Рішення № 14413141, 16.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/59316.02.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства «Голосіївжитлосервіс»Голосіївської районної в м. Києві ради

Простягнення 171328,21 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:Марковська В.В. дов. № Д07/2009/12/29-8 від 29.12.10 р.

Гаркавенко С.В. дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.10 р.

від відповідача:Попова С.В. дов. № б/н від 23.03.10 р.

Багінська О.М. дов. № б/н від 12.04.10 р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Голосіївжитлосервіс»Голосіївської районної в м. Києві ради про стягнення 135597,37 грн. основного боргу за споживання електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення відповідачем правил користування електричною енергією, а також 4745,91 грн. інфляційної складової боргу, 3076,02 грн. трьох відсотків річних, 18417,09 грн. пені та 9491,82 грн. семи відсотків штрафу.

Ухвалою суду від 02.12.10 р. було порушено провадження у даній справі № 37/593 та призначено її розгляд на 13.12.10 року, зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 13.12.10 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду довідку про надходження коштів від відповідача, витребувані ухвалою суду від 02.12.10 р. документи надав частково, зокрема, не надав суду оригінали доданих до позовної заяви документів та довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України станом на день розгляду справи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.12.10 р., яке підтверджує отримання відповідачем 07.12.10 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 10.12.10 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду, яке суд відхилив.

Проте, у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 02.12.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою від 13.12.10 р. розгляд даної справи було відкладено до 02.02.11 р., повторно зобовязано позивача надати суду оригінали доданих до позовної заяви документів та довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України станом на день розгляду справи; відповідача відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 02.02.11 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 13.12.10 р. надав витребувані документи, а також додаткові докази у справі.

Представники відповідача у судовому засіданні 02.02.11 р. надали суду письмові заперечення на позовну заяву та статутні документи.

У звязку з тим, що строк вирішення даного спору спливає, представниками сторін було надано суду клопотання про продовження строку вирішення спору, яке суд задовольнив.

Дослідивши матеріали справи № 37/593, суд оголосив перерву у судовому засіданні 02.02.11 р. до 16.02.11 р. о 09:10 год. з метою витребування у позивача інформації стосовно реагування на заперечення відповідача; у відповідача заперечення до акту з доказами вручення позивачу.

У судовому засіданні 16.02.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав додаткові докази у справі.

Представники відповідача у судовому засіданні 16.02.11 р. пояснили суду, що позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надали додаткові документи у справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі ст. 27 Закону України «Про електроенергетику»від 16.10.1997 року (далі Закон) та п. 6.41 Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року, представниками позивача в присутності представника відповідача був складений акт № 01739 від 30.12.09 р. про виявлення порушень Правил користування електричною енергією, відповідно до якого споживач порушив ПКЕЕ, а саме: відсутні пломби електропостачальної організації на клемній кришці електролічильника № 961530, який встановлено споживачем без попередження АЕК «Київенерго»замість викоаденого електролічильника в 2003 р. та підключення додаткової потужності (трьох базових станцій стільникового звязку).

Відповідно до положень 5.1. ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Статтею 27 Закону встановлено відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Зокрема, правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Відповідно до пункту 6.40 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 N 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за N 782/12656.

Пунктом 10.2.11 ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації до розрахункових засобів обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживача для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів обліку.

Разом з тим, пунктом 6.41 ПКЕЕ передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Згідно з пунктом 6.42 ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.

Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.09 р. представниками постачальника електричної енергії в присутності представника споживача інженера Багінської О.М. виявлено порушення Правил користування електричною енергією, а саме: відсутні пломби електропостачальної організації на клемній кришці електролічильника № 961530, який встановлено споживачем без попередження АЕК «Київенерго»замість викоаденого електролічильника в 2003 р. та підключення додаткової потужності (трьох базових станцій стільникового звязку).

Зазначений факт порушень відображено в Акті порушення № 01739 від 30.12.09 р., який підписано представниками АЕК «Київенерго».

Від споживача (відповідача) був присутній при складенні вищевказаного акту інженер Багінська О.М., яка підписала зазначений акт та отримала його другий екземпляр.

На підставі акту порушення уповноваженими представниками постачальника електричної енергії проведено засідання комісії з розгляду актів порушень. Протоколом засідання комісії № 367 від 06.01.10 р. з розгляду акту порушень ПКЕЕ затверджено обсяг недоврахованої електричної енергії та вартість не облікованої електроенергії за періоди з 01.01.10 р. до 12.01.10 р. в сумі 10836,29 грн. та з 01.07.09 р. до 31.12.09 р. в сумі 124761,08 грн. згідно розрахунків, наданих позивачем.

Позивачем були виставлені рахунки № 41210013/акт01739 на суму 10836,29 грн. та № 41210013/акт01739 від 31.12.09 р. на суму 124761,08 грн., які були отримані 21.01.10 р. Багінською О.М.

Відповідно до пункту 6.43 ПКЕЕ кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Споживач зобовязаний оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Проте, відповідач в порушення вищезазначених положень, кошти за недовраховану електричну енергію згідно виставлених позивачем рахунків в 30 денний термін не перерахував.

Позивач пояснив суду, що станом на 25.11.10 р. відповідачем не було сплачено заборгованість у розмірі 135597,37 грн.

За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «Голосіївжитлосервіс»Голосіївської районної в м. Києві ради про стягнення 135597,37 грн. основного боргу за споживання електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення відповідачем правил користування електричною енергією, а також 4745,91 грн. інфляційної складової боргу, 3076,02 грн. трьох відсотків річних, 18417,09 грн. пені та 9491,82 грн. семи відсотків штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у судовому засіданні 02.02.11 р. надав суду письмові заперечення на позовну заяву, згідно з якими вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсності, пояснюючи свої заперечення невірним розрахунком позивачем заборгованості за період з 01.07.09 р. до 32.23.09 р. з врахуванням обсягу спожитої електроенергії з підключеними станціями стільникового звязку, тоді як зазначені станції були відключені та демонтовані. У звязку з вищенаведеним, відповідач визнає заборгованість частково та просить не нараховувати штрафні санкції.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки ним не доведено належним чином обсягу спожитої електроенергії за спірний період та не надано доказів у підтвердження відключення та демонтування двох станції стільникового звязку.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 135597,37 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Комунального підприємства «Голосіївжитлосервіс»Голосіївської районної в м. Києві ради суми основного боргу за споживання електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення відповідачем правил користування електричною енергією у розмірі 135597,37 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 4745,91 грн. інфляційних нарахувань та 3076,02 грн. трьох відсотків річних, у звязку з простроченням сплати суми заборгованості за споживання електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення відповідачем ПКЕЕ.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Таким чином, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача за порушення грошового зобовязання відповідно 4745,91 грн. інфляційних нарахувань та 3076,02 грн. трьох відсотків річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 18417,09 грн. пені та 9491,82 грн. 7 % штрафу за порушення грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

В обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення 2046,36 грн. пені та штрафу у розмірі 1656,54 грн. (7 %) позивач посилається на те, що АЕК «Київенерго»належить до державного сектору економіки, у звязку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобовязання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу пеню та штраф у розмірі 7 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що дані пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобовязань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету, а не за порушення державною установою-відповідачем зобовязання щодо оплати за спожиту теплову енергію (Даний висновок підтверджується також зазначеним у постанові ВГСУ від 29.01.09 р. у справі № 20/27, відповідно до якої зазначено, що обґрунтованими є також висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі ст. 231 ГК України, оскільки за змістом частини 2 зазначеної статті, вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобовязання та узгоджується з висновками постанови ВГСУ від 22.01.2009 р. у справі 24/31).

У відповідності до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

З інформації, розміщеної на офіційному сайті www.kievenergo.com.ua, не вбачається, що Акціонерена енергопостачальна компанія «Київенерго»діє лише на основі державної власності, що державна частка у її статутному фонді станом на день розгляду справ в суді перевищує пятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність позивача.

Відповідно до ч. ч. 2 - 10 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що позивач не відноситься до державного сектору економіки, так як не має всіх необхідних ознак.

Крім того, п.4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити субєктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.

Однак доказів того, що Кабінет Міністрів визначив позивача як субєкта господарювання державного сектору економіки також не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин у Господарського суду міста Києва відсутні підстави для висновку про належність позивача до субєктів господарювання державного сектора економіки, у звязку з чим, відсутні підстави до застосування до відповідача відповідальності, передбаченої пунктами 2 та 6 статті 231 Господарського кодексу України та позовні вимоги про стягнення 9491,82 грн. штрафу та 18417,09 грн. пені задоволенню не підлягають, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «Голосіївжитлосервіс»Голосіївської районної в м. Києві ради підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Голосіївжитлосервіс»Голосіївської районної в м. Києві ради (03191, м. Київ, вул. Касіяна, 8, код ЄДРПОУ 3340974) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 135 597 (сто тридцять пять тисяч пятсот девяносто сім) грн. 37 коп. основного боргу, 4 745 (чотири тисячі сімсот сорок пять) грн. 91 коп. інфляційної складової боргу, 3 076 (три тисячі сімдесят шість) грн. 02 коп. трьох відсотків річних, 1 434 (одна тисяча чотириста тридцять чотири) грн. 19 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У позовних вимогах про стягнення 18417,09 грн. пені та 9491,82 грн. штрафу відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено25.02.11 р.