Рішення № 14419094, 28.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/5228.02.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гарант-БВВ»

про стягнення 20000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 5336 від 10.12.2010 року;

від відповідача: не зявився.

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гарант-БВВ»про стягнення 20000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.08.2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гарант-БВВ»(відповідач) уклали договір № 1 про надання послуг правового характеру, відповідно до п.1.1. якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе обовязок по наданню консультаційних послуг правового характеру, щодо розяснення податкового законодавства з метою повернення замовнику зайво сплачених або незаконно вилучених грошових коштів на його поточний рахунок.

Згідно п. 5.1. договору плата за послуги становить 20000,00 грн. без ПДВ та сплачується на поточний рахунок виконавця.

Згідно п. 5.4. договору замовник сплачує виконавцю грошову суму на протязі 3-х днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

04.10.2010 року сторонами був підписаний акт виконаних робіт, відповідно до п. 4. якого вартість наданих послуг складає 20000,00 грн.

Позивач надав відповідачеві для сплати рахунок-фактуру № 1 від 04.10.2010 року на суму 20000,00 грн.

Відповідач не оплатив наданий рахунок.

11.10.2010 року сторонами був підписаний акт звірки заборгованості, відповідно до якого замовник визнає, а виконавець підтверджує наявність заборгованості перед виконавцем за надані послуги згідно договору № 1 від 03.08.2010 року, загальним обсягом 20000,00 грн.

15.10.2010 року позивач направив відповідачеві претензію за вих. № 1 з проханням оплатити заборгованість.

У відповіді на претензію за вих. № 1 від 18.10.2010 року відповідач повідомив позивача про неможливість погашення заборгованості за вищевказаним договором в розмірі 20000,00 грн., в звязку з відсутністю вільних обігових грошових коштів.

На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 року порушено провадження у справі № 33/52, розгляд справи призначено на 14.02.2011 року.

Представник відповідача в судове засідання 14.02.2011 року не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/52 від 03.02.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

У судове засідання представник позивача зявився, частково подав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/52 від 03.02.2011 року.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 28.02.2011 року.

Представник відповідача в судове засідання 28.02.2011 року не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/52 від 03.02.2011 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103014440309 на юридичну адресу: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, оф. 207.

Представник позивача зявився, подав документи на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2011 року, надав пояснення по справі та просив стягнути основну заборгованість в сумі 20000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 200,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

03.08.2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гарант-БВВ»(відповідач) уклали договір № 1 про надання послуг правового характеру, відповідно до п.1.1. якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе обовязок по наданню консультаційних послуг правового характеру, щодо розяснення податкового законодавства з метою повернення замовнику зайво сплачених або незаконно вилучених грошових коштів на його поточний рахунок.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 5.1. договору плата за послуги становить 20000,00 грн. без ПДВ та сплачується на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата послуг згідно предмету договору, послуги повязані з відрядженням, визначаються згідно акту виконаних робіт.

Згідно п. 5.4. договору замовник сплачує виконавцю грошову суму на протязі 3-х днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

04.10.2010 року сторонами був підписаний акт виконаних робіт, відповідно до п. 4. якого вартість наданих послуг складає 20000,00 грн.

Позивач надав відповідачеві для сплати рахунок-фактуру № 1 від 04.10.2010 року на суму 20000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору замовник зобовязаний вчасно здійснювати розрахунки з виконавцем, у повній відповідності з положеннями цього договору.

Позивач свої зобовязання по договору виконав, відповідач свої зобовязання порушив, не оплатив наданий рахунок.

11.10.2010 року сторонами був підписаний акт звірки заборгованості, відповідно до якого замовник визнає, а виконавець підтверджує наявність заборгованості перед виконавцем за надані послуги згідно договору № 1 від 03.08.2010 року, загальним обсягом 20000,00 грн.

Згідно зі частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

15.10.2010 року позивач направив відповідачеві претензію за вих. № 1 з проханням оплатити заборгованість.

У відповіді на претензію за вих. № 1 від 18.10.2010 року відповідач повідомив позивача про неможливість погашення заборгованості за вищевказаним договором в розмірі 20000,00 грн., в звязку з відсутністю вільних обігових грошових коштів.

В процесі розгляду справи представник позивача надав копію довідки за вих. № 2 від 28.02.2011 року, відповідно до якої сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гарант-БВВ»за договором № 1 про надання правового характеру від 03.08.2010 року становить 20000,00 грн.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 20000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 20000,00 належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гарант-БВВ»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30, кв. 207; р/р 260070011239 в ПАТ «Банк Велес», МФО 322799, код ЄДРПОУ 34569829) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2; р/р НОМЕР_1 в АТ «ПроКредитБанк»м. Київ, МФО 320984; ідентифікаційний код НОМЕР_2) суму основного боргу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 200 (двісті) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 09.03.2011 р.