Постанова № 14422177, 16.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2011                                                                                           № 13/185-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився

від відповідача - Онопрієнко М. Р. – начальник Відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації

                              Кучма О. М. – представник за довіреністю № 30 від 18.01.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації

на рішення Господарського суду Київської області від 06.12.2010

у справі № 13/185-10 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона плюс»

до                                                   Відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації

про                                                   стягнення 66367,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 52999,20 грн. за несвоєчасну оплату виконаних позивачем за умовами договору № 442 від 06.07.2009 року робіт, збитків від інфляції в сумі 5935,90 грн., 3 % річних в сумі 1925,40 грн. та пені в сумі 5506,83 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.12.2010 року, повний текст якого підписаний 10.12.2010 року, позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обв’язку по оплаті робіт, виконаних за умовами спірного договору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відділ освіти Обухівської районної державної адміністрації звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.12.2010 року у справі №13/185-10 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відділ освіти Обухівської районної державної адміністрації посилається на те, що судом першої інстанції при прийняття оспорюваного рішення не взято до уваги, що:

- спірні роботи позивачем не були виконані, що відповідно до приписів ст. 119, 121 Бюджетного кодексу України унеможливлює їх оплату;

- спірний договір за своєю правовою природою є попереднім, оскільки на момент його підписання питання про фінансування спірних робіт не було остаточно вирішено, в попередньому договір узгоджувались основні питання та істотні умови договору у зв’язку з чим не була проставлена дата його підписання;

- попередній договір не містить дати його укладення, так сама як і акти приймання виконаних підрядних робіт не містять дати приймання таких робіт та підпису і печатки директора школи, яким би мало бути засвідчено фактичне виконання таких робіт, а отже, неможливо встановити, коли саме у позивача виник обов’язок виконати роботи, а у відповідача їх оплатити;

- у зв’язку з тим, що строк дії договору закінчився 31.12.2009 року (п. 4.2), строк дії господарських зобов’язань за вказаним договором також припинився, а отже, позивач не повинен виконувати відповідні роботи, а відповідач їх оплачувати;

- на дату звернення позивача із даним позовом до суду строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені сплив, що, враховуючи те, що відповідачем подано до суду відповідну заяву, є підставою для відмови в задоволенні зазначених позовних вимог;

В письмових доповненнях до апеляційної скарги відповідач зазначив, що з урахуванням того, що він не наділений повноваженнями підписувати договори від імені шкіл, спірний договір та акт приймання – передачі робіт підписані неуповноваженою особою, оскільки не погоджені з директором відповідної школи, а отже, відповідно до приписів чинного законодавства зазначені договір та акт є недійсними.

Крім того, відповідач долучив до матеріалів справи Акт від 31.01.2011 перевірки по встановленню факту виконання робіт з гідрохімічного очищення систем опалення та проведення капітального ремонту в Обухівській загальноосвітній шкоді І-ІІІ ступенів № 1 ім. А.С.Малишка та Українській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2, проведеної комісією, створеною розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації від 31.01.2011 № 28, в якому йдеться про те, що роботи за спірним договором фактично не проводилсь.

Ухвалою від 24.12.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С. А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

06.07.2009 року позивач та відповідач уклали договір № 442 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язується виконати за завданням відповідача роботи по капітальному ремонту та гідрохімічному очищенню системи опалення Української ЗОШ № 2 І – ІІІ ступенів.

Відповідач вважає, що зазначений Договір за своєю правовою природою є попереднім, оскільки на момент його підписання питання про фінансування спірних робіт не було остаточно вирішено, в попередньому договір узгоджувались основні питання та істотні умови договору, у зв’язку з чим не була проставлена дата його підписання.

Проте, за правилами ст. 182 Господарського кодексу України, предметом попереднього договору є укладення основного господарського договору на умовах, визначених попереднім договором, в той час як зі змісту Договору слідує, що його предметом є не укладення основного договору, а виконання позивачем робіт, а отже, за своїм змістом Договір не можна віднести до попередніх.

Відсутність в примірнику Договору, копію якого залучено відповідачем до матеріалів справи (а.с. 46), дати укладення Договору також не є підставою для віднесення його до попередніх.

Посилання відповідача на те, що Договір відповідно до приписів чинного законодавства є недійсним як такий, що підписаний неуповноваженою особою, оскільки не погоджений з директором відповідної школи, також не можуть бути прийняті до уваги, адже статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи відсутність доказів визнання Договору недійсним у встановленому законодавством порядку, колегія суддів виходить з того, що Договір є дійсним.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що оплата по Договору проводиться по факту виконання робіт по затверджених актах форми № КБ-2в, КБ-3.

Отже, обов’язок відповідача оплатити роботи сторони в Договорі обумовили фактом їх прийняття відповідачем, що має бути оформлено актом форми КБ-2в та довідкою форми КБ-3.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що ціна Договору складає 52999,20 грн. Кінцева ціна Договору визначається по фактично виконаних об’ємах і актах виконаних робіт в цінах на момент їх оплати (п. 2.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 52999,20 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями Акту приймання виконаних підрядних робіт від 12.07.2009 (типова форма КБ-2в) (а.с. 16-20) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) (а.с. 15). Вказані документи підписані відповідачем без зауважень.

Статтею 853 ЦК України встановлено що :

- замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. (ч. 1);

- замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ч. 2);

- якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника (ч. 3);

- у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну (ч. 4).

Враховуючи, що спірні акт та довідка виконаних робіт підписані відповідачем без жодних зауважень, жодних доказів наявності фактів звернення до позивача з претензіями щодо якості виконаних робіт до моменту звернення позивача з даним позовом до суду матеріали справи не містять, так само як і жодних доказів проведення будь–яких перевірок якості спірних робіт, у відповідача відсутні правові підстави посилатися на неякісність спірних робіт.

Наданий відповідачем під час розгляду справи в апеляційній інстанції на підтвердження факту невиконання спірних робіт Акт від 31.01.2011 перевірки, проведеної комісією, створеною розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації від 31.01.2011 № 28, не може бути належним доказом на підтвердження такого факту, оскільки вказаний акт складений в односторонньому порядку без участі представників виконавця робіт особами, наявність в яких відповідних технічних знань для встановлення факту неякісного виконання спірних робіт, не підтверджена жодними доказами.

До того ж, зазначену перевірку проведено після дати прийняття судом першої інстанції оспореного рішення, тому її результати не можуть бути прийняті для оцінки законності та обґрунтованості зазначеного рішення.

За обставин, що склалися, враховуючи, що відповідачем не доведено обратного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту виконання позивачем у відповідності до умов договору робіт на суму 52999,20 грн.

Твердження відповідача на неможливість їх оплати з посиланням на ст.ст. 119, 121 Бюджетного кодексу України є недоведеними.

Відсутність в примірниках Договору, Акту та Довідки, копії яких надані відповідачем, відповідних дат, на що посилається відповідач, зазначеного факту не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що кінцевий розрахунок по Договору проводиться відповідачем не пізніше 30 днів після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Акт прийняття виконаних підрядних робіт датований 12.07.2009, тому за умовами Договору відповідач мав оплатити зазначені роботи до 12.08.2009, чого він не зробив.

Факт наявності у відповідача заборгованості за виконані за умовами Договору роботи в сумі 52999,20 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований, а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в цій частині.

При цьому, посилання відповідача на закінчення строку дії Договору 31.12.2009 як на підставу відсутності обов’язку у позивача виконати роботи, а у відповідача – їх оплатити є помилковими, оскільки, по-перше, роботи позивачем на зазначену дату були виконані.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Зобов’язання позивача та відповідача за Договором є зустрічними.

Згідно ч. 2 ст. 538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Зазначені норми закону не надають права стороні за зустрічним зобов’язанням не виконувати свій договірний обов’язок через закінчення строку дії Договору, за умовами якого другою стороною свій обов’язок був виконаний.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені слід зазначити наступне,

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно п 6.4 Договору при несвоєчасній оплаті відповідачем вартості виконаних позивачем робіт, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як слідує з матеріалів справи, а саме з конверту, в якому позовна заява надійшла до суду, з позовом до суду позивач звернувся 05.10.2010 року (штамп відділення зв’язку).

Враховуючи, що оплатити роботи відповідач мав до 12.08.2009, вимоги про стягнення пені, на яку позивач має право, знаходиться поза межами річного строку позовної давності.

Частиною 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 43-45) відповідач зазначає про порушення позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення пені та звертається до суду з заявою про застосування до вказаних позовних вимог позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач пені задоволенню не підлягаю як такі, що заявлені поза встановленого законодавством строку позовної давності.

Вказане не враховано судом першої інстанції при прийняття оспорюваного рішення з огляду на що, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 5506,83 грн. підлягає скасуванню, в задоволенні вказаних вимог відмовляється.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та збитків від інфляції слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 5935,90 грн. та 3 % річних в сумі 1925,40 грн., з огляду на що, рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Київської області від 06.12.2010 року у справі № 13/185-10 підлягає зміні, позов задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 52999,20 грн., збитки від інфляції в сумі 5935,90 грн. та 3 % річних в сумі 1925,40 грн., в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 5506,83 грн. відмовляється.

Судові витрати за подачу позовної заяви скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат відповідача на подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 встановлені ставки державного мита в таких розмірах:

- із позовних заяв, що подаються до господарських судів, із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови – 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (підпункт “а”, “г” пункту 2 зазначеної статті).

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі і сплачено при цьому 332 грн.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5506,83 грн., витрати відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги щодо цих вимог, а саме 27,53 грн. (50% від 55,06 грн.) слід покласти на позивача. Решта із сплачених відповідачем витрат за подачу апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Київської області від 06.12.2010 у справі № 13/185-10 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 06.12.2010 у справі №13/185-10 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 06.12.2010 у справі № 13/185-10 в наступній редакції:

          „ 1. Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з Відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації (08700, м. Обухів, вул. Радянська,7, ідентифікаційний код 02143732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона плюс» (01011, м. Київ, вул. П.Мирного, 16/13, ідентифікаційний код 32492718) основний борг в сумі 52999 (п’ятдесят дві тисячі дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 20 коп., 3 % річних в сумі 1925 (одна тисяча дев’ятсот двадцять п’ять) грн. 40 коп., збитки від інфляції в сумі 5935 (п’ять тисяч дев’ятсот тридцять п’ять) грн. 91 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 608 (шістсот вісім) грн. 61 коп. витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу в сумі 216 (двісті шістнадцять) грн. 42 коп.

           3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.”

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона плюс» (01011, м. Київ, вул. П.Мирного, 16/13, ідентифікаційний код 32492718) на користь Відділу освіти Обухівської районної державної адміністрації (08700, м. Обухів, вул. Радянська,7, ідентифікаційний код 02143732) 27 (двадцять сім) грн. 53 коп. витрат за подачу апеляційної скарги

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

6. Повернути до господарського суду Київської області матеріали справи № 13/185-10.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

21.02.11 (відправлено)