Постанова № 14414723, 08.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2011 № 36/5-35/529

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів: Михальська Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. адвокат, ОСОБА_2. - директор

від відповідача: ОСОБА_4 - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанія "СКФ Євротрейд Акцієболаг"

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.11.2010

у справі № 36/5-35/529 (Літвінова М.Є. .....)

за позовом Мале приватне підприємство "Аріадна"

до Компанія "СКФ Євротрейд Акцієболаг"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення неустойки 6668645,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Аріадна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Компанії «СКФ Євротрейд Акцієболаг» про стягнення неустойки в розмірі 6 668 645,55 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва №36/5 від 07.4.2010р. у задоволенні позову відмовлено повністю, з позивача на користь відповідача стягнуто 191 760,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням послуг адвокатів.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2010р. касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Аріадна" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010р. та рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2010р. скасовано, справу 36/5 передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 24.11.2010 по справі № 36/5-35/529 позов задоволено повністю. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 810 654,60 неустойки за Договором №12 від 25.01.2008р., 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновок суду про фактичне користування позивачем орендованими приміщеннями не підтверджується належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції жодним чином не дав оцінки наявному у справі договору піднайму нежитлового приміщення від 01.03.2008р. укладеному між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Представництвом «СКФ Євротрейд Акцієболаг» та відповідно до умов якого Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 передала, а Представництво «СКФ Євротрейд Акцієболаг» прийняло за плату у тимчасове користування для розміщення власного офісу, що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 7Б (літера А), загальною площею 258,20 кв.м. Факт отримання Представництвом «СКФ Євротрейд Акцієболаг» приміщення відповідно до договору від 01 березня 2008 року підтверджується актом прийому -передачі від 01 березня 2008 року.

Апелянт вважає, що під час розгляду заяви Позивача про уточнення позову місцевим судом міста Києва порушено ст. ст. 42, 43 та частин першої -третьої статті 22 ГПК України, оскільки суд має вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу мали можливість одержати копії відповідної заяви (клопотання). З цією метою такі копії можуть бути вручені іншим учасникам судового процесу (їх представникам) безпосередньо в судовому засіданні (під розпис на оригіналі заяви) або надіслані їм позивачем поштою з наданням суду доказів надсилання у встановлений судом строк. У разі коли порядок подання заяви (клопотання) про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог, відмову від позову не дотримано, господарський суд розглядає по суті первісно заявлені вимоги. Таким чином під час подання уточнення позову, позивачем порушено вказані вище вимоги, що свідчить про відсутність у суду підстав для розгляду уточнених позовних вимог.

Відповідач зазначає, що договір від 11.09.2001, на підставі якого сторонами 17 жовтня 2001 року було підписано акт прийому-передачі в оренду приміщення втратив чинність, у договорі від 25.01.2008 №12 будь-які посилання на первісний договір відсутні, а також відсутні акт приймання-передачі приміщення за договором №12, що не доводить факту передачі приміщення відповідачу в оренду на підставі договору №12 від 25.01.2008. Також факт припинення зобов'язань за договором від 25.01.2008 №12 був встановлений судом під час попереднього розгляду справи. Сторони також не заперечували цей факт і під час нового розгляду.

Відповідач, враховуючи наведене, приходить до висновку, що судом невірно застосовано норми законодавства та неправомірно задоволено вимогу про стягнення неустойки на підставі п. 8.1 договору оренди №12 від 25.01.2008. Оскільки, у разі доведення факту невиконання обов'язку щодо повернення майна, що перебувало в оренді, до бувшого орендаря можуть бути застосовані санкції у розмірі, що передбачені спеціальною нормою ЦК України.

На думку апелянта, позивач, знаючи про умови договору, які передбачають необґрунтовані та надмірно великі штрафні санкції за неповернення майна після спливу дії договору, навмисно не вживав зустрічних дій по прийняттю приміщення, мотивуючи це виключно тим, що приміщення не перебуває у стані, в якому його було передано, за відсутності будь-яких належних доказів такого, начебто, «невідповідного» стану. Враховуючи те, що позивачем не було направлено представника для приймання приміщення після закінчення дії договору оренди нежитлових приміщень №12 від 25.01.2008, і це виключало можливість складання двостороннього акту прийому-передачі, прострочення виконання зобов'язання з приймання приміщення допущено саме позивачем як кредитором у зобов'язанні.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Днем прострочення виконання відповідачем обов'язку передати приміщення є 02.03.2008., акт прийому-передачі приміщення складено відповідачем 07.03.2008, тобто у позивача є право на стягнення неустойки за період з 02.03.2008 по 06.03.2008.

Однак, згідно з ч.2 ст. 258 ЦК України до позовних вимог про стягнення неустойки застосовуються скорочені строки позовної давності в 1 рік. Таким чином, строк, в межах якого позивач мав право звернутися до суду із позовом, закінчився 02.03.2009, а не 02.03.2010, як помилково вказав у рішенні суд першої інстанції. Оскільки МПП «Аріадна» звернулося до суду із позовом 10.12.2009, ним пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

03.03.2010 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму неустойки в розмірі 3 810 654,60 грн. та 190 532,74 грн. збитків у зв'язку із пошкодженням речі (приміщення).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог. З поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що останнім було зменшено розмір заявленої суми неустойки, а також заявлено іншу суму, яка в свою чергу становить суму збитків у зв'язку з пошкодженням речі, що в свою чергу суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмету позову.

Позивачем в заяві про уточнення позовних вимог було заявлено по суті ще одну додаткову вимогу, яка в свою чергу ґрунтується на інших фактичних обставинах, що можна кваліфікувати як зміну предмету та підстав позову, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається.

Враховуючи викладене, місцевим судом розглянуто вимоги позивача в частині стягнення неустойки в розмірі 3 810 654,60 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.

11.09.2009 року між Малим приватним підприємством «Аріадна» та Представництвом Компанії «СКФ Євротрейд АБ» було укладено Договір оренди нежитлових приміщень

Відповідно до умов укладеного договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування (оренду) приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, поверх другий. Загальна площа приміщення становить 253,8 кв.м. Приміщення передається в оренду по акту з характеристиками, зазначеними в експлуатаційній документації і поверховому плані для розміщення постійного представництва орендаря в Україні і буде використано для офісу (розд. 2 Договору).

17.10.2001 року між сторонами було підписано Акт прийому - передачі в оренду другого поверху корпусу «А» загальною площею 254 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Договору оренди нежитлових приміщень від 11.09.2001р.

17.10.01 сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення в оренду згідно договору оренди нежитлових приміщень від 11.09.01, в якому було зазначено, що приміщення в новому стані, пофарбовані в білий колір.

В подальшому між сторонами було укладено Договори оренди нежитлових приміщень: від 01.10.2004р., від 30.12.2005р., від 02.01.2007р., договір оренди нежитлових приміщень №11 від 29.12.2007р., №12 від 25.01.2008р.

Предметом вищевказаних договорів було передача позивачем в орендне користування відповідачу нежитлові приміщення 2-го поверху площею 253,8 кв.м. по АДРЕСА_1. Акти прийому - передачі до договорів не укладались.

Останнім Договором між сторонами відносно оренди вищевказаного приміщення був Договір оренди нежитлових приміщень №12 від 25.01.2008р.

Відповідно до п. 4.1. Договору оренди нежитлових приміщень №12 від 25.01.2008р. договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 29 лютого 2008 року.

Пунктом 8.1. зазначеного договору встановлено, що по закінченню строку договору або моменту дострокового припинення, що настав внаслідок невиконання орендарем своїх обов'язків, орендар зобов'язаний передати орендодавцю орендоване приміщення у тому стані, в якому він його одержав, крім звичайного зносу, до фактичного оплаченого строку за актом прийому - передачі.

Згідно п. 8.6. договору у випадку, якщо по закінченні строку дії цього Договору чи у разі його дострокового припинення орендар у день, наступний за днем припинення чи закінчення дії Договору не звільнить приміщення і не поверне їх по акту прийому - передачі орендодавцеві, останній має право стягнути з орендаря передбачену ст. 5 цього Договору орендну плату в п'ятикратному розмірі за весь час до звільнення орендарем орендованих приміщень та підписання Акту приймання - передачі орендованих приміщень.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір найму укладаються на строк, встановлений договором (п. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України). У разі припинення договору найму наймач зобов'язання негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки за неповернення орендованих приміщень в розмірі 3810 654,50 грн. за період з 01.03.2008р. по 31.10.2009р. включно, яка була нарахована згідно п. 8.6. договору оренди, оскільки на думку позивача відповідачем після закінчення строку дії договору оренди орендоване приміщення за актом приймання-передачі не було повернуто позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було направлено на адресу відповідача лист вих. № 22 від 06.12.2007р. та № 30 від 24.01.2008р. в якому він нагадував відповідачу про порядок повернення майна відповідно до п.8.1. укладеного договору оренди. Із змісту листа вих. № 22 вбачається, що позивач посилався на п.1 акту приймання-передачі майна в оренду, в якому зазначено «приміщення у новому стані», а тому на думку позивача відповідач повинен повернути приміщення у первісному стані, тобто після проведення ремонту. З листів направлених позивачем на адресу відповідача вбачається, що позивач наполягав на проведенні ремонтних робіт відповідачем в орендованому приміщенні.

Листом від 17.12.208р. відповідач повідомив позивача що немає ні бажання ні можливості створювати будь-які перешкоди для розпорядження ПП «Аріадна» об»єктами, що належать останньому та повідомив про готовність передати комплект ключів від вхідних дверей у приміщенні у зручний для позивача час та місце. Також відповідач зазначив, що не замовляв проведення експертизи.

27.02.2008р. відповідачем було видано наказ про створення комісії з передачі нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1, другий поверх, відповідно до п.8.1. договору оренди № 12 від 25.01.2008р. В наказі зазначено, що строк передачі приміщення до 29.02.08.

В зв»язку з небажанням позивача приймати приміщення у встановленому договором порядку, відповідач 03.03.2008р. направив на адресу позивача цінною бандероллю ключі від орендованих приміщень, яку позивач відмовився отримувати.

07.03.08 уповноваженими представниками відповідача (комісією з передачі приміщення) в присутності третіх осіб представників інших юридичних осіб ТОВ “НВП “ТехноКом”, ТОВ “ЛЕО Пресс”, ТОВ “Аудиторська фірма “Верітас-Інформ”, було складено акт прийому-передачі майна. В даному акті зазначено, що на виконання договору оренди нежитлових приміщень від 25.01.08 № 12 орендар (відповідач) передав нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, другий поверх, загальною площею 253,8 кв.м та аксесуари в ньому МПП “Аріадна” в переліченому в акті стані та кількості. В акті зазначено, що орендодавець безпідставно відмовився прийняти приміщення. Орендар з моменту підписання цього акту знімає з себе відповідальність за стан приміщення та будь-які фінансові зобовязання перед орендодавцем не несе.

Відповідно до ст. 785 п.1 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Тобто законодавець не пов'язує обов'язок повернути наймодавцеві річ із вчиненням будь-яких додаткових дій, як-то підписання акту приймання-передачі. Єдиною вимогою є передання речі у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Однак, позивач враховуючи зміст п. 8.6 укладеного договору не вжив зустрічних дій по прийняттю приміщення, мотивуючи тим, що приміщення знаходиться у невідповідному стані, ніж той в якому його було передано, за відсутності будь-яких належних доказів такого стану.

Відповідно до ч.1. ст.. 538 ЦК України виконання свого обов»язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов»язку є зустрічним виконанням зобов»язання. Тобто зобов»язання сторін щодо прийняття-передачі нежитлових приміщень є зустрічними зобов»язаннями та повинні виконуватись сторонами договору одночасно.

Статтею ст. 613 ЦК України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку.

Оскільки позивачем не було направлено представника для приймання приміщення після закінчення дії договору оренди нежитлових приміщень №12 від 25.01.2008, що виключало можливість складання двостороннього акту прийому-передачі, прострочення виконання зобов'язання з приймання приміщення допущено саме позивачем як кредитором у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01.03.008р. між Представництвом «СКФ Єротрейд Акцієболаг» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір піднайму нежилого приміщення, площею 258,20 кв.м., розташованого в АДРЕСА_2

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено суду факт користування відповідачем орендованим приміщенням після припинення строку дії Договору оренди.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що відповідачем належним чином доведено, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання з повернення позивачу нежитлових приміщень 2-го поверху площею 253,8 кв. м по АДРЕСА_1, а тому позовні вимоги про стягнення неустойки задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.4 ст. 264 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Днем прострочення виконання відповідачем обов'язку передати приміщення є 02.03.2008. Як вбачається з матеріалів справи, акт прийому-передачі приміщення складено відповідачем 07.03.2008. Таким чином у позивача є право на стягнення неустойки за період з 02.03.2008 по 06.03.2008.

Згідно з ч.2 ст. 258 ЦК України до позовних вимог про стягнення неустойки застосовуються скорочені строки позовної давності в 1 рік. Позивач звернувся до суду із позовом 10.12.2009, тобто після сплину строку в межах якого позивач мав право звернутися до суду із позовом, який закінчився 02.03.2009, що є також підставою для відмови у задоволенні позову..

Під час розгляду справи в судовому засіданні 08.02.2010р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 191760,00 грн. Зазначене клопотання мотивоване тим, що в звязку з предявленням позивачем до господарського суду зазначеного позову між відповідачем та Адвокатським обєднанням “Юридична фірма “ОСОБА_7 та Парнери” укладено договір від 04.01.10 № 0438-269 про надання послуг адвокатів в межах даної господарської справи. Крім того, 01.12.10 між відповідачем та згаданим адвокатським обєднанням підписано додаткову угоду № 3 до договору № 0438-269 та Додаткову угоду № 03-01 від 04.01.2011р. відповідно до яких відпвоідачем оплачено вартість наданих послуг адвокатів у розмірі 415367, 00 грн.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути інші особи, крім керівників підприємств та організацій, повноваження яких підтверджуються довіреностями від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до частини 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціалістю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси відповідача в судових засіданнях у даній справі представляли адвокати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. діючі на підставі довіреності від 02.09.2010р та 18.01.10 б/н, яка була випдана Адвокатським обєднанням “Юридична фірма “ОСОБА_7 та Партнери” на підставі договорів про надання послуг адвокатів від 04.01.10 № 04-269, 04.01.10 № 0438-269.

Відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2409/10, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 27.11.03 ОСОБА_4 має право на заняття адвокатською діяльністю, тобто в розумінні ст.2 Закону України “Про адвокатуру” є адвокатом.

Відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2762/10, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 27.01.05 Буртовий М.В має право на заняття адвокатською діяльністю, тобто в розумінні ст.2 Закону України “Про адвокатуру” є адвокатом.

Відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4047/10, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 23.07.09 ОСОБА_6. має право на заняття адвокатською діяльністю, тобто в розумінні ст.2 Закону України “Про адвокатуру” є адвокатом.

В контексті ст. 44 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

До матеріалів справи долучено рахунки Адвокатського обєднання “Юридична фірма “ОСОБА_7 та Партнери” адресовані Представництву “СКФ Євротрейд Акцієболаг” в яких зазначено вид робіт адвокатські послуги.

Зазначені рахунки відповідачем сплачено в повному осбязі, на що вказують копії банківських виписок від 16.12.2010р.,31.01.2011, додані до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п.12 роз»яснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78).

За таких обставин колегія приходить до висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів про понесені відповідачем витрати на адвокатські послуги, однак враховуючи ціну позову та ту обставину, що відповідач є комунальним підприємством, колегія приходить до висновку, що витрати на адвокатські послуги підлягають частковому задоволенню в розмірі 70000, 00 грн., оскільки їх розмір повинен встановлюватись з огляду на розумну необхідність витрат на послуги адвоката для даної справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню.

Крім того, в звязку із задоволенням апеляційної скарги, витрати відповідача по сплаті державного мита при її поданні, слід віднести на позивача в розмірі 441, 24 грн. на підставі ст.. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Компанії «СКФ Єротрейд Акцієболаг» на рішення Господарського суду м.Києва від 24.11.2010р. у справі № 36/5-35/529 задовольнити.

Рішення Господарського м.Києва від 24.11.2010 року у справі № 36/5-35/529 скасувати.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Аріадна» ( 01033, м.Київ, вул.. Гайдара.22, код ЄДРПОУ 14274729 ) на користь Компанії «СКФ Єротрейд Акцієболаг» (адреса для листування 04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 11, фактична адреса: пр-т Науки, 63, код ЄДРПОУ 20076005) 70000, 00 витрат на послуги адвоката.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Гоподрськлму суду м.Києва.

Матеріали справи № 36/5-35/529 повернути Господарському м.Києва.

Головуючий суддяОтрюх Б.В.

СуддіМихальська Ю.Б.

Тищенко А.І.

18.02.11 (відправлено)