Рішення № 14420615, 28.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2011 р. Справа № 14/004-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Синюк Ю. М. (довіреність № 2 від 14.01.2011 р.);

від відповідача: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії „СП Укрсоя”, м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Яготинська птахофабрика”, м. Яготин

про стягнення 88718, 07 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ Агропромислова компанія „СП Укрсоя” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Яготинська птахофабрика” про стягнення 25 652, 45 грн. пені, 63 065, 62 грн. інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору поставки № 18 від 21.09.2009 р. та рішення господарського суду Київської області від 23.03.2010 р. у справі № 15/023-10.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.01.2011 р. порушено провадження у справі № 14/004-11 за позовом ТОВ Агропромислова компанія „СП Укрсоя” до ТОВ „Яготинська птахофабрика” про стягнення 88718, 07 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 28.01.2011 р.

28.01.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.09.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 18, відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобовязується передати у власність покупцеві жмих соєвий ГОСТ 27149-95, масло соєве ДСТУ 4534:2006 в кількості та по ціні згідно з специфікаціями, або накладними що є невідємними частинами договору, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах визначених цим договором, або специфікаціями.

Відповідно до п. 2.1. договору поставка товару здійснюється партіями на підставі домовленості сторін, які оформлюються у вигляді специфікацій до цього договору або накладних.

Згідно п. 2.3. договору датою поставки товару є дата його приймання покупцем у пункті поставки. Факт отримання товару підтверджується підписом представника покупця на накладній і передачею останнім довіреності на отримання ТМЦ. Дата поставки зазначається в накладних на товар при його відвантаженні або отриманні.

Відповідно до п. 3.1. договору постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що визначені у відповідних специфікаціях до цього договору або накладних.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що покупець здійснює оплату кожної партії товару постачальнику протягом 1 банківського дня з моменту її отримання, якщо інше не передбачено в специфікації.

Сторонами були підписані специфікації № 1 від 21.09.2009 р. на суму поставки 1 317 660, 00 грн., № 2 від 05.10.2009 р. на суму 734 000, 00 грн., № 3 від 19.10.2009 р. на суму 205 150, 00 грн. Всього сторонами були підписані специфікації на загальну суму 2 256 810,00 грн. Відповідно до п. 3 специфікацій № 2 від 05.10.2009 р. та № 3 від 19.10.2009р. сторонами були погоджені умови оплати товару згідно п. 6.2. договору.

Позивач згідно з накладними у кількості 23 штуки у період з 21.09.2009 р. по 20.10.2009 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 2 491 287,60 грн.

Для отримання товару відповідачем було видано довіреність № 47 від 21.09.2009 р., № 55 від 06.10.2009 р., № 68 від 21.10.2009 р. на імя ОСОБА_1.

Вартість товару, отриманого відповідачем у період з 21.09.2009 р. по 20.10.2009 р. відповідачем в порушення п. 6.2. договору № 18 від 21.09.2009 р. позивачу була сплачена частково у сумі 1 879 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

16.11.2009 р. сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 01.10.2009 р. сальдо на користь позивача становило 612 287, 60 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.03.2010 р. становила 612 287, 60 грн.

Станом на 23.03.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем за товар отриманий на підставі договору № 18 від 21.09.2009 р. у період з 08.10.2009 р. по 20.10.2009 р. за накладними № 553 від 08.10.2009 р., № 556 від 09.10.2009 р., № 557 від 10.10.2009 р., № 562 від 12.10.2009 р., № 586 від 20.10.2009 р., № 587 від 20.10.2009 р. у сумі 612 287, 60 грн. залишилася несплаченою.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.03.2010 р. (суддя Рябцева О. О.) у справі № 15/023-10 за позовом ТОВ Агропромислова компанія „СП Укрсоя” до ТОВ „Яготинська птахофабрика” про стягнення 88718, 07 грн. про стягнення 715 224, 38 грн. позов задоволено частково і присуджено до стягнення з ТОВ „Яготинська птахофабрика” на користь ТОВ Агропромислова компанія „СП Укрсоя” 612 287, 60грн. боргу, 27 705, 19 грн. пені за загальний період заборгованості з 13.10.2009 р. по 19.01.2010 р., 12 733, 29 грн. інфляційних втрат за загальний період заборгованості з 11.10.2009 р. по 31.12.2009 р., 6 527, 26 грн. державного мита та 215, 38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дана обставина та інші вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 23.03.2010 р. у справі № 15/023-10 за позовом ТОВ Агропромислова компанія „СП Укрсоя” до ТОВ „Яготинська птахофабрика” про стягнення 88718, 07 грн. про стягнення 715 224, 38 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що станом на час розгляду справи відповідач свій обовязок щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору поставки № 18 від 21.09.2009 р. та рішення господарського суду Київської області від 23.03.2010 р. у справі № 15/023-10 не виконав.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором поставки № 18 від 21.09.2009 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 20.01.2010 р. по 22.04.2010 р. всього на загальну суму 25 652, 45 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що за прострочення платежу кожної партії товару п. 6.2. цього договору або строків оплати товару передбачених в специфікаціях покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Пеня стягується за весь період прострочки платежу.

Розрахунок пені від суми заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 25 652, 45 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. всього на загальну суму 63 065, 62 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.01.2010 - 31.12.2010612287.61.09155718.17668005.77

612 287, 60 грн. х 1, 091 = 668005, 77 грн.; 668005, 77 грн. - 612 287, 60 грн. = 55 718, 17 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми заборгованості за договором поставки № 18 від 21.09.2009 р. у вищевказані періоди становить 55 718, 17 грн.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 55 718, 17 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Яготинська птахофабрика” (ідентифікаційний код 32395759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії „СП Укрсоя” (ідентифікаційний код 32184015) 25 652 (двадцять пять тисяч шістсот пятдесят дві) грн. 45 (сорок пять) коп. пені, 55 718 (пятдесят пять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 17 (сімнадцять) коп. інфляційних збитків та судові витрати 813 (вісімсот тринадцять) грн. 71 (сімдесят одна) коп. державного мита і 217 (двісті сімнадцять) грн. 12 (дванадцять) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

14 березня 2011 р.