Постанова № 14415591, 22.03.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 березня 2011 р. № 19/297 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючого

Волковицької Н.О.

Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаФедорової О.А. дов. від 28.09.2009 року

відповідачане з’явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином

третьої особине з’явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Донецька залізниця"

на постановувід 26.01.2011 року Донецького апеляційного господарського суду

у справі№ 19/297 господарського суду Луганської області

за позовомДержавного підприємства "Донецька залізниця"

доВідкритого акціонерного товариства "Стаханівська збагачувальна фабрика"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавне відкрите акціонерне товариство "Стахановпромтранс"

простягнення 35908,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом Відкритого акціонерного товариства "Стаханівська збагачувальна фабрика" про стягнення 35908,80грн. збору за зберігання вантажів в вагонах.

Ухвалою від 10.11.2010 року господарський суд Луганської області залучив Державне відкрите акціонерне товариство "Стахановпромтранс" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.12.2010 року (суддя Косенко Т.В.) позовні вимоги задоволені.

За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Стаханівська збагачувальна фабрика" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року (головуючий суддя Шевкова Т.А., судді Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.) скасоване. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року, а рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2010 року залишити без змін.

Доповідач Волковицька Н.О.

На думку скаржника постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, приписів статті 46 Статуту залізниць України, згідно з якою саме одержувач вантажу зобов’язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Заявник посилається на те, що Статутом не встановлено, звільнення одержувача вантажу від сплати збору за зберігання тільки у разі не повідомлення залізницею про прибуття вантажу на станцію призначення.

Згідно статті 125 Статуту залізниць України після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

Також заявник зазначає, що сплачувати збір за зберігання вантажів відповідач зобов’язувався на підставі договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №412/839 від 01.01.2010 року.

Щодо відсутності актів загальної форми, підтверджуючих затримку спірних вагонів, скаржник зазначає, про те, що окрім вказаних актів належним доказом затримки вагонів є виписка з книги повідомлень станції Стаханов та пам’ятки про користування вагонами.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю –доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 01.01.2010 року між позивачем та відповідачем у справі укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №412/839, за умовами якого залізниця надає вантажовласнику послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п.2.1-2.2 договору вантажовласник зобов'язується пред'являти залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним, або прибувають на його адресу. За домовленістю сторін замовлення на перевезення та їх узгодження буде надаватися в електронному вигляді.

Залізниця, в свою чергу, зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Вантажовласник зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на доходно-розподільчий рахунок залізниці в ЄТЕХПД Ясинувата р/р № 260360300019 у Донецькій філії АБ "Експрес-Банк" МФО 335838, код за ЄДРОПУ 01074957. Адреса: 86000 Донецька область, м.Ясинувата, вул.Скрипника, б.97а. Одержані кошти залізниця зараховує на особистий рахунок вантажовласника (п.2.4 договору).

Згідно п.3.1 договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів.

Плата за перевезення списується залізницею на підставі перевізних документів та визначається у відповідності до розділу 2, 4 Збірника тарифів з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею.

Плата за додаткові послуги за регульованими тарифами визначається у відповідності до розділу 3 Збірника тарифів з урахуванням коефіцієнтів.

Плата за додаткові послуги, які виконуються залізницею за вільними тарифами, перелік яких надається в розділі 2 п.32 табл.5 Збірника тарифів визначається згідно з затвердженими калькуляціями та за домовленістю сторін зазначається в додатковій угоді до цього договору.

Розмір плати за користування вагонами та контейнерами наданими на під"їздній колії, встановлюється згідно з розділом 6 Правил перевезень вантажів та визначається у відповідності до розділу 5 табл. 1, 2 Збірника тарифів.

Збори за виконання інших додаткових операцій встановлюються, згідно розділу 3 п.10 Збірника тарифів.

У міру виконання перевезень та надання послуг залізниця відображає в особовому рахунку використання вантажовласником коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів і т.ін. (п.3.2 договору).

Відповідно до п.7.1 договору за цим договором залізниця надає вантажовласнику послуги на станції Стаханов Донецької залізниці за умови наявності коштів на його особовому рахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на адресу Відкритого акціонерного товариства "Стахановська збагачувальна фабрика" у складі вантажних поїздів № 3542 та № 3534 в період з 30.04.2010 по 02.05.2010 прибули 108 вагонів з вугіллям у кількості 7481 тон., які простояли в очікуванні вивантаження більше терміну безоплатного зберігання та зазначав, що згідно положень пункту 46 Статуту залізниць, пункту 5 Правил зберігання вантажів, пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів відповідач повинен сплатити залізниці плату за зберігання вантажу на станції понад встановлений термін безкоштовного зберігання.

На підтвердження факту затримки вагонів складено акт перевірки від 02.07.2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду дійшов висновку про те, що надані позивачем акти загальної форми від 06.07.2010 року №17, №18 складені станцією Стаханов в однобічному порядку без участі представників відповідача, а відтак не можуть бути прийняті до уваги в якості належних та допустимих доказів у справі.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що з 18:00 год. 28.04.2010 року до 20:00 год. 02.05.2010 року на станцію Стаханів Донецької залізниці від Відкритого акціонерного товариства "Стаханівська збагачувальна фабрика" надійшло 108 вагонів з вантажем.

Між власником під’їзної колії - ДВАТ "Стахановпромтранс" та Державним підприємством "Донецька залізниця" укладено договір від 15.11.2005 року № 3/51 на експлуатацію залізничної під’їзної колії.

Згідно п.4 договору подавання вагонів на під’їзну колію і зарахування їх в користування ДВАТ "Стахановпромтранс" виконується по інтервалам не менш 2 годин, а здавання вагонів ДВАТ "Стахановпромтранс" згідно п.5 договору виконується на коліях №№ 16, 17, 18 сортувального парку станції Стаханов Донецької залізниці.

Відповідно до п.6 договору максимальна кількість вагонів в кожній партії, яка одночасно зараховується в користування вантажовласнику –25 вагонів.

На умовах цього договору здійснюється подача вагонів відповідачу.

В умовах договору № 412/839, укладеного між Державним підприємством "Донецька залізниця" та Відкритим акціонерним товариством "Стахановська збагачувальна фабрика" 01.01.2010 року сторони узгодили, що відповідач зобов’язується здійснювати власними засобами, на своїх коліях перевезення вантажів у вагонах, парку Укрзалізниці та інших держав, порожніх вагонів, іншого рухомого складу, що надходять на станцію Стаханов Донецької залізниці на адресу "Підприємства" протягом 4-х годин 20 хвилин з моменту приймання вагонів від станції Стаханов та вантажів, що відправляються підприємством, порожніх вагонів на мережу залізниць через станцію Стаханов протягом 4-х годин 20 хвилин з моменту здачі вагонів транспорту на фронтах навантаження-вивантаження підприємства (підстава –пам’ятки).

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 8 Правил користування вагонами та контейнерами зазначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника складається акт загальної форми, які підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

В матеріалах справи відсутні належні документи, якими доводиться затримка вагонів з причин, які залежать від вантажовідправника.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем не доведено наданими матеріалами факт затримки 108 вагонів з вини відповідача, тому підстав для стягнення нарахованого збору за зберігання вантажів з 30.04.2010 р. по 02.05.2010 року в сумі 35908,80 грн. немає.

Крім того, позивачем не надано до матеріалів справи документів, підтверджуючих факт здавання позивачем спірних вагонів ДВАТ "Стахановпромтранс" на станції призначення, та той факт, що він їх прийняв та не вивіз.

Надані позивачем до матеріалів справи акти загальної форми від 06.07.2010 року № 17, №18 судом не прийняті у якості належних та допустимих доказів у справі, оскільки вони складені станцією Стаханов в однобічному порядку без участі представників відповідача.

Крім того, накопичувальна картка № 05070964 від 06.07.2010 року відповідачем не підписана і за твердженням відповідача йому для ознайомлення не надавалась.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2010 року у справі № 19/297 про задоволення позовних вимог скасувала та прийняла нове рішення, яким відмовила ДП "Донецька залізниця" у задоволенні позовних вимог про стягнення з ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика" 35908,80 грн. збору за зберігання вантажу.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2011року у справі № 19/297 господарського суду Луганської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                            Т. Дроботова

С у д д і                              Н. Волковицька

                                                                                                    Л. Рогач