Рішення № 14414179, 22.03.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2011 р.Справа № 17/12/5022-305/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Козова Тернопільської області

до відповідача: Козівської селищної ради, смт. Козова Тернопільської області

про стягнення 5147,80 грн. заборгованості

Представник від:

позивача: ОСОБА_1, підприємець, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2 від 18.06.2003р.;

відповідача: Прийдун О.І., спеціаліст І категорії з правових питань, довіреність №5 від 21.03.2011р.

В судовому засіданні представникам сторін розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у звязку з відсутністю письмового клопотання сторін.

Позивач Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1, смт. Козова Тернопільської області, звернувся 02.03.2011р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Козівської селищної ради, смт. Козова Тернопільської області, про стягнення 5147,80 грн. заборгованості, посилаючись на неналежне виконання умов договору про постачання №16 від 11.06.2010р.

Позов обґрунтовується розрахунком суми позову; копією договору про постачання №16 від 11.06.2010р.; копією довідки відповідача №01-94/3-09 від 01.02.2011р.; претензією від 07.02.2011р.; листом-відповіддю на претензію №01-186/3-09 від 23.02.2011р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 03.03.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 22.03.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та подав витребувані судом документи.

Відповідач в судовому засіданні та згідно поданого відзиву на позов №01-297/3-09 від 18.03.2011р. позовні вимоги визнає, зазначаючи, що погасити заборгованість немає можливості у звязку з відсутністю бюджетних призначень передбачених на відповідні потреби.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

11 червня 2010р. між Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Постачальником та Козівською селищною радою, як Замовником, укладено договір про постачання № 16 (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язаний постачати продовольчу продукцію згідно замовлення дитячих садків „Сонечко" та „Ромашка", а „Замовник" забезпечити прийняття продукції та оплати на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Договору сторони встановили, що кількість продукції повинна відповідати замовленню, якість продукції повинна підтверджуватись відповідними сертифікатами якості, які Постачальник зобов'язаний передавати при кожній поставці, при виявленні Замовником невідповідності якості та кількості отриманої продукції до замовлення Постачальник за свій рахунок зобов'язаний допоставити продукцію належної якості та кількості протягом доби.

Продукція, яка постачається повинна бути доставлена у строки і в кількості вказані у замовленні. Постачання здійснюється Постачальником у тарі та упаковці, яка забезпечує їй збереження під час транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт. Тара, упаковка продукції повинна відповідати вимогам стандартів. Вартість тари та упакування входить до ціни товару. Доставка продукції на місце призначення здійснюється за рахунок постачальника.(п.п. 3.1-3.5 Договору).

Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем та випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору, позивач згідно накладних №28 від 08.12.2010р., №54 від 02.12.2010р., №57 від 17.12.2010р. від №30 від 01.12.2010р., №66 від 15.12.2010р., №29 від 03.12.2010р., поставив у дитячі садки "Сонечко" та "Ромашка" зазначений у накладних товар (продукти харчування) на загальну суму 5147,80 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписами представників сторін на зазначених накладних та підтверджується відповідачем у справі.

Умовами укладеного договору (розділи 4) сторони також визначили ціну товару та порядок проведення розрахунків за поставлений Товар. У відповідності до п. 4.1. Договору ціна одиниці продукції повинна бути меншою від роздрібної ціни. Відповідно до п. 4.2 Договору, розрахунок здійснюється шляхом перерахування коштів за товар, отриманий згідно накладних, до кінця поточного місяця.

Матеріали справи свідчать, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем умов договору в частині проведення оплати отриманого ним товару згідно договору про постачання №16 від 11.06.2010р.

Господарський суд вважає, що викладені умови договору, права та обов'язки сторін, порядок виконаннядоговору,дають підстави дійти висновку, що фактично між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, в силу яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як стверджує позивач і це не заперечено відповідачем у справі, підприємець ОСОБА_1, смт. Козова Тернопільської області, свої зобовязання по договору виконав в повній мірі, однак, відповідач порушив договірні зобовязання, не провівши оплати за отриманий товар у строк, передбачений договором (п. 4.2.), внаслідок чого станом на 28.02.2011р. (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача згідно Договору про постачання №16 від 11.06.2010р. становить 5147,80 грн.

Надіслана на адресу відповідача претензія від 07.02.2011р. з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 5147,80 грн., визнана відповідачем, що вбачається з листа №01-186/3-09 від 23.02.2011р., однак залишена без задоволення у звязку з відсутністю бюджетних призначень, передбачених на відповідні потреби. Однак відсутність грошових коштів у зв"язку з перевиконанням дохідної частини бюджету селищної ради не може слугувати підставою для невиконання договірних зобов"язань в силу закону.

Згідно вимог ст.ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обовязків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобовязання щодо оплати купленого товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на 5147,80 грн. основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, навпаки, визнаними відповідачем згідно пояснень представника в судовому засіданні 22.03.2011р., відзиву на позов №01-297/3-09 від 18.03.2011р., довідок №01-94/3-09 від 01.02.2011р. та №01-292/3-09 від 16.03.2011р. та листа-відповіді на претензію №01-186/3-09 від 23.02.2011р., а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Козова Тернопільської області, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 5147,80 грн. боргу.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, визнані відповідачем та підтверджені матеріалами справи, підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

У судовому засіданні 22.03.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 47, 22, 32, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Козівської селищної ради, смт. Козова Тернопільської області, вул. Дорошенка, 3, ідент. код 04525573, 5147,80 грн. основного боргу та 338,00 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "28" березня 2011 року, через місцевий господарський суд.

СуддяН.О. Андрусик