Постанова № 14422175, 16.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2011                                                                                           № 10/192-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Мальчик Т. Ю. – представник за довіреністю № 01-5 від 10.01.2011 року

від відповідача - Урвант Ф. Г. – представник за довіреністю від 27.09.2010 року

                              Школьний В. В. – директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської регіональної спілки споживчої кооперації

на рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2010

у справі № 10/192-10 ( .....)

за позовом                               Київської регіональної спілки споживчої кооперації

до                                                   Приватного підприємства «Сучасні Фасадні Системи»

про                                                   стягнення 2644487,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення пені в сумі 2644487,88 грн. за порушення строків виконання робіт за умовами договору підряду № 27-04-09 від 29.04.2009 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.10.2010 року, повний текст якого підписаний 25.11.2010 року, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду ґрунтується на тому, що відповідно до приписів чинного законодавства, пеня нараховується від суми несвоєчасно виконаного лише грошового зобов’язання, а не за прострочення виконання зобов’язання у вигляді невчасного виконання підрядних робіт.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що з наявних в матеріалів справи доказів слідує, що позивач порушив взяті на себе зобов’язання, зокрема п. 3.3. спірного договору, щодо сплати передоплати в розмірі 50% вартості робіт протягом 3-х днів з моменту підписання договору, що відповідно до положень ст. 612 ЦК України означає, що прострочення відповідача не настало.

Також судом першої інстанції зазначено, що позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за період з 26 червня 2009 року по 11 жовтня 2009 року, тоді як відповідач виконав підрядні роботи 25.06.2009 року, і позивач при цьому не надав суду доказів невиконання або часткового виконання відповідачем робіт, обумовлених Договором підряду № 27-04-09 від 29.04.2009 року, що можна вважати простроченням виконання зобов’язання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Київська регіональна спілка споживчої кооперації звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.10.2010 року у справі №10/192-10 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при прийняття рішення не взято до уваги, що за умовами спірного договору відповідач мав виконати роботи на загальну суму 247148,40 грн., в той час як виконано їх лише на суму 113726,40 грн., що свідчить про несвоєчасне їх виконання та є підставою для нарахування встановленої умовами договору відповідальності.

Крім того, позивач зазначив, що, враховуючи той факт, що ним дійсно аванс перераховано з порушенням термів, встановлених договором та враховуючи той факт, що відповідач не відмовився від виконання своїх обов’язків, відповідно до приписів ч. 2 ст. 613 ЦК України, зобов’язання відповідача по виконанню робіт мало бути відстрочене на час прострочення позивача.

Ухвалою від 24.12.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С. А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Київської регіональної спілки споживчої кооперації прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, проте просив спірне рішення залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

29.04.2009 позивач як Замовник та відповідач як Підрядник уклали договір підряду № 27-04-09 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач доручає, а відповідач зобов’язується в межах договірної ціни виконати власними силами наступні роботи – Ремонт прибудови між рестораном «Берізка» та універмагом майнового комплексу Київської регіонспоживспілки в м. Сквира, вул. Леніна, 22.

Відповідно до п. 3.1 Договору договірна ціна робіт становить 247148,40 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору позивач проводить передоплату в розмірі 50 % вартості робіт, передбачених Договором, шляхом перерахування коштів протягом 3 – х днів з моменту підписання Договору.

50 % від суми Договору становить 123574,20 грн.

Вказану суму позивач, із врахуванням того, що 1 та 2 травня є святковими днями, мав перерахувати відповідачу до 07.05.2009.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наявних а матеріалах справи доказів слідує, що перший платіж на виконання умов Договору позивач здійснив 23.07.2009 в сумі 100 000 грн. платіжним дорученням № 945 (а.с. 85), другий – в сумі 60000 грн. - 07.08.2009 платіжним дорученням № 1018 (а.с. 58), третій – в сумі 260000 грн. - 11.08.2009 платіжним дорученням № 1026 (а.с. 57).

Отже, позивач виконав свій обов’язок по проведенню передоплати за Договором лише 07.08.2009 із простроченням на 92 дні (з 07.05.2009 по 06.08.2009 включно), чим порушив п. 3.3 Договору.

Згідно ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до п. 4.3 Договору відповідач мав виконати роботи в термін по 10.06.2009 включно.

З наявного матеріалах справи Акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009 року від 25.06.2009 року (а.с. 64-67) слідує, що на виконання умов Договору відповідач виконав роботи на загальну суму 111 662,40 грн., тобто не в повному обсязі і не у строк, встановлений Договором.

Згідно п. 7.5 Договору Підрядник несе відповідальність у вигляді 10% пені від загальної суми даного Договору за кожний день виконання робіт поза межами строку, визначеного цим Договором.

Посилання відповідача на те, що п. 7.5 Договору є таким, що суперечить ч. 3 ст. 549 ЦК України, а отже, є недійсним, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи відсутність доказів визнання п. 7.5 Договору недійсним у встановленому законодавством порядку, колегія суддів виходить з того, що вказаний пункт є дійсним.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Проте, згідно ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Враховуючи зазначені правові норми, з огляду на обставини, що склалися, виконання відповідачем його договірного зобов’язання з виконання робіт за Договором має бути відстрочене на 92 дні починаючи з 07.08.2009 і до 09.11.2009.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, просить у відповідності до п. 7.5 Договору стягнути з відповідача пеню в сумі 2644487,88 грн., яку, як слідує з розрахунку суми позову (а.с. 33-34), нараховує її за період з 26.06.2009 по 10.11.2009.

Тобто, позивач нараховує пеню за період, який, у відповідності до вимог закону, не вважається періодом порушення відповідачем строку виконання його договірного зобов’язання через порушення позивачем свого договірного зобов’язання.

За таких обставин, позивач безпідставно та необґрунтовано вимагає стягнення з відповідача пені, посилаючись на порушення відповідачем його зобов’язань за договором № 27-04-09, а відтак, суд першої інстанції, правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 2644487,88 грн.

При цьому, колегія суддів не погоджується із посиланням суду першої інстанції на те, що пеня нараховується від суми несвоєчасно виконаного лише грошового зобов’язання, а не за прострочення виконання зобов’язання у вигляді невчасного виконання підрядних робіт, з огляду на те, що:

- ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;

- згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку;

- п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, в томи числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

Отже, виходячи з приписів Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій, в тому числі і пені, можливо за прострочення господарського зобов’язання, до якого відноситься, в тому числі, і зобов’язання по виконанню робіт.

Проте, рішення господарського суду Київської області від 26.10.2010 у справі № 10/192-10, незалежно від підстав, з яких суд першої інстанції його ухвалив, є вірним по суті, відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга Київської регіональної спілки споживчої кооперації задоволенню не підлягає.

Враховуючи підстави відмови колегією суддів у позові, решта наявних в матеріалах справи документальних доказів, що стосуються правовідносин сторін щодо об’єкту, ремонт якого є предметом Договору, за інші ніж спірний періоди, в порядку ст. 34 Господарського процесуального кодексу України до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не мають значення для справи.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Київську регіональну спілку споживчої кооперації.

Поверненню Київській регіональній спілці споживчої кооперації з державного бюджету підлягає зайво сплачене державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 472,50 грн.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської регіональної спілки споживчої кооперації на рішення господарського суду Київської області від 26.10.2010 у справі № 10/192-10 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 26.10.2010 у справі № 10/192-10 залишити без змін.

3. Повернути Київській регіональній спілці споживчої кооперації (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 21, ідентифікаційний код 31924756) з державного бюджету зайво сплачене державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 50 коп., перераховане платіжним дорученням № 1163 від 10 грудня 2010, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

5. Повернути до господарського суду Київської області матеріали справи № 10/192-10.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

21.02.11 (відправлено)