Постанова № 14416233, 21.03.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2011 р. № 3/77-10-3730 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

суддівШевчук С.Р. (доповідач)

Кролевець О.А. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. у справі№ 3/77-10-3730 господарського суду Одеської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор Агро",

2.Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "ПІВДЕННИЙ"

треті особи 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікор",

2.Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4,

3. Комунальне підприємство "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації"

провизнання недійсним договору іпотеки

В судовому засіданні взяли участь представники:

-позивача: Лябах О.В. дов. №1075/09 від 05.10.2009р.

-відповідача-1: Кобзар В.А. дов. від 12.07.2010р.

-відповідача-2: не з'явились

- третьої особи-1: Кропивницький М.А. дов. №04/11 від 14.01.2011р.;

Кобзар В.А. дов. від 10.01.2011.

- третіх осіб-2,3: не з'явились

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2010 року Публічне акціонерне товариство „Альфа-Банк” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор Агро", Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "ПІВДЕННИЙ" та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікор", Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Комунальне підприємство "Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки від 22.06.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Елеватор Агро” та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком “Південний”; про зняття заборони відчуження нерухомого майна, накладеної у звязку із посвідченням договору іпотеки від 22.06.2010 р.; про виключення із Єдиного реєстру заборон записів про заборону відчуження обєктів нерухомого майна; виключення записів із Державного реєстру іпотек.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.03.2010р. у справі №3/77-10-3730 (суддя Д'яченко Т.Г. ) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. (у складі головуючого Поліщук Л.В., суддів Бандури Л.І., Туренко В.Б.) у справі №3/77-10-3730 рішення господарського суду Одеської області від 15.11.2010р. у справі № 3/77-10-3730 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікор" доводи позивача не визнає і просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції без змін.

Відповідачі не скористались правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційні скарги, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Відповідач-2, треті особи-2, 3 не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 31.03.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Альфа-Банк” (позивач) правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Альфа-Банк”, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрікор” (позичальником; третя особа-1) укладено договір про відкриття кредитної лінії №73-МВ/08, відповідно до умов якого банк зобовязався відкрити мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надати позичальнику кредит в порядку і на умовах, визначених цим договором, а позичальник використати кредит за призначенням, своєчасно та у повному обсязі виплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у встановлені договором терміни.

На підставі додаткової угоди про надання траншу № 1 від 01.04.2008 р. банком на поточний рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у сумі 4781625 дол. США.

У розділі ІІ договору про відкриття кредитної лінії від 31.03.2008 р. передбачено численні способи забезпечення виконання зобовязань за цим договором, серед яких зазначено договір іпотеки майнових прав за договором оренди землі від 17.04.2007 р., розташованої за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Згідно із частиною 2 статті 190 Цивільного кодексу України майнові права визнаються речовими правами, а тому вони можуть передаватись, відчужуватись, за винятком випадків, коли неможливість відчуження, передачі встановлена законом у звязку з їх специфікою.

Статтею 49 Закону України „Про заставу” передбачено, що заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладання договору прав вимоги по зобовязаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Іпотека, в силу статті 575 Цивільного кодексу України, є окремим видом застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Згідно з абзацом 3 статті 1 Закону України „Про іпотеку” іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, із аналізу вищенаведених норм законодавства випливає, що майновими правами визнаються будь-які права, повязані з майном, відмінні від права власності, а також права вимоги по зобовязаннях, в яких заставодавець є кредитором.

31.03.2008р. між ТОВ „Агрікор” (іпотекодавцем) та ЗАТ „Альфа-Банк” (іпотекодержателем) було укладено договір іпотеки № 234/08, відповідно до умов якого іпотекодавець на забезпечення виконання своїх зобовязань за договором про відкриття кредитної лінії передав іпотекодержателю в іпотеку зазначені у пункті 3.1 цього договору майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, а саме: зерносховище на 100 тисяч тон, яке знаходиться за адресою: Чернігівська область біля міста Прилуки на земельній ділянці площею 6,48 га.

Пунктом 3.4 договору іпотеки передбачено, що після завершення будівництва обєкта, прийняття його в експлуатацію, оформлення та реєстрації в установленому законодавством порядку права власності іпотекодавця на нього, обєкт продовжує бути предметом іпотеки за цим договором. Після прийняття обєкту в експлуатацію, оформлення та реєстрації в установленому законодавством порядку права власності іпотекодавця на нього, але у будь-якому випадку не пізніше 30.12.2008 р., сторони укладають додаткову угоду до договору, в якій уточнюють опис предмета іпотеки, зазначаючи реєстраційні дані обєкта з посиланням на відповідний правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на обєкт. Зазначена додаткова угода є підставою для перереєстрації заборони відчуження предмета іпотеки.

Проте, така додаткова угода не укладалась.

Таким чином, до моменту прийняття об'єкта в експлуатацію, оформлення та реєстрації права власності іпотекодавця на нього, та укладання між сторонами додаткової угоди про уточнення опису предмета іпотеки, предметом договору іпотеки № 234/08 від 31.03.2008 р. є майнові права, а не право власності на об'єкт. Водночас, відсутність додаткової угоди, в якій сторони фактично змінюють попередній предмет іпотеки (майнові права) на новий предмет іпотеки (об'єкт нерухомості) свідчить про те, що предметом договору іпотеки № 234/08 від 31.03.2008 р. залишилися майнові права.

16.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрікор” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-Газ” (покупець) було укладено нотаріально оформлений договір купівлі-продажу, згідно із умовами якого продавець передав, а покупець прийняв обєкт незавершеного будівництва - зерносховище на 100 тисяч тон, яке знаходиться за адресою: с. Івківці, вул. Прилуцька (вул. Мирного), 19, Прилуцький район Чернігівської області на земельній ділянці площею 6,48 га.

Відповідно до пункту 1.4 вказаного договору під забороною відчуження (арештом) згідно з довідкою, виданою з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна обєкт незавершеного будівництва нерухомого майна не перебуває. Відсутність заборони (арешту) відчуження нерухомого майна, яке є предметом цього договору, підтверджується витягом з реєстру обтяжень, та відсутність податкової застави перевірено за даними Державного реєстру рухомого майна (витяг № 22894841 від 16.03.2009 р.; витяг № 22894848 від 16.03.2009 р.).

Придбаний обєкт незавершеного будівництва ТОВ „Стандарт-Газ” передало в іпотеку ТОВ „Сервіс-Енерго” на підставі договору іпотеки від 30.04.2009 р., відповідно до пункту 4.1 якого у разі набуття іпотекодержателем права на здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки на підставах, передбачених іпотечним договором та чинним законодавством України, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання будь-яким із способів, обраним ним на власний розсуд, серед яких зазначено такий спосіб як вчинення виконавчого напису нотаріусом.

12.05.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 на вищезазначеному договорі іпотеки на підставі статті 87 Закону України „Про нотаріат” вчинено виконавчий напис № 218 про стягнення з ТОВ „Стандарт-Газ” на користь ТОВ „Сервіс-Енерго” боргу в сумі 5350605,00 грн. шляхом звернення стягнення на обєкт незавершеного будівництва зерносховища, розташованого за адресою: с. Івківці, вул. Прилуцька (вул. Мирного), 19, Прилуцький район Чернігівської області (т.2, а.с. 32).

03.06.2009р. головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернігівській області відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса № 258 від 12.05.2009 р.

09.06.2009 р. ВДВС ГУЮ у Чернігівській області на заяву ТОВ „Стандарт-Газ” видано лист-погодження № 05/06/09-20 від 05.06.2009 р., згідно із яким виконавча служба відповідно до статті 30 Закону України „Про виконавче провадження” не заперечує у строк до 12.06.2009 р. проти реалізації майна, визначеного договором застави № 222 від 13.04.2009 р. та договором іпотеки № 218 від 13.04.2009 р., в рахунок повного погашення заборгованості перед ТОВ „Сервіс-Енерго”.

09.06.2009 р. ТОВ „Стандарт-Газ” звернулося до ТОВ „Елеватор Агро” з листом, в якому запропонувало придбати у нього обєкт незавершеного будівництва зерносховища.

11.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-Газ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Елеватор Агро” було укладено договір купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва зерносховища на 100000 тонн зберігання зернових, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Івківці, вул. Прилуцька (вул. Мирного, вул. Прилуцька), 19.

Придбавши обєкт незавершеного будівництва, ТОВ „Елеватор Агро” 18.08.2009р. уклало з Прилуцькою районною державною адміністрацією Чернігівської області договір оренди земельної ділянки загальною площею 6, 4753 га. Договір укладений на підставі розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації № 301 від 30.07.2009 р.

01.11.2009р. ТОВ „Елеватор Агро” укладено з ТОВ „Універсал” договір генерального підряду на виконання комплексу робіт з будівництва зерносховища на 100000 тон зберігання зернових. Згодом, відповідно до договору №19/04-10 від 19.04.2010 р. змінено генерального підрядника на ТОВ „Хай-Рейз Констракшнз”.

Також, ТОВ „Елеватор Агро” отримано дозволи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області на виконання будівельних робіт від 27.07.2009 р. та від 18.08.2010 р.

Будівлі та споруди зерносховища ТОВ „Елеватор-Агро” введено в експлуатацію: 31.07.2009 р. перший пусковий комплекс (т.2, а.с. 34-40), 25.08.2010 р. другий пусковий комплекс.

Івковецькою сільською радою видано свідоцтво про право власності ТОВ „Елеватор Агро” на нерухоме майно: 18.09.2009 р.- на перший пусковий комплекс, а 06.09.2010 р. на другий пусковий комплекс.

12.08.2010 р. ТОВ „Елеватор Агро” отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯП №109226 (т.3,а.с.46). Згідно із зазначеним актом ТОВ „Елеватор Агро” на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №2378 від 20.07.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу ОСОБА_9, є власником земельної ділянки площею 6, 4753 га, розташованої за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Івківці, вул. Прилуцька 19.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, ТОВ „Елеватор Агро” здійснило будівництво зерносховища, ввело його в експлуатацію, зареєструвало право власності у встановленому законом порядку, а, отже, у нього первісно виникло право власності на новостворене нерухоме майно, а саме: зерносховище на 100000 тон зберігання зернових, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Івківці, вул. Прилуцька, 19.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Елеватор Агро”, як власником майна, 22.06.2010р. укладено з Публічним акціонерним товариством акціонерним банком “Південний” нотаріально посвідчений іпотечний договір, на підставі якого товариством в забезпечення виконання своїх зобовязань за кредитним договором №GC2010-00020 від 19.04.2010р. було передано в іпотеку будівлі та споруди зерносховища на 100 тисяч тон зберігання зернових (перший пусковий комплекс), що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Івківці, вул. Прилуцька (вул. Мирного), 19.

Згідно витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відсутні заборони та обтяження стосовно обєкту, розташованого за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, с. Івківці, вул. Прилуцька (вул. Мирного, вул. Прилуцька), 19.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. (ст. 215 ЦК України).

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно із статтею 5 Закону України „Про іпотеку” предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, що стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. При цьому, зерносховище потужністю на 100 тисяч тон, майнові права на яке були передані в іпотеку позивачу, що розташоване за адресою: Чернігівська область, біля міста Прилуки, ідентичне зерносховищу, яке належить на теперішній час ТОВ “Елеватор-Агро” та передано ПАТ “Південний” в іпотеку на підставі іпотечного договору від 22.06.2010 р., що підтверджується даними інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 27706693 від 01.10.2010р. Проте, згідно із частиною 3 статті 9 “Про іпотеку” вказане майно без згоди іпотекодавця не може бути відчужено, а тому спірний договір іпотеки від 22.06.2010 р., на думку місцевого суду, є недійсним на підставі частини 3 статті 12 Закону України “Про іпотеку” та статті 215 Цивільного кодексу України.

Натомість, апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, враховуючи встановлені обставини справи та надавши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання договору від 22.06.2010р. недійсним, оскільки згідно із частиною 1 статті 5 Закону України „Про іпотеку” предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Договір іпотеки від 22.06.2010р., який просить визнати недійсним позивач, був укладений між ТОВ „Елеватор Агро”, що є власником переданого в іпотеку майна, і Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком „ПІВДЕННИЙ” в забезпечення укладеного між сторонами кредитного договору. При цьому, даний договір іпотеки нотаріально посвідчений і згідно витягів із Державного реєстру заборон та Державного реєстру іпотек на момент укладення цього договору інформація щодо заборон відчуження нерухомого майна та іпотек відсутня.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки при укладенні спірного договору іпотеки від 22.06.2010р. ТОВ „Елеватор Агро” було власником цього майна, а отже мало право розпоряджатися вказаним майном. Таким чином, даний договір містить усі необхідні умови, передбачені для такого виду договорів Цивільним кодексом України та Законом України „Про іпотеку”, а тому підстав для визнання його недійсним не вбачається. Позивач, не виконав вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин на які посилався як на підставу задоволення своїх вимог.

Крім того, враховуючи, що позивач не є учасником спірного договору, то обраний ним спосіб захисту порушеного права (визнання цього договору недійсним) не призведе до захисту порушеного права, навіть якщо судом буде встановлено факт такого порушення, оскільки застосування наслідків недійсності угоди не поширюється на права позивача.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду апеляційної інстанції, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. у справі № 3/77-10-3730 залишити без змін.

Головуючий О.В. Кот

С у д д яС.Р. Шевчук

С у д д я О.А. Кролевець