Рішення № 14417641, 29.03.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 р. Справа № 5010/162/2011-27/3

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Бібрське лісове господарство", (вул. В. Стуса, 44, м. Бібрка, Перемишлянський район, Львівська область, 81220)

до відповідача: ТзОВ спільне Українсько - Ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" (вул. Вовчинецька, 225, с. Вовчинець, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76006)

про стягнення заборгованості за постачання лісопродукції в сумі 13 370, 08 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача: Сваха В.Р. - представник, (паспорт серія НОМЕР_1 від 28.09.1999 року виданий Перемишлянським РВ УМВС України у Львівській області, доручення № 15 від 28.02.2011 року).

Від відповідача: не зявився.

встановив:

Державне підприємство "Бібрське лісове господарство" (далі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько - Ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" (далі відповідач) про стягнення заборгованості за постачання лісопродукції в сумі 13 370, 08 гривень. В обґрунтування своїх вимог, як видно із змісту позовної заяви позивач зазначив, що відповідач в порушення досягнутих між сторонами домовленостей не оплатив поставлену позивачем лісопродукцію за липень 2009 року на загальну суму 11 262, 88 гривень. А також позивач просить стягнути з ТзОВ спільне Українсько - Ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" інфляційні збитки в сумі 1581, 65 гривень за період прострочення з вересня місяця 2009 року по грудень 2010 року та 3% річних в сумі 525, 55 гривень за період з 01.08.2009 року по 20.11.2010 року і з 21.11.2009 по 31.12.2010 року.

Позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі, а також витрати пов'язані з розглядом справи в суді - в сумі 500 гривень.

Ухвалою від 01 лютого 2011 року господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 5010/162/2011-27/3 та призначив її до розгляду на 15.02.2011 року.

Ухвалами від 15.02.2011 року, 02.03.2011 року, 15.03.2011 року розгляд справи суд відкладав згідно ст. 77 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Водночас, представником позивача 01.03.2011 року подана суду заява (Вх. № 1825/2011 с-вх), у відповідності до ст. 22 ГПК України, про зменшення позовних вимог щодо стягнення витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді на суму 500, 00 гривень, у зв'язку із їх відсутністю. Дана заява прийнята судом.

09.03.2011 року позивачем подано суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог (Вх. № 1976/2011 с-вх) на суму 13 239, 98 гривень, оскільки позивачем при подачі позовної заяви невірно було проведений розрахунок 3 % річних. Дане клопотання прийняте судом. Справа розглядається у відповідності до заяви про зменшення суми позовних вимог. Оскільки у відповідності до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення чи збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу на вимогу суду не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи відповідними ухвалами суду (повідомлення про вручення поштових відправлень містяться в матеріалах справи). Разом з тим, відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов і докази, які його підтверджують, суду не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Державне підприємство "Бібрське лісове господарство" уклало усну угоду з Товариством з обмеженою відповідальністю спільне Українсько - Ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" про постачання лісопродукції. Згідно домовленості товариство з обмеженою відповідальністю спільне Українсько - Ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" в особі уповноваженої особи - Вовк Г.М. отримала згідно довіреності № КА 175 від 28.07.2009 року лісопродукцію на загальну суму 16 262, 88 гривень, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 29.07.2009 року серія ЛГ № 003009 та 30.07.2009 року серія ЛГ № 003014.

Відповідач виконав умови щодо оплати частково, а саме 20.11.2009 року перерахував на поточний рахунок позивача 5 000 гривень, що вбачається з акту звірки взаєморозрахунків. Таким чином, заборгованість ТзОВ спільне Українсько - Ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" перед ДП "Бібрське лісове господарство" станом на 31.12.2010 року становить 11 262, 88 гривень.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вище наведеної статті та клопотання про зменшення розміру позовних вимог (Вх. № 1976/2011 с-вх) відповідачу нараховані інфляційні збитки понесені позивачем в період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року в сумі 1 451, 55 гривень.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано 3% річних в сумі 525, 55 гривень за період прострочення з 01.08.2009 року по 20.11.2009 року та з 21.11.2009 року - 31.12.2010 року (Розрахунок інфляційних збитків та 3% річних міститься в матеріалах справи).

30.09.2010 року відповідачу була направлена претензія № 472 від 11.08.2010 року з проханням в установленому порядку здійснити погашення заборгованості шляхом перерахування позивачу грошових коштів в сумі 11 262, 88 гривень. Факт направлення претензії відповідачу підтверджується квитанцією Укрпошти з відміткою поштового відправлення 30.09.2010 року, яка міститься в матеріалах справи (аркуш справи 35). Відповіді на претензію відповідач не подав, борг не сплатив.

12.11.2010 року позивачем повторно була відправлена позивачу претензія за № 476 від 11.11.2010 року з проханням в установленому порядку здійснити погашення заборгованості шляхом перерахування позивачу грошових коштів в сумі 11 262, 88 гривень. Факт направлення претензії відповідачу підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, з відміткою про отримання відповідачем 24.12.2010 року претензії, яка міститься в матеріалах справи (аркуш справи 16). Відповіді на претензію відповідач не подав, борг не сплатив.

Суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно положень, викладених у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як визначено у ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно положень статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня предявлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В порушення договірних зобов'язань відповідач, не провів своєчасно та в повному обсязі розрахунок за отриману від позивача лісопродукцію, у зв'язку з чим заборгованість відповідача станом на 31.12.2010 року склала 11 262, 88 гривень, що підтверджується довіреністю № КА 175 від 28.07.2009 року, товарно-транспортними накладними від 29.07.2009 року серія ЛГ № 003009 та 30.07.2009 року серія ЛГ № 003014 і актом звірки розрахунків станом на 01.08.2010 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення 11 262, 88 гривень - основного боргу, суд вважає обґрунтованими.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом здійснено перерахунок правильності нарахування інфляційних втрат та річних.

Інфляційні нарахування обраховувались судом відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі N 62-97р від 03.04.1997 року "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Сума інфляційних нарахувань здійснена за період з 08.10.2010 року по 26.01.2011 року, тобто з семиденного строку від дня предявлення вимоги відповідачу (претензія відповідачу направлена 30.09.2010 року, що підтверджується квитанцією Укрпошти з відміткою поштового відправлення) до моменту подачі позовної заяви (26.01.2011 року), без виключення місяців в яких були відсутні інфляційні процеси.

Згідно зробленого судом перерахунку, сума 3% річних, що підлягає стягненню становить 102, 75 гривень (за період з 08.10.2010 року по 26.01.2010 року), інфляційних втрат - 295, 54 гривень (за період з 08.10.2010 року по 26.01.2010 року). В решті заявлених вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо стягнення з відповідача 500 гривень витрат пов'язаних з розглядом справи в суді, суд дійшов висновку, що дана вимога є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Водночас, представником позивача 01.03.2011 року подана суду заява (Вх. № 1825/2011 с-вх), у відповідності до ст. 22 ГПК України, про зменшення позовних вимог щодо стягнення витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді на суму 500, 00 гривень, у зв'язку із їх відсутністю.

В контексті цієї норми, судові витрати при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 205, 509, 525, 526, 530, 612, 625, 655, 692, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-7, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" до товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько - Ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" про стягнення заборгованості за постачання лісопродукції в сумі 13 239, 98 гривень - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько - Ізраїльське підприємство "Кутська лісова компанія" (вул. Вовчинецька, 225, с. Вовчинець, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76006, ідентифікаційний код 31711523) на користь Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" (вул. В. Стуса, 44, м. Бібрка, Перемишлянський район, Львівська область, 81220, ідентифікаційний код 00992488) - 11 661, 17 гривень (одинадцять тисяч шістсот шістдесят одну гривню сімнадцять копійок), з яких 11 262, 88 гривень - основний борг, 295, 54 гривень - інфляційні збитки, 102, 75 гривень - 3% річних, а також 116, 61 гривень (сто шістнадцять гривень шістдесят одну копійку) державного мита та 207, 92 гривень (двісті сім гривень дев'яносто дві копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог в сумі 1 578, 81 гривень (одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім гривень вісімдесят одна копійка) - відмовити.

В частині стягнення 500, 00 гривень витрат пов'язаних з розглядом справи в суді - відмовити.

Накази видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяМихайлишин В. В.

Повне рішення складено 29.03.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Осудар І. Б. 29.03.11