Рішення № 14413030, 24.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/124.02.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу

«Енергозбут Київенерго»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне

господарство «Геолог»

Про стягнення 1132803, 43 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Марковська В.В. –представник за довіреністю № Д07/2010/12/29-8

від 29.12.10.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне господарство «Геолог»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором № 8383025 від 01.10.04. на постачання теплової енергії у гарячій воді в розмірі 1132803, 43 грн. (955 133,59 грн. –основний борг, 107 180,49 грн. –збитки від інфляції, 12699,80 грн. – 3% річних; 36777,70 грн. - пеня).

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором № 8383025 від 01.10.04. на постачання теплової енергії у гарячій воді в повному обсязі, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне господарство «Геолог»виникла заборгованість перед позивачем за використану теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.11. порушено провадження у справі № 30/1; розгляд справи призначено на 25.01.11. о 14-30.

24.01.11. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву, відповідно до якої сума 3% річних, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 32711,65 грн.

Представник відповідача в судове засідання 25.01.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 14.01.11. про порушення провадження у справі № 30/1 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 10.02.11. о 10-20.

Представник відповідача в судове засідання 10.02.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 25.01.11. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 24.02.11. о 09-50.

В судовому засіданні 24.02.11. представником позивача підтримано свої уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 24.02.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 14.01.11. про порушення провадження у справі № 30/1 не виконав, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 25.01.11. та від 10.02.11. у справі № 30/1 не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку суми позову не надав, заяв та клопотань не надав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/1.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.10.04. між АЕК «Київенерго»(далі - Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне господарство «Геолог»(далі - Абонент) було укладено Договір № 8383025 від 01.10.04. на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, Енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно п. п. 2.3.1, 2.3.2 Договору, Абонент зобов’язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Облік споживання Абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом (п. 5.1 Договору).

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору сторони погодили, що Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами, Абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 Додатку № 4 до Договору).

Пунктом 8.1 Договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.04.

Відповідно до п. 8.4 Договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Договір № 8383025 від 01.10.04. на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що за період з 01.11.08. по 01.12.10. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.12.10. становить 955133,59грн., що підтверджується розрахунком основного боргу за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії за період з листопада 2008 року по листопад 2010 року.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Оскільки відповідач борг у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, він порушив умови Договору.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по своєчасній оплаті за використану ним теплову енергію не здійснив, внаслідок чого, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне господарство «Геолог»на користь позивача підлягає стягненню 955133,59 грн. –основного боргу.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 3.5 Додатку № 4 до Договору просить стягнути з відповідача на свою користь 36777,70 грн. –пені.

Відповідно до п. 3.5 Додатку № 4 до Договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати теплової енергії у період з червня по листопад 2010 року.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 36777,70 грн. –пені (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 107 180,49 грн., та 32 711,65 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимога позивача про стягнення 3% річних визнається судом обґрунтованою, але, з огляду на те, що позивачем завищено суму 3% річних, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне господарство «Геолог»на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 30422,27 грн., перерахунок яких судом здійснено в межах періодів, визначених позивачем.

Також, судом встановлено, що Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»завищено суму збитків від інфляції, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 88175,89 грн. –збитків від інфляції, перерахунок яких судом здійснено в межах періодів, визначених позивачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-комунальне господарство «Геолог»(04123, м. Київ, вул. Бестужева, б. 36, код ЄДРПОУ 32960711) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) 955133 (дев’ятсот п’ятдесят п’ять тисяч сто тридцять три) грн. 59 коп. – основного боргу, 36777 (тридцять шість тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 70 коп. –пені, 88175 (вісімдесят вісім тисяч сто сімдесят п’ять) грн. 89 коп. –збитків від інфляції, 30422 (тридцять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 27 коп. –3% річних, 11105 (одинадцять тисяч сто п’ять) грн. 09 коп. - державного мита, 231 (двісті тридцять одна) грн. 55 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 19004 (дев’ятнадцять тисяч чотири) грн. 60 коп. –збитків від інфляції, 2289 (дві тисячі двісті вісімдесят дев’ять) грн. 38 коп. –3% річних –в позові відмовити.

4. На підставі даного рішення повернути з Державного бюджету України на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) 10 (десять) грн. 00 коп. - державного мита, зайво сплаченого на підставі платіжного доручення № 12118 від 29.12.10., яке залишається в матеріалах справи № 30/1.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 03.03.11.