Постанова № 14414749, 15.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2011                                                                                           № 6/206/10-33/413

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сухового В.Г.

суддів:           Агрикова О.В.

          Чорногуз М.Г

при секретарі:           Трохліб О.Г.

За участю представників:

позивача: не з’явились;

відповідача: Чернюк В.В., довіреність від 08.02.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Промислово страховий альянс”

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.11.2010

у справі № 6/206/10-33/413 (Мудрий С.М. .....)

за позовом                               Закритого акціонерного товариства

“Промислово страховий альянс”

до                                                   Відкритого акціонерного товариства

Комерційний банк “Надра”в особі філії

ВАТ КБ “Надра” Запорізьке регіональне

управління

про                                                   стягнення 82574,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2010р. позов Закритого акціонерного товариства «Промислово страховий альянс» (змінена назва – Приватне акціонерне товариство «Промислово страховий альянс», далі – позивач) до відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Запорізьке регіональне управління (далі - відповідач) про стягнення 82574,23 грн. інфляційних та трьох процентів річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) задоволено частково. Стягнуто з відповідача в особі його філії на користь позивача три проценти річних у розмірі 9781,26 грн, 23 419,65 грн. інфляційних та пропорційно судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем (банком) не виконано свої зобов’язання щодо повернення позивачу банківського вкладу (депозиту) за Договором від 03.10.2008р. Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2009р. в іншій справі № 7/171 у спорі між тими ж сторонами з банку (відповідач) стягнуто на користь позивача суму вкладу 400000 грн. та відсотки, нараховані на вклад у сумі 28076,72 грн. На час вирішення даного спору рішення суду відповідачем не виконано. Суд на підставі норм ст.625 ЦК України частково задовольнив позов про стягнення інфляційних в сумі 23 419,65 грн. за період з лютого по вересень 2010р., а також трьох процентів річних в сумі 9781,26 грн. за період з 04.02.2009р. по 09.02.2009р. (221,11 грн.) та з 11.02.2009р. по 09.11.2010р (9570,15 грн.). Відмову у позові в частині стягнення 59241,96 грн. інфляційних за період з лютого 2009р по лютий 2010р., а також трьох процентів річних в сумі 11751,58 грн. за період з 10.02.2009р. по 10.02.2010р. суд обґрунтував тим, що згідно з постановами правління НБУ № 59 від 10.02.2009р. та № 452 від 05.08.2009р. стосовно відповідача діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого, на думку суду першої інстанції, згідно зі ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зупиняється виконання банком зобов’язань перед кредиторами та зупиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань.

Не погоджуючись з рішенням суду від 16.11.2010р., приватне акціонерне товариство «Промислово страховий альянс» подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду та задовольнити позов в повному обсязі, а саме стягнути з відповідача на користь позивача: 82661,61 грн. – інфляційних за період прострочення з 04.02.2009р. по 30.09.2010р. та 21532,84 річних за період прострочення з 04.02.2009р. по 09.11.2010р. Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково ототожнив інфляційні та проценти річних з неустойкою (штрафом, пенею) та відмовив у їх стягненні за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів з 10.02.2009р. по 10.02.2010р. Також позивач не погоджується із застосуванням судом у своєму розрахунку індексів інфляції, які нижче 100%.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що згідно зі ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», зокрема не нараховуються неустойка (штраф,пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. На думку відповідача, до спірних правовідносин не застосовуються загальні положення про зобов’язання, в тому числі щодо нарахування інфляційних та процентів річних. Також відповідач зазначає, що наслідки невиконання банком вимоги про повернення вкладу (депозиту) регулюються виключно договором банківського вкладу (депозиту), а строк нарахування процентів річних припинився 03.02.2009р. у момент закінчення дії Договору.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Закритим акціонерним товариством «Промисловий страховий альянс» та відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» в особі заступника директора по корпоративному блоку – керівника групи корпоративного блоку філії ВАТ КБ «Надра» Запорізьке регіональне управління укладено договір № 16/2008/Ю000473 строкового банківського вкладу (депозиту) від 03.10.2008р. (далі – Договір).

27.01.2009р. сторонами Договору укладено додаткову угоду №1 до зазначеного Договору щодо зміни у реквізитах сторін адреси філії банку.

Відповідно п.п. 1.1 Договору вкладник перераховує на вкладний рахунок № 2652 4 001263 001 в філії ВАТ КБ «Надра», МФО 313968, відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного рахунку № 08/22006/02/Ю025 від 29.12.2006р., всі грошові кошти в сумі 400000 грн.

Згідно з п.п. 1.2 Договору строк вкладу – 4 місяці. Дата повернення вкладу 03.02.2009р.

Відповідно до п.п. 1.3 Договору процентна ставка по вкладу встановлюється в розмірі 21,0% річних.

Згідно з п.п. 2.2 Договору в день закінчення строку вкладу визначеному в п.п. 1.2 цього Договору, протягом одного дня, банк повертає вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок зазначений в п. 8 цього Договору.

Також, згідно з п. 3.4.5 Договору при закінченні строку його дії, а також у випадку його дострокового розірвання, сплата процентів і повернення вкладу здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, зазначений у п.8 цього Договору.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2009р. у справі № 7/171 позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача суму вкладу 400 000 грн. та відсотки, нараховані на вклад за договором, у сумі 28 076, 71 грн. Дане рішення набрало чинності 29.05.2009р.

Господарським судом міста Києва 01.06.2009р. видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 7/171.

На момент вирішення даного спору з відповідача не стягнуто суму вкладу у розмірі 400 000 грн. та відсотків, нарахованих на вклад за договором, у сумі 28 076, 71 грн.

Отже сума боргу становить 428076,71 грн., а початок прострочення його повернення слід рахувати з 04.02.2009р.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с.64), у якій він просив стягнути з відповідача на його користь: 82661,61 грн. – інфляційних за період прострочення з 04.02.2009р. по 30.09.2010р. включно; 21532,84 грн. – три проценти річних за період з 07.02.2009р. по 09.11.2010р., а всього 104194,45 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, збільшені позовні вимоги про стягнення 82661,61 грн. інфляційних втрат за період з 04 лютого 2010 року по 30 вересня 2010 року є частково обґрунтованими. Згідно з розрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятора Інформаційно-аналітичної програми «ЛІГА», сума інфляційних втрат на суму боргу 428076,71 грн. за вказаний період з урахуванням встановлених індексів інфляції становить 73629,19 грн., а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню в сумі 73629,19 грн., а в решті вимог про стягнення 9032,42 грн. інфляційних слід відмовити.

Збільшені позовні вимоги позивача про стягнення 21532,84 грн. трьох процентів річних за період з 07.02.2009 року по 09.11.2010 року є повністю обґрунтованими. Згідно з розрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятора Інформаційно-аналітичної програми «ЛІГА», сума трьох процентів річних на суму боргу 428076,71 грн. за вказаний період становить 22553,19 грн., а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в сумі 21532,84 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги в частині стягнення процентів річних за період з 04.02.2009р. до 07.02.2009р. колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивач сам в суді першої інстанції в заяві про збільшення позовних вимог (а.с.64) зазначив вимоги про стягнення процентів річних саме за період з 07.02.2009 по 09.11.2010.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог за період дії мораторію з 10.02.2009р. по 10.02.2010р., дійшов помилкового висновку щодо зупинення нарахування передбачених ст. 625 ЦК України інфляційних і трьох процентів річних у цей період, оскільки приписи ст. 2 та ч.2 ст.58 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», а також ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не поширюються на зазначені у ст. 625 ЦК України нарахування, які за своєю правовою природою не є штрафними чи іншими санкціями, а входять до складу грошового зобов’язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов’язання.

Таку позицію викладено у Постановах Верховного Суду України від 08.11.2010р. у справі № 4/719 та від 15.11.2010р. у справі № 4/720, які прийнято за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а тому є обов’язковими в силу приписів ст. 111-28 ГПК України.

Наведеним спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Що ж до посилань скаржника на неправомірність застосування судом першої інстанції «від’ємного значення індексів інфляції», тобто нижчих 100 %, колегія суддів вважає ці посилання необґрунтованими, оскільки згідно з приписами ст. 625 ЦК України кредитору надано можливість вимагати сплати боргу «з урахування встановленого індексу інфляції», а не з урахуванням «інфляції». Індекс інфляції може бути встановлений як більше 100 % (інфляція), так і менше 100 % (дефляція), тому суд першої інстанції правильно застосував у своєму розрахунку індекси інфляції, у тому числі й їх «від’ємне значення».

Таким чином, рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2010р. підлягає зміні в частині періоду та розміру стягнутих сум інфляційних втрат, трьох процентів річних, а також судових витрат пропорційно задоволеним вимогам. Крім того, стягнення слід здійснити безпосередньо з відповідача, як юридичної особи, а не з її структурного підрозділу, оскільки матеріали справи свідчать про те, що філія Запорізьке регіональне управління Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк “Надра” не має права представляти Банк в суді у якості відповідача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони спору пропорційно задоволеним вимогам.

Також, колегія суддів встановила, що позивачем у суді першої інстанції за подання позову (з урахуванням збільшення розміру вимог) недоплачено державного мита 0,86 грн. з розрахунку: підлягало сплаті від суми збільшених вимог (а.с. 64) 1041,94 грн. – сплачено 1041,08 грн. (825,74+215,34) = 0, 86 грн. Оскільки суд першої інстанції не звернув на це уваги, колегія суддів згідно з ч.2 ст.46 ГПК України дійшла висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України 0,86 грн. недоплаченої суми державного мита.

Керуючись ст. ст. 46, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Промислово страховий альянс» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2010р. у справі номер № 6/206/10-33/413 змінити.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2010р. у справі № 6/206/10-33/413 викласти у такій редакції:

«2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) на користь приватного акціонерного товариства «Промислово страховий альянс» (61001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна, 23, код 22134155): 73 629,19 грн. інфляційних втрат та 21532,84 грн. – три проценти річних; 951,62 грн. витрат по сплаті державного мита; 215,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.» 4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Промислово страховий альянс» (61001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна, 23, код 22134155) на користь Державного бюджету України 0,86 грн. недоплаченої суми державного мита.

5. В решті рішення залишити без змін.

6. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) на користь приватного акціонерного товариства «Промислово страховий альянс» (61001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна, 23, код 22134155) 324, 20 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

7. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Суховий В.Г.

Судді                                                                                          Агрикова О.В.

                                                                                          Чорногуз М.Г