/або судом прийнято рішення відносно ТОВ „Ферліт” та/або ВАТ „Центролит”, що визнає ТОВ „Ферліт” та/або ВАТ „Центролит” банкрутом (тами) або підтверджує його (їх) неплатоспроможність.

Згідно п. 6.3 Договору застави обладнання Банк як Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави будь-яким способом, не забороненим Законодавством, у тому числі, на підставі рішення суду у встановленому чинним Законодавством та цим Договором порядку.

Згідно ст. 20 ЗУ „Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 24 ЗУ „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

З огляду на зазначені норми закону та умови Кредитного договору, позивач правомірно вимагає задовольнити його майнові вимоги до ВАТ „Центролит” за рахунок заставленого за майна, що належить ТОВ „Ферліт” і є Предметом застави згідно умов Договору застави майна.

За обставин, що склалися, законними та такими, що підлягають задоволенню, колегія суддів визнає вимоги позивача про звернення стягнення на його користь на Предмет застави згідно Договору застави № 174/31/6-6 від 22.02.2008р., що належить на праві власності ТОВ „Ферліт”, в рахунок погашення заборгованості ВАТ „Центролит” за Кредитним договором на загальну суму 198066344,37 грн., з яких: 191 973 655, 00 грн. - заборгованість за кредитом, 5694 936,07 грн. - заборгованість за процентами, 185 136,22 грн. - комісійна винагорода за супроводження кредиту, 46 284,07 грн. - комісійна винагорода за перевірку застави, 39 951,59 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.03.2010 по 25.05.2010 (включно), 126229,25 грн. - 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 152,17 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату комісійних винагород за супроводження кредиту та перевірку застави.

В решті вимог позивачу відмовляється.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга ВАТ „Центролит” підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2010 у справі № 22/389 – зміні.

Задоволенню підлягають майнові вимоги позивача звернути стягнення на його користь на предмет застави згідно договору застави № 174/31/6-6 від 22.02.2008р. зі змінами та доповненнями, а саме: вакуумно-формовочну машину VDK 10; пискострельний стержневий автомат L 100; пискострельний стержневий автомат L 65; пискострельний стержневий автомат L 20-40; пискострельний стержневий автомат L L5; скрубер GKoV180; оптичний емісійний спектрометр; промислову електричну індукційну пічну установку EGP8000S; виробничу автоматичну вакуумно-формовочну лінію,

що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Ферліт”(01004, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16, ідентифікаційний код 32981616);

в рахунок погашення заборгованості Відкритого акціонерного товариства “Центролит”(40020, м. Суми, вул. Брянська 1, ідентифікаційний код 00217875) за договором невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 174/31/6-2 від 22.02.2008 в сумі: заборгованості за кредитом - 191 973 655, 00 грн.; заборгованості за процентами - 5 694 936,07 грн.; комісійної винагороди за супроводження кредиту - 185 136,22 грн.; комісійної винагороди за перевірку застави - 46 284,07 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.03.2010 по 25.05.2010 (включно) - 39 951,59 грн.; 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту – 126229,25 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату комісійних винагород за супроводження кредиту та перевірку застави – 152,17 грн.

При цьому суд першої інстанції у відповідності до вимог ЗУ „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” правомірно визначив спосіб реалізації цього майна шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, якою визначені способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Посилання ВАТ „Центролит” на порушену щодо нього справу про банкрутство до уваги колегією суддів не приймається, оскільки станом на дату прийняття ос пореного рішення, як і на дату винесення цієї постанови, провадження у справі про банкрутство ВАТ „Центролит” триває і реєстр кредиторів судом не затверджений.

Решта наявних в матеріалах справи документальних доказів, зокрема, що стосуються інших укладених учасниками судового процесу на виконання Генерального договору угод, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не впливають на розгляд справи по суті.

Судові витрати за подачу позовної заяви скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на ТОВ „Ферліт” пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в тому числі, 24756,32 грн. витрат на сплату державного мита, 229,12 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Щодо витрат ВАТ „Центролит” на подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 встановлені ставки державного мита в таких розмірах:

- із позовних заяв, що подаються до господарських судів, із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови – 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (підпункт “а”, “г” пункту 2 зазначеної статті).

ВАТ „Центролит” рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі і сплачено при цьому 12482,00 грн. державного мита.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій на загальну суму 663502,45 грн., витрати ВАТ „Центролит” на державне мито за подачу апеляційної скарги щодо цих вимог, а саме 3317,51 грн. (50% від 6635,02 грн.) слід покласти на позивача. Решта витрат на подачу апеляційної скарги покладається на ВАТ „Центролит”.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариство „Центролит” на рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2010 у справі № 22/389 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2010 у справі № 22/389 змінити.

3. Викласти резолютивну частини рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2010 у справі № 22/389 в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ідентифікаційний код 00032129) на предмет застави згідно договору застави № 174/31/6-6 від 22.02.2008 зі змінами та доповненнями, а саме:

- вакуумно-формовочну машину VDK 10;

- пискострельний стержневий автомат L 100;

- пискострельний стержневий автомат L 65;

- пискострельний стержневий автомат L 20-40;          

- пискострельний стержневий автомат L L5;

- скрубер GKoV180;

- оптичний емісійний спектрометр;

- промислову електричну індукційну пічну установку EGP8000S;

- виробничу автоматичну вакуумно-формовочну лінію,

що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Ферліт”(01004, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16, ідентифікаційний код 32981616),

в рахунок погашення заборгованості Відкритого акціонерного товариства „Центролит” (40020, м. Суми, вул. Брянська 1, ідентифікаційний код 00217875) за договором невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 174/31/6-2 від 22.02.2008 в сумі: заборгованості за кредитом - 191 973 655, 00 грн.; заборгованості за процентами - 5 694 936,07 грн.; комісійної винагороди за супроводження кредиту - 185 136,22 грн.; комісійної винагороди за перевірку застави - 46 284,07 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.03.2010 по 25.05.2010 (включно) - 39 951,59 грн.; 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту – 126229,25 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату комісійних винагород за супроводження кредиту та перевірку застави – 152,17 грн.,

шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 Закону “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферліт”(01004, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16, ідентифікаційний код 32981616) на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”(01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ідентифікаційний код 00032129), 24756 (двадцять чотири тисячі сімсот п’ятдесят шість) грн. 32 коп. витрат на сплату державного мита, 229 (двісті двадцять дев’ять) 12 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           5. Видати наказ.”

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферліт”(01004, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16, ідентифікаційний код 32981616) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”(01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, ідентифікаційний код 00032129) 3317 (три тисячі триста сімнадцять) грн. 51 коп. витрат за подачу апеляційної скарги

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 22/389.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.03.11 (відправлено)