Рішення № 14413559, 10.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2011 р. Справа № 10/250-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/250-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті Капітал Менеджмент», с. Крюківщина, Києво-Святошинський район

про стягнення 10135,37 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті Капітал Менеджмент»(далі-відповідач) про стягнення 10135,37 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору фінансового лізингу № 080401-01/ФЛ-Ю-А від 01.04.2008 р. в частині своєчасного внесення, передбачених графіком лізингових платежів, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 4393,83 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 5288,20 грн. штрафу, 113,24 грн. 3% річних та 340,10 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 18.11.2010 р. порушено провадження у справі № 10/250-10 та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду від 07.12.2010 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача, розгляд справи був відкладений.

Ухвалами від 18.01.2011 р., на підставі поданого позивачем через загальний відділ господарського суду клопотання, продовжено строк вирішення спору, а розгляд справи у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін, відкладено на 01.02.2011 р.

Проте, у зв’язку із хворобою судді Привалова А.І., судове засіданні, призначене на 01.02.2011 р., не відбулось, а розгляд справи був призначений на 10.02.2011 р.

В судове засідання 10.02.2011 р. представник позивача не з’явився, проте 28.01.2011 р. через загальний відділ господарського суду від останнього надійшли документи, витребувані судом, та клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважного представника, за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача в судове засідання 10.02.2011 р. втретє не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу рекомендованих поштових відправлень щодо ухвал суду; вимоги ухвали суду від 18.01.2011 р. відповідач втретє не виконав, відзив на позов до суду не надіслав.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 р. між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувачем) укладено Договір фінансового лізингу № 080401-01/ФЛ-Ю-А, відповідно до умов п. 1.1 якого лізингодавець передає, а лізингоодержувач приймає в платне володіння та користування, на визначений строк, предмет лізингу (майно) для використання його у власній господарській діяльності, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. Найменування, модель, кількість і загальна вартість майна вказується у специфікації, яка є додатком до договору.

Так, на виконання умов договору, між сторонами підписаний Додаток № 2 до договору «Специфікація», згідно з якою лізингодавець передає лізингоодержувачу майно, а саме: автомобіль Toyota Auris hatchback, 1,6 Terra (Entry), 5ММ/Т 2008 року випуску, загальна вартість якого, включаючи ПДВ, становить 132204,96 грн.

Договором, зокрема, п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.4.1 передбачено, що загальна вартість майна, що передається у лізинг, на момент укладення договору, включаючи ПДВ, становить 132204,96 грн. Лізингоодержувач зобов’язаний сплачувати лізингові платежі, згідно з графіком сплати лізингових платежів, який є додатком до договору та включає в себе платежі по відшкодуванню (компенсація) частини вартості майна та винагороду (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно. При цьому всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України з наступним коригуванням на зімну курсу гривні до долару США.

Між сторонами у справі підписаний Додаток № 1 до Договору фінансового лізингу № 080401-01/ФЛ-Ю-А від 04.04.2008 р. «Графік сплати лізингових платежів», яким встановлені строки оплати та розмір лізингових платежів, а також розміри винагороди (комісія).

Відповідно до п. 4.3 договору, приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складення акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі майна підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками юридичних осіб.

14.04.2008 р. між сторонами підписаний акт приймання - передачі майна в користування за Договором фінансового лізингу № 080401-01/ФЛ-Ю-А від 04.04.2008 р., згідно з яким лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв майно, а саме: автомобіль Toyota Auris hatchback, 1,6 Terra (Entry), 5ММ/Т 2008 року випуску, загальна вартість якого, включаючи ПДВ, становить 132204,96 грн.

Таким чином, позивач в повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе зобов’язання згідно з умовами договору, передавши відповідачу у лізинг визначене договором майно.

Проте, порушуючи умови договору, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання по оплаті лізингових платежів, у встановлений графіком строк не здійснив оплату лізингових платежів, у зв’язку з чим за період грудень 2009 р. - січень 2009 р. у відповідача утворилась заборгованість по лізинговим платежам у сумі 4393,83 грн.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другою ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частиною першою ст. 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки заборгованість відповідача в частині сплати, передбачених Договором фінансового лізингу № 080401-01/ФЛ-Ю-А від 01.04.2008 р. та графіком, лізингових платежів на час прийняття рішення не погашена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 4393,83 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 5288,20 грн., нарахований за період: 1 квартал 2009 р. - 4 квартал 2009 р., у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині надання позивачу звітів про стан та місцезнаходження майна.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами п. 11.2.3 договору передбачено, що за використання майна не за призначенням, невиконання обов’язку щодо його утримання, неподання інформації щодо стану та місцезнаходження майна згідно з п. 8.2.1 договору, лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 % загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Згідно з п. 8.2.1 договору, лізингоодержува взяв на себе обов’язок щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звітів у встановленій сторонами формі.

Оскільки умовами договору передбачений обов’язок лізингоодержувача надавати звіти про стан та місцезнаходження майна, проте останній, порушуючи умови договору, за період 1 квартал 2009 р. - 4 квартал 2009 р. зазначених звітів не надав, а за порушення зазначеної умови передбачений такий вид відповідальності, як стягнення штрафу, вимога позивача про стягнення 5288,20 грн. штрафу визнається судом та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який є арифметично вірним.

Крім того, позивач, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 113,24 грн. 3 % річних та 340,10 грн. інфляційних втрат, нарахованих позивачем за порушення встановлених графіком строків сплати лізингових платежів.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми права та враховуючи, що наведений позивачем розрахунок є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 113,24 грн. 3 % річних та 340,10 грн. інфляційних втрат визнаються судом та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті Капітал Менеджмент»(08136, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Мічуріна, 10-А; код ЄДРПОУ 35525405) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г; код ЄДРПОУ 33880354) 4393, 83 грн. заборгованості, 5288,20 грн. штрафу, 113,24 грн. 3 % річних та 340,10 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати: 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов

Повне рішення складено - 22.02.2011 р.