Рішення № 14419178, 02.03.2011, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
02.03.2011
Номер справи
17/187
Номер документу
14419178
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/18702.03.11 За позовом          Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

До           Житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець»

Треті особи,           які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,

          1) житлово-експлуатаційна контора «Діброва»

          2) акціонерна енергопостачальні компанія «Київенерго»

3) комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

Про           стягнення 19509,09 грн.

                                                                                           Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

Від позивача                     Омельченко А.А. (за дов.)

                                        Юраков Є.Ю. (за дов.)

Від відповідача                    Костюк О.А. (за дов.)

Від третіх осіб                    не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Дніпровець»про стягнення заборгованості за надані за умовами договору № 03391/4-10 від 18.11.2003 р. послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 19509,09 грн., а саме: 14163,01 грн. основного боргу, 4521,49 грн. збитків від інфляції, 614,87 грн. трьох процентів річних та 209,71 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за період з 01.03.2007 р. по 01.02.2010 р. не в повному обсязі виконувався обов’язок по оплаті наданих за умовами договору № 03391/4-10 від 18.11.2003 р. послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що:

- послуги з постачання гарячої води відповідачу надаються третьою особою-1, якій відповідач їх й оплачує;

- позивач безпідставно нараховує відповідачу заборгованість за гаряче водопостачання в літній період, оскільки щороку в м. Києві протягом одного місяця відсутня гаряча вода;

- визначення обсягів постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, та, відповідно, кількість стічних вод визначаються відповідно до показань приладу обліку, встановленому в центральному тепловому пункті, що фіксується представниками сторін і розподіляється між споживачами послуг, які приєднані до центрального теплового пункту в процентному співвідношенні в залежності від кількості мешканців в будинку. Відповідач обслуговує окремо розташований тепловий пункт за адресою: вул. Саратовська, 6, де встановлений прилад обліку, проте, зазначений прилад обліку останній раз був повірений з моменту встановлення та після цього не перевірявся більше трьох років, у зв’язку з чим показує невірну інформацію.

Третя особа-1 у письмових поясненнях по справи зазначає, що вона не укладала з позивачем договору про обслуговування будинку по вул. Саратовській, 6/42, що спростовує твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа-2 у письмових поясненнях по справи зазначає, що відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 710218 від 01.03.1999 р., укладеного з відповідачем, третя особа-2 постачає відповідачу саме теплову енергію, не стягуючи плату за холодну воду, і що плата за холодну воду, яка використовується для підігріву гарячої води, має сплачуватись позивачем саме відповідачу.

Третя особа-3 у письмових поясненнях зазначає, що вона не є стороною спірного договору, а тому їй невідома суть вказаних договірних зобов’язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 р. порушено провадження у справі № 17/187.

Ухвалою суду від 09.06.2010 р. до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено житлово-експлуатаційну контору «Діброва»та акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 р., провадження у справі зупинено до вирішення пов’язаних з нею справи № 2а-57/09, що розглядається Київським апеляційним адміністративним судом, та справи № 2а-851/10, яка розглядається у Шевченківському районному суді м. Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2010 р. у справі № 17/178 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2010 р. по даній справі скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.01.2010 р. замінено назву позивача на публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Головний інформаційно-обчислювальний центр».

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

18.11.2003 р. між позивачем та відповідачем укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03391/4-10 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов’язується розраховуватись за вищезазначені послуги відповідно до умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (далі –Правила-1).

Правила-1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі –Правила-2).

Враховуючи те, що протягом періоду, заборгованість за який заявлена до стягнення, діяли як Правила-1 (до 18.10.2008 р.) так і Правила-2 (з 18.10.2008 р.), і, відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»(далі - Закон), вони є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, Правила-1 та Правила-2 підлягають застосуванню до спірних правовідносин у ті періоди, в які вони діяли.

Відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Правилами-1 (п. 12.1.), Правилами-2 (п. 2.1), як і Законом, передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п.п. 1.10, 12.5 Правил 1.

Пунктом 4.1 Правил-1 встановлено, що абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води.

Пунктом 3.1 Правил-2 визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 5.1 Правил-2 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Умовами Договору передбачено, що кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показаннями водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється як правило щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача (п. 3.1 Договору).

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію, відповідно до п. 21.2 Правил (п. 3.3 Договору).

Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильника менше двох місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10 днів. Такий порядок зберігається до установки водолічильника і перерахунок за попередній час не провадиться (п. 3.2. Договору).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води (код 29-1604) за період з березня 2007 року по лютий 2010 року включно в сумі 9219,09 грн.;

- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 29-51604), за період з березня 2009 року по лютий 2010 року включно в сумі 4943,92 грн.

Пунктом 3.13 Правил-2 визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач обслуговує окремо розташований тепловий пункт за адресою: вул. Саратовська, 6, де встановлений прилад обліку.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства відповідач має обов’язок оплачувати питну воду, яка використовується для приготування гарячої води щодо зазначеного теплового пункту.

Проте, як було визначено вище, приписами чинного законодавства передбачено виключно договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Для приведення своїх відносин з приводу постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, у відповідність до вимог закону 06.02.2007 р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 1 до договору № 03391/4-10 від 18.11.2003 р. про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої (далі - Додаткова угода), предметом якої є відносини сторін щодо постачання позивачем відповідачу питної води, яка використовується для приготування гарячої води

Додатковою угодою сторони погодили доповнити Договір пунктом 5.5 наступного змісту:

«Порядок визначення обсягів поставленої питної води, яка використовується для приготування гарячої, та відповідної кількості стічних вод визначається відповідно до показань приладу обліку, встановленого в центральному тепловому пункті (ЦТП), що фіксується представниками позивача та відповідача, і розподіляється між споживачами послуг, які приєднані до ЦТП, в процентному співвідношенні, залежно від кількості мешканців кожного будинку. Вищевказаний процентний розподіл закріплено додатком до даної угоди, який є його невід’ємною частиною.

У разі, якщо в будинку встановлено індивідуальний тепловий пункт (ІТП) –позивач нараховує відповідачу 100% обсягу спожитої питної води, що зафіксована приладом обліку холодної води, встановленому на вводі в будинок. Якщо до водопідігрівача встановлено прилад обліку питної води, яка використовується для приготування гарячої води, то обсяг зазначених послуг визначається згідно з показниками водолічильника. У свою чергу, холодна вода визначається як різниця між загальним обсягом використаної питної води та обсягом холодної води, яка використовується для приготування гарячої води.

Кількість стічних вод, скинутих відповідачем у міську каналізаційну мережу після використання гарячої води, дорівнює обсягу питної води, що були використана для приготування гарячої води.»

Отже, враховуючи те, що сторони в установленому чинним законодавством порядку дійшли згоди щодо договірного оформлення правовідносин з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, нарахування позивачем відповідачу плати за споживання даної послуги є цілком правомірним.

Як слідує з матеріалів справи, за період з березня 2007 року по лютий 2010 року включно позивачем відповідачу надано послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 63191,56 грн., що з врахуванням знижки в сумі 2274,69 грн. та перерахунків в сумі 87,26 грн. становить суму 60829,61 грн., з яких:

- плата за послуги по коду 29-1604 (постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої водив період з березня 2007 року по лютий 2010 року) становить суму 54723,01 грн., на яку нараховано знижку в сумі 2195,39 грн. та здійснено перерахунок на суму 48,79 грн.;

- плата за послуги по коду 29-51604 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, за період з березня 2009 року по лютий 2010 року включно) становить суму 8468,55 грн., на яку нараховано знижку в сумі 79,30 грн. та здійснено перерахунок на суму 38,47 грн.

Факт надання послуг на зазначену суму підтверджується доданими до матеріалів справи виписками з особового рахунку відповідача, актами зняття показань з приладів обліку, нарядами на встановлення лічильників тощо.

Крім того, слід зазначити, що умовами Договору (п.п. 3.4, 3.5) передбачено направлення позивачем платіжних документів до банківської установи відповідача, а у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов’язаний у 5-денний термін з дня пред’явлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідно акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з приводу незгоди з кількістю або вартістю наданих протягом спірного періоду послуг, а відтак, відповідно до умов Договору вони вважаються прийнятими відповідачем.

З огляду на викладене вище, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що позивач безпідставно нараховує відповідачу заборгованість за гаряче водопостачання в літній період, а також на те, що показники приладів обліку показують невірну інформацію.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади, у п’ятиденний термін з дня пред’явлення позивачем платіжних документів до банківської установи. Позивач інформує відповідача про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи відповідача.

Згідно з п. 3.6 Договору щомісячно позивач виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно Договору.

Позивачем до матеріалів справи долучено відповідні дебетові інформаційні повідомлення, які він виставляв на оплату спірної заборгованості.

Як слідує з наданих позивачем пояснень, відповідач за отримані протягом спірного періоду послуги перерахував відповідачеві 46666,60 грн., з яких 43259,74 грн. становить сума, сплачена за послуги по коду 29-1604 (постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води), а 3406,86 грн. –по коду 29-51604 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за послуги водопостачання та водовідведення, надані за умовами Договору в період з березня 2007 року по лютий 2010 року включно, становить 14163,01 грн., які складаються з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код 29-1604) в сумі 9219,09 грн.;

- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 29-51604) в сумі 4943,92 грн.

Позивачем не надано жодних доказів направлення платіжних вимог, проте, суд вважає, що позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав заходів щодо виконання свого договірного зобов’язання, суду не надав.

Відповідно до статті 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача послуги з водопостачання та водовідведення, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов’язання, оскільки зазначені послуги не були позивачем відповідачу подаровані, і відповідач мав певні обов’язки перед позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 14163,01 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 209,71 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 614,87 грн. та збитків від інфляції в сумі 4521,49 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з житлово-експлуатаційної контори «Діброва»(252190, м. Київ, вул. Саратовська, 6/42, код 23494909) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327664) 14163 (чотиринадцять тисяч сто шістдесят три) грн. 01 коп. основного боргу, 209 (двісті дев’ять) грн. 71 коп. пені, 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 87 коп. трьох процентів річних та 4521 (чотири тисячі п’ятсот двадцять одну) грн. 49 коп. збитків від інфляції, 905 (дев’ятсот п’ять) грн. 09 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                 О. Г. Удалова

Рішення підписано 10.03.2011 р.

Часті запитання

Який тип судового документу № 14419178 ?

Документ № 14419178 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 14419178 ?

Дата ухвалення - 02.03.2011

Яка форма судочинства по судовому документу № 14419178 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 14419178 ?

В Господарський суд м. Києва
Попередній документ : 14419177
Наступний документ : 14419184