Постанова № 14414750, 03.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2011 № 26/369

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсака В.А.

суддів: Авдеєв П.В.

Коршун Н.М.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (підприємець),

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.12.2010

у справі № 26/369 (ОСОБА_3 )

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2

до ТОВ "А-Бетон"

про стягнення 94168,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2010 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 94168, 90 грн., з яких: 22710, 00 грн. заборгованості за Договором №10 від 10.09.2007 на надання електровимірювальних послуг, 71458, 90 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2010 у даній справі позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «А БЕТОН» на користь приватного підприємця ОСОБА_2 22710, 00 боргу, 227, 10 грн. державного мита та 56, 91 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправомірно застосовано позовну давність щодо стягнення пені, оскільки відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, заявленою до винесення рішення. Вказаної заяви відповідачем подано не було.

Відповідач не скористався наданим йому правом на учать свого представника в судових засіданнях 31.01.2011 та 03.03.2011, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 про прийняття апеляційної скарги до провадження та від 31.01.2011 про відкладення розгляду справи, направлені судом за юридичною адресою ТОВ «А-БЕТОН»: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33, поверх 13, не були вручені адресату та повернуті відділом поштового звязку до суду з довідкою про те, що ТОВ «А-БЕТОН» «за зазначеною адресою не проживає».

Судова колегія звертає увагу, що відомості про юридичну адресу (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33, поверх 13) було встановлено згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 22-23). Інших адрес у матеріалах справи не зазначено.

Особи, які беруть участь у розгляді справ, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеній в позовні заяві (абзац 3 пункту 3.63 Розяснень Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування ГПК України»).

Судова колегія вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, оскільки судом вчинено всі необхідні процесуальні дії для належного повідомлення ТОВ «А-БЕТОН» про час та місце судового засідання.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення позивача, колегією суддів встановлено наступне.

10.09.2007 між Приватним підприємством ОСОБА_2 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-БЕТОН» (замовник) був укладений Договір на надання електровимірювальних послуг № 10 (далі Договір), відповідно до умов якого виконавець зобовязався надати послуги, а саме: провести електротехнічні вимірювання та випробування електрообладнання виробничої бази ТОВ «А БЕТОН» в смт. Рокитне Київської обл., а замовник зобовязався своєчасно оплатити вартість наданих послуг, згідно звіту, який складається та передається виконавцем ( після оплати акту виконаних робіт).

На виконання умов вказаного договору, позивач провів електротехнічні вимірювання та випробування електрообладнання виробничої бази ТОВ «А БЕТОН» в смт. Рокитне Київської обл. на загальну суму 38710, 00 грн.

Факт виконаних робіт підтверджується підписаними сторонами актами виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за серпень та листопад 2008 року, а саме: акт виконаних підрядних робіт та довідка про вартість виконаних підрядних робіт від 02.09.2008 на суму 33 059,00 грн. та акт виконаних підрядних робіт та довідка про вартість виконаних підрядних робіт від 27.10.2008 на суму 5651,00 грн. (копії знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 3.5Договору, розрахунки оплачуються за власним дорученням протягом 10 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, зобовязання щодо оплати наданих позивачем послуг відповідачем виконані неналежним чином. Так, згідно виписки з особового рахунку позивача, відповідач 12.09.2007 здійснив часткову оплату за виконані роботи у вересні 2008 року. Доказів здійснення інших платежів суду не надано.

За таких обставин, станом на 12.09.2008 з врахуванням часткової оплати заборгованість відповідача перед позивачем становить 17059, 00 грн. (33059, 00 грн. 16000, 00 грн.), а заборгованість станом на 06.11.2008 (становить 22710, 00 грн. (17059, 00 грн. + 5651, 00 грн.)

Доказів погашення суми заборгованості відповідачем не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

З врахуванням вказаних норм матеріального права та встановленим судом неналежним виконанням відповідачем зобовязань за Договором, вимога позивача про стягнення з відповідача 22710, 00 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, судова колегія вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.6. Договору, за несвоєчасне проведення оплати, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу.

Строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтерес статтею 256 Цивільного кодексу України визначено як позовна давність.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пункт 1 частини 2 вказаної статті передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З позову вбачається , що позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 12.09.2008 по 16.06.2010.

Судом першої інстанції відмовлено у стягненні пені з підстав пропуску позивачем позовної давності у один рік, встановленої пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Однак, судова колегія звертає увагу, що частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення відповідача до суду першої інстанції із заявою про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Оскільки про сплив позовної давності до суду першої інстанції заявлено не було, висновок суду першої інстанції у цій частині є передчасним.

За таких обставин, вимога щодо стягнення з відповідача пені за прострочення зобовязання є обґрунтованою. Однак, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.6. Договору, за несвоєчасне проведення оплати, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу.

Згідно з пунктом 1 статті Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, статтею 3 вказаного Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія звертає увагу, що у даному випадку не застосовується обмеження щодо строку стягнення штрафних санкцій, встановленого вказаною вище статтею, оскільки Договором (пункт 3.6.) сторони погодили, що пеня сплачується за кожен день прострочки платежу. Отже, Договором визначено інше, ніж передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, а саме, стягнення пені за кожен день прострочки платежу.

Отже, згідно розрахунку здійсненого судом відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягає частковому задоволенню у сумі 8 637, 97 грн., а рішення суду першої інстанції у цій частині зміні.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати на оплату державного мита за подання позову та апеляційної скарги згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2010 по справі № 26/369 підлягає зміні в частині відмови у стягненні пені. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2010 у справі № 26/369 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти у такій редакції.

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А БЕТОН» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33, поверх. 13, код ЄДРПОУ 35086500) на користь Приватного підприємця ОСОБА_2 (09600, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 22710 ( двадцять дві тисячі сімсот десять ) грн. 00 коп. боргу, 8637 (вісім тисяч шістсот тридцять сім) грн. 97 коп. пені, 310 (триста десять) грн. 78 коп. державного мита та 78 (сімдесят вісім) грн. 56 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В решті позову відмовити.».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А БЕТОН» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33, поверх. 13, код ЄДРПОУ 35086500) на користь Приватного підприємця ОСОБА_2 (09600, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 51 (пятдесят одну) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

4.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 26/369 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяКорсак В.А.

СуддіАвдеєв П.В.

Коршун Н.М.