Рішення № 14418976, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/1021.02.11 За позовомЗаступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі

1.Міністерства оборони України,

2.Військової частини А 3009

До Севастопольської міської державної адміністрації

Провизнання недійсним розпорядження

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивача-1не зявився

Від позивача-2не зявився

Від відповідачане зявився

Від прокуратуриЛесько Г.Є.(старший помічник військового прокурора, довіреність від 04.01.2011 р. № 05)

Від третьої особине зявився

21.02.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2010 року Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А 3009 звернувся до суду з позовом № 4020 від 29.10.2010 р. про визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 154-р від 28.01.2010 р. про надання згоди Споживчому кооперативу “Дачно-будівельний кооператив “Перлина” на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва з елементами берегоукріплень в районі СТ “Бельбек”..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2010 р. № 05-6-50/409 (суддя Головатюк Л.Д.) у прийнятті вищевказаного позову було відмовлено в порядку ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р. № 05-6-50/409 ухвала Господарського суду міста Києва від 12.11.2010 р. була скасована, матеріали передано до місцевого господарського суду, у звязку з чим вищевказана позовна заява підлягає прийняттю до розгляду з порушенням провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2011 р. позовну заяву Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 46/10, у порядку підготовки справи до судового розгляду до участі у ній в якості третьої особи з ініціативи суду було залучено Споживчий кооператив “Дачно-будівельний кооператив “Перлина”, розгляд справи призначено на 07.02.2011 р.

07.02.2011 р. в судове засідання прибув представник від прокуратури, який надав суду фіскальний чек на підтвердження надіслання третій особі копії позову з додатками та копії судових рішень у справі № 2/187.

Станом на час розгляду справи від позивача-2 надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні судом встановлено, що витребувані судом документи та докази по справі станом на 07.02.2011 р. до суду від учасників процесу не надійшли.

Ухвалою від 07.02.2011 р., зважаючи на клопотання позивача-2, неявку в засідання представників позивача-1 та відповідача, а також з огляду на неподання суду витребуваних документів, розгляд справи було відкладено на 21.02.2011 р.

У судове засідання, призначене на 21.02.2011 р., зявився представник прокуратури, який підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Представники позивачів в судове засідання не зявилися. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву не подав, заявлені вимоги не заперечив, посилань прокурора, викладених у позовній заяві не спростував. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Військовою прокуратурою Севастопольського гарнізону проведено перевірку, під час якої встановлено, що рішенням VI сесії Севастопольської міської ради V скликання від 16 травня 2007 року № 2038, Військовій частині АЗ009 припинено право постійного користування частиною земельної ділянки, площею 17,25 га в АДРЕСА_1 у зв'язку із добровільною відмовою. Цим рішенням зазначену земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення та зараховано до земель запасу.

Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, Військової частини А 3009 до Севастопольської міської ради про визнання незаконним рішення VI сесії Севастопольської міської ради V скликання від 16 травня 2007 року № 2038 „Про припинення військовій частині А3009 права постійного користування частиною земельною ділянкою площею 17,25 га в районі Язикової балки та дачі дозволу підприємцю ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки для будівництва та обслуговування реабілітаційного комплексу в АДРЕСА_1 та про зобовязання Севастопольську міську раду скасувати рішення VI сесії Севастопольської міської ради V скликання від 16 травня 2007 року № 2038, внести відповідні зміни в усі облікові документи з цього питання.

18.09.2008 р. рішенням господарського суду м. Києва № 2/187 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2009 р. № 2/187, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2009 р., рішення господарського суду м. Києва від 18.09.2008 року скасовано, позов військового прокурора задоволено в повному обсязі, визнано незаконним та скасовано рішення VI сесії Севастопольської міської ради V скликання від 16 травня 2007 року № 2038 „Про припинення Військовій частині А3009 права постійного користування частиною земельної ділянки площею 17,25 га в районі Язикової балки та дачі дозволу підприємцю ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки для будівництва та обслуговування реабілітаційного комплексу в АДРЕСА_1, зобовязано Севастопольську міську раду внести відповідні зміни в усі облікові документи, щодо зазначення користувачем зазначеної земельної ділянки Військову частину А3009 Міністерства Оборони України.

Вказані рішення судів мотивовані незаконністю вилучення земельної ділянки площею 17,25 га із користування Військової частини А3009.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

28 січня 2010 року розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 154-р споживчому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Перлина»надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва з елементами берегоукріплень в районі СТ «Бельбек».

Як зазначає заступник військового прокурора, оскільки рішення Севастопольської міської Ради про вилучення у Військової частини А3009 земельної ділянки площею 17,25 га в районі Язикової балки скасовано судом, відтак право користування цією земельною ділянкою військової частини є дійсним, ділянка продовжує відноситись до земель оборони, і це виключає можливість надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва. В зв'язку з цим, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 154-р від 28 січня 2010 року порушує права військової частини А3009 як належного землекористувача, та суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких Господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами суду докази є повними та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно ст.ст. 2, 10 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про Збройні Сили України»і Концепції оборони та будівництва ЗС України Міністерство Оборони України є центральним органом державної виконавчої влади, що здійснює керівництво структурними формуваннями.

Згідно ст. 77 Земельного Кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно ст. ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони»землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Військові частини зобов'язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства та з дотриманням вимог щодо забезпечення безпеки населення у процесі проведення ними постійної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Таким чином, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 154-р від 28 січня 2010 року суперечить вимогам ст. 20, 116 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, також для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов, а наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 154-р від 28.01.2010 р. про надання згоди Споживчому кооперативу “Дачно-будівельний кооператив “Перлина” на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва з елементами берегоукріплень в районі СТ “Бельбек”.

3.Стягнути з Севастопольської міської державної адміністрації (99011, Севастополь, вул. Леніна, 2, ідентифікаційний код 24872845) в доход Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 28.01.2011 р.