Рішення № 14419249, 01.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/4001.03.11 За позовом          Закритого акціонерного товариства "Діавест+"

до                    Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк"

Третя особа          Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Офіс Україна"

про                    припинення договору поруки № 417-П/07 від 18.07.07р.

Суддя: Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    не з’явився

Від відповідача:          Черей О.В. (Дов.)

Від третьої особи:          не з’явився

У судовому засіданні 01.03.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Закрите акціонерне товариство "Діавест+" звернувся до Господарського суду міста Києва до Відповідача - Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" з вимогою припинити договір поруки № 417-П/07 від 18.07.07р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань щодо одностороннього збільшення зобов’язань позивача як поручителя відповідно до договору поруки № 417-П/07 від 18.07.07р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2011р. порушено провадження у справі № 57/40, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Офіс Україна"(03039, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 46/1 літера А; ідентифікаційний код 35234592) та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18.02.2011 р.

17.02.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Офіс Україна" надійшло клопотання про підтримання позовних вимог позивача та про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

18.02.2011 р. в судовому засіданні представник Відповідача - Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" надав суду відзив на позов згідно якого позовні вимоги заперечує повністю.

В судовому засіданні 18.02.2011р. оголошувалась перерва до 01.03.2011р., про що сторони були належним чином повідомлені.

Представник Позивача - Закритого акціонерного товариства "Діавест+" в судове засідання 01.03.2011р. не з’явився. Таким чином, позивач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. За таких обставин справа розглядається без участі представника позивача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2007 року між Відповідачем - Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" та третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Офіс Україна" було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 299-МВ/07 (далі - Договір).

Також, 18 вересня 2007 року між Відповідачем - Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Позивачем - Закритим акціонерним товариством "Діавест+" було укладено договір поруки № 417-П/07 (далі - Договір поруки). Відповідно до умов даного договору Позивач є поручителем за кредитним договором № 299-МВ/07.

Позивач зазначає, що відповідно до умов п. 2 Договору поруки він як поручитель повинен забезпечувати виконання зобов’язань третьою особою за основним договором, а саме повернення кредиту сума якого у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії, проценти за користування кредитом у розмірі 12,0% річних за користування кредитом наданим у доларах США; 11,0% за користування кредитом у євро; 15% за користування кредитом у гривнях. Проте, Позивачу стало відомо, що Відповідач порушив умови Договору поруки, оскільки вже двічі підвищував процентну ставку за користування кредитом згідно основного договору чим було істотно збільшено зобов’язання Позивача за договором поруки без попереднього погодження із Позивачем, оскільки таки зміни були погоджені тільки із третьою особою.

Таким чином, на переконання Позивача, зміни внесені в кредитний договір повинні були бути узгоджені з Позивачем та супроводжуватись зміною умов Договору поруки відповідно до вимог ЦК України (ст. 654). До того ж, відповідно до п. 5.4 Договору поруки у випадку збільшення відповідальності боржника за основним договором передбачена цим Договором порука діє тільки у випадку, якщо Позивач надасть свою згоду на таке збільшення.

Оскільки Позивач свою згоду на зміну умов Договору поруки не надавав, він звернувся до суду з вимогою припинити Договір поруки на підставі ст. 559 ЦК України, яка визначає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується його обсяг відповідальності.

Проте, судом встановлено, що обставини викладені Позивачем в позовній заяві, не відповідають матеріалам справи, оскільки з наданих Відповідачем суду додаткових угод № 1 від 18.10.2007р. та № 2 від 19.11.2007р. до договору поруки № 417-П/07 від 18.09.2007р. скріплених печаткою Позивача та підписом його посадової особи вбачається, що Позивач, уклавши зазначені додаткові угоди, надав свою згоду на будь-які зміни обсягу відповідальності третьої особи за основним договором, в тому числі такі, внаслідок яких відбудеться збільшення обсягу відповідальності Позивача за цим договором, зокрема, але не виключно, будь-які зміни основного договору, внаслідок яких збільшується ліміт кредитної лінії, що надається третій особі, та/або розмір процентів за користування кредитом, та/або комісійних винагород, неустойки, будь-яких інших платежів, які третя особа повинна сплачувати Відповідачу та за виконання яких Позивач поручається згідно з Договором поруки.

З урахуванням даних обставин вбачається, що підписавши дані додаткові угоди Позивач погодився на зміну умов основного договору щодо збільшення його відповідальності як поручителя боржника - третьої особи.

До того ж суд вважає, що позовна вимога Позивача не відповідає способам захисту прав суб’єктів господарювання, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом.

Відповідно ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання. Кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначеного суб’єкта захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов’язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно ст. 15 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, зі змісту наведених норм закону вбачається, що вимога Позивача про припинення правочину - договору поруки не відповідає передбаченим чинним законодавством способам захисту прав та охоронюваних законом інтересів оскільки в даному випадку у суду відсутні повноваження по вчиненню дій саме щодо припинення правочину.

Натомість, суд звертає увагу Позивача, що з урахуванням обставин справи суд може визнати недійсним або розірвати в судовому порядку правочин за вимогою сторони, яка вважає, що такий правочин порушує її права або охоронювані законом інтереси і як наслідок такий правочин припинить свою дію.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                               О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 07.03.2011р.