Рішення № 14419125, 23.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/3923.02.11 За позовом Управління МВС України в Хмельницькій області

до 1. Редакції «Газети по-київськи»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво "ПресЦентр"

про захист ділової репутації

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача Мережук В.П. дов. № 3/2010 від 26.03.2010 р.

від відповідача-1 не зявився

від відповідача-2 не зявився

в судовому засіданні 23.02.11 року, відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Управління МВС України в Хмельницькій області (Позивач) звернулося до суду з позовом до Редакції «Газети по-київськи»(Відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦентр»(Відповідач 2) про захист ділової репутації. Позов мотивований тим, що інформація, яка була опублікована в «Газеті по-київськи»№ НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року на 5-ій сторінці в матеріалі під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3», не відповідає дійсності та порочить ділову репутацію Управління МВС України в Хмельницькій області.

04.02.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі № 13/39.

В судовому засіданні позивач уточнив вимоги, відповідачі не зявились проте, відповідач-2 надав письмові пояснення через канцелярію суду і просив припинити провадження у справі з підстав необхідності залучити до участі у справі як належного іншого відповідача особу вислів якої був відтворений у номері газети.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідки ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обовязками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В «Газеті по-київськи»в № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року на 5-ій сторінці в рубриці «ІНФОРМАЦІЯ_2»опубліковано редакційний матеріал, без зазначення автора, під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3». Після заголовку міститься наступний текст: «В Хмельницком милиция задержала предпринимателей ОСОБА_7 и ОСОБА_8, они принимали участие в митинге, во время которого толпа выбила двери в здании обладминистрации. По словам депутата ОСОБА_10, задержанных обвиняют в хранении наркотиков, которые, как уверяет ОСОБА_10, были подброшены».

Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що опублікованою статтею були порушені його немайнові права, оскільки в ній була розповсюджена інформація, що не відповідає дійсності та порочить його ділову репутацію.

16 листопада 2010 року на майдані Незалежності у місті Хмельницькому проходила акція протесту проти прийняття Верховною Радою України нового податкового кодексу.

Під час акції невстановленими особами були вчинені дії, що грубо порушували громадський порядок із заподіянням матеріальної шкоди.

18 листопада 2010 року старшим слідчим СВ Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_6 винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за фактом вчинення нею хуліганських дій за ознаками злочину, передбаченого ст.296 ч.3 КК України (хуліганство). 18.11.2010 о 14 годині 23 хвилини ОСОБА_7 було затримано на підставі ст.115 КПК України в порядку ст.106 КПК України.

19 листопада 2010 року відносно ОСОБА_8 за фактом вчинення ним хуліганських дій за ознаками злочину, передбаченого ст.296 ч.3 КК України (хуліганство). 19.11.2010 о 16 годині 40 хвилини ОСОБА_8 було затримано на підставі ст.115 КПК України в порядку ст.106 КПК України.

Позивач стверджує, що кримінальні справи за фактом зберігання наркотичних засобів відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 порушено не було, що також підтверджує Довідка по кримінальній справі № 19/3201, підписана старшим слідчим СВ Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області, старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6

Позивач вважає, що матеріал під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3»з наступним текстом: «В Хмельницком милиция задержала предпринимателей ОСОБА_7 и ОСОБА_8, они принимали участие в митинге, во время которого толпа выбила двери в здании обладминистрации. По словам депутата ОСОБА_10, задержанных обвиняют в хранении наркотиков, которые, как уверяет ОСОБА_10, были подброшены», містить недостовірну інформацію, що не відповідає дійсності, а безпідставні звинувачення на адресу хмельницької міліції порочать ділову репутацію Управління МВС України в Хмельницькій області.

Крім того, Позивач переконаний, що внаслідок публікації цієї негативної інформації стосовно УМВСУ в Хмельницькій області, що поширена серед значної кількості респондентів газети з тиражем у 475500 примірників, ділова репутація Позивача зазнала негативних наслідків з точки зору додержання працівниками УМВС України в Хмельницькій області законів, їх професійності та репутації як правоохоронного органу.

Вимога, направлена головному редактору «Газети по-київськи»ОСОБА_9 щодо спростування інформації, яка не відповідає дійсності та була надрукована у випуску газети №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, залишена адресатом без належного реагування, відповіді Позивач не отримав і тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивач, в ході розгляду справи, підтримав вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

23 лютого 2011 року Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просив суд: визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію Управління МВС України в Хмельницькій області, викладену у «Газеті по-київськи»№ НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року на 5-й сторінці в матеріалі «ІНФОРМАЦІЯ_3», наступну інформацію: назву цієї статті «ІНФОРМАЦІЯ_3»; - «задержанных обвиняют в хранении наркотиков, которые, как уверяет ОСОБА_10, были подброшены»; а також просив суд зобовязати редакцію «Газети по-київськи»та ТОВ «Видавництво «ПресЦентр»спростувати зазначену недостовірну інформацію, опублікувавши в цій же газеті, в такий же спосіб, тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти, під заголовком спростування та з текстом такого спростування, редакцію якого запропонував Позивач та покласти на відповідачів судові витрати.

Представник Відповідача-2 позовні вимоги не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, мотивуючи свої заперечення тим, що інформація, яку Позивач вимагає визнати недостовірною, поширила першою народний депутат України ОСОБА_10. Саме на ОСОБА_10, як на джерело цієї інформації, і міститься посилання в публікації редакції «Газети по-київськи», яку Позивач оспорює. В підтвердження своїх заперечень, Відповідач-2 надав суду роздруківку офіційного веб-сайту політичної партії «За Україну», де заступник голови партії, народний депутат ОСОБА_10 поширює інформацію, яка лягла в основу публікації в «Газеті по-київськи»№ НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року на 5-й сторінці в матеріалі «ІНФОРМАЦІЯ_3». Відповідач також надав суду офіційне підтвердження народного депутата України ОСОБА_10, адресоване головному редактору «Газети по-київськи»та генеральному директору ТОВ «Видавництво «ПресЦентр», яким ОСОБА_10 засвідчує, що робила публічну заяву з приводу подій 18 листопада в м.Хмельницькому, зміст якої точно переданий офіційним сайтом партії «За Україну»та оприлюднений на сторінці мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідач-2 в своїх запереченнях посилається на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року, вважаючи , що належним Відповідачем у даній справі є ОСОБА_10, а провадження в господарському суді за цим позовом має бути припиненим за п.1. ч.1. ст. 80 ГПК України. Проте, такі твердження Відповідача-2 щодо припинення провадження у справі з цих підстав судом не можуть братися до уваги, виходячи з наступного. Інформація народного депутата України, заступника голови політичної партії «За Україну»ОСОБА_10 була поширена та оприлюднена на офіційному сайті політичної партії «За Україну», яка не є предметом позову, інформація веб-сторінки політичної партії «За Україну»стала офіційним джерелом для формування та друку інформації в «Газеті по-київськи»під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Крім того, інформація надрукована в «Газеті по-київськи»не є тотожною з тією інформацією, що була розміщена на веб-сайті, вона є видозміненою, має інший заголовок та інший обсяг. Відповідач-2 безпідставно надає ОСОБА_10 статус автора публікації «Газети по-київськи», оскільки вона не є таким, а є лише джерелом інформації для публікації в «Газеті по-київськи»в № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яку Відповідач-1 та Відповідач-2 використали з веб-сайту політичної партії «За Україну»і зробили цю публікацію редакційною, тобто без зазначення автора в кінці публікації. В тексті зазначається лише посилання на ОСОБА_10, як на джерело походження цієї інформації.

Підстави та порядок спростування інформації регламентує ст.37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Відповідно до приписів ст. ст.1,21 ГПК України, господарські суди не мають повноважень, необхідних для залучення фізичних осіб до участі у справі як відповідачів.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.

За приписами частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту щодо поширення інформації, яка шкодить його діловій репутації.

Отже, за змістом наведених приписів чинного законодавства право на спростування має особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не завдало шкоди її діловій репутації. Крім того, відповідно до приписів статті 47 Закону України "Про інформацію" порушення законодавства України про інформацію тягне за собою, зокрема, і цивільно-правову відповідальність згідно з законодавством України. Серед порушень цього законодавства у наведеній статті передбачено і поширення відомостей, що не відповідають дійсності.

Згідно з положеннями ст.277 ЦК України і ст.10 ЦПК, обовязок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. При опублікуванні чи іншому поширені оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Згідно зі ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації (стаття 14 Закону України "Про інформацію").

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Відповідно до ст. 49 Закону України “Про інформацію”органи державної влади, органи місцевого самоврядування як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати по суду лише спростування недостовірної інформації та не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадову особу органу державної влади чи органу місцевого самоврядування права на захист честі, гідності та ділової репутації у суді.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 “Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під діловою репутацією юридичної особи , у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

З огляду на матеріали справи та пояснення Позивача вбачається, що в оспорюваній інформації, надрукованій в «Газеті по-київськи», мова йде про фізичних осіб, підприємців ОСОБА_7 і ОСОБА_8, про те, що вони брали участь в мітингу, під час якого були вибиті двері в приміщенні обладміністрації. Правдивість та дійсність цієї частини інформації підтверджується самим же Позивачем у позовній заяві, в поясненнях та довідці по кримінальній справі №19/3201. Цією ж довідкою по кримінальній справі, Позивач додатково підтверджує дійсність інформації щодо того, що підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 «Хмельницькою міліцією»були затримані. Таким чином, відсутні підстави визнавати інформацію в цій частині недостовірною.

Щодо останнього речення оспорюваної інформації «По словам депутата ОСОБА_10, задержанных обвиняют в хранении наркотиков, которые, как уверяет ОСОБА_10, были подброшены», всебічне дослідження на предмет достовірності цієї інформації не є можливим для господарського суду, оскільки її основою є інформація слідства в кримінальній справі відносно зазначених підприємців, що є таємницею слідства і якою господарський суд не володіє. Крім того, Відповідачі, на яких покладається обовязок доказування дійсності поширеної ними інформації, також не можуть мати доступ до доказів, які містяться в кримінальній справі, допоки таке слідство не закінчено і по якій, в свою чергу, відсутній обвинувальний висновок.

Однак, судом встановлена певна некоректність інформації, яка суттєво впливає на її зміст та юридичні наслідки. Така невідповідність інформації дійсності міститься в заголовку оспорюваної публікації «ІНФОРМАЦІЯ_3», і полягає ця розбіжність в тому, що інформація заголовка частково не відповідає інформації тексту, розміщеному під заголовком. Так, в тексті йде мова про те, що «милиция задержала предпринимателей»і це є правдивою інформацією, офіційно підтвердженою Позивачем, однак в заголовку зазначено, що «ІНФОРМАЦІЯ_3»юридичні поняття, визначені КПК України, «затримання»та «арешт»не є тотожними, а є різними за своїм юридичним, процесуальним, наслідковим та характерним значенням, мають різні підстави та порядок застосування, визначеного кримінально-процесуальним законодавством, то й прирівнення понять «арешт»та «затримання»є помилковим, та таким, що може тлумачитися як неточне, неправдиве, негативне щодо особи Позивача.

Відповідно до частини третьої статті 277 Цивільного кодексу України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Тобто, цією нормою встановлюється презумпція недостовірності негативної інформації про особу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію Управління МВС України в Хмельницькій області, надруковану у «Газеті по-київськи»№ НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року на 5-й сторінці в матеріалі «ІНФОРМАЦІЯ_3», та міститься в заголовку цієї публікації, такою, що підлягає задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобовязання редакції «Газети по-київськи»та ТОВ «Видавництво «ПресЦентр»спростувати зазначену недостовірну інформацію, опублікувавши в цій же газеті, в такий же спосіб, тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти, під заголовком «спростування», із повідомленням про ухвалене у цій справі судове рішення, з текстом в редакції, запропонованій Позивачем, а саме: «у виписку №НОМЕР_1 від 22.11.2010 р. розміщено недостовірну інформацію, у звязку з цим маємо повідомити наступне: «Підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8, учасників «антиподаткового»мітингу в м.Хмельницькому, міліція не звинувачує у зберіганні наркотиків. Жодної кримінальної справи за фактом зберігання наркотиків відносно них не порушено», - суд визнає такими, що також підлягають задоволенню.

Водночас інформація яку просить викласти в спростування: «Як зясувалося, відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.296 ч.3.КК України (хуліганство), за фактом вчинення ними хуліганських дій під час акції протесту проти прийняття Верховною Радою України нового Податкового кодексу, на якій вони разом з іншими особами, перебуваючи поряд із входом в приміщення Хмельницької обласної Державної адміністрації, грубо порушуючи громадський порядок, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, ігноруючи вимоги представників влади, які припиняли хуліганські дії, умисно пошкодили вхідні двері приміщення ОДА», є більш широкою за змістом проти викладеної: «ІНФОРМАЦІЯ_3»і «По словам депутата ОСОБА_10, задержанных обвиняют в хранении наркотиков, которые, как уверяет ОСОБА_10, были подброшены», а тому в цій частині позов не може бути задоволений.

Відповідно до ст. 47-1 Закону України “Про інформацію” ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

На поширену відповідачем недостовірну інформацію не розповсюджуються підстави звільнення від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності.

Згідно з ст. 47 Закону України "Про інформацію" відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчинені таких порушень, як надання інформації, що не відповідає дійсності, поширенні відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Стосовно вимог про визнання недостовірною інформації щодо тексту «По словам депутата ОСОБА_10, задержанных обвиняют в хранении наркотиков, которые, как уверяет ОСОБА_10, были подброшены»та розміщення інформації про її спростовування, то ці вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобовязаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Як встановлено, депутат ОСОБА_10 підтвердила листом №259/11 від 22.02.11, що дійсно робила публічну заяву наступного змісту: «В четвер, 18 листопада одному з організаторів підприємницьких акцій протесту проти Податкового кодексу в Хмельницькому ОСОБА_7 підкинули наркотики»«до однієї з активісток штабу протестуючих в Хмельницькому підкинули наркотики»«задержанных обвиняют в хранении наркотиков, которые, как уверяет ОСОБА_10, были подброшены»і така інформація була розміщена на сторінці мережі інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4

Оскільки, зміст висловлювань особи, пряма мова якої викладена у інформації, не спростований, як і не спростований сам факт таких висловлювань, а редакція тексту спростування, викладена Позивачем в позовних вимогах, містить інформацію досудового слідства, що не підтверджена в повному обсязі та відповідними процесуальними документами щодо окремих осіб та обставин, які не можуть бути предметом дослідження господарського судочинства; що не підтверджені обвинувальним вироком суду та виходять за межі предмету доказування та власне предмету позову і можуть спричинити посягання на права та свободи інших людей, - суд визнає її неприйнятною для задоволення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів в розмірі 42 (сорок дві)грн. 50 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобовязати редакцію «Газети по-київськи»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 104 а, реєстраційне свідоцтво КВ№14341-3312ПР від 27.08.08) та ТОВ «Видавництво «ПресЦентр»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 104 а, код ЄДРПОУ 32251497) спростувати недостовірні відомості стосовно інформації, викладеної у «Газеті по-київськи» в № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року на 5-й сторінці в матеріалі «ІНФОРМАЦІЯ_3», наступну інформацію: назву(заголовок) цієї статті «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Спростування зробити шляхом публікації протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили в цій же газеті, в такий же спосіб, тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти, під заголовком «спростування», із повідомленням про ухвалене у цій справі судове рішення, наступного тексту: «у виписку №НОМЕР_1 від 22.11.2010 р. розміщено недостовірну інформацію, у звязку з цим маємо повідомити наступне: «Підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8, учасників «антиподаткового»мітингу в м.Хмельницькому, міліція не звинувачує у зберіганні наркотиків. Жодної кримінальної справи за фактом зберігання наркотиків відносно них не порушено».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦентр»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 104 а, код ЄДРПОУ 32251497, та з Редакції «Газети по-київськи»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 104 а, реєстраційне свідоцтво КВ№14341-3312ПР від 27.08.08) солідарно, з будь-яких їх рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Управління МВС України в Хмельницькій області (02017, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, код ЄДРПОУ 08592336, р/р 35228007000044 Головне Управління Державного Казначейства України в Хмельницькій області, МФО 815013) 42 (сорок дві)грн. 50 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішення законної сили видати наказ.

5. В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Курдельчук І.Д.

дата складання 03.03.11