Рішення № 14419093, 15.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 21/168-33/1815.02.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Маріупольське трамвайно-тролейбусне

управління"

до відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ"

про стягнення 6 132,23 грн.

Представники:

від позивача Пазій І.В. представник за довіреністю б/н від 02.01.2011 року;

від відповідача Слєпченко С.А.-представник за довіреністю № 191/12/10 від 21.12.2010 року

встановив :

Комунальним підприємством "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління" подано позов до відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" про відшкодування шкоди в розмірі 6 132,23 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.11.2007 року гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем Мерседес д.н. НОМЕР_1 з причепом «Фрадф»д.н. НОМЕР_2, в м. Маріуполь по проспекту Будівельників при зміні напрямку руху не переконався в безпеці та скоїв наїзд на електроопору.

В результаті ДТП були завдані матеріальні збитки комунальному підприємству «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», які виражаються в тому, що відбувся простій тролейбусів, так як ДТП відбулося на проїзній частині та було перекрито рух транспорту, а також було повалено електроопору, що належить комунальному підприємству «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління»і на її відновлення були понесені матеріальні витрати.

Відповідно розрахунку суми збитку, спричиненого в результаті простою тролейбусних маршрутів та розрахунку вартості витрат на відновлення опри, розмір матеріального збитку складає 6132,23 грн.

Вина гр. ОСОБА_1 у здійсненні ДТП встановлена постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя № 3-476/2008 від 15.01.2008 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Мерседес д.н. НОМЕР_1 та причепу «Фрадф»д.н. НОМЕР_2 була застрахована в Кримській регіональній дирекції філії ВАТ «СТ «Гарантія», відповідно до полісу ВВ/4796010 від 25.10.2007 року та полісу ВВ/4796011 від 25.10.2007 року.

Відповідно до норм чинного законодавства, відкрите акціонерне товариство "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" зобовязано відшкодувати комунальному підприємству "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління" понесені збитки в розмірі 6132,23 грн. в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини страхувальника відповідача.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 30.11.2010 року порушено провадження у справі № 21/168 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою від 21.12.2010 року справу № 21/168 скеровано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.01.2011 року суддею Мудрим С.М. справу прийнято до провадження, присвоєно № 21/168-33/18, розгляд справи призначено на 31.01.2011 року.

У звязку з неявкою представника позивача в судове засідання 31.01.2011 року та невиконання останнім вимог суду, розгляд справи було відкладено до 15.02.2011 року

В судове засідання 15.02.2011 року зявились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 6132,23 грн. матеріального збитку.

Представник відповідача в повному обсязі підтримав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15.02.2008 року встановлено, що 12.11.2007 року водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Мерседес д.н. НОМЕР_1 з причепом «Фрадф»д.н. НОМЕР_2, в м. Маріуполь по проспекту Будівельників при зміні напрямку руху не переконався в безпеці та скоїв наїзд на електроопору.

В результаті ДТП були завдані матеріальні збитки комунальному підприємству «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», які виражаються в тому, що відбувся простій тролейбусів, так як ДТП відбулося на проїзній частині та було перекрито рух транспорту, а також було повалено електроопору, що належить комунальному підприємству «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління»і на її відновлення були понесені матеріальні витрати.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми збитку, спричиненого в результаті простою тролейбусних маршрутів та розрахунку вартості витрат на відновлення опори, розмір матеріального збитку складає 6132,23 грн.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Мерседес д.н. НОМЕР_1 та причепу «Фрадф» д.н. НОМЕР_2 була застрахована в Кримській регіональній дирекції філії ВАТ «СТ «Гарантія», відповідно до полісу ВВ/4796010 від 25.10.2007 року та полісу ВВ/4796011 від 25.10.2007 року.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

10.10.2008 року позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Однак зазначена вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до норм чинного законодавства, відкрите акціонерне товариство "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" зобовязано відшкодувати комунальному підприємству "Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління" понесені збитки в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з вини страхувальника відповідача.

Згідно статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, вищезазначеною статтею встановлено два можливих способи відшкодування майнової шкоди: надання речі в натурі, а у випадку неможливості повне відшкодування збитків. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна.

Відповідно до ч.1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.2 статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Реальними збитками в даному випадку є грошове вираження вартості понесених витрат на відновлення опори, а упущеною вигодою - можливість потерпілою особою отримання доходів по маршрутам.

Судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправність поведінки відповідача (скоєння дорожньо-транспортної пригоди в результаті порушення правил дорожнього руху);

- збитки, як результат протиправної поведінки (у результаті порушення правил дорожнього руху);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками (саме у зв'язку порушенням правил дорожнього руху були завдані збитки);

- вина особи, що заподіяла збитки (відповідно до полісу № ВВ/4793010, полісу № ВВ/4796011 від 25.10.2007 та положенням ст. 22 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи ).

При дослідженні розрахунку позовних вимог, судом встановлено, що позивач врахував втрачену вигоду та рентабельність. На доказ неотриманого доходу в сумі 297,24 грн. позивач надав довідку про втрату машино-годин, за підписом начальника ГДС та обґрунтовує неотримання упущеної вигоди вимушеним простоєм тролейбусних маршрутів.

Відповідно до Методичних рекомендацій Укоопспілки від 28.07.2006 року, рентабельність - прибутковість роботи підприємства. Рентабельність характеризується величиною прибутку і рівнем рентабельності. Рівень рентабельності обчислюється як відношення отриманого прибутку до вартості капіталу підприємства, до обороту від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), до собівартості реалізованої продукції тощо.

Із зазначених вище норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою.

Судом встановлено, що позивач не надав належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, які підтверджують неотриманий прибуток (упущену вигоду) в звязку вимушеним простоєм руху тролейбусних маршрутів з вини гр. ОСОБА_1, оскільки вимоги ґрунтуються на припущеннях, що позивач зміг би отримати прибуток в сумі 297,24 грн. якби відповідачем не було вчинено протиправне діяння, що не дає підстав вважати обґрунтованими доводи позивача про достовірний розмір упущеної вигоди.

Таким чином позивачем не доведено розмір упущеної вигоди та рентабельності. Однак, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що наявний причинний зв'язок між протиправною поведінкою та реальними збитками (вартості витрат на відновлення опори), тому вимога позивача в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 4283,36 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3, ідентифікаційний код 14229456) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь комунальним підприємством «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління»(87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 52, ідентифікаційний код 05393725) матеріальний збиток в розмірі 4 283 (чотири тисячі двісті вісімдесят три) грн. 36 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 71 (сімдесят одна) грн. 00 коп. та 164 (сто шістдесят чотири) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 09.03.2011 року