Постанова № 14415839, 10.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2011 року Справа № 2а-1290/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді:Захарової О.В.

при секретарі: Білоконі Д.І.

за участю

прокурора: Грека М.В. (посвідчення №1068 від 08.10.2010)

представника позивача:Трубіцина Р.М.(довіреність №15496 від 30.12.2010)

представника

першого відповідача:Кулікова О.Ю. (довіреність №14976/10/10-013 від 13.08.2010)

представник

другого відповідача: не прибув

при розгляді у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість в сумі 11205591,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2011 року позивач звернувся з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі 1-й відповідач), Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі 2-й відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість (далі ПДВ) за вересень 2010 року в сумі 11205591,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що як платник податку на додану вартість ВАТ «СВЗ» подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську податкову декларацію з ПДВ за вересень 2010 року, якою (код рядка 25, 25.1) визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 11205591,00 грн.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську у період з 29.11.2010 по 24.12.2010 проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «СВЗ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.08.2010 по 31.08.2010, жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.09.2010 по 30.09.2010.

За результатами перевірки 1-м відповідачем складено Довідку №1584/08-3/00210890 від 29.12.2010.

Перевіркою повністю підтверджено, що ВАТ «СВЗ» виконало всі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168) умови відносно отримання бюджетного відшкодування з ПДВ та мало документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та суми задекларованого бюджетного відшкодування.

Сума ПДВ була сплачена до бюджету, що підтверджується платіжними дорученнями (аркуш 19 Довідки).

Від так, відповідач повинен був за наслідками перевірки надати органу казначейства висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

В порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем висновок до органу державного казначейства не наданий, бюджетне відшкодування не здійснене.

У звязку з чим, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, яка виразилася у ненаданні до органу державного казначейства висновку про відшкодування ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» податку на додану вартість за вересень 2010 року, стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за вересень 2010 року в сумі 11205591 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник 1-го відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, пояснив, що відшкодування податку на додану вартість є неможливим, у звязку з неотриманням відповіді на запити про надання відомостей щодо постачальників ВАТ «СВЗ» у другому ланцюзі ТОВ «Новобуд ХХІ століття», ТОВ «Промислова Комплектація», ТОВ «Транс Трейд Інвест». Право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обовязкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету. При проведенні перевірки СДПІ ВПП у м. Луганську не встановлена наявність надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету України з огляду на нетримання відповідей щодо результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Прокурор у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі з підстав, викладених першим відповідачем.

Представник 2-го відповідача Головного управління Державного казначейства України в Луганській області в судове засідання не прибув, до суду надіслав письмове заперечення, в обґрунтування якого зазначив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. До теперішнього часу на адресу Головного управління Державного казначейства України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість позивачу.

У задоволенні позову просив відмовити та справу розглядати без участі уповноваженого представника.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Стахановської міської ради 02.10.1996 за №13921050002000055 (Т.1 а.с. 20).

В якості платника податку на додану вартість перебуває на обліку в Спеціалізованій ДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську з 17.07.1997, що підтверджується свідоцтвом №100159971 (Т.1 а.с. 21).

Пунктом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Справи про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, територіальний орган державного казначейства), наділений владними повноваженнями.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків бездіяльності відповідачів щодо ненадання до органу державного казначейства висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2010 року на користь відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» та стягнення бюджетної заборгованості, у даній адміністративній справі виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, суд вважає за необхідне застосувати окремі норми раніше діючого законодавства в бюджетного відшкодування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон №168 чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, повязані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідній сумі першим відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Відповідно до підпункту 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На виконання наведених вимог позивачем 19 жовтня 2010 було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року з відміткою податкового органу про її прийняття разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (Т.1 а.с.42-43).

Як встановлено підпунктами 7.7.5., 7.7.6., 7.7.7. п.7.7 ст.7 Закону № 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 (далі Порядок 327 чинному на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.3 Порядку №327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Судом встановлено, що 1-м відповідачем, в період з 29.11.2010 по 24.12.2010 було здійснено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

За результатами перевірки складено довідку від 29.12.2010 року №1584/08-3/00210890 (Т.1 а.с. 51-84).

З довідки від 29.12.2010 року №1584/08-3/00210890 вбачається, що 1-й відповідач підтвердив заявлену ВАТ «СВЗ» суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за жовтень 2010 року в сумі 2102 478,00 грн. та визначив неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на суму 11205591, 00 грн., за жовтень 2010 року на суму 29142154,00 грн. у звязку з неотриманням зустрічних перевірок по основним постачальникам ВАТ «СВЗ» від органів ДПС за місцем їх реєстрації (з сумою ПДВ 5 і більше відсотків від суми дозволеного податкового кредиту у серпні та вересні 2010 року та за результатами аналізу даних компютерних автоматизованих інформаційних систем) висновок довідки, Т.1 а.с. 83).

З пояснень сторін також вбачається, що підставою невідшкодування податку та ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування 1-й відповідач вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Суд не може погодитись з доводами відповідачів з наступних підстав.

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Проведеною перевіркою розбіжностей між первинними та бухгалтерськими документами з відомостями, отриманими від позивача та його контрагентами не встановлено.

Крім того, порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентом позивача породжує негативні наслідки саме цього підприємства і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

З цих підстав суд вважає недоцільним одержання відповідей на запити ДПІ щодо контрагенту позивача ТОВ «Новобуд ХХІ століття», ТОВ «Промислова Комплектація», ТОВ «Транс Трейд Інвест».

Пунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування або відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР у п'ятиденний термін після закінчення перевірки податковий орган зобовязаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив 1-й відповідач у справі. У межах спірних відносин у податкового органу відсутні будь-які підстави утримуватися від надання висновку органам казначейства про бюджетне відшкодування, яке рахується у складі бюджетної заборгованості.

Згідно до п.4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.1997 N209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N200/86, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 червня 2001 року за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Таким чином, органи Державного казначейства здійснюють операції з перерахування коштів держбюджету з податку на додану вартість за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Довідкою про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості позивача станом на 24 лютого 2011 року, яку витребувано судом за клопотанням позивача, 1-й відповідач підтвердив розмір невідшкодованого бюджетного відшкодування за серпень 2009 року в сумі 11205591,00 грн. (Т.2 а.с. 263).

Зазначена довідка є належним доказом в розумінні ст. 70 КАС України, складена у відповідності до „Порядку взаємодії між органами Державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість” затвердженого Наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 2004 року N 82/245, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 травня 2004 року за N 645/9244.

Слід також зазначити, що право на відшкодування від'ємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 у справі “Интерсплав проти України”.

Оцінивши вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 10 березня 2011 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Відповідно до п.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 17, 18, 70, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо ненадання до органу державного казначейства висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2010 року на користь відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод».

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод», код ЕДРПОУ 00210890, бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі в сумі 11205591,00 грн. (одинадцять мільйонів двісті пять тисяч пятсот девяносто одна гривня 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» судові витрати у сумі 1700 (тисяча сімсот) гривень та 3,40 (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено у повному обсязі та підписано 14 березня 2011 року.

СуддяО.В. Захарова