Рішення № 14420031, 25.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2011 р. Справа № 14/009-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача (за первісним позовом) відповідача (за зустрічним позовом): Юрчук Ю. Л. (довіреність № 14 від 04.02.2011 р.);

від відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом): Колесник Д. В. (довіреність № 2/1 від 03.01.2011 р.);

розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Геолік-фарм”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, c. Іванковичи, Васильківський район

про стягнення 707480, 10 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, c. Іванковичи, Васильківський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Геолік-фарм”, м. Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Геолік-фарм” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „ВВС-ЛТД” про стягнення 707480, 10 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за первісним позовом) невиконанням відповідачем (за первісним позовом) свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за товар за договором купівлі-продажу № 220 від 18.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2011 р. порушено провадження у справі № 14/009-11 за позовом ТОВ „Геолік-фарм” до ТОВ „ВВС-ЛТД” про стягнення 707480, 10 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 04.02.2011 р.

04.02.2011 р. перед судовим засіданням ТОВ „ВВС-ЛТД” (відповідач по справі за первісним позовом) до початку розгляду господарським судом справи по суті у справі № 14/009-11 звернулось в господарський суд Київської області із зустрічним позовом до ТОВ „Геолік-фарм” про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 220 від 18.08.2010 р., укладеного між ТОВ „Геолік-фарм” та ТОВ „ВВС-ЛТД”.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем (за зустрічним позовом) невідповідністю договору купівлі-продажу № 220 від 18.08.2010 р., укладеного між ТОВ „Геолік-фарм” та ТОВ „ВВС-ЛТД”, вимогам законодавства України, недотриманням сторонами договору встановленої законом форми договору в момент його укладення, тощо.

04.02.2011 р. перед судовим засіданням ТОВ „Аптека ВВС” до прийняття рішення у справі № 14/009-11 звернулось в господарський суд Київської області із позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до ТОВ „Геолік-фарм”, ТОВ „ВВС-ЛТД” про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу № 220 від 18.08.2010 р., укладеного між ТОВ „Геолік-фарм” та ТОВ „ВВС-ЛТД”.

04.02.2010 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача (за первісним позовом) надійшов відзив б/н від 03.02.2011 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

04.02.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача (за первісним позовом) заявив клопотання б/н від про залишення позовної заяви без розгляду, що за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку із тим, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду, в підтвердження чого надав лист б/н від 28.12.2010 р. про погодження порядку вирішення спорів.

04.02.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 25.02.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2011 р. прийнято зустрічний позов ТОВ „ВВС-ЛТД” для спільного розгляду з первісним позовом ТОВ „Геолік-фарм” у справі № 14/009-11 і призначено його розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 25.02.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2011 р. повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю „Аптека ВВС” позовну заяву б/н від 03.02.2011 р. та додані до неї матеріали без розгляду.

25.02.2011 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) надійшло клопотання № 15 від 04.02.2011 р., у якому він просить суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на банківські рахунки відповідача ТОВ „ВВС-ЛТД” в обсязі, достатньому для сплати суми заборгованості та судових витрат.

25.02.2011 р. перед судовим засіданням від ТОВ „Аптека ВВС” надійшло клопотання б/н від 25.02.2011 р. про зупинення провадження у справі, у якому товариство просить суд зупинити провадження у справі № 14/009-11 до закінчення розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги ТОВ „Аптека ВВС” на ухвалу господарського суду Київської області про повернення позовної заяви без розгляду.

25.02.2011 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного усного клопотання відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом) про припинення провадження у справі судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки сторони у справі не надали суду належних та допустимих доказів укладення між ними відповідної третейської угоди у письмовій формі про передачу даного спору на вирішення третейського суду. Лист б/н від 28.12.2010 р. про погодження порядку вирішення спорів, наданий відповідачем (за первісним позовом) позивачем (за зустрічним позовом) у процесі розгляду справи не є таким доказом, оскільки його зміст відображає лише волю однієї сторони відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом).

За наслідками розгляду у судовому засіданні вищевказаного клопотання ТОВ „Аптека ВВС” про зупинення провадження у справі судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки обставини, що викладені у клопотанні, згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України не є підставою для зупинення судом провадження у справі.

Крім того, представник відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом) у судовому засіданні заявив клопотання б/н від 25.02.2011 р. про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам провести звірку взаєморозрахунків, що за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом) у судовому засіданні судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю.

Також у судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) відповідача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх первісних позовних вимог, первісні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. Також представник позивача (за первісним позовом) відповідача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти зустрічного позову, просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю з підстав, зазначених у первісній позовній заяві.

Представник відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом) у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти первісного позову, просив суд відмовити в задоволенні первісного позову повністю з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві. Також представник відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом) надав усні пояснення щодо своїх зустрічних позовних вимог, зустрічні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в зустрічній позовній заяві.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.08.2010 р. між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) було укладено договір купівлі-продажу № 220, згідно умов п. 1.1. якого продавець зобовязується передавати лікарські засоби та вироби медичного призначення (у подальшому „товар”) у власність покупця, а покупець зобовязується приймати та оплачувати їх, на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2. договору продавець передає покупцю товар в асортименті, кількості та по цінам, які будуть зазначені у видаткових накладних, які є невідємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору продавець гарантує, що товар, який є предметом цього договору, не обтяжено ніякими правами третіх осіб та не порушує права інтелектуальної власності третіх осіб. У випадку предявлення третіми особам претензій до покупця, повязаних із порушенням прав інтелектуальної власності поставленим товаром, неналежною якістю товару, тощо, постачальник зобовязаний відшкодувати покупцю понесені в звязку із такими претензіями збитки.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кількість та асортимент товару зазначаються в видаткових накладних на кожну партію товару, які формуються відповідно до узгодженої сторонами заявки.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що кількість, ціну та асортимент товару, продавець та покупець повинні узгодити на кожну окрему поставку товару.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що доказом передачі товару у власність покупця є підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні, оформлені належним чином.

Згідно п. 4.1. договору ціни на товар визначаються за згодою сторін та зазначаються у специфікації, яка є невідємною частиною даного договору. Загальна ціна договору складає суму всіх поставок, що здійснені на умовах цього договору. Ціни на товарну партію фіксуються у видатковій накладній на кожну товарну партію і розуміються на умовах DDU.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата вартості товару здійснюється покупцем на підставі звіту про обсяг реалізованого товару. Остаточний термін оплати покупцем партії товару складає 5 (пять) календарних днів з моменту отримання продавцем звіту про обсяг реалізованого товару. Такий звіт покупець зобовязаний надавати кожного 4-го числа наступного за звітним місяця.

Згідно п. 6.1. договору товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем по кількості - з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.2. договору для отримання товару на складі покупця, уповноважена особа покупця надає належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних.

Пунктом 11.7. договору визначено строк його дії, згідно якого договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2010 року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік.

Згідно п. 11.8. договору покупець має право в будь-який час повернути товар, а продавець зобовязується його прийняти.

Одночасно із підписанням договору сторонами було підписано специфікацію від 18.08.2010 р. до договору купівлі-продажу № 220 від 18.08.2010 р.

На виконання умов договору позивачем (за первісним позовом) у період з серпня по жовтень 2010 р. було передано у власність (продано) відповідачу (за первісним позовом) товар на загальну суму 1 619532, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЕК-0006543 від 21.08.2010 р. (25.08.2010 р.) на суму 560232, 00 грн. та довіреністю № 13723 від 25.08.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_2. на отримання товару, видатковою накладною № ЕК-0007741 від 23.09.2010 р. (24.09.2010 р.) на суму 562500, 00 грн. та довіреністю № 14425 від 24.09.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_2. на отримання товару, видатковою накладною № ЕК-0008154 від 05.10.2010 р. (06.10.2010 р.) на суму 496800, 00 грн. та довіреністю № 14649 від 06.10.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_2. на отримання товару, наявними в матеріалах справи.

За період дії договору та його виконання відповідачем (за первісним позовом) було лише частково виконано свій обовязок по оплаті товару та перераховано позивачу (за первісним позовом) грошові кошти у розмірі 767305, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13047 від 11.10.2010 р. на суму 100000, 00 грн., платіжним дорученням № 13542 від 20.10.2010 р. на суму 100000, 00 грн., платіжним дорученням № 13852 від 28.10.2010 р. на суму 100000, 00 грн., платіжним дорученням № 13154 від 03.11.2010 р. на суму 70199, 70 грн., платіжним дорученням № 14742 від 16.11.2010 р. на суму 190032, 30 грн., платіжним дорученням № 14384 від 03.11.2010 р. на суму 207073, 80 грн., наявними у матеріалах справи.

Крім того, за період дії договору та його виконання з листопада по грудень 2010 р. відповідачем (за первісним позовом) було повернуто позивачу (за первісним позовом) товару на загальну суму 145145, 70 грн., що підтверджується накладною на повернення № 459373-0 від 19.11.2010 р. на суму 40883, 40 грн. та довіреністю № 00188 від 22.11.2010 р. позивача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_1. на отримання товару, накладною на повернення № 461219-0 від 22.11.2010 р. на суму 699, 30 грн. та довіреністю № 00193 від 23.11.2010 р. позивача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_1. на отримання товару, накладною на повернення № 477702-0 від 01.12.2010 р. на суму 133, 20 грн. та довіреністю № 00205 від 01.12.2010 р. позивача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_1. на отримання товару, накладною на повернення № 479071-0 від 06.12.2010 р. на суму 103230, 00 грн. та довіреністю № 00209 від 07.12.2010 р. позивача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_1. на отримання товару, накладною на повернення № 504509-0 від 27.12.2010 р. на суму 199, 80 грн. та довіреністю № 00225 від 27.12.2010 р. позивача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_1. на отримання товару, наявними в матеріалах справи.

У жовтні 2010 р. позивач (за первісним позовом) звернувся до відповідача (за первісним позовом) із листом № 167 від 13.10.2010 р., у якому просив відповідача (за первісним позовом) оплатити заборгованість за проданий товар.

У листопаді 2010 р. позивач (за первісним позовом) звернувся до відповідача (за первісним позовом) із претензією № 184 від 02.11.2010 р., у якій просив відповідача (за первісним позовом) повернути всі залишки товару та оплатити заборгованість за проданий товар до 05.11.2010 р.

У листопаді 2010 р. відповідач (за первісним позовом) звернувся до позивача (за первісним позовом) із листом № 2/1896 від 11.11.2010 р., у якому зазначив, що гарантує оплату за отриманий товар не пізніше кінця листопада 2010 р.

У листопаді 2010 р. відповідач (за первісним позовом) звернувся до позивача (за первісним позовом) із листом № 2/1956 від 24.11.2010 р., у якому зазначив, що гарантує оплату заборгованості за отриманий товар у розмірі 207073, 80 грн. не пізніше кінця 30 листопада 2010 р.

Позивач (за первісним позовом) відповідач (за зустрічним позовом) у своїй первісній позовній заяві просить суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) на свою користь 707480, 10 грн. заборгованості за проданий товар за договором купівлі-продажу № 220 від 18.08.2010 р.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача (за первісним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач (за первісним позовом) обовязок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем (за первісним позовом) складає 707080, 50 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу № 220 від 18.08.2010 р., видатковою накладною № ЕК-0006543 від 21.08.2010 р. (25.08.2010 р.) на суму 560232, 00 грн. та довіреністю № 13723 від 25.08.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_2. на отримання товару, видатковою накладною № ЕК-0007741 від 23.09.2010 р. (24.09.2010 р.) на суму 562500, 00 грн. та довіреністю № 14425 від 24.09.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_2. на отримання товару, видатковою накладною № ЕК-0008154 від 05.10.2010 р. (06.10.2010 р.) на суму 496800, 00 грн. та довіреністю № 14649 від 06.10.2010 р. відповідача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_2. на отримання товару, платіжним дорученням № 13047 від 11.10.2010 р. на суму 100000, 00 грн., платіжним дорученням № 13542 від 20.10.2010 р. на суму 100000, 00 грн., платіжним дорученням № 13852 від 28.10.2010 р. на суму 100000, 00 грн., платіжним дорученням № 13154 від 03.11.2010 р. на суму 70199, 70 грн., платіжним дорученням № 14742 від 16.11.2010 р. на суму 190032, 30 грн., платіжним дорученням № 14384 від 03.11.2010 р. на суму 207073, 80 грн., накладною на повернення № 459373-0 від 19.11.2010 р. на суму 40883, 40 грн. та довіреністю № 00188 від 22.11.2010 р. позивача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_1. на отримання товару, накладною на повернення № 461219-0 від 22.11.2010 р. на суму 699, 30 грн. та довіреністю № 00193 від 23.11.2010 р. позивача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_1. на отримання товару, накладною на повернення № 477702-0 від 01.12.2010 р. на суму 133, 20 грн. та довіреністю № 00205 від 01.12.2010 р. позивача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_1. на отримання товару, накладною на повернення № 479071-0 від 06.12.2010 р. на суму 103230, 00 грн. та довіреністю № 00209 від 07.12.2010 р. позивача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_1. на отримання товару, накладною на повернення № 504509-0 від 27.12.2010 р. на суму 199, 80 грн. та довіреністю № 00225 від 27.12.2010 р. позивача (за первісним позовом), виданою на свого представника гр. ОСОБА_1. на отримання товару, звітами про обсяг реалізованого товару, актом звірки розрахунків за період станом на 08.12.2010 р., підписаним уповноваженими представниками сторін, наявними у матеріалах справи.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача (за первісним позовом) в частині стягнення із відповідача (за первісним позовом) заборгованості за проданий товар за договором купівлі-продажу № 220 від 18.08.2010 р. у розмірі 707080, 50 грн.

Позивач (за зустрічним позовом) відповідач (за первісним позовом) у своїй зустрічній позовній заяві просить суд визнати недійсним договору купівлі-продажу № 220 від 18.08.2010 р., укладений між ТОВ „Геолік-фарм” та ТОВ „ВВС-ЛТД”.

Що стосується вказаної зустрічної позовної вимоги позивача (за зустрічним позовом) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із укладенням договорів поставки товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 266 цього ж кодексу предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 цього ж кодексу договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 2 ст. 207 цього ж кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів” (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі” (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Дослідивши договір купівлі-продажу № 220 від 18.08.2010 р., укладений між ТОВ „Геолік-фарм” та ТОВ „ВВС-ЛТД”, суд дійшов висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору (предмет, якість, ціна, строки поставки і оплати, термін дії договору, інші умови), їх зміст та форма договору не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, договір купівлі-продажу № 220 від 18.08.2010 р., укладений між ТОВ „Геолік-фарм” та ТОВ „ВВС-ЛТД”, не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, то позовна вимога позивача (за зустрічним позовом) про визнання його недійсним, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими і незаконними, а тому підлягають відхиленню.

Судові витрати за розгляд первісного позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати за розгляд зустрічного позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача (за первісним позовом) позивача (за зустрічним позовом).

Також, як було зазначено вище, 25.02.2011 р. до канцелярії суду від позивача (за первісним позовом) надійшло клопотання № 15 від 04.02.2011 р., у якому він просить суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на банківські рахунки відповідача ТОВ „ВВС-ЛТД” в обсязі, достатньому для сплати суми заборгованості та судових витрат.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У звязку із тим, що позивач (за первісним позовом) не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про залишення клопотання позивача (за первісним позовом) про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 60, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” (ідентифікаційний код 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Геолік-фарм” (ідентифікаційний код 33055601) 707080 (сімсот сім тисяч вісімдесят) грн. 50 (пятдесят) коп. заборгованості та судові витрати 7 070 (сім тисяч сімдесят) грн. 80 (вісімдесят) коп. державного мита і 233 (двісті тридцять три) грн. 64 (шістдесят чотири) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог первісного позову.

4.Відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

5.Відмовити в задоволенні клопотання № 15 від 04.02.2011 р. Товариства з обмеженою відповідальністю „Геолік-фарм” про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

02 березня 2011 р.