Рішення № 14419124, 02.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/48302.03.11 За позовом          Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

До           Комунального підприємства «ЖЕО-105»Голосіївської районної в м. Києві ради

Третя особа-1           на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерна енергопостачальні компанія «Київенерго»

Третя особа-2           на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Головний інформаційно- обчислювальний центр»

Про           стягнення 269930,95 грн.

                                                                                           Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

Від позивача                     Омельченко А.А. (за дов.)

                                        Юраков Є.Ю. (за дов.)

Від відповідача                     Дацюк І.І. (за дов.)

Від третьої особи-1          Гусєва Д.І. (за дов.)

Від третьої особи-2          не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»з позовом до комунального підприємства «ЖЕО-105»Голосіївської районної в м. Києві ради про стягнення заборгованості за надані за умовами договору № 06443/2-01 від 14.03.2006 р. послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 256893,91 грн., а саме: 252914,39 грн. основного боргу, 516,40 грн. трьох процентів річних та 3463,12 грн. пені.

21.01.2011 року позивач звернувся до суду з клопотанням про збільшення розміру позовних вимог, з урахуванням якого позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 265640,68 грн., трьох процентів річних в сумі 556,52 грн. та пені в сумі 3733,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за період з 01.05.2010 р. по 01.08.2010 р. не в повному обсязі виконувався обов’язок по оплаті наданих за умовами договору № 06443/2-01 від 14.03.2006 р. послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідач позовні вимоги відхилив. Враховуючи той факт, що з загальної кількості бойлерів, які обслуговують будинки відповідача –50, 22 перебувають на балансі відповідача, а 28 –на балансі акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», сторона стверджує, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу вартість 25076 куб. м. спожитої води на суму 38115 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово- комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»відповідач уклав договори на реструктуризацію заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з мешканцями квартир на загальну суму 458263 грн., і, відповідно до приписів ст. 5 вказаного закону, на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня.

Також відповідач зазначає, що має заборгованість бюджету перед ним в розмірі 313300,36 грн., яка становить суму пільг та субсидій для мешканців будинків по оплаті вартості послуг з холодного водопостачання та водовідведення.

Третя особа-1 у письмових поясненнях по справи зазначає, що відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1533282 від 01.03.2008 р., укладеного з відповідачем, третя особа-1 постачає відповідачу саме теплову енергію, не стягуючи плату за холодну воду, і що плата за холодну воду, яка використовується для підігріву гарячої води, має сплачуватись позивачем саме відповідачу.

Третя особа-2 у письмових поясненнях зазначає, що вона не є стороною спірного договору, а тому їй невідома суть вказаних договірних зобов’язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2010 р. порушено провадження у справі № 17/483.

Ухвалою суду від 13.12.2010 р. до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»(на стороні позивача) та комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Головний інформаційно-обчислювальний центр»(на стороні відповідача).

Ухвалою суду від 24.01.2010 р. замінено назву позивача на публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

14.03.2006 р. між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06443/2-01 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред’явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов’язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлений Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р. (далі –Правила), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за Договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»(далі - Закон), Правила є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Правилами (п. 2.1), як і Законом, передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п. п. 1.10, 12.5 Правил.

Пунктом 3.1 Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 5.1 Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Умовами Договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами (п. 2.1.1 Договору).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код 1-1376) за період з травня 2010 року по липень 2010 року включно в сумі 246266,45 грн.;

- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 1-51376) за період з травня 2010 року по липень 2010 року включно в сумі 19374,23 грн.

Пунктом 3.13 Правил визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, з загальної кількості бойлерів, які обслуговують будинки відповідача –50, 22 перебувають на балансі відповідача, а 28 –на балансі акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго».

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства відповідач має обов’язок оплачувати питну воду, яка використовується для приготування гарячої води щодо бойлерів, які перебувають на балансі відповідача.

Проте, як було визначено вище, приписами чинного законодавства передбачено виключно договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Для приведення своїх відносин з приводу постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води щодо бойлерів, що перебувають на балансі відповідача, 25.10.2006 р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду до договору № 06443/2-01 від 14.03.2006 р. про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої (далі Додаткова угода), предметом якої є відносини сторін з приводу постачання позивачем відповідачу питної води, використаної для приготування гарячої води

Вказана додаткова угода підписана з протоколом розбіжностей та додатком.

До згаданої додаткової угоди додано підписаний директором відповідача додаток «Перелік бойлерів, які не обслуговуються тепловими мережами АК «Київенерго».

Отже, враховуючи те, що сторони в установленому чинним законодавством порядку дійшли згоди щодо договірного оформлення правовідносин з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, нарахування позивачем відповідачу плату за споживання даної послуги є цілком правомірним.

Як слідує з матеріалів справи, за період з травня 2010 року по липень 2010 року включно позивачем відповідачу надано послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 694371,12 грн., з яких 634871,12 грн. становлять плата за послуги по коду 1-1376 (постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води), а 59900 грн. – по коду 1-51376 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води).

Факт надання послуг на зазначену суму підтверджується доданими до матеріалів справи виписками з особового рахунку відповідача, актами зняття показань з приладів обліку, нарядами на встановлення лічильників тощо.

Крім того, слід зазначити, що умовами Договору (п.п 2.1.6, 2.2.4) передбачено направлення відповідачем представника до позивача для звіряння облікових даних щодо кількості та вартості спожитих послуг щоквартально, а у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов’язаний у 10-денний термін письмово повідомити про це постачальника та направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з приводу незгоди з кількістю або вартістю наданих протягом спірного періоду послуг, а відтак, відповідно до умов Договору вони вважаються прийнятими відповідачем.

З огляду на викладене вище, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу вартість 25076 куб. метрів спожитої води - 38115 грн.

Розділом 2.2 Договору визначено порядок розрахунків за ним, а саме те, що:

- позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді –дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги –доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів (п. 2.2.1);

- у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу (п. 2.2.2);

- у разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-ого числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.3).

Як слідує з наданих позивачем пояснень, відповідач за отримані протягом спірного періоду послуги перерахував відповідачеві 428709,58 грн., з яких 388583,81 грн. становить сума, сплачена за послуги по коду 1-1376 (постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води), а 40125,77 грн. –по коду 1-51376 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за послуги водопостачання та водовідведення, надані за умовами Договору в період з травня 2010 року по липень 2010 року, становить 265640,68 грн., які складаються з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код 1-1376) в сумі 246266,45 грн.;

- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 1-51376) в сумі 19374,23 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 265640,68 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, посилання відповідача на те, що відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»відповідач уклав договори на реструктуризацію заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з мешканцями квартир на загальну суму 458263 грн., і, відповідно до приписів ст. 5 вказаного закону на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня, судом до уваги не беруться, оскільки позивачем не надано доказів як на підтвердження зазначених обставин, так і доказів того, що реструктуризована заборгованість становить частину з заявленої до стягнення у даній справі суми.

За таких саме обставин не беруться до уваги й посилання відповідача на те, що він має заборгованість бюджету перед відповідачем в сумі 313300,36 грн., яка становить суму пільг та субсидій для мешканців будинків по оплаті вартості послуг з холодного водопостачання та водовідведення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та трьох процентів річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3733,74 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 556,52 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства «ЖЕО-105»Голосіївської районної в місті Києві ради (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2, код 26385486) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327664) 265640 (двісті шістдесят п’ять тисяч шістсот сорок) грн. 68 коп. основного боргу, 556 (п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 52 коп. трьох процентів річних, 3733 (три тисячі сімсот тридцять три) грн. 74 коп. пені, 2699 (дві тисячі шістсот дев’яносто дев’ять) грн. 30 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                 О.Г. Удалова

Рішення підписано 10.03.2011 р.