Рішення № 14421174, 22.03.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2011 р.Справа № 5013/279/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б. розглянувши справу № 5013/279/11

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Антрацит Луганської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙПЕЙ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 122 042,56 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 2458 від 15.12.10;

від відповідача - участі не приймав.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙПЕЙ" заборгованості в сумі 112 760,00 грн., пені в сумі 4 593,92 грн., всього 117 353,92 грн. за договором постачання № 08-08/10-01 від 08.08.2010 р.

17.03.2011 року від позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої просить стягнути з відповідача 122 042,56 грн., з яких 112 760,00 грн. основний борг, 9 282,56 грн. пені, а також судових витрат.

Вказана заява, з урахуванням положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнята господарським судом, оскільки її подання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 22.03.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач участі свого представника в судове засідання 22.03.2011 не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав та витребуваних документів до суду не подав, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 56).

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 5013/279/11 в судовому засіданні 22.03.2011 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2010 між ПП ОСОБА_1 (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЙПЕЙ" (покупець) укладено договір постачання товару № 08-08/10-01 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і оплатити його згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами в Специфікації, яка є невід"ємною частиною даного Договору.

Згідно пункту 2.1. Договору закріплено, що загальна сума цього Договору (тобто загальна вартість усієї продукції, поставленої за цим Договором) обумовлюється сторонами та зазначена в Специфікації.

Пункт 2.3. Договору передбачає, що оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів протягом 2-х банківських днів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому договорі по факту поставки на склад Покупця, на підставі рахунку, виставленого Постачальником.

Договір підписаний повноважними представниками сторін.

Постачальник поставив покупцю товар на суму 113 760,00 грн. відповідно до видаткової накладної № 1 від 15.08.2010 (а.с.17), та виставив покупцю рахунок на оплату № 1 від 01.09.2010 (а.с. 19).

Проте, 08.09.2010 року Покупцем було здійснено лише часткову оплату отриманого товару на суму 1000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 20).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

За нормою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день подання позову основний борг відповідача перед позивачем становить 112 760,00 грн.

Наявність вказаної заборгованості за Договором відповідач не заперечив, доказів оплати за товар в сумі 112 760,00 грн. суду не надав.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 112 760,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно пункту 1 статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 5.3 Договору за порушення грошових зобов"язань за цим Договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленого товару, за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов"язань, від суми невиконаного грошового зобов"язання за кожний день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов"язань.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені (з урахуванням збільшення позовних вимог) за період з 08.08.2010 по 22.03.2011 складає 9282,56 грн.

Суд не може погодитись з визначення періоду, за який підлягає нарахуванню пеня в силу наступного.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Тому, здійснено перерахування пені, при цьому судом взято належний період з 08.09.2010 по 08.03.2011.

Таким чином, розмір пені за період 08.09.2010 по 08.03.2011 складає 8714,96 грн.

Враховуючи зазначене господарський суд задовольняє позовні вимоги частково в сумі 121 474,96 грн., з яких 112 760,00 грн. основного боргу, 8714,96 грн. пені.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1 214,74 грн., оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,90 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙПЕЙ" (юридична адреса: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Фрунзе, буд. 1, ідентифікаційний код 34545588; фактична адреса: 5000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, буд. 47, кв. 60, р/р 26009266069, АТ Райффайзен Банк Аваль м. Київ, МФО 380805) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: 94613, АДРЕСА_2; місце проживання: 61972, АДРЕСА_3, р/р НОМЕР_2 відділення "Родоніжське" АТ ОТП Банк" в м. Харків, МФО НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 112 760,00 грн. основного боргу, 8 714,96 грн. пені, 1 214,74 грн. державного мита, 234,90 грн. витрат на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам.

Суддя С.Б. Колодій

Повне рішення складено - 28.03.2011 р.