Рішення № 14413206, 25.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/6225.02.11

За позовом приватного акціонерного товариства Страхова компанія " ВУСО"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна"

про відшкодування майнової шкоди в розмірі 11 539,12 грн.

Суддя Головатюк Л.Б.

Представники:

Від позивача: Винокуров О.В.(дов. від 11.10.2010)

Від відповідача: Дєтінкін Є.В. (дов. від 17.12.2010 №1529/12)

В судовому засіданні 25.02.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в сумі 11539,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ СК «ВУСО» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 012205-02-14-01 від 02.04.2008 (далі договір добровільного страхування), внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «ЗАЗ ТF 699», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України “Про страхування” та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) отримано право зворотної вимоги у межах фактичних витрат до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано Стельмащука В.В. водія автомобіля Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю зазначеного автомобіля була застрахована в ПАТ СК «АХА Україна», згідно з полісом № ВВ/2927344 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, то обовязок з відшкодування збитків покладається на ПАТ СК «АХА Україна».

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 22, 29, 34 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України та нормами Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.01.2011 порушено провадження у справі № 50/62 та призначено її до розгляду на 02.02.2011.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2011 не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

В звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 11.02.2011 року.

В судове засідання 11.02.2011 року зявились представники позивача і відповідача, подали додаткові докази та надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якої заперечує проти заявлених позовних вимог

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні від 11.02.2011 року було оголошено перерву до 25.02.2011 року.

Представник відповідача в судове засідання 25.02.2011 не зявився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання зявився представник позивача, надав пояснення по суті спору, а також подав заяву про зменшення суми позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 11029,12 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Автотранспортний засіб ЗАЗ ТF, державний номерний знак НОМЕР_1, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»(правонаступником якого виступає приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО») відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 012205-02-14-01 від 02.04.2008, що був укладений між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»(страховик за договором) та ОСОБА_1.(страхувальник за договором).

Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом ЗАЗ ТF, державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до умов п. 7.1.4. договору страховик зобовязався протягом 5-ти робочих днів після складання страхового акту, здійснити виплату страхового відшкодування.

06.01.2009 о 17 год. 05 хв. на автодорозі Червоноград-Львів між селами Боянець та Туринка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗАЗ ТF 699, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1. та автомобіля Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням Стельмащука В.В.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб марки «ЗАЗ ТF 699», державний номерний знак НОМЕР_1.

Відповідно до Постанови Франківського районного суду м. Львова від 29.01.2009 було вставлено, що водій Стельмащук В.В. керуючи автомобілем Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2, виконуючи поворот поза перехрестям не надав дороги зустрічному транспортному засобу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки ЗАЗ 699 державний номерний знак НОМЕР_1, тим самим порушив Правила дорожнього руху України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За вчинене адміністративне правопорушення до водія Стельмащука В.В. було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Матеріальна шкода, яка була заподіяна ОСОБА_1 в результаті ДТП склала 12736,28 грн., що підтверджується Кошторисом ремонту автомобіля № 19 від 17.01.2009, складеного ПП Гладун Б.В.

Відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України, Фонду майна України, як належний доказ розміру заподіяної шкоди, вартості та обєму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт, - має бути наданий відповідний звіт субєкта оціночної діяльності.

Відповідно до звіту № 314 від 15.01.2009 про незалежну оцінку з визначенням вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки «ЗАЗ ТF 699», державний номерний знак НОМЕР_1, складеного спеціалістом Бережним Олексієм Володимировичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду державного майна України МФ № 3432 від 12.02.2005 та Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 3722-ПК, видане Фондом державного майна України 27.11.2008), відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ЗАЗ ТF 699», державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження складає 11551,85 грн.

Згідно умов договору страхування приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 11539,12 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»у відповідності до статті 25 ЗУ «Про страхування»на підставі заяви страхувальника від 12.01.2009 та страхового акту № 1497-02 від 04.03.2009, що підтверджується платіжним дорученням № 3527 від 05.03.2009.

Як свідчать матеріали справи цивільна відповідальність Стельмащука В.В. винного у вчиненні ДПТ, застрахована відповідачем згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2927344. Відповідно до умов договору обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів відповідач несе цивільно-правову відповідальність за Стельмащука В.В. у розмірах передбачених Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2, була застрахована відповідачем за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2927344, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 1584 від 13.10.2010 про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки в порядку регресу. Однак зазначена вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 п.1 ст. 1188 ЦК України).

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Chevrolet Aveo, який перебуває у володінні ОСОБА_2., встановлена у судовому порядку.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Згідно положень ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Враховуючи викладене, у відповідності до вищевказаних норм Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке ОСОБА_3 (власник пошкодженого автомобіля) мало до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника та власника джерела підвищеної небезпеки із-за взаємодії з яким завдано механічні пошкодження транспортному засобу належному страхувальнику позивача.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 названого Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2927344 від розмір безумовної франшизи по полісу становить 510,00 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

Зважаючи на викладене у позивача переходить право вимоги до відповідача в межах обовязкового ліміту відповідальності страховика за винятком франшизи в розмірі 11029,12 грн. (11529,12 грн. 510,00 грн.).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 11029,12 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в сумі 11029,12 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна" не довело факт того, що шкоду автомобілю ЗАЗ ТF 699, державний номерний знак НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надали доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки вони спростовується наявними в матеріалах справи доказами, які дослідженні про винесенні рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 25, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Україна” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, підїзд 9, поверх 4; ідентифікаційний код 31235110) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, ідентифікаційний код 31650052) 11029 (одинадцять тисяч двадцять девять) грн. 12 коп. страхового відшкодування, витрати по сплаті державного мита в сумі 110 (сто десять) грн. 29 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 04.03.2011