Рішення № 14421942, 21.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2011 р. Справа № 5023/476/11

вх. № 476/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Василюк О.І. (дов. № 128 від 08.02.11р.); відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутехнік Східна Україна", м. Харків

до Акціонерного товариства закритого типу "Спецхімзахист", м. Харків

про стягнення 24 054,16 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Баутехнік східна Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача - АТЗТ " Спецхімзахист", заборгованість у розмірі 24054,16 грн., з яких: 19787,98 грн. основного боргу, 1994,63 грн. пені, 1978,80 грн. штрафу, 292,75 грн. 3% річних, з покладенням судових витрат на відповідача. Позов обґрунтований неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору поставки № 11/13-09/18, укладеного між сторонами 13.11.2009 року, щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

24 січня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.02.11р. на 10:20 год.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2011 року було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та розгляд справи відкладений до 21.03.2011 року.

17.03.2011 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи копію рахунку № 4387 від 10.11.2009 року та уточнене нормативно-правове обґрунтування позову.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.03.2011 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

13.11.2009 року між сторонами був укладений договір поставки № 11/13-09/18 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач по справі) зобов'язується на протязі всього строку дії договору передавати покупцю (відповідач по справі) у власність, а покупець приймати та оплачувати товар (будівельні матеріали, інструмент та інш.)

Відповідно до п. 1.2 договору, асортимент, кількість, ціна та вартість кожної окремої партії товару, що поставляється, зазначаються у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах, складених на підставі узгодженого сторонами замовлення.

Відповідно до п. 2.3 договору, покупець зобов'язаний провести оплату за поставлений товар на протязі 14 календарних днів з моменту поставки покупцю.

Датою виконання покупцем зобов'язань по оплаті товару є дата надходження грошових коштів на розрахункових рахунок постачальника ( п. 2.6 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та дії до 31.12.2009 року. Якщо хоча б однією зі сторін не виконано яке-небудь зобов'язання по договору, строк його дії продовжується до моменту належного виконання цього зобов'язання. (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19787,98 грн.

Факт поставки товару підтверджується довіреністю на отримання товару № 243 від 17.11.2009 року, рахунком на оплату № 4387 від 10.11.2009 року та видатковою накладною № БВУ-3604 від 17.11.2009 року, копії яких досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість яка складає 19787,98 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за поставку позивачем товару за договором в сумі основного боргу, що складає 19787,98 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом .7.1 договору сторони передбачили, що за відмову від оплати переданого постачальником покупцю товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла на момент її нарахування від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки оплати. Нарахування пені проводиться на протязі всього періоду прострочки зобов'язання незалежного від його тривалості.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов’язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 1994,63 грн.

У пункті 7.2 договору сторони узгодили, що покупець сплачує постачальнику, окрім пені, передбаченої у п. 7.1 договору, додатково штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару при прострочці оплати вартості переданого покупцю товару більш ніж на 30 календарних днів з дати строку оплати поставленого товару.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1978,80 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 292,75 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19787,98 грн. основного боргу, 1994,63 грн. пені, 1978,80 грн. штрафу, 292,75 грн. 3% річних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Спецхімзахист" (юр. адреса: 61057, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 13/15; пошт. адреса: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 13, а/я 9510; код ЄДРПОУ 30751392, р/р 26001200276900 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баутехник Східна Україна" (юр. адреса: 61141, м. Харків, вул. Біологічна, 10; факт. адреса: 61141, м. Харків, вул. Павлівська, 5, код ЄДРПОУ 30137183, р/р 260030132882 в ЗАТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) - 19787,98 грн. основного боргу, 1994,63 грн. пені , 1978,80 грн. штрафу, 292,75 грн. трьох відсотків річних, 240,54 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 25 березня 2011 року

/справа № 5023/476/11/