Рішення № 14413147, 28.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/226-7/110-37/58928.02.11 За позовом                               Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної

                                        компанії «Нафтогаз України»

до                                         Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

третя особа,

яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору, на

стороні відповідача                     Київська міська державна адміністрація

про                                         стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового

                                        зобов’язання, ціна позову 49490698,21 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:          Лебедюк Ю.А. –дов. № 82/10 від 28.12.09 р.

Цибізова О.О. –дов. № 15/10 від 20.01.11 р.

Рак О.В. –дов. № 185/10 від 23.12.10 р.

від відповідача:          Матвеєва В.П. –дов. № Д07/2010/01/04-2 від 04.01.10 р.

                              Комісар С.М. –дов. № Д07/2010/01/04-8 від 04.01.10 р.

                              Тарасюк В.В. –дов. № Д07/2011/01/27-2 від 27.01.11 р.

від третьої особи:          Шваб О.П. –дов. № 001-131 від 25.01.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про стягнення 43769854,80 грн. основного боргу, 3048512,12 грн. пені, 2313194,83 грн. інфляційних нарахувань та 359136,46 грн. трьох відсотків річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений та про транспортований природний газ за договором № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.08 р.

Ухвалою № 42/226 від 21.04.09 р. було порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 12.05.09 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.07.09 р. у справі № 42/226 провадження у даній справі в частині вимог про стягнення 9832700 грн. боргу було припинено; позов задоволено частково, стягнено з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»23 255 960,47 грн. боргу, 2 313 194,83 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 357 386,74 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2 867 810,67 грн. пені, 19 902,52 грн. витрат по оплаті державного мита, 92,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у позові в іншій частині відмовлено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.07.09 р. у справі № 42/226 зустрічну позовну заяву АЕК «Київенерго»з доданими до неї документами було повернуто без розгляду на підставі п. 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.09 р. у справі 42/226 ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.07.09 р. у справі № 42/276 було залишено без змін; апеляційну скаргу Акціонерної енергетичної компанії «Київенерго»на ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.07.09 р. –без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.09 р. у справі 42/226 рішення Господарського суду м. Києва № 42/226 від 24.07.09 р. було залишено без змін; апеляційну скаргу АЕК «Київенерго»- без задоволення; стягнено з АЕК «Київенерго»в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 250,00 грн. за подання апеляційної скарги; матеріали справи № 42/22 було повернуто Господарському суду м. Києва та доручено видати відповідний наказ.

На виконання вищевказаної постанови Господарським судом м. Києва було видано наказ № 42/226 від 06.11.09 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.10 р. у справі 42/226 касаційну скаргу АЕК «Київенерго»було задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.09 р. у справі № 42/226 та рішення Господарського суду м. Києва № 42/226 від 24.07.09 р. –скасовано; справу № 42/226 було передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Згідно з резолюцією Голови Господарського суду м. Києва від 03.03.10 р. справу № 42/226 за позовом ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до АЕК «Київенерго»про стягнення 49490698,21 грн. передано на новий розгляд судді Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.03.10 р. справу № 42/226 було прийнято суддею Якименко М.М. до провадження та присвоєно № 42/226-7/110.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.07.10 р. у справі № 42/226-7/110 позов задоволено повністю, стягнено з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»2 313 194,83 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 357 386,74 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2 867 810,67 грн. пені, 19 902,52 грн. витрат по оплаті державного мита, 92,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.10 р. у справі № 42/226-7/110 апеляційну скаргу АЕК «Київенерго»було залишено без задоволення; рішення Господарського суду м. Києва № 42/226-7/110 від 09.07.10 р. –без змін; матеріали справи № 42/226-7/110 повернуто Господарському суду м. Києва та доручено видати відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.10 р. у справі № 42/226-7/110 касаційну скаргу АЕК «Київенерго»було задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.10 р. та рішення Господарського суду м. Києва № 42/226-7/110 –скасовано; справу № 42/226-7/110 –передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Згідно з резолюцією Голови Господарського суду м. Києва від 22.11.10 р. справу № 42/226-7/110 за позовом за позовом ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до АЕК «Київенерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Київська міська державна адміністрація, про стягнення 49490698,21 грн. передано на новий розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 24.11.10 р. справу № 42/226-7/110 було прийнято до провадження судді Гавриловської І. О., присвоєно справі № 42/226-7/110-37/589, призначено її розгляд на 13.12.10 р. та зобов’язано сторін надати суду письмові пояснення з урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.10 р. № 42/226-7/110.

У судовому засіданні 13.12.2010 р. представники позивача та відповідача на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2010 р. надали суду письмові пояснення з урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2010 р. № 42/226-7/110.

У зв’язку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі спливає 22.01.2011 р., представник позивача надав суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке суд, з метою всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи, задовольнив, продовживши строк вирішення спору до 06.02.11 р.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез’явлення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, судом відкладено розгляд справи на 31.01.11 р.; зобов’язано: відповідача надати суду докази отримання субвенції та докази оплати (платіжні доручення з відмітками банку): третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –письмові пояснення з урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2010 р. № 42/226-7/110.

У судовому засіданні 31.01.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.01.11 р. надав суду виписку з рахунку, проти позову заперечив.

Представник від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судовому засіданні 31.01.11 р. залишив вирішення даного спору на розсуд суду.

Судом було оголошено перерву у судовому засіданні 31.01.11 р. до 07.02.11 р. о 09:20 год. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 07.02.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.02.11 р. надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову повторно заперечив.

Представник від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання 07.02.11 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез’явлення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, судом було відкладено розгляд справи № 42/226-7/110-37/589 на 16.02.11 р.; повторно зобов’язано: відповідача надати суду докази оплати або погашення основного боргу за договором № 06-08-2043 від 16.10.08 р. (платіжні доручення з відмітками банку, виписка банківської установи з рахунку відповідача, тощо); третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –письмові пояснення з урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.10 р. № 42/226-7/110.

У судовому засіданні 16.02.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.11 р. надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову повторно заперечив, надав банківські виписки про надходження грошових коштів з відміткою банку.

Представник від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання 16.02.11 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 01030 1335779 3 від 08.02.11 р., згідно з яким КМДА отримала 10.02.11 р. ухвалу суду від 07.02.11 р.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи нез’явлення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, судом було відкладено розгляд справи № 42/226-7/110-37/589 на 28.02.11 р.; повторно зобов’язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надати суду письмові пояснення з урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.10 р. № 42/226-7/110.

У судовому засіданні 28.02.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.02.11 р. надав суду усні пояснення по суті спору та повторно заперечив проти позову.

Представник від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання 28.02.11 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірньою компанією «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(постачальник) та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(покупець) був укладений договір поставки природного газу Житлотеплоенерго Київенерго для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.08 р., відповідно до умов якого постачальник згідно з цим договором зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (газ) в обсязі, зазначеному в ст. 2 цього договору; постачальник передає за даним договором газ імпортованого походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК «Нафтогаз України»та постачальником; газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для надання населенню послуг опалення та гарячого водопостачання; використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору; покупець зобов’язується не продавати та не відчужувати будь-яким іншим особам газ, прийнятий за цим договором і використовувати його виключно на своєму газоспоживчому обладнанні.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2.1. договору поставки природного газу № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.08 р., постачальник передає покупцю для Житлотеплоенерго Київенерго протягом періоду з 01.10.08 р. до 31.12.08 р., газ в обсязі до 76 736 тис.куб.м., в тому числі по місяцях (тис.куб.м.):

- жовтень –16 158;

- листопад –26 922;

- грудень –33 656.

Згідно з п. 3.2. вищезазначеного договору, покупець зобов’язується укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з газотранспортними, або газодобувними, або газорозподільними підприємствами (газотранспортне підприємство) в пунктах приймання-передачі газу, зазначених в п. 4.1. цього договору). Про укладання цієї угоди покупець повідомляє постачальника протягом трьох днів з дати її укладення.

Відповідно до п. 4.1. договору поставки природного газу № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.08 р., постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі /вузлах обліку газу покупця (пункти приймання-передачі).

Згідно з п. 4.2. зазначеного договору, право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю вину та відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

У відповідності до п. 4.3. та 4.4. договору поставки природного газу № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.08 р., обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів приладів обліку витрат газу, встановлених на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця, з урахуванням п. 3.5.1. цього договору; приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість; акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу доставки наданого постачальником.

Статтею 5 договору поставки природного газу № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.08 р. було визначено ціну газу та тариф на його транспортування.

Згідно з п. п. 6.1., 6.3 та 6.5. договору поставки природного газу № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.08 р., оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:, перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих м’ясних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця; остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу; сторони домовились, що оплата, яка надійшла по даному договору, зараховується постачальником пропорційно вартості газу та витрат на транспортування газу територією України; кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору.

Відповідно до п. 6.2. вищезазначеного договору, при невиконанні покупцем вимог, передбачених у п. 6.1. цього договору, постачальник має право обмежити постачання газу покупцеві або припинити у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п. 6.4. договору поставки природного газу № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.08 р., в платіжних дорученнях покупець повинен обов’язково вказувати номер та дату договору, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за даним договором, постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ та витрат на його транспортування територією України, поставлений у минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

У відповідності до п. 6.6. вищезазначеного договору, звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів, з моменту вимоги однієї із сторін та оформлюється актом звірки взаєморозрахунків, з урахуванням вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.

Позивач пояснив суду, що на виконання вищезазначених умов договору, ним було поставлено покупцеві протягом жовтня 2008 р. –грудня 2008 р. природний газ на загальну суму 55808043,82 грн., що підтверджується трьохсторонніми актами прийому-передачі природного газу від 31.10.08 р., від 30.11.08 р. та 31.12.08 р., підписаними та засвідченими печатками сторін (належним чином засвідчені копії зазначених актів додано до матеріалів справи). Однак АЕК «Київенерго»свої зобов’язання за договором поставки природного газу № 06/08-043 ТЕ-41 від 16.10.08 р. щодо оплати виконала частково, сплативши 12038189,02 грн., у зв’язку з чим у нього станом на момент звернення ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до суду виникла заборгованість у розмірі 43769854,80 грн.

За таких обставин ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз україни»звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до АЕК «Київенерго»про стягнення 43769854,80 грн. основного боргу, 3048512,12 грн. пені, 2313194,83 грн. інфляційних нарахувань та 359136,46 грн. трьох відсотків річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений та про транспортований природний газ за договором № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.08 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.07.09 р. у справі № 42/226 провадження у даній справі в частині вимог про стягнення 9832700 грн. боргу було припинено; позов задоволено частково, стягнено з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»23 255 960,47 грн. боргу, 2 313 194,83 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 357 386,74 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2 867 810,67 грн. пені, 19 902,52 грн. витрат по оплаті державного мита, 92,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у позові в іншій частині відмовлено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.07.09 р. у справі № 42/226 зустрічну позовну заяву АЕК «Київенерго»з доданими до неї документами було повернуто без розгляду на підставі п. 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.09 р. у справі 42/226 ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.07.09 р. у справі № 42/276 було залишено без змін; апеляційну скаргу Акціонерної енергетичної компанії «Київенерго»на ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.07.09 р. –без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.09 р. у справі 42/226 рішення Господарського суду м. Києва № 42/226 від 24.07.09 р. було залишено без змін; апеляційну скаргу АЕК «Київенерго»- без задоволення; стягнено з АЕК «Київенерго»в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 250,00 грн. за подання апеляційної скарги; матеріали справи № 42/22 було повернуто Господарському суду м. Києва та доручено видати відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.10 р. у справі 42/226 касаційну скаргу АЕК «Київенерго»було задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.09 р. у справі № 42/226 та рішення Господарського суду м. Києва № 42/226 від 24.07.09 р. –скасовано; справу № 42/226 було передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.07.10 р. у справі № 42/226-7/110 позов задоволено повністю, стягнено з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»2 313 194,83 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 357 386,74 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2 867 810,67 грн. пені, 19 902,52 грн. витрат по оплаті державного мита, 92,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.10 р. у справі № 42/226-7/110 апеляційну скаргу АЕК «Київенерго»було залишено без задоволення; рішення Господарського суду м. Києва № 42/226-7/110 від 09.07.10 р. –без змін; матеріали справи № 42/226-7/110 повернуто Господарському суду м. Києва та доручено видати відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.10 р. у справі № 42/226-7/110 касаційну скаргу АЕК «Київенерго»було задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.10 р. та рішення Господарського суду м. Києва № 42/226-7/110 –скасовано; справу № 42/226-7/110 –передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Враховуючи вказівки, наведені в постанові Вищого господарського суду України від 08.11.10 р. у справі № 42/226-7/110, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих сторонами документів, зокрема, актів приймання-передачі газу, вбачаються наступні факти щодо виконання сторонами договору поставки природного газу № 06/08-2043 від 16.10.08 р., викладені у таблиці:

Строк оплати Нараховано грн. Підлягає оплаті, грн. Дата сплатиСплачено відповідно до призначення платежу,

в т.ч. ПДВ Борг (грн.) та кількість днів прострочення

Жовтень 2008

до 10.10.08 р.3581624,64 (34 %) 20.10.08 р.4038189,02 до 20.10.08 р.3476282,75 (33 %)31.10.08 р.3000000,00 до 31.10.08 р.3476282,75 (33 %)03.11.08 р.5000000,00 06.04.09 р.10681194,33 Остаточний розрахунок до 10.11.08 10534190,14 --- ЛИСТОПАД 2008 до 10.11.08 р.6782274,67 (34 %) до 20.11.08 р.6582795,99 (33 %) до 30.11.08 р.6582795,99 (33 %) остаточний розрахунок до 10.12.08 р. 19947866,65 18443867,77 (31 день) ГРУДЕНЬ 2008 до 10.12.08 р.8610835,59 (34 %) до 20.12.08 р.8357575,72 (33 %) до 31.12.08 р.8357575,72 (33 %) остаточний розрахунок до 10.01.09 р. 25325987,03 43769854,80 (86 днів) 33088660,47 (2 дні) ВСЬОГО:55808043,82 22719383,35 У заяві позивача про зменшення позовних вимог, поданій до Господарського суду м. Києва 05.06.09 р. було зазначено, що відповідачем після подачі позовної заяви ДК «Газ України»НАК «Нафтобаз України»було сплачено частину суми боргу в розмірі 9832700,00 грн., у зв’язку з чим сума основного боргу становить 23255960,47 грн. (пеня –2867810,67 грн., річні відсотки –357386,74 грн., інфляційні нарахування –2313194,83 грн.). У підтвердження сплати основного боргу за договором поставки природного газу № 06/08-2043 ТЕ-41 від 16.10.08 р. відповідач 05.02.10 р. надав Вищому господарському суду України платіжні доручення №5321 від 12.08.10 р. на суму 16000000,00 грн., № 5698 від 27.08.09 р. на суму 104690,65 грн., № 5703 від 27.08.09 р. на суму 1156464,57 грн., № 5699 від 27.08.09 р. на суму 69381,26 грн., № 5700 від 27.08.09 р. на суму 86122,62 грн., № 5640 від 21.08.09 р. на суму 255960,47 грн., № 5702 від 27.08.09 р. на суму 3557100,45 грн., № 5701 від 27.08.09 р. на суму 2026240,45 грн., № 2646 від 16.04.09 р. на суму 6995200,00 грн., № 2649 від 16.04.09 р. на суму 45900,00 грн., № 2647 від 16.04.09 р. на суму 1215700,00 грн., № 2648 від 16.04.09 р. на суму 1575900,00 грн. (належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи). Слід зазначити, що частина основного боргу в розмірі 23255960,47 грн. була також погашена після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору. Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 23255960,47 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору. ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»просить суд також стягнути з АЕК «Київенерго»2313194,83 грн. інфляційних нарахувань та 357386,74 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з порушенням ним зобов’язань щодо оплати за поставлений природний газ. Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання. Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня. Також, суд зауважує, що пояснення та доводи відповідача стосовно неправильності визначення періоду заборгованості та неможливості його встановлення враховуючи дату складання актів прийому-передачі природного газу, оскільки зазначені акти були підписані пізніше, є безпідставними з огляду на те, що пунктом 6.1. договору № 06/08-2043 від 16.10.08 р. визначено –остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу. Акти приймання-передачі природного газу за період з жовтня по грудень 2008 р. були підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень. При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань та річних процентів Господарським судом міста Києва було виявлено помилки щодо визначення періоду заборгованості, у зв’язку з чим судом виконано власні розрахунки цих вимог. Розрахунок інфляційних нарахувань (СЗ х індекс інфляції –СЗ : кількість днів у місяці х кількість днів прострочення): Період заборгованості Сума заборгованості (СЗ) Кількість днів прострочення Індекс інфляції за заданий період Сума інфляційних нарахувань, грн. 11.12.08 р.-10.01.09 р.18443867,77 31102,1387321,22 11.01.09 р.-06.04.09 р.43769854,8086105,92582421,43 07.04.09 р.-08.04.09 р.33088660,47 2--- Всього:2969742,65 Таким чином, при розрахунку судом інфляційних нарахувань, які підлягають стягненню з відповідача за позовом на користь позивача за порушення грошового зобов’язання було встановлено, що стягненню підлягають інфляційні нарахування у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем. Проте, оскільки господарський суд при прийнятті рішення обмежений розміром заявлених позовних вимог, то за таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні нарахування в сумі 2313194,83 грн., тобто –в межах заявлених позовних вимог. При розрахунку трьох річних процентів позивачем також було допущено помилки, у зв’язку з чим судом виконано власні розрахунки цих вимог. Розрахунок 3 % річних: Період заборгованостіСума заборгованості Кількість днів прострочкиСума річних процентів 11.12.08 р.-31.12.08 р. 18443867,77 2131747,64 01.01.09 р.-10.01.09 р.1015159,34 11.01.09 р.-06.04.09 р.43769854,8086309386,92 07.04.09 р.-08.04.09 р.33088660,47 25439,23 ВСЬОГО:361733,13 Таким чином, при розрахунку судом трьох річних процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов’язання, було встановлено, що стягненню підлягають три річні проценти у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем. Проте, оскільки господарський суд при прийнятті рішення обмежений розміром заявлених позовних вимог, то за таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три річні проценти в сумі 357386,74 грн., тобто –в межах заявлених позовних вимог. Дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України»просить суд також стягнути з відповідача 2867810,67 грн. пені передбаченої п. 7.2. у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки природного газу № 06/08-2043 від 16.10.08 р. Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу, вона має бути передбачена законом або договором. Згідно з п. 7.2. договору поставки природного газу № 06/08-2043 від 16.10.08 р., у разі невиконання покупцем умов п 6.1. цього договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, оскільки АЕК «Київенерго»не отримувало своєчасно субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, а також перебуває у скрутному фінансовому стані, крім того, судом приймається до уваги той факт, що відповідач повністю погасив основний борг перед позивачем до прийняття рішення у справі № 42/226-7/110-37/589. Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені та штрафів, що підлягають стягненню з АЕК «Київенерго»на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до 10 %, що становить –286781,07 грн. пені передбаченої п. 7.2. договору поставки природного газу № 06/08-2043 від 16.10.08 р.

За таких обставин, позов ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до АЕК «Київенерго» підлягає задоволенню частково.

При цьому Господарський суд м. Києва вважає за необхідне зауважити, що затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 р. № 193 «Про питання реалізації статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Порядком перерахування у 2009 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.10.09 р. № 1093, який спрямовано на погашення заборгованості, зокрема, підприємств теплоенергетики за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1998 р. по 1 липня 2009 р., за рахунок коштів державного бюджету, визначено, що як основна заборгованість теплопостачальних компанії за спожитий газ, так і пеня, штрафні та фінансові санкції, нараховані на таку заборгованість, відшкодовуються з коштів бюджету.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 275 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 286 781 (двісті вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 07 коп. пені, 357 386 (триста п’ятдесят сім тисяч триста вісімдесят шість) грн. 74 коп. трьох процентів річних, 2313 194 (два мільйони триста тринадцять тисяч сто дев’яносто чотири) грн. 83 коп. інфляційних нарахувань, 23 214 (двадцять три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 27 коп. витрат по сплаті державного мита та 107 (сто сім) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 23255960,47 грн. основного боргу припинити.

4.          У решті позовних вимог відмовити.

5.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                Гавриловська І.О.