Рішення № 14418839, 15.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/715.02.11 15 лютого 2011 р.                                                                                           Справа № 42/7 За позовом Закритого акціонерного товариства “Екостандарт” м. Києва

до Комунального підприємства “Управління житлового господарства” Дарницького району м. Києва

про стягнення боргу, ціна позову 1813982,89 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Гогітідзе В.Ф.,

від відповідача Бойченко В.М.

СУТЬ СПОРУ :

у грудні 2010 року Закрите акціонерне товариство “Екостандарт” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладено договір № 450007 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 1 листопада 2010 р., згідно з яким він зобов’язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідачу теплову енергію, а останній –щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця оплачувати спожиту теплову енергію.

Всупереч умов договору відповідач не оплатив спожиту протягом листопада 2010 року теплову енергію, заборгувавши йому 1813952,89 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у поясненнях на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на часткову оплату придбаної на підставі вказаного договору теплової енергії.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 листопада 2010 р. між позивачем як правонаступником Закритого акціонерного товариства “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер” та відповідачем укладено договір № 450007 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

За умовами договору позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення, гарячого водопостачання до належних відповідачу будинків згідно переліку до договору № 3 в обсязі 154959,148 Гкал/рік, а останній –оплачувати спожиту теплову енергію не пізніше 25 числа поточного місяця.

Строк дії договору відповідно до п. 10.1 договору встановлений з 1 листопада 2010 до 31 жовтня 2011 років та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за місяць до його закінчення не заявить іншій стороні протилежне. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Поясненнями сторін, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі особової картки (табуляграми) споживання теплової енергії, стверджується факт споживання відповідачем протягом листопада 2010 року 12310,99695 Гкал теплової енергії вартістю 1870179,05 грн.

Як пояснив позивач одержана відповідачем теплова енергія останнім оплачена не була.

Проте, як слідує з наявних у справі платіжного доручення № 2188 від 4 листопада 2010 р., актів звірки розрахунків між відповідачем та органами, що здійснюють в установленому порядку відшкодування вартості наданих населенню пільг і субсидій, відомістю розщеплення платежів КП “Головний інформаційно-обчислювальний центр” за листопад 2010 року, дані яких узгоджуються зі складеними позивачем актами звіряння розрахунків за спірним договором станом на 1 грудня 2010 р., за одержану в листопаді 2010 року теплову енергію відповідач сплатив 1415284,23 грн.

Не заперечуючи факту одержання оплат в указаному розмірі позивач посилався на те, що зазначені кошти ним були зараховані в рахунок оплати теплової енергії, одержаної у попередній період.

Доводи з цього приводу суд оцінює критично, оскільки кошти, які одержані позивачем внаслідок розщеплення оплат мешканців належних відповідачу будинків за житлово-комунальні послуги опалення та гарячого водопостачання, а також суми відшкодування наданих пільг і субсидій є поточними оплатами за надані послуги. Те ж стосується платежу у розмірі 100000 грн., зарахованого позивачем згідно вищевказаного акта звірки в рахунок оплати теплової енергії листопада 2010 року.

Доказів належної оплати за договором, у т.ч. в розмірі більшому, ніж вказано в акті звіряння розрахунків, суду не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 454894,82 грн. боргу (1870179,05-1415284,23).

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Закритого акціонерного товариства “Екостандарт” м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Управління житлового господарства” Дарницького району м. Києва (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 148-А, код 31722755) на користь Закритого акціонерного товариства “Екостандарт” (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код 21661022) 454894,82 грн. боргу, 4548,95 грн. витрат по оплаті державного мита, 59,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.          

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар